Все очевиднішим стає, що політична криза принесла Україні комплексний, багатогранний, всеосяжний негатив. Гривня дестабілізувалася, економіка «в шоці», вулицями бродять озброєні люди. А ще кілька місяців тому було інакше, і навіть на тлі Євромайдану були підстави для економічної стабілізації впродовж року, який тільки почався. Більшість експертів сходилися на думці, що компроміс політиків швидко призвів би до пожвавлення економіки. Для цього були передумови у вигляді відновлення активності на світових ринках і зростання ВВП на таких важливих для нашої країни експортних напрямках, як ЄС і Росія.
Були й інші передумови для поліпшення показників вітчизняної промисловості, яка у 2013 р. показала спад на 4,3%. Відомо, що вона не перший рік страждає від високих цін на імпортний природний газ, які минулого року перевищували $400 за 1000 м³. Надію на порятунок дали грудневі московські домовленості - вони були зустрінуті українськими промисловцями на «ура». Особливий позитив охопив металургію і хімпром, які є основними індустріальними споживачами газу, і водночас це базові галузі промисловості України. Так, металурги в 2013 р. забезпечили 22,6% експортних інвалютних надходжень ($14,3 млрд), хіміки - близько 8% ($5,1 млрд).
На такому тлі в останні роки у країні активно реалізовувалися проекти газозаміщення - наприклад, у металургії це впровадження пиловугільного палива. Економісти називають ці проекти досить ефективними, оскільки у 2012 р. вітчизняна чорна металургія скоротила споживання природного газу на 24,9% до 3,9 млрд м³, а в 2013-му - ще на 20,5% до 3,1 млрд м³. І все ж це лише часткове вирішення проблеми, що роздуває собівартість української продукції й ускладнює її постачання не тільки на зовнішній, але і на внутрішній ринок.
Нагадаємо, обговорена знижка склала приблизно 35-36% - на $150 за 1000 м³, до $268,5 за цей базовий обсяг. А отже, навіть за нинішнього споживання вона здатна щорічно економити металургам країни понад $450 млн. Але відомо, що в останні роки металургія України перебувала в скрутній ситуації через слабкість ринків збуту. До «революції» на 2014 р. прогнозувалося зростання національної виплавки сталі на 2,7% (до 34,2 млн т) у зв'язку з відновленням глобальних металоринків. Тепер перспективи такого зростання не ясні, але рано чи пізно політико-економічна криза розв'яжеться, і важка промисловість відновлюватиме показники. Тоді річне газоспоживання в тій же металургії може знову наблизитися до 4 млрд м³, і цінова економія могла би бути ще більшою.
В сьогоднішніх непростих ринкових умовах газова знижка - величезний плюс не тільки для металургії, але і для всієї промисловості, підтверджує галузевий аналітик Володимир Піковський: «Цей плюс цілком може призвести до зміцнення позицій країни як одного з глобальних лідерів зі собівартості сталевої заготовки і посилити конкурентоспроможність на зовнішніх ринках». Пояснимо, собівартість заготівлі є ключовим індикатором економічної ефективності метпідприємств і залежить від цін на основні виробничі ресурси - сировину, матеріали, енергоносії, робочу силу та ін. Так от, вітчизняним металургійним холдингам навіть з дорогим газом вдається утримувати собівартість заготовки на невисокому рівні в $445-450/т; у світі цей показник нижчий хіба що в РФ (з її дешевим газом) - близько $400/т. Якби діяла газова знижка, то українські компанії змогли б підвищувати конкурентоздатність за рахунок зниження цін на продукцію.
А в хімічній промисловості позитивний ефект може бути ще більший, тому що тут частка газу в структурі собівартості в деяких випадках досягає 90%, адже «блакитне паливо» в галузі використовується також і як базова сировина. Хіміки України споживають 8-8,5 млрд м³ природного газу на рік, і галузева економія могла б значно перевищити $1 млрд. Після укладення угод про газову знижку відразу кілька представників хімпідприємств заявили автору, що тепер можна буде відновлювати виробництво і робити плани на 2014 р. - до того це було неможливо. І не факт, що можливо зараз, бо Москва вже де-факто відкликала знижку на ІІ квартал.
Що стосується машинобудування, то воно могло б не тільки отримувати дешевший метал, але й також зменшити власні прямі газові витрати. Фахівець з економічної політики Віталій Кулик повідомляє, що машпром країни щорічно використовує навіть більше газу, ніж металургія - за останні кілька років це було 4-4,5 млрд м³, до того ж у собівартості готової галузевої продукції цей енергоносій займає до 20%.
І, звичайно ж, виграли б від газового здешевлення комунальники, лише частина потреб яких забезпечується внутрішнім видобутком. У 2012 р. сектор спожив 12 млрд м³ «блакитного палива», а в 2013-му - на 6,5% менше (10,1 млрд м³). Тим паче що тепер є під питанням програма енергозбереження в ЖКГ, яка була запущена попереднім Кабміном і передбачала подальшу економію газу. За словами екс-глави профільного міністерства Геннадія Темника, програма передбачала модернізацію витратного теплообладнання і використання альтернативних енергоджерел. У 2010-13 рр. із впровадженням енергоефективних технологій в країні було модернізовано 3393 котелень, у т.ч. 375 переведено на альтернативні види палива. Не кажучи вже про те, що газовий дисконт зробив можливим скорочення комунальних тарифів, про що в Кабміні заговорили практично відразу - але не встигли втілити у життя.
До того ж знижка не означала неодмінного зростання газового імпорту. Так, екс-віце-прем'єр Юрій Бойко в січні підтвердив, що у 2014 р. Київ знову скоротить закупівлі російського газу - приблизно на 10%. Чиновник пояснив це тим, що країна поступово нарощує власний газовидобуток: минулого року вона збільшилася на 1,7% до 20,4 млрд м³, а газовий імпорт одночасно впав на 15,1% приблизно до 28 млрд м³. Тому сентенції про газове закабалення за рахунок грудневих домовленостей були явно недоречні.
У сьогоднішній політичній обстановці, звичайно, важко сказати, чи буде ще найближчими роками у вітчизняних промисловців шанс послабити тягар газових цін. Відносини з Кремлем ґрунтовно зіпсовані Євромайданом, а вторгнення у Крим - на жаль, наслідок загальної дестабілізації нашої політсистеми, а не просто «підступи Путіна». Промисловий же видобуток сланцевого та іншого нетрадиційного газу може початися лише через кілька років, і то якщо великі міжнародні інвестори не побояться працювати в дестабілізованій країні. А реверсний газ з Європи, як показала практика, не дешевший за російський - якщо не дорожчий. У результаті конкурентоспроможність української металургії залишиться заниженою через дорогий газ, те ж саме стосується і металоспоживаючих галузей (машинобудування, будівництво), які змушені купувати дорогий метал. Шанс змінити ситуацію був - але, мабуть, він уже втрачений.
Андрій Боярунець,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом