Працівники Бортницької станції аерації б'ють на сполох: якщо найближчим часом не реконструювати підприємство, у Дніпро підуть неочищені каналізаційні стоки.

Станція спроектована у 60-х роках і розрахована на 1 млн 800 тис. стічних вод на добу. Але фактично на сьогоднішній день вона спроможна очистити майже вдвічі менше – приблизно 1 млн м ³ стоків. До того ж з кожним роком у них зростає кількість сміття: щодоби на БСА із усього Києва стікає більше 9 тонн відходів. Це призводить до погіршення якості очищення води, яка потрапляє у Дніпро.


 
«Станція була запроектована на одні показники очищення, а зараз ми повинні працювати за абсолютно іншими, - обурюється головний технолог Департаменту експлуатації каналізаційного господарства Ігор Березань. - І це незалежно від того, яка ефективність зняття забруднення на наших спорудах. Ми, звичайно ж, намагаємося довести якість очищення води до затверджених показників, але з кожним роком це робити все складніше. Тому питання реконструкції станції та впровадження на ній нових технологій стоїть дуже гостро».

За словами директора БАС Володимира Бражника, влада обіцяє виділити кошти на реконструкцію підприємства вже більше 10 років. Але щороку у бюджеті на ці роботи не закладається ні копійки. І це у той час, коли, за оцінками фахівців, на реконструкцію необхідно як мінімум 500 млн євро.

«Ми сподіваємося, що після Євро-2012 наша проблема вирішиться, будемо поступово, по одному блоку переходити на сучасні методи очищення води», - каже директор.

Кореспондент «ForUm'у» побачив усі етапи очищення на власні очі. Запах, варто сказати, по всій території БСА, яка займає понад 300 га, огидний. Непідготовлену людину може у буквальному сенсі знудити. Проте 900 працівників підприємства проводять тут 5 днів на тиждень без будь-якого захисту. І це при середній зарплаті у 2 тис. грн.


 
Перший етап очищення – грабельне відділення. Тут на механічних решітках затримується найбільше сміття, яке є у стічних водах. Чого тільки кияни не викидають у каналізацію! І ганчірки, і колоди, і целофан. Коли сміття захоплене, його подають на систему транспортерів, де розташовані віджимні пристрої. Після цього скидають у бункер, звідки вивозять самоскидами на завод «Енергія» для спалювання.
 

«У нас в країні дуже погане ставлення до каналізації. Сюди чого тільки не потрапляє», - скаржиться Ігор Березань.

Потім стоки надходять у пісколовку – довгі канали з водою. Під гідравлічним тиском із пісколовки видавлюється пісок і надходить на спецмайданчики, де і складується.

 
«Цей пісок сильно забруднений органічними речовинами. Для того щоб його використовувати у промисловості, як це відбувається на Заході, необхідні спеціальні установки для відмивання піску від органіки. У проекті реконструкції це, до речі, передбачено», - стверджує головний технолог.

Із пісколовки приблизно 5 тис м ³ стоків надходить у радіальний відстійник глибиною до 5 м. Тут вони перебувають 2-2,5 години. За цей час важкий осад опускається на дно, звідки його зчищають у спецканал з насосом. Легкі речовини спливають на поверхню. Потім стоки змішують зі звичайною водою у співвідношенні 50 до 1, і в роботу вступає органіка. При очищенні зовсім не застосовується хімія – тільки біологічні процеси.

 

«Особливою проблемою в останні роки стало широке застосування у побуті миючих засобів. У них містяться фосфати, які заражають воду. Сьогодні їхній вміст у стоках перевищує допустиму норму на 130%! Вода починає цвісти, загнивати. Це ускладнює процеси очищення. Чим більше фосфатів – тим більше ми будемо скидати у Дніпро неочищені стоки, - скаржиться Ігор Березань. - Треба їх забороняти!»

 
Цікаво, що зібраний мул складується на аераційних полях для сушки. Цей грунт став ідеальним для зростання конопель, що притягує на станцію багато наркоманів, які хочуть розжитися дозою. Однак, як зазначають працівники станції, ці коноплі дикі і не придатні для таких цілей.
 
 
Так вода, яка пройшла всі етапи очищення, йде у Дніпро

 

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

2142