З 1 січня вступив у силу закон, що збільшує податок на прибуток для банків з 18% до 25%. Раніше держава заднім числом підняла той же податок до 50% для виплат за 2023 рік. Звідки у банків надприбутки під час війни? Як держава забиратиме "зайві" гроші, та до чого це може призвести – розбирався УНІАН.
Новий 2024 рік починається в українських банкірів з "податкового салюту" від держави, яка спочатку дала можливості банкам отримати надприбутки (у 2023-му банки заробили майже у 7 разів більше, ніж 2022 року), а потім почала їх "карати" за це, одночасно повертаючи кошти до скарбниці заднім числом. Все наче логічно – самі дали, самі забрали. Але такі непослідовні дії на державному рівні погано впливають на стабільність фінансів країни та гальмують відновлення економіки.
Більше того, через це можуть постраждати пересічні громадяни, що є клієнтами найбільших приватних банків. Бо якщо фінустанова має менше грошей на відновлення мережі відділень, то таке відновлення може просто не відбутися. Особливо у прифронтових регіонах, де пошук працюючого відділення або банкомату і без того є проблемою ("втеча" приватних банків з постраждалих регіонів не є таємницею).
Навіщо саме зараз потрібен закон, що змінює механізм оподаткування банків, і як він позначиться на обслуговуванні українців та на самих фінустановах? До чого тут МВФ і нацстратегія прибутків, та головне – чому всі скаржаться, що в країні немає грошей на відновлення, але мільярди лежать без руху на рахунках? Давайте розберемося.
Як Нацбанк роздає та забирає гроші
Відповідно до останніх звітів Національного банку України, чи не найприбутковішою галуззю вітчизняної економіки у 2023 році стали саме банки. Чистий прибуток українських банків за 11 місяців вже минулого року досяг 131 млрд грн, що свідчить про його збільшення у майже 7 разів порівняно з 2022 роком, і приблизно вдвічі - у порівнянні з "довоєнним" 2021-м.
Водночас зростає і банківська ліквідність, яка формується з власних резервів банків та депозитних сертифікатів НБУ. Цей сертифікат видається банку, який перераховує у резерви Нацбанку свої кошти під відсоток. Перераховує на якийсь час: на добу – "овернайт", на тиждень-два або на місяць. Тобто, це депозити для банків з досить високими ставками – 15-25% річних.
Це банкам потрібно, щоб пасиви теж генерували прибуток, а не просто лежали у "панчосі" з кодовим замком, втрачаючи вартість через послаблення курсу. У тому числі з цих грошей НБУ банки сплачують клієнтам відсотки за депозитами та взагалі існують під час війни. Якщо ці сертифікати прибрати, банківська система України досить швидко "лусне" та збанкрутує.
Ось приклад – відповідно до останніх наявних даних НБУ, загальна банківська ліквідність в Україні зросла у грудні 2023 року на 14% або на 115 млрд грн, а з січня – на 424 млрд грн або на 80%. Майже вдвічі за рік. Це наші банки стали такими успішними й прибутковими? Ні, це все за рахунок високої облікової ставки в державі та тих самих депозитних сертифікатів НБУ, адже у ліквідності банків ці сертифікати займають вже 65% або 620 млрд грн.
І, таким чином, постала проблема – банкам вигідніше вкладати вільні гроші на депозит у НБУ, ніж інвестувати їх у економіку чи відбудову країни. У Нацбанку схопилися за голову і, під прискіпливим оком західних партнерів, вирішили повернути гроші… ні, не до економіки, а просто до скарбниці, які самі ж банкам надали. Але зробити це вирішили, як це, на жаль, часто в нас буває, не у цивілізований спосіб, а "через коліно" і заднім числом. Чому так сталося, і чим це загрожує Україні та українцям, УНІАН запитав у В’ячеслава Черкашина, директора Інституту соціально-економічної трансформації.
Податкова реформа для банків з точку зору самих банків
Тож, перше, на що варто звернути увагу: 130 млрд грн - це дійсно великий заробіток, чи просто у 2022 році все було настільки погано, що навіть невелике зростання зараз дає видимість приросту у 700%?
"Тут зіграла роль як низька порівняльна база 2022 року, так і гіперприбутковість на ринку завдяки активності держави. Особливу роль зіграли сертифікати НБУ та ОВДП (Облігації внутрішньої державної позики України, - УНІАН), - пояснює В’ячеслав Черкашин. – Ці показники прибутку у банків повністю обґрунтовані. Але обґрунтовані саме для 2023 року, що минув. Зараз, у 2024 році, прибутки будуть вже не ті, інфляція та ставка НБУ теж будуть інші. А податки значно вищі".
Сертифікати НБУ у 2023 році витіснили практично всі інші інструменти заробітку банків. Навіть ОВДП, які мають досить високу прибутковість, програють їм. Протягом 2023 року (без останнього тижня) вони сягнули 575 млрд грн, додавши за рік 171 млрд грн.
Роботу з ОВДП та резервами банків (які формуються зараз переважно з ОВДП та сертифікатів НБУ, а не з "живих" грошей) регулює сам Набанк своїми нормативами. Наразі, якби цих вимог не було, банки б брали ОВДП значно менше. А ОВДП - це головний інструмент запозичення державою коштів всередині країни і, на тлі затримок з західним фінансуванням, стає все більш важливим для українських фінансів. Але, як бачимо, банкам державні облігації значно менш цікаві, ніж депозитні сертифікати НБУ.
Принаймні, були менш цікавими – бо закон про банківські "надприбутки" змінив цю ситуацію кардинально.
"Держава цим законом підвищила за 2023 рік податки на прибуток банкам з 18% до 50%, і ще взяла їх заднім числом. Тобто ставки були підвищені втричі у порівнянні з іншими видами бізнесу. А на 2024 рік прийняла підвищену ставку у 25%, - продовжує фахівець. – Тобто всім банкам доведеться "відмотати" назад всі свої попередні виплати (а податки в нас платять авансом, наперед) та перерахувати їх, що складно з практичної точки зору. Більше того, найбільшим банкам було заборонено враховувати збитки минулих років. Це дуже ускладнює роботу".
В’ячеслав Черкашин вважає, що ситуація була прогнозована і не потребувала настільки радикальних дій.
"Вже у листопаді 2022 року було зрозуміло, до чого йде ринок – що йде хвиля "надприбутків" у банків. Це було зрозуміло всім. І всі цей оптимізм закладали у свої плани на 2023 рік, - каже він. – Тобто, до змін у 2023-му можна було заздалегідь підготуватись, щоб не створювати проблеми галузі заднім числом. Коли вже потрібно приймати фінансові плани на наступний 2024 рік – у листопаді – НБУ та Уряд починають змінювати правила на рік, що майже минув. Це не європейський підхід. Це ще й репутаційний удар для держави і тепер словам наших посадовців будуть довіряти ще менше у світі".
Навіщо це державі та чи не загрожує нам "банкопад" через "розрив" ліквідності
Те, що настільки різкі рухи у фінансовій галузі не йдуть на користь державі - це зрозуміло всім. Але які конкретно загрози створить ця ситуація?
"У грудневому звіті Нацбанк пише, що це все ніяк не вплине на фінустанови, і вони з цим новим навантаженням впораються. Хоча є дуже висока вірогідність розриву ліквідності у банків, що створює ризики. Вперше з 2011 року під час опитування представників банківського ринку якість законодавства та податкової системи було вказано у переліку головних ризиків", - пояснює експерт.
І додає, що останній строк для сплати корпоративного податку спливає 10 березня, і лише після цього можна буде казати, на що саме вплине закон та розчарування у галузі.
"Деякі банки, за моїми підрахунками, повинні будуть сплатити одразу більше 2 млрд грн податку, маючи валовий обіг десь 12-15 млрд грн за період. Деяким банкам буде дуже складно "витягти" ці гроші з обігу, - пояснює Черкашин. – Подивимось у березні після сплати податків, де вони ці гроші знайдуть. Щоб сплатити нові податки, банкам можливо доведеться брати кредити у самого ж НБУ. Крім того, зараз Нацбанк завершує тестування стійкості фінустанов. Багато кого він перевірятиме у 2024 році, у тому числі - щодо боргового навантаження, яке, звісно, зростатиме".
Втім, експерт впевнений, що до гострої кризи це не призведе, бо в банків, все ж, є резерви, а сам ринок регулюється практично у ручному режимі з Національного банку, і регулятор має всі важелі, щоб цього не допустити.
"Не думаю, що це призведе до банкротства банків. Адже "караються" найбільш успішні установи, в яких є ще запас стійкості. Крім того, зменшується облікова ставка, що теж допоможе банкам пройти цей період – прибутковість знижуватиметься, а отже й втрати з податку на прибуток будуть меншими. Я тут згоден з Нацбанком, що такі дії регулятора не призведуть до "банкопаду" чи до великої "тектоніки" ринку. Це для гравців ринку буде складно, але не смертельно", - впевнений він.
"Покарання" та конкуренція
Якщо це дійсно ні на що не вплине, то, виходить, НБУ був правий і правильно ввів такий високий податок для повернення грошей, які сам і надав банкам? В’ячеслав Черкашин вважає, що все не так просто. Вплине ця непослідовна позиція регулятора, в першу чергу, на відновлення галузі і її подальший розвиток.
"Відбувається подвійне "покарання" для найбільш успішних приватних банків – і по прибутках, і по збитках. І не для всіх, а лише для п’ятірки найбільших приватних установ, бо державні банки ніяк це не відчують (це для держави все одно, що перекладати гроші з однієї кишені до іншої), як і ті, хто отримав менші прибутки або був збитковим. Тобто удар прийшовся саме по тих, хто ще якось міг конкурувати з держсектором", - каже експерт.
Конкурента боротьба з приватним сектором – ще один нюанс цієї податкової реформи.
"Держава прямо поглинає банки: 53% галузі - це вже державні фінустанови. Держбанки зараз тримають 65% депозитів населення, надають найбільше кредитів. У банківській системі ми будуємо "Радянський союз", бо це вже не капіталізм. Адже державні банки не грають за ринковими правилами, - розповідає експерт. – В нас "мінус" ще два банки у 2023 році – Concord і "УкрБудІнвестБанк". Їх залишилося лише 63, хоча ще 2021 року було 71. Кількість відділень по країні зменшується. Не скажу, що в галузі все погано, але шлях, яким вона йде, не є вірним. І подібні реформи бізнесу не сприяють".
Більше того, для збиткових банків ці податкові новації можуть навіть створити нові можливості. Бо під удар попадають їх найбільш успішні конкуренти.
"Якщо у 2023 році банк був збитковим, то він податкового тиску не відчує. Скоріше, це для нього стане як гарний старт на 2024 рік, бо ініціатива вдарить по конкурентам. Зараз в нас 7 банків є збитковими, а сума збитків, якщо не помиляюсь, менше за 100 млн грн", - пояснює експерт.
Втім, щоб такі банки могли скористатися цими ринковими перевагами, в країні має взагалі має бути відносно вільний ринок. Але чи може банківський ринок взагалі бути вільним в умовах війни?
"Складне питання. Ми не перша країна, що проходить через війну, і є приклади того, як інші вирішували схожі проблеми. Жорстке регулювання та ОВДП - це справедливо, але навіщо "навздогін" виписувати податки за минулий рік у 50% від прибутку? – питає пан Черкашин. – Тобто, політика несистемна. Ви самі даєте гроші у вигляді сертифікатів НБУ та ОВДП з високими відсотками, а потім звинувачуєте банки у надприбутках і караєте їх заднім числом. Ця поведінка не є логічною".
За словами фахівця, головне, на що вплине ця ситуація, це строки відновлення банківського сектору, який хоч і отримав надприбутки, але поки що не відновився від втрат 2022 року.
На що вплине "суперподаток", та як це сприймає закордон
Банки цю ситуацію, як ми вже зрозуміли, переживуть. Адже "карають" за надприбутки не тих, хто постраждав, а тих, хто є найуспішнішим. Це ставить питання перед приватним бізнесом: "а навіщо тоді рости, у щось інвестувати та ставати успішнішим?", але галузь витримає. А як це вплине на країну в цілому та на пересічних українців – на клієнтів фінустанов?
На думку В’ячеслава Черкашина, це практично зупинить відновлення галузі. Якщо по заробітках фінустанови вже перевершили навіть рівень 2021 року (хоча, після обвалу курсу гривні, у валюті цей успіх буде менш вражаючим), то щодо кількості відділень та сервісу, особливо у прифронтових регіонах, до повного відновлення ще дуже далеко.
"Швидкість відновлення банків тепер буде, умовно, не 20 кілометрів на годину, а всього 10. Після втрат 2022 року банкам потрібно відновлювати мережу відділень, щоб всі мали рівний доступ до банківських послуг, зокрема у прифронтових областях. Але замість інвестицій у це банки вимушені будуть витрачати ресурси на надподатки або навіть нарощувати собі борги, втрачати ліквідність, - пояснює фахівець. – Наприклад, між 2 та 3 кварталами у країні на 55 відділень стало менше. Щоправда, це наслідки того, що два банку вивели з ринку. Але ця негативна динаміка буде продовжуватись".
За словами пана Черкашина, це сповільнить відновлення всієї країни, бо банки є посередниками між державою та людьми й бізнесом з точки зору кредитування.
"Кредитування бізнесу банками як такого не існує взагалі. Банки кредитує держава, яка пропонує сертифікати НБУ та цінні папери Мінфіну, а ті вже розподіляють кредитний капітал по країні. Сертифікати та державні облігації дають головний заробіток комерційним банкам, а не кредитування українського бізнесу", - пояснює експерт.
Він додає, що у останньому звіті Нацбанку зазначено, що іпотечні кредити зросли на 18,7% за 3-й квартал. Але сам НБУ визнає, що "левова частка" цього зростання забезпечена програмою "єОселя", за якою було розподілено через державні та приватні банки 2,9 млрд гривень від держави.
"Якби не держава, що отримала ці гроші у вигляді податків чи просто надрукувала, а потім віддала до банківської системи, то в нас був би "мінус" у півмільярда гривень на іпотеці. Серед кредитів, які були надані у 3 кварталі, частку у 10% займають кредити за програмою "5-7-9". На ринку кредитування зараз держава головний гравець, бо якщо прибрати державні кошти, то майже нічого не залишиться", - впевнений В’ячеслав Черкашин.
Але звідки у держави гроші на відновлення, які вона роздає через банки в якості кредитів?
Зовнішній вплив
Головним джерелом фінансування на відновлення країни є допомога наших закордонних донорів.
"Неможна казати, що це все на 100% забезпечено коштом від донорів, але без західної підтримки державні програми були б значно меншими. Чи хтось вважає, що ми б з власного бюджету змогли надати лише аграріям по програмі "5-7-9" 40 мільярдів гривень пільгових кредитів? Звісно ні. Без західної підтримки всі ці програми так би не "злетіли", - каже експерт.
На тлі затримок з фінансуванням від США та ЄС стає зрозумілим, чому НБУ саме наприкінці року "зненацька" загадав про надприбутки банків та захотів повернути частину вже розданих грошей заднім числом.
Втім, В’ячеслав Черкашин зазначає, що таке рішення було прийняте за безпосередньої участі донорів (зокрема – МВФ) і є лише "першим дзвіночком" про значно більші зміни у країні. Чим менше буде надходжень з-за кордону, тим більше держава намагатиметься отримати грошей з прибутків бізнесу. І не лише банківського бізнесу, про що нам каже нещодавно прийнята Національна стратегія доходів до 2030 року.
"Щодо банків стратегія змінює підхід до амортизації – вона стане "миттєвою". Зміниться підхід до роботи з заставним майном. Але головні ініціативи щодо податків вже ввели. Банкірам не довго доведеться "сумувати" наодинці з такими податками. Протягом пари місяців, я думаю, податки підвищать і для інших галузей. Ця стратегія та нові вимоги до прибутків бізнесу та фізосіб - це реакція на запит МВФ та наших донорів", - вважає експерт.
За його словами, у документі прописано, що до 2030 року податок на надприбутки стане одним з пріоритетів у політиці держави.
"Вже зараз пропонують багатим українцям підвищені ставки ПДФО (податок на доходи фізичних осіб, - УНІАН). Будуть ще дві ставки, що відрізнятимуться від діючої 18% у більшу сторону. Всі очікують 25%, бо це стало такою традицією після банків", - акцентує він увагу читачів.
Стратегія на вилучення капіталів у населення?
Після ознайомлення з Нацстратегією доходів до 2023 року виникає відчуття, що ми рухаємося в бік "податку на розкіш" як у Франції чи інших країнах Заходу, що спричинив відтік звідти капіталів та виробництв, а потім до кризи. Звичайні французи й досі "бунтують" через безробіття, бо місцеві капіталісти вкладають свої гроші куди завгодно, тільки не у саму Францію з надвисокими податками, через що бізнесова активність там знижується. А у нас і без того капітали виводять через війну… Але наш співбесідник сподівається, що до цього не дійде.
"Поки що зарано казати про такі екстремальні податки в Україні, а наявність двох ставок податку на прибуток - це не дивина у світі. Але всі подібні зміни повинні відбуватись послідовно, а не зненацька. Головне питання щодо обґрунтованості та справедливості таких високих корпоративних податків", - акцентує Черкашин, і додає, що збільшення податків повинно супроводжуватись реальними реформами та дерегуляцією.
Фахівець не впевнений, на яких податкових ставках держава все ж зупиниться у своїх намаганнях збільшити надходження до бюджету.
"В нас така традиція, що все погіршується до тих пір, доки не станеться якась катастрофа. Після шоку починають ситуацію покращувати. Без катастрофи покращень не відбувається взагалі. В нас забувають, що довгострокова політика та планування має включати два пункти – стабільність та прогнозованість", - розводить руками експерт.
УНІАН звертався до декількох приватних банків, щоб отримати їх позицію щодо змін, але на момент публікації відповіді не отримав. В’ячеслав Черкашин каже, що українські банкіри відкриті до співпраці з державою та готові платити більше податків, бо від цього залежатиме, серед іншого, й обороноздатність України. Але вони просять прогнозованості та послідовності, а не "сюрпризів під ялинку".
"Всі банкіри, з якими я спілкувався, готові йти на поступки НБУ і можуть зрозуміти навіть ці ставки у 50 відсотків заднім числом. Можуть зрозуміти податок у 25 відсотків на 2024 рік. Але вони вимагають передбачуваності від держави. Проблем і без цього вистачає. Навіщо створювати нові? – каже експерт. – Вони просять, щоб ці підвищені ставки були хоча б лише до кінця війни, а не на завжди. Банкіри не розуміють, за що їх "карають", та ще й назавжди, якщо держава сама роздавала гроші через ОВДП та сертифікати".
Директор Інституту соціально-економічної трансформації пропонує приготуватися до подібного представникам ІТ та інших галузей, що теж отримують великі прибутки і поки що мають лояльне податкове навантаження.
"Відповідно до Національної стратегії доходів, податок для надприбутків готується для всіх, - каже пан Черкашин. – Загалом, ця стратегія - це просто "салют" ініціатив щодо збільшення податків для багатьох галузей. Фактично, за 3 роки буде знищена спрощена система оподаткування, яка є важливою конкурентною перевагою України у світі – однією з останніх наших переваг".
Питання про надприбутки банків, як бачимо, приховує під собою величезний "пласт" проблем та протирічь - як у державі, так і щодо стану фінансів у країні в цілому. Звісно, під час війни важко очікувати нормальної роботи фінансової системи, але ручне керування банківською галуззю та створені державою дисбаланси призводять до наслідків, які звичайний громадянин навряд чи міг би собі уявити – до надприбутків під час війни. Які ще й, як виявляється, є для банкірів скоріше проблемою, ніж приємним "подарунком".
Але головний висновок такий, що банківська система, з усіма своїми складовими (НБУ, приватні та державні банки), так і не змогла стати надійним джерелом фінансування економіки країни та тилу під час війни.
Гроші або "переливають" між резервами банків та НБУ, отримуючи суперприбуток майже з "повітря", або кошти просто лежать і девальвують, замість того, щоб підтримувати економіку. Ми бачимо активність майже виключно по державних кредитних програмах, а не ініціативу від комерційних банків.
Тому закономірною є порада західних партнерів щодо повернення грошей, що просто лежать без діла, до економіки та скарбниці (з цієї ж скарбниці і роздані). І зрозуміло, що під час війни завжди зростають податки. Але це все робиться настільки непослідовно та "своїм шляхом", без врахування закордонного досвіду та "через коліно", що може отримати зовсім не ті наслідки, на які сподівалися ініціатори цих реформ.
Андрій Попов, УНІАН
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
