Першотравень – особливе свято, що виникло на крові чиказьких робітників, які піднялися у 1886 році зі своїми вимогами, звіряча розправа над якими сколихнула світовий пролетаріат.
Першотравень – це день, коли люди праці повинні особливо пам'ятати про свою людську гідність. Про те, що вони – не робоча худоба, яка оре за юшку, а творці світового багатства, які вимагають справедливої і адекватної винагороди за свою працю.
Яскравим прикладом шанування людської праці стала радянська влада, яка повністю складалася із робітників, селян і радянських депутатів. Усілякі недоумки, недоучки, черв'яки та інфузорії-туфельки, які намагаються сьогодні обплювати Леніна, забувають найголовніше: він показав усьому світові, що коли влада у руках трудящих, тоді успішно вирішуються і найскладніші проблеми – неписьменна країна стає грамотною, створює заводи, ДніпроГЕС та інші будівництва, приголомшує світ і що дає можливість за лічені роки перетворити Росію у постолах на могутню державу, виграти Другу світову війну і відправити людину у Космос.
Те, що радянська влада переродилася і верх взяла партійна бюрократія, звичайно, колосальна проблема. Її потрібно вивчати, і, захищаючи власне радянську владу, ліквідувати номенклатурну похабщину, яка повертає у рабське становище людей і яка зараз розквітла в Україні, в країні, де сьогодні праця зовсім знецінена, де люди працюють не зрозуміло за що – за повітря. Тільки для того, щоб працювати. Але що далі?
Здавалося б, люди праці повинні це усвідомлювати і не погоджуватися з цим, підніматися з гнівними виступами, тим більше, 1 Травня. Але, на жаль, національна особливість нашого менталітету полягає у тому, що за роки радянської влади люди відвикли боротися за свої права. Двадцять років українців розкочують у коржик, на них наживаються олігархи, які з кожним днем жиріють все більше, а вони спокійно читають про те, що Ахметов купив собі шикарний пентхаус у лондонському Сіті та що 8 мільярдерів за рік перетворилися уже на 21, при цьому третина із них – правляча верхівка.
Наш народ не вміє боротися за свою гідність, хоча Першотравень як раз і підказує йому: вийдіть на мітинги, на демонстрації, зі своїми плакатами, з вимогами. Але я знаю, наші люди не вийдуть. Посилатимуться на поминальний тиждень, городи, картоплю – на все, що завгодно... І ніяк не зрозуміють, що якщо вже обрали таке ось постійне відкладання, то треба тоді і перестати скаржитися на відсутність робочих місць, експлуатацію праці та хамське ставлення. Тому що це – плата за те, що люди не борються за свої права.
Людська гідність має бути у кожному із нас. Нехай на 1 Травня вона подасть – поки що – боязкий голосок, який потім обов'язково зіллється у могутній заклик до справедливості та зміни влади.
Адже Першотравень – це не просто чудова погода, квітучі українські міста і села. Це свято праці. Нагадування кожному про те, що він – справді Людина. Саме так – з великої літери!
Наталія Вітренко
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
