Янукович и Тимошенко обратились к народу: коалиции не будет

Лидер Партии регионов Виктор Янукович и премьер-министр Украины Юлия Тимошенко обратились к народу относительно политической ситуации в стране.

Предлагаем Вам дословное заявление Януковича на украинском языке:

«Важкi часи вимагають реформ. Ми повиннi реформувати нашу Конституцiю, нашi iнститути влади i нашу економiку. Збереження ситуацiї в нинiшньому виглядi загрожує не лише нашому економiчному добробуту... Це загрожує iснуванню нашої незалежної держави. Але при тому, що реформи дуже потрiбнi ,рiшення по них не може прийматися кулуарно, в таємницi вiд народу.

Цi днi були непростi для усiх нас: для моїх одно- партiйцiв, для мiльйонiв прихильникiв Партiї регiонiв. I для мене - особливо.

Я повинен був зробити вибiр.

Ми розумiли i розумiємо, що врятувати Україну вiд неминучого економiчного i полiтичного банкрутства здатнi лише лiдери, готовi вiдмовитися вiд своїх особистих полiтичних амбiцiй. Жоден з них поодинцi, анi жодна партiя зробити це самотужки не зможуть. Порятунок України можливий лише шляхом об'єднання всiх без винятку учасникiв полiтичного процесу без огляду на те, що їх роздiляє.

Починаючи з 2005 року, я неодноразово демонстрував готовнiсть до об'єднання з усiма, хто розумiв необхiднiсть такого кроку для проведення глибоких структурних перетворень. Я намагався не звертати увагу на особистi образи, несправедливi звинувачення, публiчнi приниження, якими мене пробували нищити опоненти. У вiдповiдь на це я незмiнно повторював: альтернативи об'єднанню немає.

Правда виявилася на моєму боцi - переговори про створення коалiцiї з БЮТ та iншими полiтичними силами, хоч iз значним запiзненням, але розпочалися. Вони велися непросто, тому що надто багато проблем нагромадилося за цей час у нашому спiльному домi - в Українi.

У ходi переговорiв для мене стало очевидним, що навiть при готовностi всiх учасникiв до серйозних компромiсiв, широка коалiцiя зiткнеться з низкою проблем, якi швидко вирiшити не вдасться. Я розумiв полiтичну цiну зусиль , якi треба буде зробити, для всiх учасникiв процесу. Розумiв, що i новому урядовi, i новiй коалiцiї потрiбен буде час. Але наближення президентських виборiв позбавляє сенсу створення нового уряду. Кiлькох мiсяцiв, якi вiддiляють Україну вiд президентських виборiв просто не вистачило б, аби розпочати справдi ефективну антикризову дiяльнiсть. Ми розглядали шлях внесення змiн до Конституцiї, якi передбачали вибори президента в парламентi i продовження на певний термiн повноважень парламенту. Мета таких змiн - дати новiй коалiцiї i новому уряду час для реалiзацiї програми вiдродження економiки.

Однак цi змiни в Конституцiю треба було вносити дуже швидко. Це означало, що треба вiдмовитися вiд широкого їх обговорення в обстановцi вiдкритостi i прозоростi. А такий шлях - це крок назад вiд демократiї.

Треба завжди радитися з народом.

Так, прискорювати реформи необхiдно, але не коштом обмеження прав громадян. I це питання було головним, яке мене турбувало i яке зупиняло мене перед прийняттям остаточного рiшення зi створення нової коалiцiї.

Я мав великi сумнiви i стосовно способу обрання президента, який передбачали б цi конституцiйнi змiни. Вибори глави держави у парламентi, безперечно, заощадили б кошти i час, якi можна i треба було б використати для швидкої реалiзацiї антикризової програми. Але водночас цей шлях породив би у суспiльства сумнiв у прозоростi наших дiй, у повазi до людей з боку влади.

А волю громадян треба шанувати. Тому я завжди був переконаний - лiдери повиннi довiрити свою долю народу. Я заявляв завжди i заявляю зараз - президент держави повинен бути обраний на прямих всенародних виборах. Особливо зараз, коли треба буде новому президенту реалiзовувати дуже непростi завдання, можливо, впроваджувати непопулярнi реформи. Щоб зробити це - президент повинен опиратися на довiру свого народу. Люди повиннi вiрити - лiдер держави робить все можливе, щоб полiпшити життя кожного громадянина, щоб Україна вiдродила економiку i отримала перспективу в майбутнє. Мандат такої довiри можна отримати лише на всенародних виборах.

У мене нема намiру полiтизувати переговори чи їх провал для досягнення короткотермiнових полiтичних дивiдендiв. Я повинен сказати, що переговори, якi ми вели з партнерами, дали багато на перспективу. Пройдений шлях до об'єднання залишається нашим спiльним надбанням. Це той безцiнний вантаж, який ми беремо з собою, продовжуючи рух уперед. Ми обов'язково використаємо його. Це вiдбудеться одразу пiсля президентських виборiв. Але нехай народ - i лише вiн - дасть мандат довiри тому, хто, на його думку, зможе забезпечити проведення подальших реформ. Обраний всенародним голосуванням лiдер держави зможе об'єднати країну. Це буде президент обраний народом, а не Верховною Радою. Правда i прозорiсть влади перед суспiльством вiдкриють перед нами перспективу подолання глибокої полiтичної та економiчної кризи, подальшого розвитку нашої країни та полiпшення життя її громадян.

Я приймаю це рiшення однозначно. Серце пiдказує менi - обрання президента всенародно на прямих виборах - це єдиний правильний вибiр, на який слiд зважитися. I я його роблю. I нехай Господь нам помагає!».

Тимошенко обратилась к украинцам с таким заявлением:  «У першу чергу хочу привітати Вас зі світлим Днем Святої Трійці! Днем народження Церкви.

У цей п’ятидесятий день з Воскресіння Христового на Апостолів зійшов Святий Дух, який дав їм благодать і силу проповідувати, здійснювати богослужіння та таїнства для порятунку людей, людства.

Хай завжди з Україною та з Вами буде світла Божа благодать!

Саме у цей важливий день я вірила, що відбудеться єднання всіх політичних сил України задля однієї мети – захисту Вас, Ваших дітей та країни від глобальної світової біди: від вбивчої фінансово-економічної кризи.

Всі 4 політичні сили – Партія регіонів, блок Володимира Литвина, БЮТ, більша частина „Нашої України-Народної самооборони” погодилися, що заради людей, заради країни треба об’єднатися. Саме всі разом, а не як каже чорна пропаганда: „Поділити країну на двох”.

Я думаю, більшість людей пам’ятає, як ще 20 жовтня минулого року, на самому початку світової фінансово-економічної кризи я звернулася до нації і сказала такі слова: ”Цілі країни – успішні, заможні і багаті опинилися на межі банкрутства та розорення, гіганти світової промисловості і банківської сфери  за одну мить перетворюються на жебраків та злиднів. Страшна хвиля кризи не розрізняє ані кордонів, ані націй. Дев’ятим валом котиться вона по світу. І ніхто не знає коли і як її зупинять”. І тоді ж я сказала, що в усіх країнах для протидій цій кризі об’єднуються всі політичні еліти, влада та опозиція, парламенти, президенти та уряди. Саме тоді я закликала негайно забути про всі політичні суперечки, про передвиборчі баталії, про парламентські та президентські вибори та створити у Верховній Раді об’єднання всіх без винятку фракцій для протидії кризі. І саме з того моменту я почала працювати на об‘єднання, крок за кроком, день за днем, єднаючи всіх, консолідуючи для національного примирення. Переговори йшли надзвичайно важко, але – все ж таки йшли! На жаль, сьогодні Віктор Янукович поставив на них крапку.

Він, в односторонньому порядку, нікого не попередивши, вийшов з переговорного процесу, зробив гучну політичну заяву, поставивши, власне кажучи, хрест на об’єднанні, на шансі для України.

У Верховній Раді більше аніж півроку лежить без прийняття Антикризова програма країни – „пилиться”, та більше як 300 урядових законопроектів, які, в більшості своїй  якраз антикризові. Їх прийняття з одного боку, заблоковано Президентом Віктором Ющенком, а з іншого – Віктором Януковичем. Борються за владу. А без цих законів, без швидкої допомоги всієї політичної об’єднаної команди країна сьогодні захлинається в кризі.

Для протидії економічній кризі спочатку треба припинити політичну кризу. А головна причина політичної кризи – це зміни до Конституції 2004 року, проти яких я радикально виступала, яким заперечувала і за які не голосувала. Ці зміни зруйнували всю систему влади в Україні, зробили державу некерованою, слабкою, напівзруйнованою, нездатною протистояти кризі.

Сьогодні в країні, за чинною Конституцією, ніхто ні за що не відповідає, вона створює кілька антагоністичних і взаємовиключних центрів ухвалення рішень, вона дисбалансує управління державою, несе хаос, анархію та повну відсутність будь-якої відповідальності…

Зміни до Конституції треба ухвалити негайно. Бо чинна Конституція – це елемент нищення держави та її суверенітету. Жити за такою Конституцією і надалі – неприпустимо. Нам треба чітко розмежувати повноваження та відповідальність Президента, Прем'єр-міністра, парламенту. Нам необхідно створити з „нуля” незалежну судову владу. Нам треба визначитися в якій державі, і з якою формою правління ми хочемо жити.

Саме для цього, разом з переговорами про об’єднання ми напрацьовували, важко напрацьовували, проект змін до Конституції, який мав, після остаточного опрацювання, всенародного обговорення та публічного ухвалення пройти всі процедури Верховної Ради і бути прийнятим.  Ми мали подарувати країні європейський державний устрій.

Зараз все зупинили.

Але я вірю, що відразу після президентських виборів, ми це обов’язково зробимо – змінимо Конституцію на краще.

І ще про одне. Я хочу остаточно поставити крапку в дискусії стосовно найбільш резонансних тем переговорів щодо внесення змін до Конституції. Мова не йшла, ані про продовження повноважень парламенту, ані про однозначне обрання Президента у парламенті, ані про будь-які заходи щодо обмежень свободи слова. Проти подібних змін категорично і відразу виступила  наша політична сила, а так само і блок Литвина, і блок ”Наша Україна-Народна самооборона”. Про це я публічно заявила на передачі „Свобода слова” ще 19 грудня 2008 року, коли перший раз  був зруйнований переговорний процес.  Тоді мені одна із журналісток задала запитання: „Чому зруйнувалися переговори?”. Я чітко відповіла, що отримала умови, за яких президента треба обирати у парламенті, а повноваження у нього лишаються такі, як і сьогодні. Ще тоді я повідомила: „Такі умови неприйнятні. Ми не можемо на них погодитися”. І тому я  залишаюся на  таких позиціях  і зараз.

І хочу підкреслити, що всі ці розмови були зроблені задля дискредитації переговорного процесу, які і так проходили складно, дуже важко і тяжко. Все-таки, за останні роки в українській політиці, у суспільстві накопичилося дуже багато взаємних антагонізмів, образ, нездоланних протиріч. Від 2004 року країна поділена навпіл. Це – факт, який не потребує підтвердження.

Щоб довести до логічного завершення ці переговори, щоб об’єднати країну, треба було навіки закопати глибоко в землю всі приватні образи, всі амбіції та особисті владні апетити. Наша політична сила була готова на такі жертви.

Були у цього об’єднання  і прихильники, і супротивники. Можливо, з точки зору Майдану, з точки зору Помаранчевої революції таке об’єднання виглядає неприродно. Ви знаєте, що я і сама не раз виступала категорично проти подібного об’єднання.  Але криза змінила все, змінила світ, на кордоні спільний смертельний ворог – криза. І з точки зору відповідальності перед історією, перед майбутніми поколіннями ми зобов’язані кризу перемогти. Ми повинні діяти разом. Це було єдиним можливим виходом.

Повірте, що Ганді було не легше об’єднати Індію на тлі тотальної війни між мусульманами та індуїстами, так само, як Ангелі Меркель було не просто з’єднати всі політичні сили Німеччини, владу та опозицію, які також протистояли,  в одну коаліцію для протистояння світовій кризі. І ми так само мусимо зробити це.

А зараз я хочу подякувати, я дійсно дуже вдячна своїм колегам по фракції  та демократичній коаліції за те, що вони зрозуміли це. Особливо тим людям, яким у силу особливостей власної політичної біографії та світогляду це було зробити найважче: Миколі Томенку, Сергію Соболєву, Володимиру Яворівському, Володимиру Филенку, Михайлові Косіву, Ігорю Гриніву, Павлу Мовчану, Степану Курпілю, Віктору Терену, Андрію Шевченку...Я можу продовжувати цей список безкінечно, та всім іншим депутатам  нашої фракції, фракції „Нашої України - Народної самооборони” за те, що вони наступили собі на горло, мусили принести в жертву свої бачення та  переконання заради захисту та збереження національних інтересів, заради національного примирення. Ці люди показали високу політичну честь, гідність та мужність у боротьбі за єдність.

Я знаю, що більшість депутатів Партії регіонів також була і лишається нашими однодумцями. Фактично єднання було досягнуто. Після тяжких годин, днів та тижнів переговорів ми вийшли на фінішну пряму консолідації. І тепер я знаю, що в тяжкі часи, часи кризи, труднощів можна знайти спільну точку дотику, спільні інтереси, об’єднати зусилля заради України.

Наша політична сила йшла на великі, небачені компроміси. Ми поступалися всім. Ми були готові на будь-які жертви – політичні, електоральні, іміджеві, кадрові. Але я і сьогодні, ані на мить, не шкодую про те, що така спроба була зроблена. Це  вірний і праведний шлях.

 Я від цього не відступлюся і буду робити все від мене залежне для того, щоб з’єднати, скріпити, консолідувати країну.

Єдина умова, від якої ми категорично відмовилися (і це було майже в останній день, це було у п’ятницю, 5 червня), коли Віктор Янукович запропонував мені особисто таку „екзотичну” норму Конституції, відповідно до якої кандидатом у президенти могла бути обрана тільки людина, не молодша 50-річного віку. Я категорично відмовилася від цих пропозицій. Вважаю, що обмежувати так жорстко вибір людей є несправедливим. Думаю, не сприйняття таких вимог мною і нашою командою і стало причиною виходу Віктора Януковича з переговорного процесу.

На жаль, приватні амбіції, небажання конкурувати, особисті інтереси знову перемогли. Це принижує і ганьбить країну, ганьбить державу та її громадян. На жаль, в Україні і сьогодні бракує політиків, які здатні покласти на вівтар національних інтересів свої власні інтереси. На жаль, в українській політиці і досі перемагають обман, інтриги, зради та підлість… Прикро і сумно від цього. Але це  так….

У сьогоднішній ситуації, коли світова криза буквально їсть країну великими шматками, потрібно всім бути разом, і я буду за це боротися. І хотіла б, щоб і  Віктор Ющенко, як Президент країни, так само став поруч, а не чинив перешкоди.  Об’єднання зусиль для спільного подолання біди є важливим. Але, це якраз той випадок, коли краще промовчати, які протидії чиняться моїй роботі, роботі Уряду.

Я, від імені  всіх українських політиків, прошу пробачення у вас за те, що цього разу єднання не вийшло. Але ми ще поборемося!

Що робити у такій ситуації, як рухатися далі?

Я ніколи не опущу  рук, не припиню боротьбу з кризою. Сьогодні я з цією кризою сам-на-сам, віч-на-віч, один-на-один. А від усіх інших -  безвідповідальність та свідома протидія моїй роботі. Але навіть це не завадить нам перемагати. Я не припиню спроб об‘єднання країни, всіх політичних сил ані на мить, незважаючи на будь-які особисті втрати, рейтинги та жертви. І в цьому я бачу єдиний шанс захисту людей.

Це – моя країна, моя Батьківщина, моя Україна. І я не відступлюся ні на крок, я віддам усе задля того, щоб вона побачила кращі часи.

Говорять, що коли ти прийшов у політику, забудь про стать, забудь, що ти жінка, тут – всі рівні.

Але якщо чоловікам не вистачає мужності, відповідальності, не вистачає гідності і честі, то мені всього цього вистачить.  І саме тому, і саме зараз, щоб довести, що Ви недарма стояли на всіх майданах, вулицях та площах країни я заявляю, що іду на президентські вибори і переможу!

Я вірю і знаю, що українська політика колись буде чистою і чесною. Влада буде сильною та непродажною. Я вірю і знаю, що Україна буде такою, як Ви її омріяли: європейською і красивою державою.

Так буде! Я знаю і вірю! І закликаю всіх Вас у це вірити!».

По материалам пресс-служб Кабмина и Партии регионов