Душевний розлад - одна з улюблених тем голлівудських сценаристів. Зображуючи маленький світ психіатричної лікарні, вони можуть дати волю своїй фантазії. Манії, марення, бачення, гамівні сорочки, лікування електрошоком - усі ці атрибути допомагають створити похмуру, жахливу, але привабливу для глядача картинку. Між тим, лікарям і санітарам зазвичай відведена роль запеклих лиходіїв, які безсовісно користуються безпорадним станом хворих.
На пострадянському просторі також існує чимало стереотипів, пов'язаних з психіатрією.
На пострадянському просторі також існує чимало стереотипів, пов'язаних з психіатрією.
Зокрема, її називають корумпованою, закритою, каральною. Наскільки справедливі такі твердження, а також, що відбувається з психічним здоров'ям українців сьогодні, ForUm розпитав у головного лікаря Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 (лікарня імені Павлова), головного психіатра Києва В'ячеслава Мішиєва.
- В'ячеславе Даниловичу, чи здорова психічно українська нація?
- Українці не більше хворі і не більше здорові, ніж інші народи світу. По-перше, фактори, які зумовлюють психічний розлад, комплексні, по-друге, більш глобальні, ніж сварка з дівчиною або маленька зарплата. Є загальнобіологічна закономірність, яка призводить до психічного розладу, вона обумовлена самим плином життя людини. Ці розлади зачіпають від 1 до 3 відсотків населення в Україні і в усьому світі. Українська нація не вчора з'явилася на світ, вона знаходиться в загальноєвропейській сім'ї. У нас немає нічого такого, чого немає в людях решти Європи.
- У вашій лікарні є дитяче відділення. Скажіть, невже малюків потрібно лікувати стаціонарно у віці двох, трьох, п'яти років?
- Частина маленьких пацієнтів уже народилася з психічними відхиленнями, і їм необхідна терапія. Частина - має диспозицію, або схильність до психічних розладів. Вона може реалізуватися протягом життя або ні. Наше завдання - зробити все, щоб хвороба не розвинулася. Є діти, які придбали захворювання внаслідок масивних зовнішніх чинників, наприклад, якась сімейна трагедія, стрес, пережитий сильний страх. Усім їм потрібна допомога фахівців, інакше вони б тут не знаходилися.
- Яка методика лікування дітей?
- Комплексна. Це медикаментозна терапія, психотерапія, соціореабілітаційна терапія.
- Візьмемо, приміром, недоумство, яке невиліковне. Чому діти з цією хворобою стаціонарні пацієнти вашої лікарні?
- Якщо ми говоримо про дітей, то цей серйозний генетичний розлад, як правило, вроджений. Він не лікується, але ми, коригуючи психомоторне збудження, коригуємо поведінку пацієнта.
- За деякими даними, 80% українців з психічними розладами лікується стаціонарно. Тоді як на заході госпіталізують тільки 20% пацієнтів, що більш гуманно. Чи правда це?
- Не вірте словам, сказаним факірами. Це люди, які хочуть свою яскраву думку, як їм здається, підкріпити нібито статистичними даними. У Києві на обліку у лікарів-психіатрів перебуває 60 тис. осіб.
- Цифра значна.
- Як є. Але в решті Європи психічними захворюваннями страждають не менше людей. У той же час у нас близько 2 тис. ліжок у столиці. Як бачите, більшість пацієнтів все таки лікуються амбулаторно.
- В Україні примусове психіатричне лікування можливе тільки за рішенням суду. У той же час, на вулицях іноді можна зустріти людей, які виглядають не зовсім адекватно. Як бути з ними?
- Я вважаю, що треба виконувати рішення суду і діяти у правових рамках. У законі України «Про психіатричну допомогу» сказано, що ми не можемо насильно лікувати людину з психічними розладами всупереч її бажанню. Звичайно, якщо вона не представляє загрозу для себе і оточуючих.
- А вам не здається, що психічно нездорова людина у громадському місці подібна зарядженій зброї, яка може вистрілити у будь-який момент?
- Є люди, які недолюблюють вихідців з Кавказу, наприклад. І навіть вважають, що їх потрібно ізолювати від суспільства.
- Але це, скоріше, суб'єктивне сприйняття. А ми говоримо про об'єктивну картину...
- Єдиний об'єктивний фактор у цьому питанні - чи реально людина представляє загрозу для себе і суспільства. Знаєте, заздалегідь пригвинтити до когось шістнадцятипудову гирю - це навіть не смішно.
- Раз у раз ми чуємо про резонансні вбивства, прояви жорстокості з боку молоді. Справа Оксани Макар - яскравий тому приклад. Чи означає це, що українське суспільство стає більш агресивним і жорстоким, чи це поодинокі випадки?
- Я б не став поки говорити про тенденції. Я вважаю, що це поодинокі спалахи агресії, які були в будь-якому суспільстві в усі періоди існування людства. Через норвезького вбивцю Андерса Брейвіка загинули 77 осіб. У Німеччині пару років тому школяр приніс до школи пістолет і «поклав» з десяток людей. Про такі ж випадки ми чуємо у США. Але весь цей резонанс ще обумовлений доступністю інформації. Тридцять, сорок, сто років тому не було такого розвитку ЗМІ, і про події люди дізнавалися із запізненням або не дізнавалися взагалі. А ми зараз перетворюємося в глобальне село, де інформація поширюється дуже швидко. Я не вважаю, що наше суспільство стає більш злим, агресивним. У нас є свої проблеми, але є і свої гарні "висоти".
- Українці відомі своєю пристрастю до самолікування. Деякі, наприклад, самі діагностують у себе депресію і самі собі виписують рецепт. Наскільки це може бути небезпечно?
- Якщо порівняти, скільки з'їдають антидепресантів американці, то наше суспільство - невинне дитя. Настрій поганий, зайву вагу набрав, з дружиною посварився - американець п'є антидепресант. Тому я не вважаю, що у нас така вже плачевна ситуація з необґрунтованим прийомом медикаментів. Крім того, я нагадаю, що у нас заборонені до продажу будь-які препарати без рецепту, крім найшкідливіших ліків. Тому несанкціонований прийом серйозних медикаментів у нас неможливий.
- А, може, нам варто послідувати прикладу американців?
- Нам варто приймати медикаменти за показаннями.
- Державна служба з контролю за наркотиками пропонує скасувати кримінальне переслідування для людей, які у невеликих кількостях зберігають у себе наркотичні речовини для особистого користування. Як ви вважаєте, чи не призведе це до того, що у вас з'явиться більше пацієнтів?
- Споживання наркотиків нашій культурі не властиве. Алкоголь - так. Якщо ми легалізуємо споживання наркотиків, то породимо ще одну групу населення, яка закономірно, регулярно, прикриваючись законом, споживатиме наркотики. Що стосується зберігання "для себе", то це зараз так само можливо. Якщо людина хвора, і це потрібно їй для лікування.
- Сьогодні в Україні масово впроваджується метадонова терапія - коли лікарі пропонують наркозалежним замість важких ін'єкційних наркотиків пити метадон. До речі, речовина також наркотична. У дев'ятнадцятому столітті опіумну залежність намагалися лікувати за допомогою кокаїну.
- І за допомогою героїну теж.
- Не повториться ця сумна історія з метадоном?
- Ви самі відповідаєте на своє запитання. Це джин, якого ми випускаємо з пляшки. Метадон можна застосовувати відносно людей з важкою формою залежності. З супутнім захворюванням СНІД, щоб наркоман не колов собі вени. Але сам факт застосування метадону безумовно призведе до появи енної кількості осіб, яким це сподобається, і в яких формуватиметься залежність.
- Кажуть, у зв'язку з фінансовою кризою в Україні стало більше алкоголіків.
- Знаєте, ми ж не вчора "стартонули", це все почалося років триста тому. Якби і справді все рухалося по наростаючій, то ми б з вами зараз інтерв'ю записували п'яними. А що, у 1960-і роки менше пили, чи в довоєнний час? А за Петра Першого хіба не пили? Той, хто говорить про зростання алкоголізму, просто хоче попіаритися, порвати на собі сорочку.
- Як ви ставитеся до заборони азартних ігор?
- Це прекрасне рішення.
- А чи доводилося вам лікувати людину, яка, наприклад, спустила у казино свій стан?
- Так, у моїй практиці таких випадків було декілька.
- Чи складно лікарю з такими пацієнтами?
- Це такий спосіб життя. От ви звикли вставати в такий-то час, спілкуватися з такими-то людьми. А тепер уявіть, що я вас примушую позбутися свого способу життя.
- Як таку людину лікувати?
- Насамперед, потрібна психотерапія. По-друге, потрібні медикаменти, які допомагають зміцнити волю, щоб погасити свербіж у душі і в тілі - піти і зробити ставку.
- Чи успішно пройшло лікування ваших пацієнтів?
- Один повністю вилікувався, інший зривався, потім знову проходив терапію...
- Наскільки в Україні поширена інтернет-залежність?
- Це, скоріше, модне віяння - говорити про інтернет-залежність. Поодинокі випадки бувають. Але щоб мами стояли у черзі зі своїми дітьми - ні.
- На початку 1960-х років у світі зародився рух антипсихіатрія. Його послідовники, зокрема, називають традиційну психіатрію каральною медициною. Як ви до цього ставитеся?
- Сьогодні ніхто нікого нікуди насильно не тягне. Ми з цього почали нашу розмову. Не хоче людина отримувати допомогу, вона її не отримує. Якщо вона чує голоси, але хоче лікуватися у знахарки, за допомогою місячного світла, від потоків енергії сонця - це її справа. Психіатрія - це розділ медицини, багаторічна наука. Українська психіатрія сьогодні дуже успішна. Наприклад, шизофренія була раніше фатальним захворюванням, сьогодні ми можемо з нею боротися. У 30-50% випадків психічних розладів ми домагаємося хороших результатів.
- Тобто, остаточного одужання?
- Ми добиваємося хорошої ремісії - зникнення ознак захворювання. Знаєте, адже і виразка шлунку не зникає остаточно. Але чомусь ніхто не говорить, що немає успіхів у гастроентерології. Зате всі кричать, що психіатрія - зашкарубла, закрита, каральна і невдала.
- В Україні побутує думка, що не всі психіатри однаково чесні. Нібито деякі лікарі допомагають злочинцям уникнути в'язниці, поставивши їм діагноз "неосудний"...
- Це абсурд. Є інститут судової психіатрії. Там працюють досвідчені лікарі з багаторічним стажем, і якщо людина спробує імітувати захворювання, якого немає, повірте мені, вони її розшифрують. На змову, щоб "намалювати" комусь діагноз, жоден порядний лікар не піде. Принаймні, я про такі випадки за всі роки моєї практики жодного разу не чув.
Аліна Єремєєва, фото автора,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
2253