Заява українських чиновників про можливість Участі України в Митному союзі СНД стала немов грім серед ясного неба для українсько-європейських переговорів про зону вільної торгівлі, що підходять до свого фіналу.
Більше того, усе це відбувається на тлі успішності чергового раунду переговорів України з ЄС, на яких знято 3 з 5 груп останніх суперечливих питань, що дискутуються між Україною і ЄС.
Їй передували заяви прем‘єр-міністра Росії Володимира Путіна про намір поставити кордон для українських товарів у разі побудови зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.
Що ж таке цей Митний союз? Перше – це насправді ніякий не союз. Рішення, обов'язкові для всіх решта, в Митному союзі ухвалює Москва.
Арифметика Комісії Митного союзу дуже показова: 57% голосів належать Росії, а Казахстану і Білорусії - по 21,5%. Тобто, голоси Білорусі і Казахстану не значать нічого і не зможуть зупинити ніяке рішення Москви.
Це принципово відрізняє Митний союз, як і решту „інтеграційних об’єднань”, очолюваних Москвою, від Євросоюзу. Приміром, у ЄС навіть така держава-європейський гігант в усіх сенсах як Німеччина має в Європарламенті за Лісабонською угодою, чинною на сьогодні, менше 13% голосів - лише 96 депутатів із 751.
Близько 90% надходжень від усіх митних зборів Митного союзу надходить до російського бюджету, Казахстану буде діставатися лише близько 7%, Білорусі - 3%.
Іншими словами, тепер Москва вирішуватиме, які мита будуть на кордонах.
Єдиний митний тариф на 92% складено за російським Митним кодексом, тобто, це тарифи, виписані в інтересах Росії.
Зацікавленість Москви у Митному союзі очевидна. Це можливість диктату в інтересах російських виробників, обмеження суверенітету сусідів через збільшення контрольованої Москвою митної території, можливість експансії на український ринок у той час, коли для російських виробників ціни на енергоносії значно дешевші, ніж для українських.
А найголовніший наслідок для Москви політичний: вона закріплює свою зону впливу з прицілом на відновлення імперії.
Навіщо все це Білорусі і Казахстану? Ці країни вкрай залежні від Москви, що особливо стосується Білорусі. У Казахстані своєрідна структура економіки, де виробляється переважно 90% експорту. Тому збитки для казахської економіки від експансії російських товарів не такі великі. Інша справа, що казахи переплачуватимуть за російські товари, замість того, щоб купити дешевші іноземні, але це вже деталі.
Задля цього можна пообіцяти які завгодно „компенсатори”, щоб потім відібрати своє сповна.
Таке покрокове делегування економічного суверенітету неминуче призведе до передачі політичного суверенітету Москві.
Це як більшовицька „українізація” у 1920-х роках, якою Москва збила хвилю повстань, щоб після цього вичавити з рук українців останні зернини.
Для України участь у Митному союзі може стати не просто програшною, а фатальною... І ніякими «компенсаторами» тут не обійтися.
По-перше, якщо Україну втягнуть у Митний союз, вона одномоментно втратить свої вигоди, пов`язані з унікальним географічним розташуванням у центрі Європи. Чинна влада може за дві копійки віддати цю ключову перевагу України, пов‘язану з нашим геополітичним становищем. І тоді в економічному сенсі нам не буде різниці, знаходимося ми тут, у центрі Європи, на перетині ключових економічних шляхів, на землі, яку тисячоліттями відстоювали в боях наші предки, чи, приміром, на Чукотці, яка крім чукч мало кого цікавить.
Найголовнішим є те, що Україна розташована у стратегічно вигідному регіоні поряд з найбільшим ринком у світі – ЄС. Це 450 мільйонів споживачів, на кожного з яких припадало у 2010 р. в середньому 33 тисячі доларів доходу на душу населення (тобто на кожного європейця, незалежно від того, це румун чи німець – майже втричі більше, ніж у Росії). Це найбільший ВВП у світі (більший, ніж у США, і майже втричі більший, ніж у зростаючої наддержави Китаю). І для нас участь у Митному союзі означає одномоментно нівелювати всі свої географічні та економічні переваги, які ми маємо в результаті такої близькості.
Україна, яка є транзитною державою, у Митному союзі змушена буде дозволити на своїй території дешеві транзитні тарифи, які діють в Азії, таким чином втративши всі наявні переваги.
Величезна загроза полягає в тому, що Москва може реально запропонувати хабарникам і зрадникам в українській владі кілька мільярдів сьогодні задля того, щоб вони здали стратегічні інтереси країни назавжди.
Свого часу Україну вже розводили на участь в аналогічному союзі - ЄЕП. Але згідно із застереженнями президента України, Кабміну і Верховної Ради, ухваленими у 2003 р., рішення "єдиного регулюючого органу ЄЕП" можуть лише братися до відома суверенним українським урядом, і в жодному випадку не можуть мати зобов’язального характеру для України. За цими ж застереженнями ЄЕП не може суперечити не лише Конституції, але й міжнародним угодам України та її рухові до європейської інтеграції.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
