Цього року Київ зустрічав 9 травня досить нетипово: без параду, багатотисячних маніфестацій, великої кількості гучних промов і грому фронтових пісень. Ще з самого ранку здавалося, що місто проживає черговий сонний вихідний, коли найбільш вдячне заняття - це махнути в найближчий лісок на шашлики. Навіть на найбільш завантажених станціях метро не було звичайного для свята стовпотворіння.

Втім, напередодні інформпростір був просто переповнений повідомленнями про можливі негаразди, причому й офіційними заявами, повідомленнями на кшталт «мені сказав знайомий мого знайомого». Тому дивуватися щодо тиші, яка охопила столицю, не доводиться.

Те, як і з яким настроєм проходив цьогорічний День перемоги, бачили кореспонденти Forum'у.

Мінімум офіціозу і розмови на знижених тонах

Як відомо, зважаючи на загострення ситуації в Україні, всі офіційні урочисті заходи було вирішено звести до мінімуму. З представників влади покласти квіти до вічного вогню вирушив лише голова Верховної Ради, він же виконувач обов'язків Президента. Після нього до монумента пройшлися колони кількох політичних сил та громадських організацій. І на цьому, загалом, офіціоз у центрі міста закінчився. До парку Вічної Слави та музею Великої Вітчизняної війни потягнулися тільки городяни і нечисленні туристи.

 
 
 
Від станції метро «Арсенальна» до музею ВВВ розтягнулися розкладки торговців квітами, сувенірами, символікою. За тим самим маршрутом розташувалися і посилені патрулі міліції. Разом із ними на охорону громадського порядку вийшли і самооборонівці, і просто свідомі кияни. Щоправда, інколи через відсутність розпізнавальних знаків громадські патрулі удостоювалися підозрілих поглядів.
 
 
 
Ось у такій атмосфері й вийшли до центру пенсіонери, нечисленні сім'ї з дітьми і невеликі компанії молоді.
 
 
 
 
На відміну від попередніх років, обвішаних з ніг до голови «переможною» символікою людей практично не було. Хтось приколов до одягу червоний мак, хтось георгіївську стрічку, хтось одягнув вишиванку. Втім, більшість людей, мабуть, вирішили взагалі обійтися без символіки.
 
 
 
 
 
«Давай купимо квіти і все. Стрічки-квіточки, ну його. І подивися, скільки це коштує», - неголосно перестерігає мама маленької дівчинки, що застигла біля розкладки зі штучними маками біля метро. Коштують, такі квіточки, до речі, близько 20-30 гривень. А ось георгіївські стрічки, довкола яких ведуться запеклі суперечки, не роздають на кожному кутку, та й продають лише в декількох місцях.
 
 
Неспішно крокуючи до вічного вогню, люди воліють говорити спокійно і неголосно. «У нас традиція святкувати тут День Перемоги. Ми виросли з цим святом. Сьогодні вранці подивилися новини, раз там ніяких жахів не показують, то вирішили піти. Хоча діти і відмовляли. Не можу уявити, що Дня Перемоги може не бути», - розповідає пенсіонерка, що стоїть під руку з чоловіком.

«Це день скорботи. Мій прадід загинув, коли моя бабуся мала тільки народитися. Ми повинні пом'янути всіх, хто не повернувся. Напевно, добре, що сьогодні все так тихо», - вважає студентка у вишиванці.

У парку Вічної Слави також дуже тихо. Запеклу суперечку двох жінок щодо ролі України у Другій світовій війні перехожі ввічливо, але наполегливо припинили.

 
 
 
 
Музики не чути. Хіба що грає «Смуглянку» чоловік, який присів з гармонією прямо на парапеті. Святковий концерт влаштували трохи далі - біля музею ВВВ.
 
 
 
Ветеранів та дітей залишили по домівках

Ще одна особливість цьогорічного свята в тому, що до центру Києва прийшло порівняно мало ветеранів та батьків з дітьми. Зрозуміло, що учасників війни, яка закінчилася 69 років тому, залишилося дуже небагато.
 
 
 
 
Але натовпів і дітей, що дарують квіти бабусям та дідусям, які обвішані медалями, також не було. Не те, щоб люди вирішили пройтися до парку без своїх «молодшеньких», просто їх було порівняно мало. Хоча і цього вистачило, щоб малеча обліпила танки в музеї військової техніки.
 
 
 
 
 
Традиційну роздачу каші і «фронтові 100 грамів» організували у нецентральних парках і скверах. Випити чаю «для ветеранів» можна було з величезного самовара. Всім іншим перекусити пропонувалося в наметах, розставлених на тротуарах.

«Щось сьогодні торгівля ніяка. Думала, з ніг зіб'юсь, так багато народу буде. А тут бачу, що й половини запасів не продам. Навіть п'яних щось не видно», - скаржиться своїй колезі продавчиня одного з кіосків.

 
 
Незважаючи на не оптимістичні прогнози, Київ нехай і не так, як зазвичай, але зате спокійно зустрів 9-те травня. Нехай і під напруженими поглядами міліціонерів, постійно оновлюючи стрічки новин і обертаючись на співгромадян, які чомусь викликали підозру. Може, і не таким в уявленні багатьох має бути День Перемоги, але тиша вже точно краща за постріли на вулицях.

Валентина Дудко, фото Максим Требухов,


ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

739