Освітня галузь, яка віддана в руки профільного міністерства, яке все заполітизувало, відгородилося від громадськості та освітян неприступним муром, кричить про допомогу. Очільникам держави не до проблем дитини і вчителя, вузу і студента. Щось там робиться в галузі — і слава Богу! А коли ще й за інерцією за якимись показниками посідаємо більш-менш пристойне місце у світі, то захопленню немає меж. Вмінню маніпулювати суспільною думкою треба повчитись!
Освітній штаб живе своїм життям, а педагогічна громадськість, професори, вчителі, студентство — живуть своїм. Ідей у Міністерства освіти і науки України — як скла в ящику. Кожна скляночка прозора, а всі разом — темрява.
Хтось скаже : «Не на часі говорити про освітянські проблеми». І все-таки — на часі, бо без кардинальних змін буде пізно. Невігластво, безграмотність, непрофесійність і цинізм дедалі більше захоплюють сферу освіти і науки. Якість освіти в Україні низька, і це вже не підлягає сумніву. Для будь-якого неупередженого фахівця очевидно: дії міністра варто кваліфікувати не просто як халатність, байдужість та непрофесіоналізм, а як усвідомлений та спланований злочин проти українського народу. Освіта потребую реанімування, а при міністрі, котрий не має ні авторитету, ні сил, ні навиків, для лобіювання інтересів освіти у владі – це просто неможливо. На жаль, до цього часу українська влада залишається глухою до звернень органів місцевого самоврядування, листів української інтелігенції, масових акцій українського студентства. Складається враження, що влада в Україні безсила у вирішенні цього кадрового питання, а Міністерство освіти визнали загубленим. Зрозуміло, що звільнити Сергія Квіта з посади міністра освіти замало, він повинен нести кримінальну відповідальність за руйнування системи української освіти, науки та виховання. Не слід розцінювати персону Квіта лише як своєрідний «громовідвід», за спиною якого інші владці коять ще більші злочини.
Насправді з першого дня перебування на посаді Квіт цілеспрямовано і системно нищить українську освіту і науку. Сьогодні вже мало зняти з посади одіозного чиновника, потрібно ще й покарати за те, що кожен день перебування цієї істоти при посаді завдає значної шкоди майбутньому України. Постійні втручання влади в освітній процес, блокування рахунків навчальних закладів, затрапезність матеріальної бази, зупинка всілякої дослідницької роботи, неможливість підтримки творчих викладачів, вчителів, дослідників, будь-яких інновацій — ось плоди роботи непрофесійного міністра та корумпованого міністерства. Мусимо з прикрістю констатувати, що українська освіта, попри всі переможні реляції її очільників, деградує. Бо якісне навчання є таким, яке дає нову, кращу якість життя кожній людині, її сім'ї й на загал — державі. Цього не відбувається. Освіта комерціалізується, зростає тіньова фінансова складова. Напевно, настав час відмовлятися від усталеної норми про те, що держстандарти змінюються раз на 10 років. Життя вимагає динамічнішої їх зміни, залежно від ситуації і міністра, який зможе на достойному рівні відстоювати українську освіту.
Сергій Квіт почав свою роботу з дій, які кричали про непрофесійність, - з блокування рахунків освітніх установ, в окремих університетах на рахунках заморожено десятки мільйонів гривень, потрібних на нове обладнання, лабораторії і майстерні, в окремих вузах, зокрема таких гігантах, як КПІ, відправлені співробітники у вимушені відпустки. Реалізація нових стандартів початкової і основної школи відбувається в цілковитій тиші. Батьки і вчителі відзначають складність програм, перевантаження малюків, проте глибокого вивчення, апробації перебігу запровадження цих новацій не чути ні з боку міністерства, ні з боку Національної академії педагогічних наук.
Розроблений у надрах МОНу проект Закону «Про професійну освіту», що передбачає об'єднання технікумів і ПТУ, не вирішує кардинально питання — взаємодії навчальних закладів і бізнесу, зацікавленості виробництва у якісних фахівцях. У запропонованій редакції він може призвести до великого переділу майна і землі технікумів та профтехучилищ, їх масового закриття. Потрібно готувати низку змін до інших законів, щоб стимулювати бізнес вкладати в освіту. На часі створення Національної агенції з відродження продуктивних сил, яка б опікувалася майбутніми робітниками, техніками і т.ін., бо МОНу до цього діла немає. Не можна не бачити руйнації сільської школи, яку багато хто пропонує занести в Червону книгу поряд із рідкісними представниками рослинного та тваринного світу. Кожна заява урядовців про збільшення кількості шкільних автобусів примушує громадськість насторожуватися. Це означає, що в будь-який час можуть закрити наступну школу.
Створення освітянських округів не повинно вести до ліквідації шкіл, особливо початкових у малих селах. Це недопустимо. Неможливо оминути і проблем нашого вчительства, науково-педагогічних кадрів. Добір, підготовка майбутніх педагогів нині перебуває у занедбаному стані. Відбувається такий собі подвійний негативний добір педагогів. До педвузів ідуть зазвичай ті, хто через безгрошів'я не може потрапити на «престижні» спеціальності. Після закінчення вишів кращі студенти, молоді вчителі через низьку платню змушені полишати школу і йти на іншу роботу. І замість того, щоб виправити цю ситуацію, МОН на чолі із Квітом залишає вчителів без надбавок до зарплатні, тим самим свідомо знищуючи професію вчителя. Без справжньої реформи заробітної плати, позитивних змін не досягти! «Прожити за зарплату вчителя я можу два тижні», — каже мій товариш, учитель із 30-річним стажем.
Через принизливо низькі пенсії педагоги просто бояться йти на пенсію. Не змінивши пенсійного законодавства в освіті, не довівши пенсію хоча б до 80% зарплати, наша школа не зможе омолоджуватись, перейти на нові інноваційні технології. Для стрімкого підвищення якості освіти терміново потрібно вжити адекватних заходів, змінювати законодавство, включати механізми боротьби з корупцією, самоврядності, творчості, фінансово-економічних свобод. І найголовніше призначити міністра, який здатний реформувати освіту, який буде авторитетом для наукової та освітянської еліти України та зможе відстояти необхідні реформи. Країна, її освіта, виховання громадян потребують змін, потребують демократії, цивілізованості, прогресу і патріотизму. Ми втомилися говорити, ми починаємо кричати про те, що до поки нашою освітою керують «магістри» (Інна Совсун перший заступник Сергія Квіта) і міністр, який довів, що не здатний відстояти жодної реформи, ми приречені на остаточне знищення та повний крах української освіти та науки.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
