Мені дуже смішно, коли ті, хто підтримував Порошенко сьогодні готові підтримати розмін генералів на маркетолога.
Здавались притомними людьми, а то вони маскувались)
Учора я послухав виступ Михайла Федорова на брифінгу щодо його відставки. Навмисне одразу нічого не хотів говорити - на тлі тих пекельних подій, які переживає країна. Було набагато цікавіше подивитися, як проявить себе когорта упоротих, готових підтримувати інтереси певних лобістів, пов’язаних із виробництвом дронів, нехтуючи вже не лише здоровим глуздом, а й елементарним інстинктом самозбереження.
Країна щодня зазнає нових балістичних ударів. Сотні й тисячі дронів атакують прикордоння та українські міста. Горять автомобілі, руйнується енергетична інфраструктура, тиск посилюється день за днем. Але тим, хто сидить у київських студіях і спокійно гуляє скверами, здається, немає особливої різниці, де все це відбувається: у Дніпрі біля обласної державної адміністрації, у Києві біля пам’ятника Івану Франку чи у Львові, де до подібних акцій долучається пан Садовий.
Вони вимагають звільнення Головнокомандувача ЗСУ коли продовжується війна, всі стали експертами з ведення війни, які швидкі ці розумашки)
Але ми повинні розуміти просту річ: основне завдання Міністерства оборони - забезпечувати військо. Не командувати бойовими операціями, не створювати особистий політичний бренд і не знімати рекламні ролики, а постачати армії все необхідне для ведення війни.
І ось тепер нам пропонують під час війни замінити генерала на завгоспа, який роками лобіював певних виробників
Саме так сьогодні виглядає логіка частини політичного класу та його інформаційної обслуги.
Не менш цікаво було слухати пана Федорова, коли він розповідав про власні успіхи.
Почнімо з «Дії».
Вона так і не стала флагманським програмним продуктом світової ІТ-індустрії.
Жодна країна, крім України, не скористалася її кодом і, наскільки відомо, не планує ним користуватися.
Останньою відмовилася Естонія. Тож успіхи, м’яко кажучи, не настільки беззаперечні, як їх намагаються подати. Те, що в Україні раніше не було подібного мобільного застосунку, а тепер він з’явився, — добре.
Це справді зручно. Але не треба плутати мобільний застосунок із цифровою державою.
Цифрова держава - це не картинка документа на екрані смартфона. Це повноцінний електронний документообіг, взаємодія реєстрів, цифрові послуги, сучасне діловодство та узгоджене законодавство.
Хочете побачити справжній стан нашої цифрової держави?
Зайдіть до електронного кабінету МВС. Або до кабінету податкової.
Подивіться, наскільки коректно й зручно вони працюють, як надходять повідомлення, як отримуються листи й документи та скільки часу й нервів потребує звичайна взаємодія громадянина з державою.
Можемо згадати й документообіг.
Свого часу були фактично згорнуті системи, які розгортав Дубілет і на які вже витратили величезні кошти державного бюджету.
Потім держава знову витрачала гроші — фактично вдруге.
Але електронний документообіг досі не працює належним чином. Законодавство про діловодство не відповідає логіці законів про цифрову державу. Нормативні пакети не узгоджені між собою і не дають системі нормально працювати.
Далі -«Мрія».
Ви бачили «Мрію»?
Тому що її майже ніхто не бачив. Вона як не працювала, так фактично й не працює.
Але й це ще не все…
Нам розповідають, що одним телефонним дзвінком росіянам вимкнули Starlink.
Серйозно? Тобто це не Ілон Маск і не його компанія припинили використання своєї системи російськими військами? Не тому, що надання американської технології для ведення війни Росією могло суперечити законодавству США, створювати ризик кримінального переслідування для самого Маска та загрожувати санкціями його корпорації? Ні.
Виявляється, це був дзвінок Федорова.
Хто б міг подумати, що все могло бути інакше?
А далі — ще більше.
За шість місяців пан Федоров фактично приписує собі технології дронів. І не одну окрему розробку, а цілий технологічний комплекс.
Технології, які створюються роками. Які проходять тисячі випробувань і тисячі виробничих циклів.
Для яких вибудовується кооперація сотень виробників: плат, крил, двигунів, акумуляторів, систем управління, зв’язку й навігації. Над цим працюють інженери, конструктори, програмісти, підприємці, військові, випробувачі та волонтери.
А потім виходить чиновник-лобіст і розповідає, що за пів року він створив неперевершену технологію.
Так одним виступом можна помножити на нуль працю тисяч і десятків тисяч українців.
Людей, багато з яких загинули під час випробувань або бойового застосування.
Людей, які своєю кров’ю захищають країну.
Людей, котрі створювали ці технології не заради особистого політичного рейтингу і не заради красивого допису в соціальних мережах.
Тепер, це намагається приватизувати посередній функціонер, який пише рекламні пости й красномовно розповідає, як потрібно воювати, керувати армією та забезпечувати військо.
До речі, манера його мовлення дивовижно нагадує Віктора Федоровича.
Той самий говір, та сама інтонація самозакоханої впевненості. Іноді здається, що вони справді навчалися в одному класі.
При цьому нам чомусь не розповідають про зірвані закупівлі амуніції.
Не розповідають про проблеми із забезпеченням артилерії.
Про незакуплені стволи для артилерійських систем.
Про саботування закупівель, які безпосередньо впливають на спроможність війська воювати.
Зате тепер прихильники Федорова самі саботують нормальну роботу війська і вимагають звільнення Головнокомандувача.
Цікаво, якщо їм вдасться переконати президента звільнити генерала, після цього можна так само мітингами міняти взводних і комбригів, керівників підрозділів на всіх фронтах, чи то є інше?
Але роблять це чомусь не у Краматорську.
Не в Бахмуті й не на лінії бойового зіткнення.
Вони роблять це в Києві, у Львові, у зручних студіях і безпечних скверах.
Разом із паном Садовим та іншими політичними діячами, для яких війна дедалі більше перетворюється на зручну декорацію для наступної виборчої кампанії.
І коли я дивлюся на весь цей цирк, у мене виникає ще одне питання: яким чином у цьому шапіто опинилися прихильники Петра Порошенка?
Вони ж роками розповідали, що державою повинні керувати розумні, мудрі, професійні та досвідчені люди, говорили про компетентність, інституції, державницьке мислення та відповідальність,
тепер усім своїм політичним шапіто підтримують клоуна Федорова?!
Послідовні)
Я навіть боюся перебільшити символічність цих подій — як для самого Петра Олексійовича, так і для всієї його політичної когорти.
Насамкінець треба сказати головне.
Усі прихильники й адепти світлоликого Федорова ще довго викликатимуть у суспільстві інформаційний шум. Один з олігархічних кланів, який розраховував на величезні заробітки через Міністерство оборони, втратив дуже серйозний майбутній дохід.
Тепер цим людям потрібен політичний лідер, який компенсує їм витрати, поверне доступ до потоків і відновить їхній вплив. І таким політичним лідером для них став Михайло Федоров.
А куратори цього проєкту — вони далеко.
У Монако, у Франції, де завгодно, тільки не тут.
Не хвилюйтеся за них: під ракетні обстріли вони не потрапляють. У темряві після ударів по енергетиці не сидять. Від балістики не ховаються.
За наслідки їхніх політичних експериментів, як завжди, платитимуть ми - ті хто в Україні, і ті хто захищають Федоровича чи Федорова.
Дмитро Касьянов
Цей матеріал відображає винятково точку зору автора. Він не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції " ForUA" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
