1 квітня Президент України Віктор Янукович призначив члена Венеціанської комісії Марину Ставнійчук заступником голови Адміністрації Президента. До сфери її компетенції віднесені питання Конституційної реформи і виборчого законодавства. Таким чином, Глава держави свідомо вибрав модель конституційно-правової модернізації, яку останнім часом так пропагувала Ставнійчук.
В інаугураційній промові від 4 березня 1933 р. президент США Франклін Роблено Рузвельт заявив: «Наша Конституція така проста і практична, що, розставивши акценти по-новому, її можна привести у відповідність з екстраординарними вимогами часу без зміни її єства…». А сама суть Конституції США не мінялася з часу її прийняття в кінці XVIII століття. У цьому полягає наріжний камінь світового конституційного права: конституція як єдиний акт повинна мати певну стабільність, що сприяє зміцненню авторитету держави і відносній постійності конституційного порядку.
На жаль, даний підхід можна застосувати лише до держав із вкоріненими традиціями конституціоналізму і плюралістичної демократії. У ситуації пострадянського транзиту, країни колишнього СРСР, у тому числі й Україна, були приречені на конституційне експериментування. І не завжди ці експерименти завершувалися створенням успішної політико-правової моделі.
Наша країна пройшла декілька етапів конституційного конструювання: від адаптації радянської нормативно-правової бази до вимог незалежної держави, формування специфічної неопатрімоніалістської моделі з елементами олігархічного капіталізму й авторитаризму в політиці - до режиму «безпорадного плюралізму», в якому опинилася країна після політреформи 2004 р. Згідно її положенням Верховна Рада отримала можливість формувати уряд, який, по суті, став незалежним від Президента. Таким чином, була закладена основа дестабілізації політичної ситуації в країні, що тривала 5 років.
Після рішення Конституційного суду від 1 жовтня 2010 р., в Україні діє Конституція в редакції 1996 р. Повернені і розширені політичні й економічні повноваження Президента України, відновлена вертикаль влади, понижена роль парламенту в ухваленні державних рішень.
Концентрація владних повноважень в одному центрі або «авторитарна модернізація» країни була ефективною моделлю розвитку наприкінці 1960 - середині 1980-х рр. Проте, суперпрезидентські республіки мають значно більше ризиків, ніж парламентсько-президентські. На думку відомого російського політолога Олександра Галкіна, будь-яка надмірно централізована система управління, сфокусована на одну людину, неминуче втрачає свою первинну ефективність. Вирішення проблем стає уявним і викликає виникнення нових, складніших, ніж ті, які потрібно було здолати. Головною ахіллесовою п'ятою жорсткої владної вертикалі є зниження мобільності кадрів, виникає «тромб» у кровоносних судинах управлінського апарату.
Але головний недолік авторитарної моделі - це виникнення «шумів» (за Галкіним), що відхиляються, які викликані груповими або індивідуальними інтересами бюрократії, і часто не збігаються з цілями вищої влади. У критичних ситуаціях такі «шуми» настільки сильні, що вміст вихідного імпульсу зникає вже на верхніх рівнях владної вертикалі. Звідси бюрократизація, виникнення фаворитизму, непрофесіоналізм керівників і інші втрати.
Україна вже мала досвід «авторитарної модернізації» у 1990-х – на початку 2000-х рр., коли концентрація влади в руках президента привела до деформації процесів державного будівництва, порушення демократичних свобод і, як наслідок, відомі події 2004 р. на Майдані.
Тому, повернення до Конституції в редакції 1996 р. слід розглядати не як вибрану владою політико-правову модель, а як «вікно можливостей» для проведення радикальних соціально-економічних реформ, направлених на модернізацію країни. Це, також, перезапуск (reset) конституційного транзиту.
Перший мессидж про необхідність нового етапу правової і конституційної реформи Президент Віктор Янукович зробив у своєму Посланні до українського народу «Україна ХХІ століття. Стратегія реформ і суспільної консолідації» (червень 2010 р.). Тоді він в ідею «республіканізму» вклав тезу «повернення до реального народовладдя і збалансування повноважень гілок влади», реформування судочинства.
Удруге до проблеми конституційної реформи Янукович звернувся на початку 2011 р., коли підтримав пропозицію першого президента України Леоніда Кравчука про проведення Конституційної асамблеї України. За словами Віктора Януковича, метою роботи асамблеї повинно стати: «формування збалансованої системи показної демократії європейського зразка, зміцнення парламентаризму, побудова ефективної виконавчої вертикалі влади, створення діючих механізмів прямої демократії». Була сформована науково-експертна рада у складі відомих фахівців і теоретиків конституційного права, яким доручено підготувати концепцію проведення КАУ.
І ось, 1 квітня Президент призначає заступником глави Адміністрації Президента Марину Ставнійчук, яку можна назвати мало не єдиним практиком-конституціоналістом в Україні. Будучи членом Венеціанської комісії, вона активно коментувала хід судової реформи, рішення Конституційного суду, саму ідею Конституційної асамблеї.
Більш того, Ставнійчук запропонувала власну модель проведення КАУ і своє бачення конституційно-правової модернізації країни. Зокрема, пропонується розглядати асамблею не просто як дорадчий орган при президентові, а як майданчик широкої цивільної дискусії, де на різних рівнях братимуть участь: а) влада і опозиція; б) політичні партії (парламентські і позапарламентські); у) НВО й експертне співтовариство.
Також слід зазначити, що в розумінні Ставнійчук «конституційно-правова модернізація» не обмежується змінами в Конституцію або її новою редакцією. «У нинішніх умовах, - пише вона, - доцільно забезпечити удосконалення (зміни) окремих положень (розділів) Основного Закону держави з подальшим їх розвитком шляхом ухвалення відповідних конституційних законів, інших актів законодавства України, підзаконних нормативно-правових актів і, безумовно, якісне впровадження прийнятих новел на практиці.
Першим кроком конституційно-правової реформи повинна стати модернізація інституту виборів, адже виборча система є модулятором майбутньої політичної системи. Не можна відкладати і проведення справжньої судово-правової реформи, покликаної забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина. Предметом конституційної модернізації повинні також стати місцеве самоврядування, територіальна організація, адміністративна реформа».
Якщо президентський указ про призначення Ставнійчук означає прийняття Віктором Януковичем саме такого уявлення про конституційно-правову модернізацію і щире бажання його реалізувати, то найближчим часом ми станемо свідками якісного оновлення внутрішньополітичного курсу держави.
Віталій Кулик
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
