Сучасні жінки все частіше відмовляються народжувати. Як свідчать результати соціально-демографічного дослідження «Сім'я і діти» Інституту демографії та соціальних досліджень ім.М.В. Птухи НАНУ, майже півмільйона українців взагалі не бажають мати дітей, причому тільки 17% жінок не народжують через проблеми зі здоров'ям. Решті заважає або економічна нестабільність, або особиста філософія. Демографи вважають, що саме розширення свободи вибору у питаннях відтворення потомства і лібералізація цієї сфери все більше впливає на процес народжуваності в Україні. Однією із найпопулярніших тенденцій нашого століття стала свідома відмова від можливості мати дітей, що втілилася в ідеології «чайлдфрі».

Від історії до сучасності

Ідеологія «дітовільних» людей бере свої корені з демографічної теорії, створеної наприкінці ХVIII століття англійцем Томасом Мальтусом. Згідно з нею, ріст населення планети значно перевищує зростання продуктів харчування, що у майбутньому призведе до голоду, якщо вчасно не зупинитися. Мальтус настійно пропонував бідним верствам населення обмежити дітонародження за допомогою статевого утримання, а його послідовники – неомальтузіанці – пропонували використовувати для цієї мети нешкідливі засоби контрацепції. Також у філософії існує така концепція, як «антинаталізм», послідовники якої негативно оцінюють відтворення потомства у принципі, аргументуючи це тим, що кожна новонароджена людина заздалегідь приречена на страждання. На думку антинаталістів, використовуючи цей підхід на практиці, можна вирішити проблеми перенаселення та виснаження енергетичних ресурсів у низці країн.

За однією із версій, термін «childfree» (вільний від дітей; бездітний) був придуманий у 70-х роках на противагу слову «childless» («бездітний») нині неіснуючої The National Organization for Non-Parents (Національної Організації для Небатьків). Її творці – американки Еллен Пек і Ширлі Радлов – обґрунтовували свої ідеї таким чином: «На початку 70-х років тридцятирічна жінка, яка не має дітей, сприймалася як неповноцінна. Виправданням її бездітності люди вважали погане здоров'я, нетрадиційну сексуальну орієнтацію, психічні захворювання, зловживання алкоголем або наркотиками. Нікому і в голову не приходило, що жінка не має дітей з однієї простої причини – у неї немає бажання». Основною метою організації було довести суспільству, що відмова від материнства – це нормально.

Особливу популярність ідеологія «childfree» набула у 1990-ті, коли вчителька молодших класів Леслі Лафейетт із Каліфорнії сформувала одну із перших сучасних груп чайлдфрі, the Childfree Network (CFN). Організація категорично відкидала дітонародження як обов'язок кожної жінки, боролася за дозвіл абортів і зменшення вікового порогу на стерилізацію.

У 2004-му році чайлдфрі-рух прийшов і на територію Росії та України, що проявилося у створенні різних тематичних інтернет-ком'юніті, форумів і груп у соціальних мережах. На даний момент особливої ​​участі у суспільному житті вітчизняні послідовники руху не беруть, максимум виступають у телевізійних ток-шоу або висловлюють свої думки в Інтернеті, проте ще все попереду. До прикладу, нещодавно в Україні з'явилася перша чайлдфрі-консультант, яка завдяки спеціальній методиці допомагає визначити жінці, чи варто їй заводити дітей.

Західні активісти руху, у свою чергу, поводяться набагато активніше, наприклад, вимагають від уряду скасувати соціальні та податкові привілеї для співгромадян, які мають дітей. До речі, вони вже змогли домогтися багато чого – у Європі та Америці вже є цілі мережі готелів, у які не допускаються постояльці з дітьми молодше 10/12/16 років, у багатьох музеях існують певні години, коли не допускаються шкільні групи, також існують ресторани і кінотеатри, куди не пускають з малюками, авіарейси та залізничні вагони винятково для дорослих.

Звичайно ж, в усі часи існували люди, які добровільно вибирали бездітність. Однак якщо чайлдфрі минулих епох це, в основному, «багаті і знамениті», наприклад, письменники, філософи, вчені, актори, то сьогодні типовий чайлдфрі – це звичайний житель великого міста зі середньостатистичними доходами, який намагається побудувати кар'єру і не бажає витрачати час на когось ще, крім себе і свого партнера.

А ще пару десятків років тому у суспільстві косо поглядали на молоді сім'ї, які відкладають народження дитини «на потім», а особливо – на молодих дівчат, які не виконали своє «призначення» до 25-ти років. Якщо говорити про простих людей минулих століть, то їм і в принципі не спадало на думку, що дітей можна не заводити, а материнство беззастережно вважалося мрією будь-якої жінки. Причому ніхто ніколи не звертав увагу на рівень доходу у родині та на низьку якість медичного обслуговування – народжували скільки хотіли і скільки могли.

О часи, о звичаї!

ForUm поспілкувався з двома чайлдфрі, які пояснили нам свою позицію.

Іван, 32 роки: «Подібні речі складаються історично, справа не просто в ідеології. По-перше, я релігійна людина, по-друге, наша країна підштовхує до того, що дітей не хочеться, тому що це складно. Справа не тільки у квартирі і зарплаті, а й у вихованні. Бачиш, як люди курять, плюють, займаються сексом у 12 років, вживають наркотики. Я не хочу, щоб мої діти так поводилися. Крім усього іншого, я – буддист, у нас дещо делікатне ставлення взагалі до цієї теми – до жінок, сексу і всього решта. Я не відразу прийшов до цього, але мені і в 20 років було шкода жінок. До мене приставали жінки, у яких не було сексуального досвіду, але я дивився на це, як на зло і насильство. У нас з цивільною дружиною було бажання одружитися і завести дітей. На той момент я не віддавав собі звіту у тому, що не люблю дітей. Вважав, що якщо вже любиш, то справа не у бажанні, діти – це звичайний процес. Але у дружини були свої нюанси, і коли ми розлучилися, то я зрозумів, що вона фактично врятувала мене від цього тягаря. У мене була знайома, яка говорила про те, що світ жахливий і вона не хоче народжувати у цей світ дитину. Я задумався над її словами і зрозумів, що у моєму випадку це саме так. Крім того, я не хочу травмувати жінку фізично – дев'ять місяців страждань, потім ці жахливі пологи, потім тіло жіноче йде на зношення... Природно, з релігійної точки зору, діти – це добре. Але, так чи інакше, моя дитина буде не моєю дитиною, а дитиною свого покоління. Вона мене слухатиме постільки оскільки, раніше чи пізніше вона почне робити тільки те, що їй хочеться. А якщо їй захочеться вбивати, грабувати, ґвалтувати? Тобто вона поводитиметься вільно, як диктує наша демократія, у неї буде своя думка щодо всього. Якщо вона буде поганою дитиною, а я буду її виховувати, вона мене ненавидітиме, якщо хорошою – ненавидітиме цей світ, і те, що я її привів у цей світ. У первісному суспільстві як було? Або суспільство виховує дитину, або батько з матір'ю. А зараз вона у три рочки йде у садок, там казна-що, потім у школу, там ще гірше, про університет я взагалі мовчу. Немає ніякої мови про інтелектуальний і моральний розвиток дитини».

Анжеліка, 36 років: «Мені не подобаються діти і ті проблеми, які вони створюють. Я не хочу ставати матір'ю і змінювати спосіб життя, тому що занадто довго і багато працювала, щоб бути там, де я є. До того ж, я була би поганою матір'ю, знаю це, тому що виховувала молодшу сестру і консультувалася з психотерапевтом. Мій чоловік, по ідеї, хотів би мати дітей колись потім, але це «потім» вкрай невизначене, оскільки у нас дуже великі плани на наступні 5-10 років. Хочемо переїхати в іншу країну, отримати там освіту і знайти роботу. Ймовірно, доведеться змінити 2-3 країни, щоб визначитися. Мої друзі до того, що я чайлдфрі, ставляться абсолютно нормально. Родичам спочатку було дивно, але зараз вони змирилися. До того ж з багатьма із них я не підтримую стосунків. Я вважаю правильною західну практику впровадження готелів і авіарейсів без дітей. По-перше, чайлфдрі отримують те, що хочуть – спокійний відпочинок, перельоти, по-друге, обслуговування чайлдфрі – нова ніша для заробляння грошей. Всі у вигоді. Дуже б хотіла, щоб у Росії теж таке впроваджувалося».

Задоволення для здорових і багатих

Можливо, хтось вважатиме філософію чайлдфрі справжнім маразмом, а хтось скаже: нормальна ідея, чому ні? Навіщо хворим і вбогим народжувати дітей, свідомо прирікаючи їх на страждання і таке ж складне життя? Навіщо, знаючи, що ніколи не зможеш стати нормальним батьком, все одно заводити дитину, а потім підкидати її у притулок?

За 20 останніх років українців стало майже на 7 мільйонів. На думку демографів, щоб виправити ситуацію і захистити націю від вимирання, кожна українка повинна народжувати мінімум по три дитини: дві за себе і чоловіка, а одну – на ріст демографії. Але про те, щоб заводити по троє дітей, у нашій країні взагалі не йдеться. Згідно з результатами соціально-демографічного дослідження «Сім'я і діти» Інституту демографії та соціальних досліджень ім.М.В.Птухи НАНУ, серед основних перепон для народження бажаної кількості дітей українці називають недостатню матеріальну забезпеченість сім'ї, невирішені житлові проблеми, побудову кар'єри, а також інфраструктурні проблеми – відсутність місць у садочках і школах. Крім того, як свідчать дані Держкомстатистики, незважаючи на те, що з кожним роком народжуваність в Україні зростає, у містах жінки народжують набагато менше. Приміром, у 2011-му році у селах народилася 1,801 дитина (у 2010-му році 1,770), у містах народилося 1,317 дітей (у 2010-му році 1,308). Причини такого розриву у цифрах очевидні – у місті жінкам не до дітей. Тут спочатку робота, а вже потім, коли обзаведешся будинком, дачею і ще, бажано, чоловіком з яхтою, можна подумати і про потомство.

Між іншим, саме у такому принципі і полягає відмінність мотивації українців та європейців у разі вступу до лав чайлдфрі. Якщо серед останніх все частіше виникають так звані «кідалти» (від англійського «kid»&«adult») – дорослі діти, які хочуть вдаватися до розваг і жити тільки для себе все життя і яким потомство, відповідно, ні до чого, то в українців головним чинником відмови від дітей стає далеко не егоцентризм. Наші люди просто бояться не забезпечити своїй дитині гідне майбутнє.

Про цю та інші причини, що спонукають людей ставати чайлдфрі, а також чи можна відмову від дітей вважати психічним розладом, ми розпитали психолога, психотерапевта, гештальт-терапевта Михайла Фризюка.

«Однозначно відповісти, чому люди не хочуть мати дітей, звичайно, складно, адже кожен випадок індивідуальний. Таких причин може бути кілька. Одна із найпоширеніших – це вільний вибір, коли люди виходять з особистих цінностей і особистої свободи. Рух чайлдфрі ґрунтується на такій ідеї: «Я хочу прожити життя для себе». Що означає – гедоністично, у задоволеннях, нічим себе не ущемляючи і не зв'язуючи якимись позамежними обов'язками. У цьому навряд чи можна шукати якийсь невроз, хоча бувають і такі випадки. Ця ідея не нова і склалася історично, просто зараз набагато більше людей її підтримують. Інша причина – це різноманітні страхи. Це страх мати дітей у принципі, страх дитину виховати, страх бути відповідальним, страх дати належне виховання і освіту і т.д. і т.п. Наступна причина – низька самооцінка. Люди формулюють цю позицію таким чином: «Я сам хворий чи хвора, мене батьки погано виховали, не хочу виростити ще одного каліку». Але ці люди вибирають не лікування (тобто роботу над проблемами з адаптацією і самооцінкою), не прагнення навчитися стати гідними батьками, а відмову від дітей у принципі. Це, до речі, невроз, властивий більшості людей. Людина хоче, але не може, і тому робить висновок, що не хоче».

Ложка дьогтю

Основна претензія, яку зазвичай пред'являють чайлдфрі, це обурення з приводу їхніх знущань над так званими «дітними», розміщення у тематичних ком’юніті невдалих фотографій дітей і грубих коментарів до них, «наїзди» на тих, хто вважає материнство або батьківство своїм покликанням і тому подібне. У минулому році жителька Магнітогорська Наталія Стадник, побачивши альбом «Ми проти народження виродків» з невдалими фотографіями чужих дітей, вирішила звернутися зі скаргою на чайлдфрі у Слідчий комітет Російської Федерації. У результаті соцмережа «ВКонтакте» змушена була закрити групи, які пропагують філософію чайлдфрі, а аккаунт одного із учасників заморозили.

Групу чайлдфрі, до речі, вже успішно відновили, а про те, що дає знущання над фотографіями немовлят та їхніми батьками, ми запитали в однієї зі її учасниць – Анжеліки.

«Я вважаю, що кожен повинен робити те, що вважає за потрібне. Хто хоче мати дітей, той повинен мати дітей, хто не хоче – не повинен. Особисто для мене ненормально, коли люди починають ненавидіти інші соціальні групи, принижувати їх або нав'язувати свою точку зору. Мониторячи краєм ока чайлдфрі-спільноти та бесіди між чайлфдрі та дітними, найчастіше саме дітні опускаються до принижень і образ. Якщо таке собі дозволяють ті, хто називають себе «чайлдфрі», то, як правило, це неадекватні підлітки, які не мають стосунку до чайлфдрі-спільноти і їх не можна назвати справжніми чайлдфрі. Справжні чайлдфрі – це адекватні люди, які мають розумні причини для того, щоб не мати дітей, можуть грамотно і логічно пояснити свою точку зору, не нав'язують свою думку, у міру можливості уникають дітей, але не мають тенденції до приниження дітних. Як правило, це люди, які відбулися у житті, у них є успішна кар'єра і улюблена робота, життя наповнене хобі (часто – дуже дорогими), подорожами, цікавими подіями».

Психолог Михайло Фризюк упевнений, що подібні знущання – це вже збочення основної ідеї чайлдфрі.

«Чайлдфрі – це свобода від дітей, це не означає, що діти жахливі і їх потрібно ненавидіти, що інші люди не мають права мати дітей... Адже ц особистий вибір, без наїзду. А якщо чайлдфрі говорять не тільки те, що вони самі хочуть прожити життя без дітей, але й інші не повинні цього робити, а діти взагалі виродки, то це вже інша річ. Тут можна говорити про глибокі неврози, пов'язані з гнівом і образою. Подібні люди найчастіше мають тяжкі травми у минулому і вони не просто захищаються тим, що проживуть своє життя без дитини, а й починають атакувати інших людей і особливо дітей, сприймаючи їх як небезпечних, неприйнятних, таких, що не мають право на існування».

На жаль, як показує практика, будь-яку розумну ідею можна зіпсувати, і від поганого ставлення з боку суспільства сучасним чайлдфрі вже не позбавитися. Навіть якщо жоден із послідовників їхньої філософії не стане називати дітей «личинками».

До речі, Михайло Фризюк упевнений, що коли чайлдфрі зустрічають для себе гарну пару, вони дуже швидко змінюють свої погляди і цілком можуть через якийсь час завести дитину. Більш серйозною є проблема, коли люди хочуть мати дітей, але не можуть з якихось причин. Саме у цьому випадку, на думку фахівця, є сенс створювати соціальні рухи і допомагати таким парам. А ось переконувати людей, які глибоко впевнені у тому, що не хочуть мати дітей, – просто немає сенсу.

Недобре народжувати дітей просто так, вчить нас філософія чайлдфрі. Народивши малюка і не створивши йому мінімальних умов для життя і розвитку або, ще гірше, викинувши на вулицю, ми не подолаємо демографічну криза і не зробимо дитину щасливою. Тут складно заперечити, це справді так. Але чи не лукавимо ми, замовчуючи про модну тенденцію загального інфантилізму, підтримки ідеї «недорослення», життя заради задоволень? Адже народжували люди і в війну, і в голод, і в періоди епідемій. І не боялися відповідальності за долю своїх дітей, хоча мали на те повне право. Виходить, чим комфортнішим стає життя, тим менше у людей бажання взагалі будь-яким чином напружуватися? Тут уже, напевно, криза не демографічна, а ідеологічна. А боротися з нею в Україні, де інститут сім'ї завжди був священним, дружина – насамперед матір'ю, а діти зі всіма своїми проблемами – радістю, справа і зовсім невідкладна.

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

1725