Днями з паливного ринку України прозвучали побоювання, що заходи Нацбанку щодо регулювання операцій з інвалютою на міжбанківському ринку і гнучкість офіційного курсу гривні призведуть до дефіциту палива в країні та його різкого подорожчання. Так, деякі експерти оголосили, що тепер в імпортерів виникають труднощі з оплатою поставок - і що зміцнення курсів інвалюти на 1 коп. означає аналогічне зростання цін на нафтопродукти.

Низка інших фахівців та ринкових операторів відразу ж назвали подібний прогноз необґрунтованим і панічним, й докладно аргументували свою позицію.


Без валюти не залишаться

По-перше, кажуть аналітики, введення НБУ тимчасового 6-денного «коридору» на купівлю інвалюти (із завчасною заявкою на придбання) може лише трохи вплинути на ринок моторних палив. Незалежний експерт з ПЕК Валентин Землянський зазначає: цистернове завезення паливно-мастильних матеріалів (ПММ) у сегменті великого і середнього опту виконується за 30-денною передоплатою. «Будуть гроші за партію перераховані за 30 днів, або на 6 днів раніше - це не може позначитися на ціні палива більше, ніж коливання світових котирувань нафти за цей же 30-денний період. Крім того, постійні запаси в ринкових трейдерів розраховані на 1-1,5 міс., упродовж яких вони можуть продавати бензин, дизпаливо та ін. за старими цінами. Загалом, якщо Нацбанк витримуватиме термін продажу валюти імпортерам в 6 днів і не більше, це не створить жодних проблем ринку», - наголошує фахівець.

Тому більшість аналітиків сходиться в тому, що цей аргумент «притягнутий за вуха». Економіст Владислав Старинець додає: будь-яка велика компанія здійснює фінансове планування, і заздалегідь подана заявка на купівлю інвалюти не становитиме складнощів для імпортерів. «Скарги на валютне обмеження виглядають неспроможними, оскільки питання тут не в ньому, а в тому, що власникам АЗС треба поліпшити своє фінансове планування, звернути більше уваги на логістику управління запасами. Контракти на постачання палива, як правило, довгострокові - імпортери завжди наперед знають, коли і скільки знадобиться валюти для розрахунку з постачальниками, і завчасно її замовити неважко. Крім того, можна просто тримати якийсь запас інвалюти (на 1-2 платежі за контрактами) на поточному банківському рахунку, а на майбутнє закуповувати її в спокійному режимі. Тим паче що необхідні обсяги закупівель оператор завжди може оцінити наперед на основі актуального попиту і продажів», - пояснює Старинець.

Додамо, НБУ постійно наголошує, що валютні обмеження є тимчасовими, спрямованими на остаточну стабілізацію міжбанку і донасищення національної фінансової системи ліквідністю. Так, буквально днями голова Нацбанку Ігор Соркін нагадав: постанова №49 - тимчасовий захід. «Прийнявши її, ми знали, що у бізнесу виникнуть питання, й організували робочу групу для їх вирішення. Якщо ми побачимо, що нормальному бізнесу некомфортно, то обов'язково знайдемо з ним компроміс», - запевняє Соркін.


Зросте на копійки

Що ж стосується деякого ослаблення курсу гривні і введення гнучкої прив'язки до актуальних індикаторів валютного міжбанку - то експерти згодні: так, щодо середнього значення в 8,25 грн/$ (що трималося з вересня-2013) до початку лютого відбулася корекція до рівня 8,6-8,65 грн/$. Це близько 5%, які не можна назвати значною девальвацією, здатною помітно вплинути на внутрішньоринкову вартість імпорту.

Наші співрозмовники сходяться на думці, що подібні курсові коливання на ціні більшості імпортних товарів взагалі не позначаться. «Ті ж продавці нафтопродуктів сьогодні змушені заробляти на оборотах, а не на маржі, оскільки і без того завищують роздрібні ціни. І притому абсолютно не схильні знижувати їх за понижувальних трендів зовнішнього нафтового і ПММ-ного ринку, - констатує співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. - Тобто коли нафта за кордоном дорожчає, наші трейдери кидаються міняти цінники і плачуть про мінімальну рентабельність. Коли ж вона дешевшає, то чомусь з цінниками нічого не відбувається. А нафта зараз саме дешевшає: в останні місяці її вартість впала приблизно на 9%, до рівня $105/бар. базового сорту Brent».

Заяви ж про подорожчання ПММ «на гривню» і зовсім не витримують критики. Так, за ринковою інформацією, середня роздрібна ціна найпопулярнішої марки бензину А-95 сьогодні на вітчизняному ринку становить 10,8 грн/л. Якщо він подорожчає на 1 грн, то це буде плюс 9%. При цьому в структурі роздрібної ціни 30% припадає на гривневу складову витрат, а решта - на валютні операції. Тому девальвація гривні на 5% могла б призвести до подорожчання імпортного бензину на 3,5%, або на 35-38 коп./л.


Хочуть підзаробити


Виходить, що за корекції курсу на 5% торговці «обіцяють» завідомо випереджувальне подорожчання. Фахівці вбачають тут бажання зайвий раз заробити на тлі недавнього валютного ажіотажу. «Я розумію, що комусь хочеться отримати зайву гривню з літра в момент традиційного передвесняного пожвавлення попиту на тлі підготовки до посівної, але реальних передумов для такого зростання цін немає. Якщо курс не вийде за межі 9 грн/$, максимальне зростання цін на моторне паливо становитиме 50 копійок, не більше - принаймні, якщо залишатися в адекватних межах й не роздувати маржу. Інакше покупець буде йти, збитки помітно перевищать можливий додатковий дохід, і надмірна жадібність вкотре виявиться шкідливою», - каже Землянський.

Аналітики продовжують, що всім імпортерам, а не тільки АЗС, потрібно звикати працювати в нових реаліях валютного ринку. На їхню думку, з часом бізнес пристосується до цих реалій і знайде можливість мінімізувати будь-яку залежність цін від курсових коливань. Однак особливе роздратування у імпортерів викликає те, що навіть за невеликого ослаблення гривні помітно збільшується конкурентоспроможність внутрішніх виробників - тим більше якщо вони здатні запропонувати таку ж якість. На жаль, нині з 6 українських нафтопереробних заводів повноцінно працює тільки 1 - Кременчуцький, а Одеський запускається в роботу. Впродовж 2014 р. можливий рестарт Лисичанського, щодо Херсонського з'явилося 2 великі інвестпроекти, в тому числі за участю іноземного капіталу (Китай). До того ж ослаблення котирувань нафти створює хороше тло для розширення її поставок в Україну.

Але потрібно розвивати і власний нафтовидобуток, нагадує Марунич. Поки що він не більше ніж на 20% задовольняє потреби внутрішньої переробки (у 2013-му видобуток знову скоротився - на 3,9% до 3 млн т), а з відродженням останньої попит ще більше зросте. Не дивно, що Енергетична стратегія країни на період до 2030 р. передбачає, що вже наступного року нафтовидобуток відновиться до 3,6 млн т, а у 2030 році становитиме 4,5 млн т. Традиційні родовища вже значною мірою виснажені, але запаси є на шельфі Чорного моря: 2530 тис. т уже розвідано, ще 12,2 млн т зберігає в собі шельфова структура Палласа (можливо, вона освоюватиметься разом із Росією). Відкрито і більше 10 інших високоперспективних вуглеводневих структур. Тим самим, нафтові перспективи є і крім імпорту. А штучна паніка з боку деяких трейдерів, кажуть економісти, до реальних перспектив ринку стосунку не має.

Андрій Боярунець,

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

3581