Комусь із великих приписують вислів про те, що в XXI столітті війни вестимуться з допомогою телекамер, а не бомб і кулеметів. І, в принципі, не так уже й важливо, хто це сказав. Важливо, що він виявився справжнім пророком.

Україна нині повним ходом бере участь у черговій війні. Тільки от бойові дії розгортаються не в окопах, а в інформаційному просторі. У такій війні не ведуть облік убитих і поранених, хоча в зону ураження потрапляє багато хто. Більше того, у такій війні кожен, хто здатний сприймати інформацію, що знаходиться на лінії фронту. І при цьому абсолютно не важливо, чи зі своєї волі ви «воюєте» і на чиєму боці.

Інформаційна війна - це нескінченний потік новин і повідомлень, глобальні емоційні атаки в соціальних мережах, і локальні бої в коментарях до блогів та форумів. Все це, за задумом, має впливати на громадянську позицію, політичні погляди і т. д. Щоправда, при цьому інформаційна війна відчутно руйнує психіку. Супутня шкода, так сказати.

На «звичайній» війні від куль солдатів закривають бронежилети і каски. А чи є аналогічна амуніція для мимовільних учасників битви за чиюсь версію правди? Про це ForUm запитав у психологів і психотерапевтів.

Рівень перший: Фільтрувати, фільтрувати і ще раз фільтрувати

Відмінною особливістю інформаційної війни є велика кількість новин на ту чи іншу тему, і не тільки із ЗМІ. Знаменита система «бі-бі-сі» або ж «бабка бабці сказала», застосована в соціальних мережах, працює не менш ефективно. Тому поряд із правдивою, хоч й страшною інформацією, в суспільстві починає поширюватися і відверта брехня - «фейки», від яких хочеться негайно сховатися в якийсь бункер і не вилазити звідти ніколи. У такій ситуації фахівці передусім радять елементарно перевіряти новини, як погані, так і хороші. Робити це потрібно обов'язково, для того щоб більш-менш «орієнтуватися на місцевості» і не травмувати психіку даремно.

«Будь-яка інформація, що надходить, потребує перевірки з декількох джерел. Припустимо, подивитися новини, а потім подзвонити друзям і знайомим, які живуть в інших містах, з'ясувати обстановку в них.

Якщо людина вміє знаходити альтернативні джерела, прагне спілкуватися безпосередньо з очевидцями, які перебувають у місцях, про які розповідають жахи, то це сприяє розумінню реальної ситуації. Це сприяє поверненню в «тут і зараз», на противагу життя в якійсь ілюзії, яку намагаються нав'язати людині ті ж засоби масової інформації», - радить психотерапевт Ольга Токій.

Фахівці сходяться на думці, що критичне мислення найкраще допомагає не піддаватися емоціям і чужому впливу. Головне, не скочуватися в крайність, свідомо ховаючись від інформації, яка потенційно може травмувати.

«Інформаційний вакуум влаштовувати собі не варто. Однак потрібно звертати увагу на різні позиції, сприймати інформацію з трьох-чотирьох сторін, а потім робити висновки. Водночас варто пам'ятати про те, що йде інформаційна війна, відбувається нагнітання атмосфери. Не обов'язково вірити всьому на 100% і глибоко переживати будь-яку інформацію. Мати свою точку зору - правильно і потрібно, але не варто постійно жити в новинному потоці», - вважає психотерапевт Віталій Дьяконов.

«Схильність впливу дуже залежить від людини, від її типу особистості. Якщо людина знає, що вона може і любить себе «накручувати», якщо вона знає, що важко переносить наплив інформації, то їй необхідно якомога менше брати участь в інформаційній війні, скоротити кількість новин для читання. Ця рекомендація актуальна і для людей з більш стійкою психікою.

Нині йде масове вкидання суперечливої інформації, різних думок із різних джерел. Якщо читати і перейматися усім цим, то навіть у людини не схильної до тривожності, можуть виникнути труднощі. З іншого боку, також треба розуміти, що все, що відбувається в країні є об'єктивно стресовою ситуацією, вона не вигадана, є невпевненість і невизначеність. Тому, почасти, деякі стресові реакції нормальні, це адекватна реакція психіки», - додає він.

Рівень другий: Ласкаво просимо у реальність

Наступне важливе завдання для учасника інформаційної війни - це час від часу йти з умовної лінії фронту. Тобто, потрібно повертатися в реальне життя зі світу телесюжетів, репортажів і нескінченних коментарів у соцмережах.

«У першу чергу ми потрапляємо під чужий вплив, тому що більшість людей схильні до «самонакручування». У нас не навчають правильно реагувати на якісь критичні стресові ситуації, тому відразу включається своєрідний механізм «у страху очі великі». Кращий спосіб реакції на такі ситуації - це те, що психологи та езотерики називають «заземленням». Це означає повернення в реальність, у момент «тут і зараз». Небезпечно, коли включаються страхи очікування невідомості. Взагалі, найсерйозніший страх - це страх невідомості, коли люди бояться того, що буде завтра, й не живуть сьогодні і зараз. Наразі у нас немає активних військових дій, немає бомбардувань, але люди живуть у страху, який значною мірою самі собі придумали. Як мінімум, перша рекомендація - повернутися в «тут і зараз», зрозуміти, що людина вдома, у рідних стінах, переконатися, що наразі їй нічого не загрожує. Потім потрібно спробувати заспокоїтися, вимкнути «самонакрутку». Коли людина повертається в реальність, вона може більш логічно, більш критично сприймати й оцінювати свої дії», - вважає Ольга Токій.

«Порадити можна, загалом, прості речі. Потрібно дійсно менше включатися в інформаційний потік. Зрозуміло, що всі зараз дивляться телевізор або постійно підключені до Інтернету. Але потрібно постаратися менше це все дивитися, читати, хоча б не витрачати на це цілий день.

Друга порада: потрібно спиратися на реалії, на те, що відбувається тут і зараз, на те, що відбувається з людиною, на те, що вона дійсно може зробити. Потрібно розуміти, на що ми дійсно можемо вплинути. Якщо зі своєї власної зони впливу ми нічого в конкретній ситуації зробити не можемо, то потрібно постаратися не турбуватися про це. У той же час прагнете робити все можливе для своєї родини, для своєї професійної діяльності і т. д. Повторюся, потрібно спиратися на реальність»,- радить гештальт-терапевт, психолог Надія Бера.

Ще один небезпечний момент - почати вести інформаційну війну проти себе ж, вигадуючи проблеми, яких не існує, і намагаючись їх вирішити.

«Існує три складові людини. Одна з них знаходиться в голові, цією складовою ми мислимо. Друга складова - це тіло. Третю складову називають по-різному, хтось емоціями, хтось другим розумом, хтось душею, хтось свідомістю або несвідомим. Так от, коли людина, умовно кажучи, лежить на дивані і тіло не активне, тоді вся активність переспрямовується на розум. Річ у тім, що ми зараз найбільше задіємо саме розум, думаємо, просто кажучи. І чим більше людина думає, тим більше вона генерує найрізноманітніших речей, які не стосуються того моменту і стану, в якому людина зараз перебуває. В такому стані розум генерує домисли, страхи, ілюзії, припущення.

Таке відбувається, коли людина, образно кажучи, побудувала собі повітряний замок, оселилася там сама, а ще поселила туди ж проблеми, війни, страхи, смерть і так далі. І ось коли в поточний момент життя у людини все добре, вона перебуває не у реальності, а в «замку». І в цьому замку людина намагається вирішити питання, якого, за великим рахунком, не існує», - пояснює психолог, тренер з особистісного розвитку Ігор Литвиненко.

«Людям потрібно не випадати з реальності. Реальність - це не телевізор. Реальність - це те, де людина перебуває зараз», - зазначає він.

«Приблизно 70% людських страхів знаходяться виключно в майбутньому, 5% страхів - у сьогоденні, а решта - в минулому. Тому не варто піддаватися ілюзіям і робити якісь дії, коли ще нічого не сталося. Як кажуть, не варто робити ідеально те, чого робити взагалі не варто», - підсумовує фахівець.

Рівень третій: ліквідовуємо наслідки

Інформаційні атаки провокують тривожність, невизначеність, нервозність у суспільстві. Тією чи іншою мірою під цей вплив підпадають усі: хтось переживає через побачені пристрасті, а хтось уже переймає цей стан через призму чужих емоцій і переживань. Тому, після повернення в реальність, важливо провести реабілітацію, і хоч трохи відпочити перед черговим витком бойових дій.

«Розумієте, не піддаватися інформаційному впливу неможливо. Це прояв колективного несвідомого. Наприклад, якщо людина спокійна, а її сусід панікує, то потрібно зовсім небагато, щоб цей стан став «заразним». Думаю, варто триматися поруч із людьми, які можуть захистити, допомогти зберегти душевну рівновагу. Відгородитися від чужих, а тим більше негативних емоцій, неможливо. Але визнаючи те, що вони є, можна додати собі позитивних емоцій, щоб нейтралізувати негатив. Еволюційно склалося так, що люди - соціальні тварини. І в спадок нам залишився емоційний зв'язок з іншими членами зграї. Тоді це було необхідно для виживання. Але й зараз від цього механізму просто так не можна відмовитися. Якщо «брати себе в руки», коли насправді на душі тривожно, то через деякий час це проявиться як фізичне захворювання», - пояснює психотерапевт, гештальт-терапевт Олена Бондаренко.

За її словами, впоратися психіці допомагають дуже прості речі - спілкування з рідними і близькими, згуртованість, взаємна підтримка. Водночас, боротися з негативом можна за принципом «клин клином вибивають».

«Потрібно додавати в своє життя тепла. Наприклад, коли людина дуже хоче щось отримати, вона може емоційно «зігрітися», віддаючи бажане іншому. Цей прийом дуже добре працює. Простіше кажучи, якщо людина боїться залишитися без їжі, можна з кимось поділитися цією їжею. Насправді це дрібниці, але дуже дієві», - радить фахівець.

«Справлятися з цим можна й потрібно. Варто, незважаючи на все, що відбувається, згадувати про ті речі, які радували раніше, які приносили задоволення. Не завадить фізична активність, заняття спортом або просто поїздка на природу», - вважає Віталій Дьяконов.

«Запитайте себе, а навіщо мені це потрібно? А потім спробуйте відповісти. Наприклад, мені це потрібно, тому що мені це цікаво. Наступне запитання: для чого мені це цікаво? Відповідь: щоб бути в курсі подій. Наступне запитання: навіщо мені бути в курсі подій? Відповідь: щоб розуміти, що відбувається. Під час такого «діалогу» приходить момент, коли перегляд новин перестане бути важливим, тому що людина не знайде, а для чого ж саме їй це потрібно», - розповідає Ігор Литвиненко.

«У такі моменти я б порадив відволікатися. В першу чергу, потрібно «включити» тіло. Тобто, дати відпочити розуму і напружити тіло. Можна пострибати, покататися на велосипеді, зайнятися сексом, спортом, піти з дітьми надвір, закінчити якісь побутові справи, загалом, зробити що завгодно. Треба радіти тому, що є, а не тому, що показують у новинах. Варно подивитися в різні боки, знайти в навколишньому світі щось справжнє. Є дуже проста медитація: у будь-який момент життя відверніться від усього, закрийте вуха, і просто дві хвилини поспостерігайте за тим, що знаходиться навколо. Така медитація дуже дієва, бо вона саме повертає в реальність», - резюмує фахівець.

На будь-якій війні найвищою нагородою є не ордени і медалі, а життя. Ось так просто, життя. Завдання воєначальників - перемогти, завдання рядових учасників - вижити. Втім, у випадку інформаційної війни вижити означає зберегти максимально розсудливе, адекватне суспільство. Чи не це потрібно зараз Україні?


Валентина Дудко,

ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

2803