Українці закликали президента Володимира Зеленського присвоїти звання Героя України посмертно молодшому сержанту Ярославу Бабійчуку, який загинув під час евакуації поранених на Донеччині. Військовий добровільно долучився до лав Збройних сил України з перших днів повномасштабного вторгнення, повідомляє "Обозреватель".
Під час служби він евакуював понад тисячу поранених бійців, організував стабілізаційний пункт і проводив навчання з тактичної медицини. Текст петиції з'явився на сайті Офісу президента.
Зеленського просять присвоїти Ярославу Бабійчуку звання Героя України
Ярослав Бабійчук народився 24 серпня 1987 року. До початку повномасштабної війни працював реабілітологом у Києві, присвячуючи себе допомозі людям. Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, він добровільно долучився до лав Збройних сил України.
Молодший сержант служив санітарним інструктором медичного пункту 3-го механізованого батальйону військової частини А0222. Його місцем роботи стала передова – там, де кожна хвилина могла вирішити, чиєсь життя буде врятоване.
Під ворожим вогнем Ярослав надавав допомогу пораненим, виносив їх із поля бою та організовував евакуацію. За час служби він здійснив понад тисячу таких евакуацій. За кожною з них – людина, якій він допоміг отримати шанс на життя, родина, яка могла дочекатися свого захисника, і побратими, які знали: на Ярослава можна покластися.
Воїн "Мудрий", командир батальйону, розповів, що в один із днів контрнаступу Бабійчук із 09:00 до 15:00 привіз на стабпункт близько 35 поранених військовослужбовців.
"Він – професіонал своєї справи, людина, яка не боялася завжди йти на допомогу своїм побратимам. Іноді бувало й таке, що він знав: хлопці можуть не донести побратима або їм важко його нести. Був бій, вони під'їжджали до місця, де проводився бій, і звідти він вивозив пораненого", – розповів побратим Героя Олександр Свинаренко.
Він не лише сам рятував поранених, а й передавав свої знання іншим військовослужбовцям. За ініціативи Ярослава під час контрнаступу в батальйоні створили стабілізаційний пункт. Він також проводив заняття з тактичної медицини для бійців свого та суміжних підрозділів.
Його досвід і навички допомагали побратимам бути готовими до найскладніших ситуацій. Ярослав розумів ціну кожної хвилини на полі бою та робив усе можливе, щоб інші військові мали більше шансів вижити.
"Ярослав Бабійчук був легендою серед побратимів. "Якщо ти поранений і попав у руки Бабійчука – значить, будеш жити", – так говорили всі, хто його знав. Лише за перші півтора роки повномасштабної фази війни Ярослав виніс та вивіз півтори тисячі поранених. А всього він врятував понад дві тисячі поранених воїнів. Окрім того, він був основним організатором стабілізаційного пункту під час контрнаступу 2023 року. Також навчав військовослужбовців тактичної медицини, допомагав іншим підрозділам", – розповів начальник секції цивільно-військового співробітництва, майор Олексій Пархоменко.
Воїн "Кеп", бойовий медик спецпідрозділу "Омега", зазначив, що в Бабійчука був позивний "Костоправ". Під час контрнаступу Ярослав, за словами побратима, робив найважчу роботу як морально, так і фізично. "Він виїжджав на лінію бойового зіткнення під час активних бойових дій декілька разів на день", – пригадав захисник.
"Під час контрнаступу багато людей завдячують йому своїм життям за те, що він вивіз їх із поля бою", – сказав командир розвідки з позивним "Борн".
Останній вихід Ярослава Бабійчука
19 квітня 2024 року поблизу Урожайного Волноваського району Донецької області російські війська накрили українські позиції вогнем. Попри небезпеку, Ярослав знову вирушив на передову – туди, де на допомогу чекали поранені.
Під час чергового виходу позиції зазнали удару протитанкового ракетного комплексу. Молодший сержант Бабійчук загинув. Він до останнього залишався вірним своєму покликанню – рятувати тих, хто потребував допомоги.
"Як начальниця медичної служби бригади, хочу відзначити в першу чергу людяність Ярослава Бабійчука і безмежне бажання постійно бути там, де потрібна його допомога. За кожним пораненим він бачив не просто пацієнта, а свого товариша, побратима, чиє життя необхідно зберегти. Вірність професійному покликанню та військовому обов'язку він зберіг до останнього. Його загибель – це втрата не лише для нашого медичного колективу, а й для всіх, кому він міг би ще допомогти", – розповіла військовослужбовиця Юлія Линник-Верхотурцева, майорка медичної служби.
Ярослав Бабійчук. Джерело: Скриншот
До війни Ярослав допомагав людям відновлюватися після травм. На війні він робив усе, щоб вони залишалися живими. А коли врятувати вже не вдавалося, повертався з поля бою не лише з пораненими, а й із загиблими побратимами, щоб їхні родини могли дочекатися рідних і гідно попрощатися з ними.
За службу Ярослава нагородили почесним нагрудним знаком "За збережене життя" та іншими відзнаками. Його ім’ям названо вулицю в селі Лісовичі Вишгородського району Київської області. Також йому посмертно присвоїли звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади".
Для своєї родини Ярослав був люблячим сином, чоловіком і батьком. Для побратимів – надійним товаришем і фахівцем, якому довіряли найцінніше – власне життя.
"Ярослав був одним із найсміливіших військових, яких я тільки знаю. Попри страх, який міг у нього бути, він жодного разу не відмовився проводити евакуацію", – зазначив начальник штабу батальйону, позивний "Алігатор".
Підтримаймо петицію про присвоєння звання Героя України
Понад тисяча евакуацій, створений стабілізаційний пункт, навчання з тактичної медицини та щоденна готовність ризикувати собою заради інших – це внесок Ярослава Бабійчука в порятунок українських захисників.
Його мужність, самовідданість і вірність військовій присязі заслуговують на гідне вшанування. Посмертне присвоєння звання Героя України стало б визнанням його подвигу та пам’яті про людину, яка до останнього виконувала свій обов’язок.
Ярослав Бабійчук. Джерело: Скриншот
Закликаємо підтримати петицію до президента України Володимира Зеленського про посмертне присвоєння молодшому сержанту Ярославу Бабійчуку звання Героя України.
