«Міліція» чи «поліція»?

Чи можна далі жити з такою міліцією, як у нас? Чи почуваються українці захищеними як мінімум у повсякденному житті? Чи зміниться сутність правоохоронців від зміни назви «міліція» на «поліцію»? Думаю, що більшість українців погодиться, що реформа правоохоронних органів вкрай необхідна, і на зміну сьогоднішній системі повинна прийти нова.

Сьогодні ми маємо можливість застосовувати досвід реформи правоохоронних органів щонайменше у двох пострадянських країнах: Грузії та Росії. Грузинську реформу по праву можна визнати успішною. Адже буквально за один день зі штату міліції були виведені всі представники міліцейського «клану» і до управління МВС прийшли молоді амбітні патріоти своєї держави. У них було усвідомлення того, що реформу потрібно починати з самих себе, і тому сутність правоохоронних органів змінилася.

Безумовно, спочатку допомога для підняття заробітних плат грузинським поліцейським була надана іноземними фондами. Але чималу роль відіграє і підхід держави до працівників правоохоронних органів за методом «батога» і «пряника». У даному разі які "пряника" виступає, перш за все, висока зарплата, а також сучасне екіпірування, починаючи від форми і закінчуючи автомобілями і новітніми радіостанціями. Під «батогом» треба розуміти відсутність можливості до кінця життя влаштуватися на державну службу у разі, якщо «проштрафилися».

Але хочу зазначити, що поряд з реформою МВС у той час у Грузії реалізовувалися перетворення в інших сферах. Тобто йшла збалансована реформа по всіх імовірних напрямах корупційних дій. І це правильний підхід, тому що «не можна побудувати комунізм в окремо взятому колгоспі». Як результат такого комплексного підходу – величезна довіра грузинського народу до правоохоронних органів, і про це сьогодні свідчать дані багатьох соцопитувань.

Розглянемо російський варіант реформи. Тут теж, начебто, і «батіг», і «пряник» присутні... Але на підтвердження того, що з реформою це має мало спільного, а по суті, є просто черговою зміною табличок на кабінетах, приходять відомості про те, що для переатестації із міліціонера на поліцейського необхідно заплатити чиновнику енну суму.

Однобокість, вирванність реформ тільки в одній сфері – міліцейській – ні до чого не приведе. Не можна вирвати із контексту щось одне і чекати від нього, щоб воно працювало. Колись Ульянов-Ленін казав: «Жити у суспільстві і бути вільним від нього неможливо». Якщо навколо залишається та ж таки прокуратура, ті ж суди, та ж ФСБ, ті ж чиновники у меріях і губернаторських апаратах, сподіватися на те, що реформа приведе до прозорості роботи поліції – безперспективно!

І у цьому питанні Україна у величезній мірі копіює не Грузію, а, на жаль, Росію. Бо сьогодні у нашій державі немає комплексного підходу до реформування правоохоронної та судової систем, немає взагалі функціонування державних інститутів. Тому така відірваність один від одного ні до чого не приведе. Мало того, люди повинні довіряти тому, хто стоїть на чолі реформ. Щоб там не говорили, але сьогодні є величезна довіра у грузинського народу до Михайла Саакашвілі, у російського – до тандему Медведєв-Путін, а у нашій країні з кожним днем ​​все більше падає рівень довіри до Януковича. І при цьому низькому рівні довіри до Глави держави говорити про таку основоположну реформу, якою є реформа правоохоронної системи, не доводиться.

Безумовно, не може міліціонер, у якого досить великі спокуси владою, адже у нього є форма, жезл і пістолет, або майбутній поліцейський, отримувати низьку зарплату. Адже якщо вони не зможуть прогодувати сім'ю, то одні, як колись я, підуть зі служби, а інших затягне корупційна система.

Але просте підвищення зарплат не вирішить питання кардинально. Міліціонер у званні полковника – прокурор у званні полковника – суддя. Якщо вони не працюватимуть у рівних умовах, якщо це не буде комплексне реформування, то полковник міліції, киваючи на полковника прокуратури або суддю, скаже: «А я що, рудий?»

Тому я б сказав, що це навіть не півкроку. Це просто зміна вивіски і збільшення витрат на цю структуру. Хоча мені б дуже хотілося, щоб ці структури насправді були реформовані. І неважливо, яку назву при цьому вони носитимуть: «міліція» чи «поліція». Міліцейські органи – це повсякденне життя людини, це громадська безпека на вулицях, це недоторканність житла і багато інших чинників, з якими стикається людина щодня, вийшовши на вулицю або навіть перебуваючи у своїй квартирі.

І нам вкрай необхідне реформування усієї судово-правоохоронної системи, необхідне одночасне реформування усієї бюрократичної машини. І не просто скорочення штатів, а реформування функцій влади, щоб законодавча влада фактично розробляла правила суспільного життя, а виконавча стежила за їхнім дотриманням і жодним чином не перебирала на себе все більше і більше розпорядчих функцій.

Ще раз підкреслюю, що без такого комплексного підходу реформа приречена на поразку. Це буде черговий «пшик», як свого часу податкова, пенсійна, адміністративна реформи. Начебто заявка щодо реформи буде, але самої реформи, по суті, – ні.

Ми живемо у цій країні, тут живуть наші діти, і дуже хотілося б, аби у нашій державі особистість розвивалася не всупереч, а завдяки діям міліції-поліції або просто влади, яку ми найняли на роботу.

Павло Жебрівський