Курило: Треба повернути до школи чоловіків

Згідно Указу Президента України від 11 вересня 1994 року, День працівників освіти відзначається в Україні в першу неділю жовтня. За традицією напередодні вчителям і викладачам підносяться оберемки квітів і слова вдячності, які у всі часи, незважаючи ні на що, абсолютно заслужені.

Про сучасну українську освіту, її труднощі і досягнення ForUm’y розповів народний депутат ВРУ, глава підкомітету з питань спеціальної освіти Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, бютівець Віталій Курило.

- Віталію Семеновичу, напередодні Дня освіти дозвольте спочатку традиційне запитання: як особисто Ви розцінюєте стан української освіти на сьогоднішній день?

- Ви, можливо, здивуєтеся, але на це питання однозначно відповісти неможливо. В української освіти, на мій погляд, досить багато сильних сторін, як традиційних, так і новопридбаних.

Традиції якісної вітчизняної шкільної системи спираються на фундаментальні знання, разом з якими застосовується досвід, який ми «підглянули» в системах освіти інших країн.

Сьогодні українська освіта знаходиться в динаміці. Безумовно, є багато спірних моментів, є те, що гальмує її розвиток, а десь, можливо, навіть і стримує.

- Делікатно відповіли, нічого не скажеш. А те, що сьогодні школи фактично існують на кошти батьків учнів і гроші «качаються» буквально на все, від нових вікон до оплати прибиральниць - це що, по-вашому, динаміка чи фундаментальна традиція?

- Я прекрасно розумію, про що Ви говорите, у мене дитина також ходить до школи. Але давайте вже відверто - школі завжди не вистачало грошей. Я починав свою вчительську практику в сільській школі, і коли у червні діти йшли на канікули, директор давав мені два відра і казав: «Йдеш зараз до такої-то організації, на завод, я з директором домовився, він наллє два відра фарби, принесеш і тут фарбуватимемо парти».

- І Ви фарбували?

- Фарбували діти-старшокласники. Це було в благополучні сімдесяті роки. Навіть тоді школі не вистачало грошей на такі елементарні речі як фарба і пензлики. Та що там говорити, в школі не було нічого! І ось ця традиція шкільного життя за залишковим принципом залишилася до цих пір. Правда, тоді не збирали грошей з батьків, тому що у шкіл були так звані шефи - підприємства, заводи або фабрики, з яких час від часу збиралася певна «дань», але в якійсь мірі це все одно були гроші батьків, які їм не доплачувалися, а перекочовували в школу.

Тепер таких шефів практично немає. Дуже рідко якісь підприємства надають регулярну допомогу школам, ось і перемкнулися безпосередньо на батьків. Це свідчить про те, що у нас традиційно склалася система недофінансування школи.

Сьогодні своєчасна виплата заробітної плати вчителям вважається подвигом, що вже говорити про інші статті витрат, адже всім хочеться, аби в класі дітям було комфортно, затишно, щоб там був уже звичний для нас євроремонт.

- При цьому ще хтось намагається нагрівати руки на цих грошах.

- Я думаю, випадків крадіжки батьківських грошей за межами Києва не так вже і багато, практично одиничні випадки, а те, що в столиці їх більше - так, до мене такі чутки доходять.

Розумієте, це все збоченість нашої системи. Батьки не повинні платити за школу. Шкільна освіта - вона безкоштовна, її держава повинна забезпечувати. Такий стан речей - це свідоцтво бідності держави або неправильний розподіл ресурсів, наявних у ній.

- Нам з дитинства вселяють, що найбільш гідні професії - лікар і вчитель, але вони фактично і найбільш низькооплачувані. Парадокс. Чом би це не змінити?

- Так, я згоден з Вами. Я недавно був в Англії на великому семінарі з питань освіті і поцікавився заробітною платою англійських вчителів і професорів у вузах. Так от, там зарплата вчителя стоїть у розряді «вище середньої». Англійський вчитель у середньому отримує залежно від стажу від 30 до 40 тисяч фунтів стерлінгів за рік.

Багато хто на це може парирувати, мовляв, Англія багата країна, але ж і ми, якщо хочемо мати якісну освіту, повинні відповідно платити вчителям. Іншими словами - яка зарплата, такі і знання. З цього треба виходити.

Я, багато років, перебуваючи в освіті, спостерігаю, як сама по собі професія вчителя стає непопулярною. Адже хто сьогодні йде «на вчителя»? Скромні дівчатка, схильні до роботи з дітьми, а ті, хто хоче зробити кар'єру і заробляти хороші гроші, навіть закінчивши педвуз, не йдуть до школи. Ось і виходить замкнуте коло: після вузу до школи йдуть не найсильніші, більшість з яких теж відсіваються, і в результаті залишаються кадри не найвищої кваліфікації. Молодь не затримується в школі.

- Тому що мало платять.

- Так, тому що мало платять. Молодь не затримується в школі, особливо чоловіки. Коли я вчився, в другій половині 60-х, початку 70-х рр. як мінімум половина вчительського складу були чоловіки. На сьогоднішній день у сучасних школах є колективи, де немає жодного чоловіка. Повний фемінізм!

- Не від хорошого життя, мабуть?

- Ви маєте рацію, так. Це погано. Сьогодні в школах навіть нікому навчити дітей, як правильно цвях у стіну забити. А з урахуванням того, що у нас достатньо багато неповних сімей, де дітей виховує одна мама, деякі дітки і чоловіка не бачать дорослого. Тому треба повернути до школи чоловіків, висококласних фахівців. Адже, уявіть, якщо сьогодні в школу прийде працювати талановитий випускник-математик і залишиться, то кадрова проблема в цій школі буде вирішена на 35-40 років.

Треба залучати талановитих людей, і платити конкретно, щоб їм не лише йти не хотілося, але вони ще і прагнули до подальшого розвитку. І тоді таланти розкриються і в дітей. Можливо, це треба починати не з усіх шкіл, оскільки ми не можемо сьогодні таке всім зробити, але потрібно створювати якісь системи стимул-реакцій, програми, заохочувати тих, хто готує дітей на конкурси, олімпіади.

Сьогодні дуже легко оцінити роботу вчителя, особливо в старших класах, по тому, як діти здають незалежне тестування. Відразу видно - як який вчитель підготував дитину. І доплачувати треба таким, які викладають дітям хороші знання, преміювати їх, утримувати на робочому місці і тоді інші щось робитимуть, тягнутимуться.

- Міністерство освіти планує серйозно скоротити кількість бюджетних (безкоштовних) місць у вузах і якщо таке станеться, то переважна частина української молоді просто не зможе дозволити собі отримати вищу освіту і буде вимушена йти вчитися в ПТУ, які вже тут таланти?

- Ні-ні, це трохи спотворена подача інформації, вирвана з контексту Табачника журналістами. Він сказав, що наступного року буде серйозно скорочена кількість бюджетних місць і це об'єктивна реальність, оскільки наступного року випуск шкіл буде десь близько 1/3 в порівнянні з нинішнім.

Річ у тому, що коли перейшли на «дванадцятирічку», 30% дітей з початкової школи пішли в четвертий клас, а 70%, за старою програмою, «стрибнули» в п'ятий і цього року випустилися. Отже наступного року буде дуже маленький випуск, а у 2012 році ситуація знову нормалізується.

Тому, звичайно, що наступного року кількість бюджетних місць буде скорочена в порівнянні з нинішнім роком - просто не буде необхідності в такій кількості бюджетних місць. Я думаю, наступного року фактично кожен бажаючий зможе поступити на бюджет. Отже, тут не треба лякати, це об'єктивна реальність. Вузам наступного року буде дуже важко.

- Українські патріоти, у тому числі і діаспора, ненавидять пана Табачника, називають його українофобом, який прагне розвалити українську освіту і запровадити русифікацію. Вже неодноразово йшлося про те, що потрібно серйозно вимагати від Президента вигнання Дмитра Володимировича з міністерства. А як, по-вашому, він на своєму місці?

- Я Дмитра Володимировича знаю досить давно, ще з початку 90-х років. Він досить талановитий політик і менеджер. Можливо, деякі його вислови дуже емоційні - я не знаю, навіщо він це робить, але це, як мовиться, абсолютно інше питання. З того, що сьогодні робить в освіті Табачник, нічого надприродного або крамольного я поки не побачив.

Міністерство освіти не політична структура, у міністра досить багато турбот, пов'язаних, перш за все, зі школою. З урахуванням того, яка зарплата у вчителів, які школи, як вони ремонтуються і забезпечуються, я міністрові не заздрю - від нього щодня вимагають грошей.

- Ви - представник парламентської опозиції, яка чи не на смерть стоїть проти російської мови. Скажіть, як особисто Ви сприймаєте введення до списку предметів ЗНО російської мови?

- Тут питання двояке. До цих пір у багатьох вузах, особливо в педагогічних, є спеціальність «російська мова і література» і тому у введенні цього предмету у ЗНО я нічого особливого теж не бачу. Є предмет - значить, треба здавати.

- Віталію Семеновичу, дякую за бесіду і дозвольте від імені нашої редакції і читачів привітати Вас з Вашим по-справжньому професійним святом.

- Я, у свою чергу, хотів би привітати всіх. День освіти - це свято мільйонів. Я бажаю всім вчителям добитися того, аби діти йшли до школи із задоволенням - цього нам сьогодні дуже не вистачає.

Я бажаю, щоб предмети, які викладаються в школах, були не лише репродуктивними - від вчителя до учня, а ще й приносили справжню користь. Аби дітки могли і хотіли використовувати ці знання в житті, щоб вони їм насправді допомагали і приносили користь. Адже саме заради цього ми і вчимо. Це найголовніше наше завдання.

Лєра Нєжина