Забігаючи наперед, одразу скажу, що відшукати імпортні яблука чи, скажімо, цибулю на ринках Києва виявилося складно, хіба що знайшовся турецький і молдовський виноград. Продавці пояснюють це тим, що цього року врожай, наприклад, яблук, у порівнянні з минулим, збільшився майже на 10%. До того ж, українські аграрії закупили в Польщі саджанці й збираються по-серйозному конкурувати з поляками. У той же час, багато хто з торговців скаржиться, що наші підприємці так і не навчилися зберігати товар, тому взимку ми знову перейдемо на польську продукцію.
Товар з асфальту: домашній і смачний
На перетині вулиці Немировича-Данченка і провулку Кутузова, що поблизу Печерської площі, облаштувалися зі своєю городиною та фруктами бабусі й жіночки, що приїхали переважно із Вінниччини. Свій товар вони розклали на асфальті, підклавши дощечки і дерев’яні піддони. Від дорогих іномарок, що приткнулися у них за спиною, їх розділяють «кравчучки». Поруч – безрозмірні картаті торбини, в яких продавці і зберігають привезене на продаж.
«Синку, поглянь які яблучка соковиті – бери – не пожалкуєш», - закликає мене жіночка, оперезана синьою вовняною ковдрою (сидить на протязі і вже не раз підхоплювала запалення нирок).
Пропонує два сорти: червоненькі «Джонатан» по 7 і зелененькі «Лансберг» по 8 грн/кг.
«Мені для дружини вагітної», - апелюю до совісті й заглядаю в очі.
«Авжеж-авжеж, не хвилюйся, - заспокоює господиня. – Усі фрукти й овочі домашні – сама виростила. Живу в селі біля Жмеринки і маю власний садочок. Старенький! Скажімо, «Лансберг», його ще чомусь називають «паперова ренета», садила ще моя мати, коли була дівкою. Ви б тільки бачили – яке то здоровецьке дерево, на пів двору тіні дає!»
Жіночка бере в руки два яблука і виставляє їх пузаті боки під сонце. Ті спрагло переливаються смарагдом і немов закликають - «з’їж мене!»
«Зважте півкіло», - не втримуюся. Та натхненно обирає, які більшенькі, і складає в торбину. Зважує. Виходить - два яблука на 400 г.
«Ось – із самого вершечка. Ті, що менші, – ростуть ближче до землі, а ці, бачиш, доспіли ближче до сонця», - вихваляє свої яблука господиня.
«Мій покійний чоловік їх дуже любив, - приєдналася до розмови жінка в строкатій хустині. – Увесь садок ними засадив. Казав, що їх вивів вчений єврей. На честь нього яблука і назвали. Але я маю й нові сорти – наприклад, «Монтуан» по 7 грн – тверді і спілі, - показує на червоні фрукти, - «Лангольд» по 10, «Джонатан» по 7 грн/кг».
«Мені б грушки…», - кажу я.
«Візьміть «Беру»! Недорого – по 12 грн за кілограм. Такої ціни ніде не знайдете! Осьде – гляньте, які файні, може, не такі блискучі, як на базарі, але нічим не кроплені і не мащені».
Зважує дві штуки на півкіло.
«Може, часничку треба? - запитує вона. – 25 грн за кілограм, зі свого городу».
Часник і справді гарний вродив – великий, біленький. Але вдома вже маю, тому утримуюся від покупки.
Печерський ринок: українські яблука із «заморськими» назвами
Під жовтим пірамідальним тентом Печерського ринку розкладені овочі й фрукти. Торговки вже не такі говірки як ті, що з асфальту, а коли і заводять бесіду, то виключно про роботу.
«Скільки яблука коштують?» - запитую я, бо самі продавчині на мене не звертають увагу.
«Усі яблука по 13 грн за кілограм», - сухо відповідає жіночка з-за прилавку. – Тут вам і «Лінгольд», і «Чемпіон». Є солоденькі, є з кислинкою. А якщо бажаєте – беріть «Сніжка» - пізні яблука по 10 грн, зараз саме настала їхня пора. Дати скуштувати?»
Продавець Наталка Іванова переконує, що весь товар привезла із Чернівецької та Вінницької областей, з оптових ринків, куди місцеві звозять всі свої надлишки.
«Усі овочі й фрукти гарні, - запевняє Наталка, - але як трапиться груша чи яблуко з плямою – покупець носом крутить – йому вже не те. Тому намагаємося на продаж обирати лише найбарвистіші фрукти: великі, звабливі. Але не подумайте, ніякої хімії на грушах немає . Блищать вони від природного воску. Решта товару йде на гуманітарний стіл – ті самі яблука, але за браком краси майже наполовину дешевші».
Іванова стверджує, що якість товару щодня перевіряє ринкова лабораторія. І показує спеціальний талон з позитивним висновком СЕС, завірений печаткою з підписом.
«Ось гляньте: мої документи, все як належить, - вихваляється жіночка. – 8,50 за це заплатила. За два дні треба буде подовжувати.
Поруч в ятку продається виноград «мускатний» по 15 грн. «Трохи зачах, зазвичай коштує 20 грн», - пояснює продавець. За молдовський просить 20 грн, стільки ж коштує «киш-миш». Та ж сама груша «Бера», що і з асфальту, тут обійдеться більш ніж удвічі дорожче – 25 грн/кг.
«Бажано, аби тих нелегалів зовсім не було, - обурюється пасічник зі Сваляви, який поруч торгує медом по 40-50 грн за кг. – Покупців відбирають. З іншого боку, я їх також розумію: не кожен 25 грн на день за місце потягне. А як займеш два метри прилавку, то і всі 50! Але і там їм непереливки – ганяє міліція. Сьогодні вони на одному місці, а завтра на іншому».
За його спиною пусті прилавки. Чоловік згадує, як торік на базарі всі місця були зайняті, їх бронювали за місяць. А тепер, через нещодавні події, коли хотіли знести ринок задля будівлі суду, багато хто з покупців і торгашів переїхали на «Деміївський ринок».
«Це єдиний продуктовий базар в районі. Якщо його не стане, старій людині за цибулиною чи бурячком треба буде на «Лісовий» їхати, - обурюється пасічник. – Хіба це нормально? Тому ми три тижні протестували проти знесення ринку. Зібрали 10 тис. підписів. Поки що ніби правда за нами».
На сусідніх розкладках також торгують городиною. Звичайна цибуля з Броварів коштує 5 грн/кг, кримська біла по 10, пласка по 35 грн. За часник просять 35 грн. «Бера ноябрська» коштує ще більше, ніж у попередній ятці – 35 грн/кг, яблука «Горець» віддають по 13 грн.
«У Чернівцях і Сокирянах велетенські садки! – розповідає продавчиня у фартусі. – 6-7 років тому наші аграрії привезли з Польщі саджанці. Тепер маємо свої молоденькі яблуньки. Звідти і пішли усі «заморські» назви, що відлякують деяких покупців як ознака закордонного товару. Насправді ж усілякі «голдени» можуть бути так само українськими як і звичні для нашого вуха «семиренки».
Господиня розказує, що цього року лише почали збирати серйозні врожаї. Втім, попри це, узимку будемо їсти все ж таки польські яблука за завищеними цінам – наші так і не навчилися їх зберігати.
До речі, окрім ринку місцеві продавці вподобали ярмарок, що раз на тиждень проходить на бул. Лесі Українки, поруч із ЦВК. Кажуть, за місце там платити не треба. Тому і ціни на товар нижчі, аніж на базарі.
Лук’янівський ринок: хробак – означає екологічність
Офіційний ринок щільно оточений острівцями нелегальної торгівлі. Бабусі пропонують свій товар, вихваляючи його екологічність.
«Купуйте яблучка по 10-12 грн! З Переяслава привезла – домашні. Ось солодкий «Спартан» - пропонує стара з кошиками, показуючи на два ящики. – Сорт один, але з різних яблунь. На першій вже доспілі і м’якенькі, на другій твердіші. Є і цибулька по 4 грн.
Коли зізнаюся, що я кореспондент, жінка стихає і просить не писати, бо проженуть.
Решта продавчинь ховаються поміж машинами. Як тільки одна від’їжджає – переходять до іншої. А якщо на обрії з’являється міліція – всі тікають до торгового центру по сусідству.
Як не дивно, на самому базарі яблука дешевші – сорти «Ґолден», «Макінтош», «Лінгольд» по 10 грн за кг. Кажуть, що привезли із Черкас. Цибуля, вирощена із насіння, з Миколаєва, Черкас, Переяслава чи навіть з-під Києва, коштує 3-4 грн. За часник просять від 30 до 40 грн. Є як броварський так і турецький. За молдовський виноград хочуть 13 грн, кримський «янтар» солодкий – 12 грн/кг, «киш-миш» - 17 грн.
«Ви не беріть великі та блискучі фрукти – то оброблені, щоб не гнили і виглядали красиво, - пояснює продавчиня. – Ось гляньте на мої яблучка – з власного садка, домашні, нічим не кроплені. Ви ж бачите, навіть хробачок є – це означає, що вони без хімікатів».
Бессарабський ринок: смак ніщо – краса все?
Тут майже все дорожче, аніж на попередніх базарах. Однак, крім «козирного» місцезнаходження, інших переваг я не помітив. Душевності «Бессарабці» бракує: навіть у борг один одному місцеві торговці дають із занесенням в імпровізовану кредитну книжку. Коли гроші повертають – людину зі списку викреслюють. Комерційну атмосферу розбавляє місцевий чорний кіт, що вештається поміж рядами. Похитуючи жирними боками, він переходить від ятки до ятки з нахабним мурчанням – натяком на невгамовний голод.
Продавці гордівливо височіють над рядами з покупцями. Втім, коли ті проявляють зацікавленість, миттєво переходять на улесливий тон.
«Чоловіче, беріть яблучка «Ґолден». За 25 гривень віддам. За грушку «Бера ноябрська» прошу лише 40», - закликає мене продавчиня у чоловічій куртці. Коли я здивувався такій високій ціні, вона пояснила, що це за рахунок того, що на прилавку лише відбірний товар.
«А що ж ви хотіли? За якими цінами нам продають – на такі і ми орієнтуємося, - пояснила вона. – Можна було б закупити непоказові грушки і по 15, але ж ніхто не братиме! Такий вже тут покупець респектабельний – йому вищий клас подавай».
Мої побоювання, що фрукти намастили парафіном для блиску, вона демонстративно розвіює: хапає ганчірку і починає натирати нею неприглядне яблуко з-під поли. «О! Дивіться! Ось вам і парафін!» - сміється.
Жіночка скаржиться, що місцевий покупець аж надто вибагливий. «Особливо зараз пішла кумедна тенденція: ходять мажори з якимись там приладами і встромляють їх у городину, фрукти, баштанні. Кажуть, що перевіряють на нітрати, - заливається сміхом господиня. – Поштрикав мені яблука й груші, та штукенція йому щось там показала, і він не купив. А мені потім спробуй продай той «надгризений» товар!» - обурюється вона.
На першу ж мою вимогу жінка пред’явила санпаспорт. Запевняє, що весь товар проходить обов’язковий контроль у санслужби.
«Вартість такої перевірки залежить від кількості товару. З кожних 10 кг яблук чи ягід треба віддати 30 копійок. А ми ввозимо по 30 кг – от і порахуйте. До того ж, такій перевірці підлягає не лише кожен вид, але й сорт; за нормою відбирають грам 300. У середньому виходить два яблучка. І це тільки у мене з однієї коробки. А скільки вони їх поназбирають по всьому базару? Голодними точно не сидітимуть».
На прилавку лежать також сливи по 15 грн/кг, імпортний виноград «мускат» по 60 грн, український по 30. За часник із Борисполя «москаль» просять 7 грн за головку. Імпортний коштує 45 грн за кг.
Жінка розповідає, що із українського товару до весни доживуть лише яблука «Симиренко». Решту зберегти не зуміють, тому будемо змушені купувати все польське. Втім заспокоює, що з кожним роком кількість і строки зберігання вітчизняних товарів збільшується. При деяких господарствах уже встановили холодильники, облаштували овочесховища. Тому є надія на те, що найближчим часом будемо їсти свої яблука й груші.
Микола Присяжнюк, міністр АПК: «Україні потрібні овочесховища на 2,5 млн т»
«За поточний рік ми збільшили овочесховища вдвічі. Звичайно, ані держава, ані бізнес не зможуть моментально за один сезон задовольнити потрібні потужності овочесховищ. Це складний і дорогий проект. Приведу приклад: у Херсоні ми зараз будуємо овочесховище, яке сягатиме 200 тис. тон. Це найбільше овочесховище в світі. Першу чергу на 50 тис тон вже введено в експлуатацію. А в цілому ми цього року вводимо в експлуатацію на 500 тис. тон овочесховищ. Якщо взяти овочі, фрукти і картоплю, нам треба мати в середньому 2,5 млн тон овочесховищ для того, щоб забезпечити цією продукцією себе в зимовий період».
Фото Віктора Ковальчука
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
