Політичними ігрищами ситий не будеш. Отже, передвиборчі «мильні опери», які ось-ось спалахнуть на всіх «блакитних екранах» країни, народ не нагодують: обіцяні молочні ріки і кисільні береги залишаться тільки у казках. Проте, за словами доктора філософських наук Мирослава Поповича, цього разу скарбничка передвиборчих обіцянок порожня, і політикам нічим заманювати народ. Переконаний експерт і в тому, що люди на казки про «Ельдорадо» більше не поведуться, хоча політики обіцяти все одно будуть: не хочеться традиції порушувати.

Про те, що чекає українців цієї осені, хто отримає президентську «булаву» і як захиститися від передвиборчого «бруду», розповів в інтерв'ю ForUm’y директор Інституту філософії НАНУ Мирослав Попович.

- Мирославе Володимировичу, що чекає Україну цієї осені?

- Все крутитиметься навколо виборів. Це буде неконструктивний період, тому що ресурс обіцянок вичерпаний. Нічого нового, чим можна було б підкуповувати середньостатистичного виборця, пообіцяти вже неможливо. Я думаю, що більшість населення України розуміє, що підвищити зараз усім зарплату, як цього вимагають «регіони», все одно, що відразу ж підняти ціни на базарі. Такі методи схожі на гасіння пожежі за допомогою бензину. Політики теж це розуміють, але все одно даватимуть обіцянки народу і надалі.

Такі кроки – це продовження логіки нашого політичного життя. Досі все будувалося на використанні ресурсів, які можна було б відразу викласти на стіл кожному громадянинові. Сьогодні потрібно ухвалювати непопулярні рішення. Криза вимагає жорстких кроків, а вибори будуть усіх провокувати на ідіотські шаркання перед електоратом. Тому можемо чекати великих дурниць від усіх претендентів на президентський пост.

Для мене досі дивно, як наш прем'єр не впала обличчям у багно. Всі бачили, що відбувається в Японії, де вигнали партію, яка була на троні 50 років! Не дуже добре йдуть справи у християнських демократів у Німеччині, хоча авторитет Меркель здавався непорушним. Я вже не кажу про британських лейбористів, які ледве-ледве дотягують до виборів. Тому в Україні у цьому відношенні не така критична ситуація.

Але в той же час нічого розумного від цієї епохи я не очікую. Очевидно, у нашій державі війни не буде, але буде така боротьба за мир, що каменя на камені не залишиться.

- З урахуванням передвиборчої кампанії, мабуть, суспільство знову активно політизуватимуть. Чи потрібне українському народу таке політизування? У європейському суспільстві його більше чи менше?

- Найбільше мені сподобалося у Швейцарії, коли я з'ясував, що там ніхто не знає, як звуть їхнього президента. Звичайно, це занадто, але швейцарське суспільство дуже консервативне. В Україні температура суспільства набагато вища. Це і зрозуміло, тому що ми тільки створюємо нове співтовариство. Але якщо порівнювати з температурою людського тіла, то ми всі живемо на рівні 38 градусів за Цельсієм. Але, можливо, це краще, ніж жити з жаб'ячою кров'ю? В усякому разі, ніхто не може поскаржитися, що у нас в Україні нудно.

Звичайно, європейське суспільство менш політизоване. У нас, як правило, реформаторські сили спираються на якісь великі ідеї. У Європі такого немає. Консерватори там готові піти на все, і роблять це не гірше, ніж ліві сили. З іншого боку, реформатори шукають невдоволених, прагнуть їх об'єднати. Об'єднують, наприклад, геїв або людей з гендерними, расовими проблемами. Тому там панує якийсь хаос, і незрозуміло, хто чим відрізняється.

- Як українцям захиститися від передвиборчого «бруду»?

- Оскільки позитиву немає, то всі підуть на те, щоб розповідати про негатив. А цього завжди вистачає. Українцям потрібно, по-перше, звикнути до того, що політика – це те, до чого звикнути не можна. Найголовніша наша проблема на даний момент – це вижити, зберегти незалежність, свободу. Тоді ми і економіку якось підтягнемо. По-друге, до всього потрібно ставитися спокійно і обирати собі тих людей, які нам найбільше підходять. Все одно альтернативи ніякої не нема. Нічого не поробиш, потрібно бути добросовісними громадянами і голосувати.

- Чи є у такі переломні періоди ризики підвищення небезпеки суїцидів або психічних розладів?

- Із медичних кіл я знаю, що відсоток психічно хворих людей не залежить від того, напружена ситуація в країні чи спокійна. Насправді небезпечні не приватні, а масові психози. Це бунти, погроми і так далі. Адже у такому неконтрольованому натовпі беруть участь нормальні, відповідальні люди. І садити їх потрібно не у лікарню, а у в'язницю.

Я не думаю, що в Україні може бути хвиля стресів настільки глибоких, що люди пускатимуть собі кулю у скроню.

А ось дурниць у цей період можна наробити непоправних. Якщо обстановка розпалиться до краю, люди можуть вийти на вулиці. Далі все залежатиме від того, яка ідеологія пануватиме у натовпі. Може бути доброзичлива обстановка, яка у нас була в дні Помаранчевої революції, а може бути і агресивна. Треба враховувати, що є сили і за кордоном, і в Україні, зацікавлені у тому, щоб у нас була агресія і масові безпорядки. Я боюся того, що будуть мобілізовані всі зусилля для провокації агресивних дій на вулицях міста. Це реальна загроза.

- Мирославе Володимировичу, що змінилося у суспільстві за цю п'ятирічку у плані ставлення народу до влади, до політиків, до виборів?

- Ми всі чудово знаємо, що люди розчарувалися. Якби на виборах був кандидат «Проти всіх», то він би набрав найбільше число голосів. Я не сумніваюся, що буде багато людей, які проти всіх і проголосують. Але, насправді, це дуже погано. В Україні створена така атмосфера, що незрозуміло, як можна у ній жити?

- Але більшість голосувати збирається. Як Ви оцінюєте шанси основних кандидатів на президентських виборах?

- Соціологічні дослідження категорично стверджують, що за підсумками першого туру ніхто перемогти не зможе. У другий тур, я думаю, вийдуть Янукович і Тимошенко. Хоча неймовірні зусилля можуть вивести у другий тур і іншого претендента, наприклад, Яценюка. Але шанси на це дуже малі.

Поки що результати досліджень показують, що Віктор Янукович має у другому турі більше шансів. Але коли буде реальне голосування, настрої будуть зовсім іншими. Ситуація зміниться залежно від тієї атмосфери, яка буде під час виборів. Передбачити точно нічого не можна.

Що стосується шансів на перемогу Віктора Ющенка, то вони нульові. Кожен, хто хоч трохи розуміється на соціологічних методиках, знає, що у другий тур йому вийти не вдасться.

І Тігіпко, і Литвин теж чудово розуміють, що вони не проходять. Але вони повинні заявити про себе. Їхнє політичне життя тільки починається. Далі їм потрібно мати за собою політичну партію, яка отримала б підтримку у народі. Тому президентські вибори – це тільки початок для молодих політиків, шансів виграти у них немає.

- Основною темою, яка обговорюється у суспільстві, залишилася криза. Як вона позначилася на українцях у духовному, моральному плані?

- Великі розчарування – це завжди погано. Добре тим швейцарцям, які не знають імені свого президента. Вони мають настільки високий рівень життя, що можуть прожити і без політиків. Хоча людям для щастя треба більше, ніж просто шматок хліба.

Що стосується українців, що поки що важко оцінити їхній економічний стан. Наші громадяни хоч і є міськими людьми, але у кожного є і родичі у селі, і десь картопелька росте, і кабана десь вигодовують. Так чи інакше, Україна не виглядає спустошеною кризою, як це наполегливо твердить статистика.

Велика частина грошей у нас іде через тіньову економіку. Люди отримують не тільки «білу» зарплату. Коротше кажучи, не так все трагічно з економічним станом країни, хоча у нас, дійсно, є прошарок людей, яким дуже тяжко. Найголовніше, що невдоволення не виливається на вулиці, немає бунтів і безпорядків. Все решта ми переживемо.

- Що Ви можете порадити українцям для поліпшення настрою?

- Добре, коли у людей є бажання щось дізнатися. Тому багато надій я покладаю на журналістів, які, як бджілки, збирають інформацію і роблять її доступною для всіх. Поки у нас є вільний доступ до інформації, хоч вона часто нас і засмучує, не все втрачено.

Сьогодні кожен із нас вимагає, щоб у нас була «криша». Насправді, цих «кришувань» значно більше потребують великі бізнес-структури. Вони не можуть прожити без найманих лобістів у державному апараті. Виходить, що залежність простих людей від політики не така вже велика.

Висока температура, яка панує у нашому житті, це ненормально. Її потрібно знижувати. Люди повинні відчувати, що не все залежить від того, хто сидить на самому верху. Потрібно довіряти своїм силам, своєму розуму і своїм рукам.

 

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

1736