Напередодні такого великого релігійного свята, як Великдень, ми старанно готуємося: дізнаємося про місця, де є дешеві яйця, закуповуємо про запас м'ясо, плануємо, де і як проводитимемо вихідні; прикидаємо, що буде на святковому столі, у кошику, якщо ми все-таки пересилимо лінь та бажання поспати і підемо до церкви.
Більшість людей не замислюються над істинною суттю релігійних свят, а часто, навіть виконуючи обрядовості, пов'язані зі святкуванням, і похід до храму виконують як обов'язок. Після виконання цих "обов'язкових" заходів ми на деякий час відчуваємо почуття виконаного обов'язку перед собою, адже ми були у храмі і всі гріхи нам ураз простилися, а це значить, що можна по-новому грішити до наступного свята, приміром, до Різдва.
Ой, а яка нині мода пішла на релігійність! Кого не запитай, абсолютно всі у щось вірять, обговорюють і намагаються нав'язати іншим свою точку зору на устрій світу і свою «віру»: у Будду, Крішну, інопланетян, абсолют чи повний атеїзм. Віра настільки важлива у нашому суспільстві, що невіра стає синонімом комунізму, а значить, пережитком минулого. І справді, після того як 75 років заборонялося вірити у будь-що, видається абсолютно логічною потреба людей надолужити згаяне. Це бажання цілком нормальне, елементарний ефект «забороненого плоду». Так само як студенти-першокурсники, звільнившись від батьківської опіки, гуляють відчайдушно, так і ми шаленіємо стосовно релігії.
Але не можна однозначно стверджувати, що у ці 75 років люди жили без віри. Віра була не у Бога, звичайно, а у великого Сталіна, а замість християнської релігії була комуністична. Однак це вже справи давно минулих днів, хоча прихильників цієї релігії ми і зараз, хоч і у малій кількості, можемо спостерігати у чергах за пенсією.
Повернімося ж до «наших баранів», а точніше, до популярності віросповідання у нашому суспільстві на даний момент. Ще одним аспектом такого сплеску віри у соціумі є особистий приклад так званої еліти, а саме депутатів і артистів. Всі наші «глави», як один, малюються на прямих включеннях у храмах на великі релігійні свята, а серед артистів взагалі непристойним вважається відставати від нових тенденцій. Тому серед них буддистів, кабалістів та інших – «ставок гати».
Християнство зараз перебуває не на самих високих рейтингових позиціях. Набагато екстравагантніше говорити про таємничі та незвідані обряди індуїстів чи саєнтологів, у «крайньому разі» – старовірів, ніж визнавати свою причетність до нудного християнства. Уявіть собі Мадонну, яка знову стала цнотливою католичкою, а не називає себе прихильницею кабали – це вже була б не Мадонна.
І ось так мало-помалу ми, «підковані» модою, духом протиріччя та інформованістю, починаємо придумувати і підбирати зручну для себе віру.
Подумайте, яка освічена людина залишиться у лоні церкви, якщо вона пам'ятає такі історичні факти, як інквізиція, хрестові походи і кастрація науки?
Відповідь, по-моєму, проста: та, яка вміє думати і відокремлювати «зерна від полови». Релігія і віра є не чим іншим, як комплексом норм і правил, якими керуються люди у своїй поведінці. Ці норми і правила допомагають нам не тільки не розкластися морально, а й особистісно вирости, тобто без них ми у своїй поведінці були б подібні до звірини.
Релігія задовольняє нашу психологічну потребу бути причетним до соціуму, до суспільства, до цієї групи. Крім того, вона покладає на себе психотерапевтичні заходи, оскільки перебирає на себе відповідальність за наші дії (віра у фатум, долю, Бога) і дає нам можливість прощати самого себе за провини. А без віри людина взагалі не живе, адже вона є одним із провідних механізмів нашого розвитку (без віри в успіх ми б з вами навряд чи бралися б за будь-який вид діяльності).
Релігія дає нам можливість вірити у нашу індивідуальність, неповторність, вона узагальнює нашу віру у майбутнє і дає нам надію на те, що після біологічної смерті наше «Я» не буде безповоротно втрачене.
Вибір є у кожного – у що вірити і яким богам схилятися. Та пам'ятайте одне: вірити треба і бажано у те, що нам ближче по спорідненості і територіально.
Озирніться навколо при виборі джерела віри. Подивіться на рідних і близьких. Їм буде легше зрозуміти і підтримати вас, якщо ви будете прихильниками одного релігійного русла, а не станете пояснювати їм крішнаїцькі догми. До того ж, і ризик влізти у секту тим самим мінімізуєте.
Християнам і юдеям хочу побажати вдалого святкування Великодня!
Наталія Мужанова
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
