Наприкінці січня Міненерговугілля оголосило, що у 2013 р. Україна скоротила споживання природного газу на 4,4 млрд м3 - до 50,4 млрд м3. За словами експертів, це багато в чому пов'язано із зусиллями держави і приватного сектора щодо енергозбереження, що викликані дорожнечею імпортного газу. Однак немає сумнівів, що досягнута оптимізація газоспоживання - лише початок шляху.

У Держагентстві з енергоефективності та енергозбереження Forum'у зазначають, що наша країна щорічно споживає близько 210 млн т умовного палива (у. п.) і за цим параметром належить до енергодефіцитних. За даними Держагентства, сьогодні Україна самостійно покриває потреби в енергоресурсах приблизно на 53%, у т.ч. імпортує близько 60% необхідного природного газу, 85% сирої нафти і нафтопродуктів.
Водночас наголошується, що у країни є достатній потенціал зниження енергоспоживання.

Заступник голови Держенергоефективності Сергій Дубовик упевнений, що воно може бути знижено на 42-48%. Найбільші можливості для енергозбереження в промисловості (на 38%), у комунальній сфері (30%) і безпосередньо в ПЕК (17%). Причому, за наявною інформацією, у 2000-2010 рр. енергоємність вітчизняного ВВП впала більш ніж на 40%: якщо у 2000 році цей показник становив 0,98 т у.п. на $1000, то у 2010 зменшився до 0,55 т у.п.

В останній редакції Енергетичної стратегії України до 2030 р. Кабмін поставив завдання наполовину скоротити енергоспоживання в країні, що коштуватиме не менше $24 млрд. У т.ч. вже до 2015-2017 рр. енергоємність ВВП повинна бути знижена відносно 1990 р. на 20% (або на 108 млн т у.п.), а частка відновлюваних енергоресурсів у структурі споживання - збільшена у 5 разів (до 5%). До 2030 р. енергоємність ВВП повинна впасти до 0,22 т у.п. на $1000. Для порівняння аналітик центру «Держзовнішінформ» (ДЗІ) Олег Козачук наводить аналогічні сучасні показники інших країн: у Росії це 0,44 т у.п., у Китаї - 0,34, у Німеччині - 0,15. Отже, українським споживачам є до чого прагнути.


Перспективи економії

Не секрет, що головними промисловими енергоспоживачами країни залишаються гірничо-металургійний комплекс та вуглепром. Що стосується першого, то на нього припадає приблизно 52% національного енергобалансу, в т.ч. 25% споживання електроенергії. Однак завдяки впровадженню енергозберігаючих технологій у галузі неухильно зменшується загальна енергоємність і в т.ч. використання природного газу. Так, у 2012 р. воно скоротилося на 24,9%, а у 2013 - ще на 20,5% (до 3,1 млрд м3), констатують у ДЗІ. Цьому багато в чому сприяє освоєння технологій вдування пиловугільного палива в доменному переділі (тобто при виплавці чавуну). Природний газ практично повністю виключений з доменного виробництва на таких підприємствах як Алчевський меткомбінат, «Донецьксталь», «Запоріжсталь», Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча.

У вугільній індустрії обстановка складніша: у фінансовому балансі галузевих компаній енергоспоживання займає 80-85%, що пов'язано зі зношеністю технологічного обладнання. Однак поки що модернізуються переважно приватні шахти (особливо в рамках великих холдингів - того ж ДТЕК). Для державних економісти також бачать вихід у залученні приватних інвесторів на базі державно-приватного партнерства (ДПП).

Нарешті, ще 25% споживання електроенергії припадає на «комуналку», яка при цьому займає всього 6% у структурі ВВП. За оцінками Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), для значущого підвищення енергоефективності житлових будівель в Україні потрібно не менше 60 млрд євро. Це забезпечило б річну економію енергоресурсів в еквіваленті 10 млрд м3 природного газу. У ДЗІ головними енергетичними проблемами сектора називають відсутність облікового обладнання на місцях і високий знос фондів у виробників тепла та електроенергії. Так, тільки 15-16% житлових будинків країни має прилади обліку води та/або газу. Дубовик каже, що все вітчизняне житло потребує енергоаудиту для складання картини споживання енергоносіїв та причин втрати енергії. Тим часом найпростішим і найшвидшим способом мінімізації тепловтрат у цій сфері він називає утеплення фасадів, адже близько 40% втрати тепла відбувається через стіни будівель. На сьогодні утеплення зовнішніх стін потребує кожен третій житловий будинок країни, або близько 74 тис. житлових будинків загальною площею фасадів понад 306 млн м2.


Альтернативний чинник

Якщо ж говорити про альтернативну енергетику, то фахівці вважають її однією з підгалузей українського ПЕК, що найбільш динамічно розвиваються. Так, якщо на початку 2013 р. вона становила лише 1% від загального обсягу встановленої потужності (53,8 ГВт), то до IV кварталу року цей показник зріс до 2% і перевищив 1,1 ГВт. Насамперед, це сонячні і вітряні електростанції: зокрема, лише у І півріччі 2013 р. в країні було побудовано 275,4 МВт потужностей сонячних електростанцій (СЕС) на суму 360 млн євро, за рахунок чого їх загальна потужність досягла 601,5 МВт. А до середини цього року цей показник збільшиться більш ніж удвічі, до 1350 МВт.

Голова Асоціації учасників альтернативних видів палива та енергії Віталій Давій повідомляє, що у будівництво найбільшої в Україні СЕС потужністю 120 МВт компанія Star Group (Словаччина) має намір до 2015 р. вкласти 200 млн євро. А лідером вітчизняного «сонячного» сегмента залишається Activ Solar (Австрія).

Що стосується енергії вітру, то лише за І квартал минулого року тут запроваджено нових потужностей на 18,3 МВт (вартістю 84 млн євро), плюс розпочато будівництво на деяких майданчиках у Луганській, Запорізькій, Херсонській областях та в Криму. Лідерство в сегменті залишається за «Вітропарками України» і «Вінд Пауер». Нагадаємо, остання нині розвиває свій проект Ботієвської ВЕС потужністю 200 МВт; перша черга у 95 МВт здана в 2012 р. Кошторис об'єкту - 350 млн євро.

У свою чергу, «Вітропарки» торік побудували 125,5 МВт нових потужностей, а в подальших планах - 3 масштабні проекти, розраховані до 2018 р. Згідно з цими проектами, потужність Краснодонської ВЕС підвищиться до 425 МВт, а Лутугинської і Антрацитівської - до 225 МВт. Загальна вартість інвестпрограми за даними об'єктами затверджена в межах $2,3 млрд. У цілому ж Давій уточнює, що до початку 2014 р. загальна встановлена потужність української вітроенергетики досягла рівня 500 МВт.


Де взяти гроші

На цьому тлі досить важливим є питання щодо джерел фінансування, для чого особливе значення мають інструменти ДПП. Згідно Енергостратегії-2030, вже у 2015 р. капітальні витрати держави на заходи щодо енергоефективності повинні скласти близько 1,85 млрд грн, а в інвесторів буде залучено майже 100 млрд грн. Найбільше сподівань на структури типу ЄБРР, які видають недорогі кредити на такі цілі. Так, торік Всесвітній банк виділив $200 млн на енергоефективність малих підприємств України. А Євросоюз у 2013 р. надав Києву на подібні проекти 15,6 млн євро.

Енергетичний експерт Валентин Землянський додає, що особливим питанням є енергооптимізація житла. «Якщо у промисловості і в альтернативній енергетиці проекти фінансуються, насамперед, приватним сектором, то у комунальній сфері він лише формується. Скажімо, повний енергоаудит одного тільки багатоквартирного будинку коштує кілька мільйонів гривень, а потім ще потрібно виконати утеплення, налагодити облік тепла, гарячої та холодної води. Це можна провести в будівлі за 3-5 років, але в масштабах країни це багато мільярдів гривень, яких у бюджеті немає. ОСББ своїми силами це також не потягнуть. Значить, повинна з'явитися інвестиційна зацікавленість постачальників тепла. Зараз стоїть питання про приватизацію теплогенерації, і майбутніх власників ТЕЦ потрібно зацікавити взаємовигідними інвестиційними схемами».

Отже, енергозбереження в країні поступово розвивається і має непогані перспективи. Цей процес триватиме і надалі, оскільки на нього є об'єктивний попит з боку ринку, помножений на урядові плани. Будемо сподіватися, що цьому не завадять політичні пертурбації або якісь ще несприятливі форс-мажорні чинники. А значить, вже через кілька років Україна буде більш енергоефективною і «зеленою» державою, ніж сьогодні.

Андрій Боярунець,

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

304