На сьогоднішній день в Україні існує два кричущих питання, які найбільш обговорювані та найбільше обурюють суспільство: пенсійна та земельна реформи.
Власне, щодо земельної реформи, то безумовно є багато нюансів: одні розказують, що треба, аби якимось дивним чином земля знову стала державною, інші наполягають на продажу і стверджують, що земля має бути в обігу, а також виступати в якості застави.
З цього приводу хочу висловити від себе, як голови партії «Українська платформа», позицію нашої партії . Ми переконані, що земля сільськогосподарського призначення – це надбання всього українського суспільства, і не тільки теперішнього, але й майбутнього поколінь. І ключове завдання – зробити все для того, щоб ця земля працювала на користь всього народу, а не деяких вибраних осіб.
Якщо ми подивимося на приватизацію промисловості, то можемо побачити, що заводи, виробництва банкрутують, закриваються, потім будуються нові, і нічого страшного в тому немає. Через це, приватизація промисловості не є настільки болючою, і скоріше за все, є правильним кроком, який дав можливість прийти ефективному менеджменту.
Земля ж – це нетлінне. До неї просто потрібно бережно ставитися, і вона слугуватиме тисячі років.
Якщо ж землю продавати, маючи на меті, аби фермер або людина, яка живе в селі, змогла її викупити, потрібно її продавати задешево і надавати довготривалі кредити з низькими відсотками, адже великих статків фермери не мають. Але це є неправильним кроком, тому що таким чином ми неадекватно поступимо з власниками цієї землі. Якщо ж дати землям ринкову ціну, на чому наполягають достатньо багато людей, в підсумку ми отримаємо те, що іноземний капітал конкуруватиме з десятком або, максимум, двома десятками заможних українських сімей за викуп цієї землі. Це буде серйозна монополія на право власності на землю, і це, безсумнівно, відіб’ється і на політичній площині. Адже хто володіє землею в селі, той і «замовляє музику»: визначає уподобання, хід та результати голосування на виборах. Продовольча безпека усієї країни також постане в залежність від тих людей, які викуплять цю землю.
Пропозиція «Української платформи» полягає в тому, що держава має поетапно викупити землю у людей за кадастровою оцінкою. Якщо подивитись кадастрову оцінку, то сьогодні близько 700-800 млрд.гривень коштує вся сільськогосподарська земля. Згідно з соціологічними дослідженнями, в Україні на нинішній час існує 15-20% людей, які готові негайно продати свою землю. Тому держава повинна не вкладати сотні мільярдів у стадіони, які ніколи не окупляться, і аеропорти, послугами яких користується лише кожний п’ятдесятий українець, бо бідним й голодним людям не до видовищ. Хоча це потрібно робити, але не в першу чергу. Сьогодні пріоритетом для держави має постати те, що слугуватиме не тільки сьогодні, але і у майбутньому наступним поколінням, і в це їй необхідно вкладати гроші. Таким чином, держава має прийняти рішення про викуп землі у державну власність і після цього надавати її на конкурсних засадах у довгострокову оренду (терміном, не меншим за 10 років) тим, хто готовий ефективно на ній працювати: якісно обробляти, дотримувати сівозмін, слідкувати за поліпшенням ґрунтів. І тоді люди вкладатимуть гроші не у викуп землі, а у технології і техніку для обробки, і саме це може стати предметом застави для отримання кредитів під ведення сільськогосподарського виробництва.
Але якщо орендна плата буде надходити до загального бюджету, то знову її відправлять або на будівництво до Олімпіади, або на інші цілі, де ці гроші поцуплять. А в нас є величезна проблема з наповненням Пенсійного Фонду. Через це, наступним кроком «Українська платформа» пропонує передати вже викуплену в державну власність землю у розпорядження Пенсійного фонду. Він, у свою чергу, зможе отримувати доходи від оренди землі і більше не потребуватиме дотацій з державного бюджету.
Подібний приклад господарювання достатньо ефективно існує в Англії з різницею лише в тому, що власниками землі є недержавні пенсійні фонди, які вклали накопичувальні гроші у землі і мають суттєві доходи від оренди землі.
Ми ж наполягаємо на тому, щоб власником земель стала держава, адже таким чином ми вирішимо питання наповнення Пенсійного фонду, роботи землі на благо впродовж багатьох століть і відкинемо всі розмови про те, що українські сільськогосподарські землі можуть виявитися у власності іноземних громадян.
Павло Жебрівський
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
