Затулін: Ніхто у світі не називає руську мову російською. Крім України

Зараз уже, напевно, можна стверджувати, що україно-російські відносини, які помітно охолонули за певний період, перейшли на принципово новий рівень. Зрештою, про це можна судити по достатньо конструктивних діалогах між керівниками двох держав. Свій погляд на те, що відбувається, в інтерв'ю кореспондентові ForUm’у виразив російський політик, директор Інституту країн СНД Костянтин Затулін.

- Костянтине Федоровичу, екс-президент Віктор Ющенко називає своєю ключовою помилкою Юлію Тимошенко. Вона ж, на його думку, є персональною загрозою для Януковича. Разом з тим, Ющенко допускає, що після рішення КСУ про легітимність нової коаліції може з'явитися коаліція ПР і БЮТ. Проте екс-президент називає цей можливий альянс жахливим і стверджує, що за ним стоїть Кремль. Хотілося б дізнатися думку директора інституту країн СНД: особисто Ви сумніваєтеся в легітимності нової коаліції?

- Конституція України, починаючи з 2004 року, неодноразово правилася на користь кон'юнктури і чинної влади. Усе почалося за Ющенка, з третього туру виборів, який, власне, і дав йому перемогу. Після цього заяви з боку нинішньої опозиції, яка вчора була владою, про те, що щось там нелегітимне, не витримують серйозної критики.

Весь шлях таких політиків як Ющенко і Тимошенко був вистелений різного роду компромісами з Конституцією, спробами обійти або переробити закони. І правило, за яким коаліцію створюють лише фракції, а не діючі депутати, – ця норма в українському законодавстві з'явилася саме завдяки Ющенку в 2007 році.

Після цього фарисейством виглядає спроба засумніватися в тому, що сама ж Верховна Рада може змінювати порядок формування коаліції, оскільки мова йде все-таки про головне питання – легітимність самого парламенту.

Я взагалі вважаю, що в Україні украй заплутана і надзвичайно ускладнена схема формування коаліції, створена спеціально для того, щоб поставити одних у вигідне, а інших у невигідне становище. Ті, хто добивалися подібного роду змін в українській Конституції, якось не дуже далеко дивилися і вже точно ніяк не чекали, що самі опиняться в ролі людей, на яких приміряють експерименти над Законом.

Тому в мене немає великого співчуття до їхніх спроб розвалити уряд Азарова, а його самого поставити під сумнів. Україна зараз у такому становищі, що ця боротьба вже перестала бути боротьбою з Азаровим або Януковичем. Вона стала боротьбою проти України, як держави, яка знаходиться в надзвичайно важкій ситуації. Казна порожня, розкручується спіральна інфляція, грошей немає, як немає і повної довіри з боку партнерів на Заході і Сході, і в цей момент із особистих спонук Ющенко або Тимошенко займаються обструкцією будь-яких зусиль влади щодо виведення країни з кризи.

Хоча ще зовсім недавно вони самі закликали до цього і клеймили всяку критику з боку опозиції – поганих українців, що не розуміють, в якому скрутному становищі знаходиться держава. Де ж їхня послідовність або хоч би мінімальна політична порядність?

- Конституційний суд України ухвалив рішення про обмеження депутатської недоторканності, проте заборонив кривдити безпосередньо Президента. Іншими словами, якщо погано сказав про Януковича, значить, погано сказав і про весь український народ. Чи не здається вам, що це трохи віддає «царизмом»?

- Я не знаю редакції, в якій ухвалено це рішення, але сподіваюся, що там немає того, про що Ви сказали. Адже мова йде про законне право критикувати будь-які дії влади. Ніякий Конституційний суд не може зачепити таким чином основи демократії у власній країні.

Звичайно, до влади потрібно ставитися шанобливо, але часто сама влада не дає для цього приводів і тому, безумовно, можна і потрібно критикувати владу, і якщо вона розумна, це повинно стати для неї приводом для досконалості.

Я тому весь попередній період і заборонявся для в'їзду до України, що при Ющенку «шановні демократи» вважали, що, якщо я критикую політику їхнього Президента, означає - я українофоб і ворог народу.

Я особисто так не вважаю. Навпаки. Я друг українського народу, навіть більше – найближчий його родич.

- Українофобом у нас зараз називають міністра освіти Дмитра Табачника, вважаючи його відверто проросійським, за що і хочуть зняти з посади. А як Вам його ідеї і те, що твориться навколо нього?

- Взагалі-то, для мене новина, що Табачник є проросійським. Мені здається, в українській мові спеціально зроблена легка філологічна диверсія. Руську мову по-українськи називають російською мовою і, таким чином, вона стає мовою закордонної держави – Російської Федерації. Хоча, насправді, йдеться про руську мову – одну із світових мов, яка живе і розвивається в Росії і має право на життя в інших державах. Ніхто у світі не називає руську мову російською, крім України.

Те ж саме можна сказати і про політиків. Сьогодні кліше «проросійський політик» використовується одними людьми для того, щоб захоплюватися, а іншими для того, щоб сварити того чи іншого політичного діяча України.

Я пам'ятаю Дмитра Табачника в різні періоди. У мене далеко не завжди були з ним хороші відносини. Пан Табачник очолював Адміністрацію Президента Кучми, при перебуванні якого у 1996 році мені вперше заборонили в'їзд до Автономної Республіки Крим. Табачник не міг цього не знати. Ініціатором цього був Євген Марчук – навіть не Кучма, але, однак, вони не стали проти цього заперечувати. Я кажу це для того, щоб підтвердити, що я-то вже ніяк не плекаю перебільшених думок про проросійськість Табачника.

Табачник – політичний діяч України, який, грунтуючись на своєму досвіді, дотримується певних, достатньо ясних поглядів. Він вважає, що, якщо росіяни за національністю громадяни України, такі ж платники податків, як і українці, значить, вони мають повне право вважатися повноцінними громадянами української держави.

У цьому сенсі, Україна повинна, як своїм українцям (за національністю) так і російським (знову ж таки за національністю) надавати всі можливості для розвитку. Сьогодні вона цього не робить, оскільки в попередні періоди – з моменту визнання незалежності, вживала різні заборонені заходи, направлені на заборону або скорочення ареалу російської мови і посилене впровадження української.

- Складається враження, що Ви супротивник української мови…

- Я не проти української мови, я з повагою до неї ставлюся. Я не розумію тільки, чому вона повинна розвиватися за рахунок обмежень можливостей російської мови, за рахунок потреби людей.

Те, що зараз відбувається навколо Табачника, є абсолютно печерним націоналізмом збоку тих, чиї мізки і справді влаштовані неандерталським чином і тих, хто діє з кон'юнктурних і політичних міркувань.

- А конкретніше?

- Наприклад, пані Тимошенко не є безумовним націоналістом. Вона взагалі не є яким-небудь ідейним політиком, а просто пристосовується до поточних політичних обставин. Учора вони (обставини) підштовхували її в обійми до Путіна, а сьогодні вона знов, як і кілька років тому, вимагає відставки проросійських політичних діячів, таких як Табачник. Я вважаю, це кон'юнктура і свідоцтво невміння з боку «помаранчевих» і їхніх епігонів гідно програвати.

Я не пам'ятаю, щоб Партія регіонів або хтось ще з тодішньої опозиції в 2005 році поводився так само, як дозволяють собі сьогодні Ющенко і Тимошенко. Їм не створювали таких складнощів у формуванні уряду, Партія регіонів і інші депутати були присутні на інавгурації Ющенка, чого пані Тимошенко, як Ви пам'ятаєте, не зволила зробити.

Так хто ж розвалює Україну? «Проросійські» діячі на зразок Табачника, чи люди, які кричать, що готові піти на барикади, аби Табачник не наводив порядку в міністерстві, яке наскрізь заражене бацилами навіть не націоналізму, а чистого шовінізму. У міністерстві, яке весь цей час було розсадником найзапеклішої русофобії, – достатньо поглянути на підручники історії, які воно штампувало і відправляло до шкіл.

Отже, це питання принципове і якогось співчуття до спроб зняття міністра Табачника у мене немає. Навпаки, є бажання солідарності з ним, і я її проявив, коли був у Києві, і проявлятиму далі.

- На завершення, давайте поговоримо трішки про ЧФ РФ. Нещодавно в інтерв'ю однієї з російських радіостанцій міністр закордонних справ України Грищенко заявив, що Чорноморський флот Росії не несе загрози для України. Грунтуючись на цьому, чи можна тепер стверджувати, що цю дратівливу тему буде, нарешті, знято?

- Я сподіваюся на це. Будь-яка розсудлива людина може і повинна розуміти, що від присутності Чорноморського флоту Севастополь, Крим і Україна в цілому тільки виграють, оскільки Чорноморський флот – елемент оборони не лише Росії, але і, за певних обставин, України також.

Чорноморський флот – платник податків України. Завдяки йому і всьому, що з ним зв'язано, у тому числі й історії Севастополя, Україна отримує додаткові кошти від туристів і тих витрат, які зазнає Росія і її регіони, намагаючись допомогти флоту і його особовому складу.

Нарешті, Чорноморський флот – це важливий елемент міжетнічного балансу в Криму і, зокрема, в Севастополі. Коли б не Чорноморський флот, я думаю, російське й українське населення Криму значно більше непокоїлося б про перспективи перетворення Криму в Косово.

- Чому ж?

- Через невгамовну активність такого роду незаконних формувань як Меджліс, із яким українські власті, з моменту його створення, почали загравати і дозагралися до дуже серйозних наслідків. А зараз невідомо, як їх долати.

Лєра Нєжина