25-27 лютого 2009 року в Києві відбудеться 3-й Форум «Україна-Європа», співорганізатором з української сторони якого виступає Міжнародна благодійна організація «Гуманітарний фонд «Єдиний світ». Головна тема цього річного форуму - економізація відносин України та країн Європи.

Однією з характерних рис сучасного світового господарства є зростання ролі міжнародних організацій та регіональних економічних об’єднань. Тому Україна повинна навчитись чітко формулювати свої економічні інтереси та активно використовувати для їх просування міжнародні та регіональні економічні структури та механізми. Зараз перед Україною стоїть питання визначення ключових інтересів та оптимальних механізмів їх захисту при проведенні переговорів щодо створення розширеної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Міжнародний фінансовий ринок є глобальною структурою, всі елементи якої (національні ринки капіталу) тісно взаємозв’язані між собою. Подальша інтеграція України в світову спільноту неминуче приводить до інтеграції національного фондового ринку в процеси, які відбуваються на міжнародному ринку капіталу. Такий взаємозв’язок має як ряд переваг для вітчизняної економіки, так і ряд недоліків, які потенційно стримують економічне зростання України. З одного боку, для вітчизняних компаній суттєво розширюються можливості для фінансування своєї діяльності шляхом залучення коштів на світовому ринку капіталу, але з іншого боку український фондовий ринок залишається низьколіквідним, ризиковим та занадто залежним від іноземного капіталу.

За умов глобалізації вплив зовнішніх факторів на українську економіку і фінансову систему може бути досить значним, що ставить по–новому питання про ефективність національної монетарної політики. Проте, як показує міжнародний досвід, центральні банки і за умов глобалізації можуть досить дієво впливати на процентні ставки, обмінний курс і зростання грошових агрегатів, і на економіку в цілому, незважаючи на все більшу інтеграцію національних економік у світові фінансові і торгівельні потоки. Значну роль у сповільненні інфляційних процесів по всьому світу за останні роки відіграло збільшення довіри до центральних банків і їх більша орієнтація на досягнення цінової стабільності, а не історично низькі ціни на сировину або вихід на світовий ринок праці значної кількості дешевої кваліфікованої робочої сили.

Вільна світова торгівля є однією з найбільш вигідних аспектів економічної інтеграції . Фінансова відкритість та збільшення міжнародних фінансових потоків впливають на світову фінансову ситуацію в цілому. Країни єврозони не в змозі знижувати ризики негативних подій в окремої країні( наприклад, зниження виходу продукції через стихійне лихо) за допомогою інструментів кредитно-грошової політики.

Всі країни – члени ЄС, за підрахунками вчених, виграють від фінансової інтеграції.

При відсутності механізмів, які позволяють диверсифікувати економічні шоки, країни можуть бути підвергнути нестійким економікам окремих держав та економіки ЄС в цілому. Оцінюючи вигоди від фінансової інтеграції від міжнародного розподілу ризиків між країнами ЄС, можна казати, що десять нових членів ЄС мають в цілому більш високий та змінй середній темп росту ВВП на душу населення ( 4,2 % щорічно) врозріз з країнами ЄС-15 (2,5 % щорічно). Рівень коливань росту виробництва у нових країн в три рази вище чим у ЄС-15. Розподіл ризиків за доходами дозволяє зробити висновки наскільки ефективно країна використовує світові фондові ринки для забезпечення стабільності національного доходу в випадку виробничих шоків та виявити ступень її інтеграції до цих ринків. В середньому у нових членів ЄС показник розподілу ризиків за доходами вищий  ніж в ЄС-15- 26% та 9% (для нових членів). 100% - повне розподілення ризиків.

Однак це не означає, що нові члени ЄС більш відкрити для руху капіталу. Вони, в основному, розподіляють ризики в рамках ЄС, в тій самий час країниЄС-15 розподіляють ризики за кордонами Євросоюзу, а саме шляхом інвестування у Північній Америці та Азії.

Розподілення ризиків по доходам дає свій вклад в розподілення ризиків по споживанню. В середньому у ЄС-15 більш високий показник розподілу ризиків по споживанню (47%), ніж у нових членів ЄС (15%). В основному, вирівнювання споживання в рамках ЄС-15 досягається за рахунок міжнародних грошових переводів, бюджетних витрат та корпоративних та приватних збережень.

Для кількісного дослідження потенційної вигоди від розподілу ризиків, оцінюється збільшення рівня добробуту в результаті розподілу ризиків, як стабільний ріст споживання окремої людини при досягненні країною загального розподілу ризиків. Оцінюється сукупне потенційне збільшення добробуту в результаті переходу к загальному розподіленню ризиків ( розраховано по даним ВВП на душу населення), в умовах економічної закритості країна споживає тільки свій ВВП, а при загальному розподілу ризиків – частина загального ВВП групи країн. По рівню розподілу жодна з розглянутих країн не може бути фінансового закритою. Тому оцінюються і невикористані вигоди від розподілу ризиків при переході країни від існуючого рівня споживання до рівня споживання при загальному розподіленні ризиків.

Теоретично країни з високими коливаннями рівня продуктивності більш виграють від об’єднання індивідуальних ризиків від виробництва, ніж країни зі стійким рівнем виробництва.

Також країна, яка знаходиться в протилежної фазі виробничого циклу по відношенню до інших країн ЄС може отримати "компенсацію" за стабілізацію виробництва у групі.

Нові країни ЄС в середньому можуть вигравати від фінансової інтеграції більш, ніж країни ЄС-15. Для нових членів ЄС загальний рівень збільшення добробуту нараховує до 5,2%(постійний приріст на душу населення), а для ЕС-15 - до 1,2%. Вигоди збільшення добробуту найбільші для невеликих країн, таких як Литва, Естонія, Мальта, Чехія, Словакія. У нових членів ЄС середній показник невикористаних вигод в плані збільшення добробуту також набагато більший (6,6%) ніж у ЄС-15 (0,9%). Це пояснюється високими коливаннями випуску та витрати на споживання і іноді пояснюється антиціклічністю.

За емпіричними результатами подальша фінансова інтеграція та просування членів ЄС до загального розподілу ризиків дозволяє всім країнам значно збільшити рівень добробуту.

Постійність регіонального дисбалансу через деякий час вказує на недостатню гнучкість в більшості регулятивних механізмів. Регуляція регіонального дисбалансу може здійснюватися через кілька каналів.

Потоки капіталу в Центральній Європі та Балтиці не сприяють знищенню регіонального дисбалансу. Зокрема, капітал як правило рухається до регіонів що швидко розвиваються, де високий рівень людського капіталу та де сконцентрована економічна діяльність.

Європейський валютний союз (ЄВС) продовжує розширюватися. У міру того, як валютні курси стають прив’язаними до євро, різниця в рівнях інфляції набуває великого значення, як корегуючий механізм, коли економіки країн ростуть з різною швидкістю. Різниця в рівнях інфляції, що виникає унаслідок асиметричних економічних шоків в різних регіонах, не є предметом заклопотаності Центральних банків. Складніша для монетарних властей ситуація виникає, коли стійка різниця в рівнях інфляції пов’язана з не гнучкістю ринків праці і товарів, що може привести до великих витрат для економіки, втрати суспільної підтримки євро і зниженню його зовнішньої вартості. Щоб цього уникнути у нових членів ЄС повинні бути достатньо гнучкі ринки праці і товарів, щоб м’яко і стабільно інтегруватися в зону євро. Розкид показників інфляції в ЄВС близький до значень в інших валютних союзах. Проте для ЄС-25 ( всі члени ЄС, окрім Великобританії і Данії) середній рівень розкиду показників інфляції значно вищий. Це результат реальної і номінальної економічної інтеграції нових членів Європейського союзу в ЄВС. Враховуючи поточний номінальний рівень цін в країнах - нових членах ЄС і швидкість їх інтеграції, можна зробити висновок, що для більшості цих країн знадобиться декілька десятиліть для зближення рівня цін.

Європейському центральному банку було б простіше проводити свою кредитно - грошову політику, якби в більшості держав - членів організації інфляція знаходилася в межах середнього значення. І навпаки, ситуація, коли в двох групах країн інфляція постійно відхиляється від середнього рівня, може викликати напруженість ЄВС в цілому. Оскільки нові члени ЄС номінально і реально далекі від повного зближення рівня цін, існує ризик, що в розширеному валютному союзі з’являться дві групи країн з різними темпами зростання інфляції і з необхідністю проведення різної валютної політики по відношенню до них.

ЄВС розширив зону валютної стабільності в Європі. Можливо, одним з чинників, що забезпечив успіх ЄВС, був високий рівень інтеграції країн, що створювали валютний союз. Щоб і надалі ЄВС був ефективним, слід ретельно враховувати економічну ситуацію в країнах – кандидатах в Союз. Різниця в рівні інфляції впливає на номінальне і реальне коректування, але може приводити до витрат: недостатня гнучкість економіки підвищує ризик хронічної ( стійкої, постійної) розбіжності рівнів інфляції, що може викликати підвищення витрат на коректування, ускладнення кредитно - грошової політики і підрив суспільної підтримки євро. Слід враховувати значення економічної гнучкості, щоб забезпечити м’яку і ефективну інтеграцію нових членів ЄС в Єврозону.

В Україні в 2008 негативні монетарні тенденції знаходились площині валютно-курсової політики. Валютно-курсова політика в країні набула гротескового характеру. За збереження незмінного курсу гривні підриваються вартісні основи української валюти та активізуються процеси витіснення її із внутрішнього грошового обігу. В Україні виникла проблема невідповідності між динамікою доходів економічних агентів, з одного боку, і динамікою споживання і інвестицій - з іншого.

Для інтегрування українського фінансового простору в ЄВС поки що потрібно провести стабілізаційну модифікацію соціальної та економічної політики держави.

А якщо говорити в цілому на перспективу, то ми „ вже проходили школу єдиної валюти та єдиного валютного простору перебуваючи в зони радянського рубля.” Пам’ять нації тримає модель ходження єдиної валюти і якщо б зараз Україну "закрив очі" взяли в ЄВС, ми адаптувались би набагато швидше, ніж інші країни, які не мають цього досвіду.

Олена Сльозко

Кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

2060