Політолог, директор українського філіалу Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень Володимир Малинкович не бачить підстав для проведення дострокових парламентських виборів. В той же час, кажучи про сьогоднішні рейтинги політичних сил, він прогнозує, що БЮТ разом з «Нашою Україною» можуть отримати стільки ж голосів, скільки одна Партія регіонів. Що, відповідно, не дуже вигідно Юлії Тимошенко, яка паралельно подумує і про президентські вибори 2009 року. Сьогоднішні «баталії» навколо питання виборів Глави держави в парламенті політолог вважає «політичною грою» і «блефом» із сторони правлячої коаліції. Про це і багато іншого Малинкович розповів в інтерв'ю кореспонденту ForUm’у.
- Володимире Дмитровичу, в українському політикумі обговорюється тема виборів Президента в парламенті. Мартинюк стверджує, що Главу держави повинна обирати ВР, Янукович заявляє, що зараз це не доцільно. До виборів Президента ще 3 роки. Чому це питання виникло так рано?
- Я вважаю, що це політичні ігри. Партії з правлячої коаліції незадоволені поведінкою Президента, який постійно ставить їм «палиці в колеса», скаржиться на їх дії, намагається нав'язати свою думку – дає доручення Кабміну, явно виходячи за межі своїх повноважень. Таким чином, він дратує урядову команду, яка, розуміючи, що з цього нічого не вийде, все-таки натякає Президенту, що його влада може бути обмежена ще більше. Але при цьому пропонується варіант: якщо Ющенко поводитиметься компромісно, то, у принципі, парламентська більшість може підтримати його як Президента, вибраного вже парламентом. І тоді це буде на тривалий час вперед. Адже ні для кого не секрет, що в осоружному випадку Президентом у 2009 році Ющенко не стане. Тому для нього це єдиний шанс. Але я впевнений, що він ним не скористається, а без нього необхідні 300 голосів для того, щоб змінити відповідним чином Конституцію, не буде.
Тому це, загалом, блеф. Звичайно ж, у 2009 році Президента обиратимуть всенародно.
- Коли взагалі може закінчитися протистояння між Президентом, Кабміном і парламентом?
- Воно напевно закінчиться в 2009 році. Я не бачу тут нічого страшного. Це нормально для перехідного періоду – від президентської республіки до парламентсько-президентської. Подальший рух буде у бік чисто парламентської республіки. До цього все йде. І це добре. У такому разі Президент не зможе створювати конфліктні ситуації, і уряд фактично керуватиме всією поточною ситуацією в країні.
Але до 2009 року, думаю, конфлікти продовжуватимуться з різною мірою гостроти. Багато що залежатиме від позиції Юлії Володимирівни. Зараз вона без особливих шансів на успіх намагається розіграти «карту» дострокових парламентських виборів. Тимошенко хоче перемогти на цих виборах, тому їй потрібен слабкий Президент. Якщо ж цього не буде, то вона хотіла б спробувати свої сили в 2009 році. Тут у неї шансів більше. І оскільки це питання зараз не вирішено, Юлія Володимирівна крутитиметься з однієї «компанії» в іншу, тобто у неї не буде чіткої позиції. Ми це бачимо і згідно із законом про Кабмін у розмін на імперативний мандат, і тепер по черговому кульбіту в бік Президента.
Але закінчиться це все, на мій погляд, тоді, коли Президент і уряд будуть з однієї політичної сили. У такому разі сформується нова традиція їх взаємостосунків. Вона примусить працювати за певною схемою. Поки цієї традиції немає – будуть конфлікти. Але це не означає, що в нас таке вже погане законодавство. Будь-яке європейське законодавство можна розглядати, як спірне, і воно також може породжувати конфлікти.
- Тобто, Тимошенко зараз, так би мовити, метається. Але ж це знижує її рейтинг?
- Вона не втрачає рейтинг. Його втратили Ющенко і Мороз. Ні Партія регіонів, ні Тимошенко, ні комуністи рейтингу не втрачають. Навпаки, в Тимошенко спостерігається деякий підйом. Останнім часом це пов'язано з її чисто популістською позицією з приводу тарифів на послуги ЖКГ. І друга причина – падіння рейтингу «Нашої України» і зсув частини прихильників НУ у бік БЮТ. Але це зростання показує, що воно не дає бажаного результату. Тобто, в неї рейтинг може підскочити з 22 % до 26-27, але не більше. І оскільки в її єдиного союзника –НУ - рейтинг падає, то в сумі вони матимуть стільки ж, скільки одна Партія регіонів. А там ще комуністи, які проходять, можливо, соціалісти і Вітренко. Тобто, шансів на перемогу в неї немає, але надія є.
Юлія Володимирівна під час передвиборчої кампанії всіх дивує. Ніхто з політологів на минулих виборах не давав їй більше 20%, а давали в середньому 15-17 (крім Полохало, який її підтримував і робив це з політичних міркувань). А вона взяла на 5% більше, провівши дуже ефектно передвиборчу кампанію. В цьому плані Тимошенко не має рівних.
На президентських виборах у неї шансів набагато більше. Тому що в неї немає реального супротивника. Якщо Янукович піде, то, швидше за все, виграє. Але, якщо він не захоче йти в Президенти, оскільки йому добре і в прем'єрах в нинішніх умовах, то в Партії регіонів просто нікому. Богатирьову Тимошенко переграє. Юлія Володимирівна хоче бути першою, і будь-який варіант, де вона такою буде, її влаштовує.
Взагалі Тимошенко зараз воює за регіони.
- І тому здійснює такі яскраві поїздки, як у США?
- Звичайно. Для неї ця поїздка дуже важлива, тому що вона була нев'їзною в США. Це для неї перший раз, який був досить ефектним.
Мабуть, Тимошенко спробувала переконати американців, що ставити на Ющенка більше не варто (це і так, загалом, всім зрозуміло), а, значить, якщо хтось хоче зберегти «помаранчевий шанс», то потрібно «робити ставку» на неї, інших немає.
- Тобто, можливо, що на виборах Президента України Америка підтримає Тимошенко?
- Я вважаю, що цього разу Америка не проявлятиме такої активності, як у 2004 році. Із багатьох причин. По-перше, тоді були старі зв'язки з демократичною партією Америки (до речі, зверніть увагу, Тимошенко, передусім, зустрічалася з Олбрайт, оскільки демократична партія найбільш активна в українській темі). Але у них своїх проблем зараз багато, та й українське питання їх розчарувало, тому що від «помаранчевої революції» очікувалося великих результатів.
Я думаю, що в Америці розуміють, що Юля – людина непередбачувана, з «авантюрним духом». А Янукович – це стабільність. Звичайно, його відношення до Росії їх не влаштовує, але відношення Юлі до РФ невідоме. Сьогодні вона може говорити одне, а завтра – інше. Але їм зрозуміло вже одне: Ющенко – це «бита карта».
- Олександр Мороз заявив, що найближчим часом антикризова коаліція може розширитися до 300 чоловік.
- До 300 ні. Я думаю, що вона розширятиметься, оскільки в БЮТ і «Нашій Україні» є люди, незадоволені своїми блоками. Особливо в НУ після підписання угоди з Тимошенко. Цей союз абсолютно не прийнятний для Єханурова, Кінаха, думаю, і для групи Тарути-Гайдука, яка зараз політично не активна, але дуже впливова. На зближення з Тимошенко йтимуть радикали, але бізнес-круги цього не захочуть. Тому вони таємно співчуватимуть урядовій коаліції, але напряму на «перебігання» підуть тільки декілька чоловік. До речі, ось Видрін публічно говорить, що він готовий припинити діяльність, можливо, він піде з БЮТ і перейде в позафракційні.
Отже 300 – це неможливо. Я думаю, реальна цифра - 270.
- Сьогодні Янукович поїхав до Угорщини, але взяв з собою не Володимира Огризка, а заступника міністра закордонних справ Володимира Хандогія. Чи не говорить це про те, що в Огризка немає шансів отримати «крісло» глави МЗС?
- Я б не сказав, що немає шансів. Безумовно, це демонстрація того, що поки Партія регіонів на Огризка не згодна. Але не думаю, що можна сказати, що вона ніколи не погодитися, тому що це залежить від поведінки Президента. Якщо він піде на якісь поступки, вони можуть підтримати цю кандидатуру.
- Внесення кандидатури Олександра Чалого хіба було б поступкою з боку Ющенка?
- Формально – ні, фактично – так, це була б поступка. Тому що Чалий – не його людина, а Тарути і Гайдука, він у них працював. Принципово він стоїть на інших позиціях, ніж Ющенко. Президент – прихильник проамериканської політики, а Чалий – прихильник нейтралітету. Він з цього приводу публічно виступав. І це зовсім не та політика, яка потрібна Ющенку. Але вона, на мій погляд, необхідна Україні, тому що в нинішніх умовах жодна чітко виражена орієнтація не може дати успіху. Тобто, орієнтуватися тільки на Росію – викликати тривогу на Заході, орієнтуватися на НАТО і Америку – посваритися з Росією.
З погляду державних інтересів висунути Чалого на посаду міністра іноземних подів було б, на мій погляд, цілком нормально. Але Президент дуже амбітний. Раз він налаштований на Огризка, а хтось йому відмовляє, то грають чисто особисті амбіції.
- А з Королем?
- З моєї точки зору, якщо відносно Чалого більшість забезпечена миттєво, то по Королю нічого не відомо. Можливий варіант: за Огризка не проголосували, внесли Чалого, він проходить, тоді і Король проходить. Ось тоді був би компроміс.
- Виходить «розмінна монета».
- Цілком вірно. Проти Короля реально тільки соціалісти, а Партія регіонів і, здається, комуністи не проти. Тобто, Король прохідний, якщо Президент погодиться на Чалого.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом