Законодавство про вибори завжди правилося у нас під політичну кон'юнктуру. Перед кожними виборами Президент, парламентські партії, іноземні центри впливу сходилися у грі і намагалися підкоригувати закон про найближчі вибори у своїх інтересах. Протягом минулого року нова влада намагалася декларувати бажання створити універсальні правила гри і навіть ухвалити Виборчий Кодекс. Була створена робоча група з удосконалення виборчого законодавства при Президенті. Але поступово виконавці перевели діяльність групи від написання Кодексу до підготовки нового закону про парламентські вибори. Є надія на прийняття закону за рік до дня виборів, що буде нечуваним подарунком усім учасникам цих самих виборів.
Після двадцяти років практики проведення виборів, на жаль, треба визнати, що законодавство, яким би ідеальним воно не було, не допомагає нашій кампанії стати змаганням реальних виборчих програм, конкуренцією альтернативних відповідей на виклики сучасності. Точно так само гарний закон не вирішить проблему адміністративного тиску на політиків, підкупу виборців або суддів.
Питання політичної культури і політичної корупції зависли у повітрі, а Україна – у «сірій зоні» демократії, разом з більшістю інших країн незахідного світу. Тому будемо вимагати від нового закону програму мінімум: дати рівні шанси всім громадянам і політикам балотуватися і вести кампанію, а також забезпечити прозорі механізми контролю над голосуванням і підрахунком.
Чинний закон про вибори народних депутатів, у принципі, непоганий і дозволив провести майже зразкову кампанію у 2007 році. Але з того часу сталося кілька подій, які змушують переробляти чинний закон, точніше, писати новий. Перший фактор – конституційна реформа змінює повноваження депутата ВРУ, а супроводжувальні рішення Конституційного Суду міняють розпорядок життя парламенту, запроваджують поняття «тушка», у парламенті змінюється або ігнорується регламент. Змінюється підсудність справ у результаті судової реформи. У 2012 ми обиратимемо зовсім інший парламент із зовсім іншими повноваженнями.
Найважливішим уроком новітньої політичної історії стала виборча кампанія осені 2010 року. Випробувано основні новели законодавства: повернення «мажоритарки» і заборону блоків. Місцеві політики зіткнулися з жорсткими методами роботи домінуючої партії, мажоритарні кандидати пройшли всі кола виборчого пекла – від відмов у реєстрації до оскарження результатів.
Президент і його міністр юстиції оголосили про політичну волю повернути змішану систему виборів для парламенту. Звичайно, більшість експертів схиляється до одного із варіантів відкритих списків, хоча не всі політики розуміють, що це таке. Відкриті списки – це не публічність списку кандидатів від партії. Це – можливість виборця впливати на проходження конкретного кандидата до парламенту, а також пряма залежність між волею виборця і попаданням кандидата у Раду. Але, схоже, що нам не уникнути закритосписочно-мажоритарної системи, і навіть одне це вимагає радикальної переробки закону.
У глобальних питаннях з'являється певна ясність з боку робочої групи. Планується повне скасування виборчих блоків і підняття прохідного бар'єру до 5%. З одного боку, кінець епохи блоків – реалії нашої політики. Навіть фахівці не можуть зараз сказати, які партії створили блоки, наприклад, Литвина, Кличка або Черновецького, і як ці партії пов'язані з роботою відповідних фракцій у радах. Підняття бар'єру підштовхне партії до об'єднань, і це також позитив.
Але бар'єр 5% є занадто високим для України. Адже у такому разі при явці 25 мільйонів виборців навіть партія, яка набрала 1200 тис. голосів, не отримає місць, і в результаті парламент представлятиме інтереси менше половини громадян України. Якщо нинішній політичний розклад збережеться до виборів, то при такому бар'єрі його могли б подолати хіба що ПР, «Батьківщина» без умовно засудженої Тимошенко та зростаюча «Свобода». При всій повазі до згаданих партій вони не можуть претендувати на повне відображення політичних уподобань українців.
Найбільшу небезпеку закон може нести для потенційних мажоритарних кандидатів. Неодноразово доводилося чути від гідних політиків: «Я працюватиму рік до виборів в окрузі, залишу там купу грошей і здоров'я, а за тиждень до виборів мене тупо знімуть? Нєтушки, самі грайтеся у такі вибори». Із позитивних для мажоритарників напрацювань слід відзначити пропозицію дозволити самовисунення, щоб не смішити людей появою екзотичних номінантів у бюлетенях.
Поки що робоча група готова лібералізувати процес зняття кандидатів із реєстрації. Пропонується не повторювати норму закону про місцеві вибори «два порушення норм агітації – і реєстрація скасовується». Трактування тонкощів обмежень в агітації та пошук винних стали надто вже суб'єктивним восени 2010. Робоча група пропонує знімати із реєстрації лише за порушення кваліфікаційних вимог до реєстрації кандидата, а там список вичерпний.
Величезною проблемою кампанії 2010 року був перекіс у складі та керівництві виборчих комісій. Поки робоча група не дала чіткої відповіді, чи буде розв’язане це питання. Поки що декларується той же принцип формування – пріоритет парламентським партіям, інші за жеребкуванням. У 2010 році він не допоміг.
Із процедурних новел варто вітати скорочення часу голосування до 08:00-20:00, що заощадить сили і нерви всім учасникам виборів. Скасування графи «проти всіх», звичайно, є вимогою ОБСЄ/БДІПЧ, але дозволю собі підтримати цю графу. У наших політичних умовах вона була індикатором протестних настроїв, і багато виборців усвідомлено йшли на дільницю, щоб висловити своє неприйняття ВСІХ партій і кандидатів. Законодавець же збирається позбавити нас такого права.
28 квітня – чергове засідання робочої групи. Обіцяють показати перші розділи проекту закону. Будемо сподіватися, що реакційні норми вдасться ще завалити, а прогресивні пропозиції – відстояти.
Ігор Попов
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
