Київ vs Москва: За нами Європа!

Наприкінці жовтня прем'єр Росії Дмитро Медведєв заявив, що «Газпром» у розрахунках з Україною може перейти на передоплату, якщо не буде вирішена проблема із заборгованістю. Правда, і сам господар московського Білого дому зазначає, що такий варіант ускладнить ситуацію, і що певний борг за поставлений газ не створює ризиків для його транзиту в Європу. За словами Медведєва, в цьому плані він не очікує якихось ускладнень.

На це наш віце-прем'єр Юрій Бойко відповів, що у разі формального підходу РФ до вирішення газових питань з Києвом останній може відповісти тим же. «Якщо брати партнерські відносини з російськими колегами, то ми завжди страхували їх у пікові періоди поставок у Європу, і «Газпром» за рахунок нашої підтримки виконував свої контрактні зобов'язання, - наголосив чиновник. - Якщо ж у Кремля буде формальний підхід, ми залишаємо за собою право подібним же чином використовувати контракт тільки на закупівлю, і вся повнота відповідальності за транзит в Європу буде покладена на росіян».

Експерти називають такі реляції росіян продовженням тиску на Україну у світлі майбутнього підписання Договору про асоціацію з Євросоюзом. У цьому ж контексті варто розглядати і нові черги на кордоні, і розвиток претензій до корпорації Roshen, і недавнє оприлюднення Євразійською економічної комісією Митного союзу рішення №41 від 24 жовтня, яким вона наділила себе одностороннім правом переглядати ставки мита згідно з доповненням №6 до угоди про зону вільної торгівлі (ЗВТ) СНД. З цього приводу фахівці підкреслюють: дане формулювання неконкретне, і його застосування порушить норми СОТ. Так, за оцінкою урядового уповноваженого з питань європейської інтеграції Валерія П'ятницького, можливість підвищення мит згадується у зв'язку навіть не зі збитками, а з їхньою загрозою: «Якщо говорити про збитки від масованого імпорту, тоу СОТ є процедури щодо захисту від них. Однак ставиться питання про санкції за саму можливість збитків, що суперечить нормам СОТ». Урядовий же уповноважений у співпраці з Росією, СНД і ЄврАзЕС Валерій Мунтіян і зовсім впевнений, що у МС немає підстав для перегляду ставок: «Треба уважно читати документ, там зазначено, що для такого перегляду потрібні вагомі причини. Притому члени МС навіть не готові повідомити, щодо якого нашого товару вони побоюються значного зростання поставок».

У боротьбі за Вільнюс

У сі ці претензії відображають крайнє невдоволення чітким наміром Києва підписати Асоціацію з ЄС, переконаний економічний аналітик Віталій Кулик. І є всі підстави вважати, що договір буде підписаний вже у Вільнюсі. Наприклад, нещодавно посол Іспанії в Україні Херардо Анхель Бугайо Оттоне заявив, що Угода про асоціацію неодмінно буде підписана, і що «Вільнюський саміт стане історичним моментом, якого ми всі чекаємо». Президент Євроради Херман ван Ромпей раніше після саміту Євросоюзу теж зазначив, що на литовському саміті «Східного партнерства» (СП) повинен бути зроблено історичний крок у розвитку відносин з Києвом.

Експерти пов'язують позитивний настрій Брюсселя з тим, що Києву вдалося досягти оперативного прогресу у виконанні умов підписання. Так, посол США в Україні Джеффрі Пайєтт зазначає, що наша країна просунулася по всім базовим пунктам, і тому вважає, що необхідні умови будуть виконані до Вільнюса. Дійсно, один із ключових законів, «Про прокуратуру», спікер Верховної Ради Володимир Рибак пообіцяв прийняти протягом найближчого пленарного тижня. Завершується робота над змінами до виборчого законодавства, прийнятий у першому читанні законопроект про посилення незалежності суддівського корпусу тощо . У зв'язку з цим радник Президента з питань конституційно-правової модернізації Марина Ставнійчук запевняє, що для затвердження всіх необхідних правових змін ще є час: «Президент навіть не розглядає можливості перенесення процедури підписання угоди і має намір зробити все для того, щоб встигнути з виконанням всіх зобов'язань до Вільнюського саміту. Плану «Б» немає».

Осібно тут стоїть горезвісне «питання Тимошенко». Президент Польщі Броніслав Коморовський називає його останнім відчутним бар'єром на шляху до Асоціації і взагалі до західного світу і при цьому закликає опозицію не заважати прийняттю компромісних рішень. За словами глави польської держави, вона не ставить під сумнів рішення українського суду, але закликає українську владу і опозицію вирішити питання про надання екс-прем'єру можливості лікуватися за кордоном: «Ми апелюємо також і до опозиції, яка теж несе відповідальність за прийняття даного рішення».

Нагадаємо, у ВР вже зареєстровано 2 законопроекти про можливість лікування засуджених за кордоном, подані позафракційними депутатами Сергієм Міщенком і Анжелікою Лабунською, плюс законопроект «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України (щодо гуманізації законодавства про попереднє ув'язнення та забезпечення конституційних прав і свобод осіб, взятих під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі, а також засуджених, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я за межами установ виконання покарань)» авторства позафракційного нардепа Володимира Купчака. Але політолог Євген Лешан констатує, що опозиція фактично блокує розгляд цих проектів, прагнучи зірвати підписання Договору про асоціацію на литовському саміті. «Тим не менше, Рада працює над цим питанням крізь усі «терни». Розгляд питання планував ся на 7 листопада, але т.зв. опозиція продовжує люто чинити опір. Таке враження, що цілі опозиційні фракції проплачені Москвою в надії не допустити укладення договору», - говорить фахівець.

Автор одного із тематичних законопроектів Сергій Міщенко наполягає, що законодавство з даного питання повинне бути ухвалене за рахунок консенсусу: «Не так важливо, чи підтримають депутати саме мій варіант, головне - напрацювати законодавство, що відкриває шлях до євроінтеграції». А спікер доповнює, що Президент, Кабмін, ВР виконали на практиці величезний обсяг домашніх завдань, щоб отримати можливість підписати Угоду про асоціацію, але опозиційні сили блокують виконання цих завдань на 100%. «Це можна розцінити не інакше, як бажання перекласти відповідальність за зрив європрагнень країни і її народу на своїх політичних опонентів. Лідери парламентської опозиції перетворюють державу з 45-мільйонним населенням на заручника своїх політичних інтересів. Прошу послів країн Європи поінформувати про це свої уряди».

Європа захищає Україну

Явне бажання Києва виконати свою частину зобов'язань підштовхує Брюссель до активного захисту східноєвропейського партнера від російських атак. У жовтні єврокомісар з розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле знову назвав неприйнятним тиск Кремля на країни «Східного партнерства». На думку єврочиновника, партнери Євросоюзу повинні самі приймати рішення і встановлювати свої відносини з сусідами, «будь-який тиск, яким би він не був, не має впливати на ці рішення. Поняття про солідарність - не порожній звук для нас, ми б не хотіли, щоб будь-хто ставав жертвою цього тиску. При цьому ЗВТ з ЄС та ЗВТ у межах СНД не суперечать один одному».

А посол США Пайєтт акцентує, що треті сторони не мають права тиснути на Україну у виборі нею зовнішньополітичного вектора і що такі спроби абсолютно неприйнятні. Дипломат запевняє, що після підписання Асоціації Вашингтон і Брюссель будуть докладати всіх зусиль, щоб її імплементація йшла швидко і гладко. Додамо, Європа налаштована винести відносини з країнами-учасницями ВП на найближчий двосторонній саміт з росіянами, який можливий наприкінці січня 2014 р. Глава підрозділу служби Зовнішньої Євросоюзу з питань ВП, регіонального співробітництва та ОБСЄ Річард Тіббелс переконує: ЄС не чекає до саміту у Вільнюсі, щоб підтвердити позицію про те, що політика ВП, включаючи угоди про асоціацію з її учасниками, не спрямована проти Росії (див. також статтю «Митна війна» з РФ: Європа бореться за Україну»).

І Брюссель уже починає злитися, вважає Кулик. Підтвердженням цьому - його апеляція до СОТ про правомірність введення Москвою утилізаційного збору на імпортні авто. У Єврокомісії стверджують, що цей збір є дискримінаційним і означає для європейських автоекспортерів щорічні збитки у 10 млрд євро. Справа тут не тільки в Україні, але і в загальній агресивній політиці «федералів» щодо прикриття своїх внутрішніх ринків всупереч нормам СОТ. Крім автомашин, останнім часом вжито заходів проти товарів із Польщі (продовольство), Литви («молочка») і ін. Литва вже теж заявила про готовність скаржитися до СОТ після припинення Росспоживнаглядом ввезення литовської молочної продукції на російський ринок. Литовці назвали заборону необґрунтованою і дискримінаційною, а те, що відбувається, - економічною війною, пов'язаною з тим, що «не всім подобається» зближення пострадянських країн з Європою. Глава литовського МЗС Лінас Лінкявічюс навіть пригрозив заблокувати сполучення з Калінінградською областю, якщо Кремль не припинить тиск на сусідів. У свою чергу, ЄК закликала росіян негайно відмовитися від заходів, не пов'язаних з об'єктивними факторами ризику».

Виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко переконаний, що Росія зовсім не зацікавлена серйозно сваритися з Євросоюзом, який є головним для неї ринком збуту (22% всього експорту). Якщо ЄС хоча б тимчасово закриє свої ринки для РФ, йому це буде зробити не так вже і складно, а ось Москва зазнає гігантських втрат, які непорівнянні з виграшем від вигнання зі свого ринку наших експортерів. А варіант досить різкої реакції Брюсселя вже не можна виключати, продовжують експерти. Якщо ж хоча б частково приєднаються США та решта Заходу , то російські втрати можуть досягти 40-50% товарно-експортних постачань, включаючи «кров» федерального експорту - вуглеводні.

Уточнимо, Євросоюз готовий підтримувати нас не тільки політично, але й економічно. Крім 434 млн євро щорічної економії вітчизняних підприємств від лібералізації торгівлі з ЄС, він спільно з США декларує підтримку в переговорах з МВФ про виділення кредиту stand-by у розмірі до $15 млрд., а це стане великим позитивним сигналом для закордонних інвесторів, як і підписання Асоціації. Крім того, після досягнення угоди з МВФ Брюссель обіцяє додати від себе кредит ще на 610 млн євро. І в будь-якому разі Європа вже має план екстреного альтернативного постачання українських споживачів газом у разі перекриття крана Кремлем. За даними співголови Фонду енергетичних стратегій Дмитра Марунича, у брюссельських коридорах говорять про різні варіанти поставки газу, починаючи від Словаччини - і аж до газпромівського «Північного потоку», частина сировини з якого може бути перенаправлена в Україну.

Кулик підсумовує: вплив росіян у Європі немаленький, один тільки «Газпром» володіє трубопроводами, сховищами, місцевими постачальниками у Німеччині, Фінляндії, Прибалтиці, по всій Центрально-Східній Європі. Але Євросоюз на власній території все одно сильніший, і при необхідності - спільно з США - здате н змушувати місцеве проросійське лобі підкорятися загальноєвропейським інтересам.

Кремлю доведеться змиритися

Однак невдоволення Росією є і всередині Митного союзу. На останній зустрічі президентів країн МС воно постало з особливою силою. Відомий прихильник євразійської інтеграції, глава Казахстану Нурсултан Назарбаєв звинуватив РФ у невиконанні існуючих домовленостей, у т.ч. щодо вільного обігу товарів у межах МС. Приблизно в тому ж ключі висловився і лідер Білорусі Олександр Лукашенко (див. статтю «Україна та СНД: Дружба в обхід Москви»), який восени вже пригрозив виходом республіки із МС і публічно сказав, що в асоціації Києва з Брюсселем немає нічого поганого. Астана і Мінськ незадоволені дискримінаційною політикою Москви, яка незмінно ставиться до них, як до «молодших братів», і регулярно порушує на свою користь інтеграційні норми і режими. Не дивно, що зі створенням Митного союзу російські поставки іншим державам-учасникам ростуть, а у зворотному напрямі - падають. Скажімо, в 2012 р. імпорт з МС на федеральний ринок скоротився на 36%, а експорт у Білорусь, навпаки, збільшився на 18,2%, у Казахстан - на 6,9%.

У той же час вітчизняне керівництво активно просуває двосторонні проекти з країнами МС і СНД в обхід Кремля. З Астаною це СП з виробництва залізничних вагонів, літаків, аграрної та іншої техніки, з Мінськом - вагони, агротехніка, автомобілі. Тим самим, співробітництво стосується насамперед машинобудування, тобто продукції глибокої переробки. І Устенко вважає, що з урахуванням всіх перерахованих факторів росіяни не зможуть змусити білорусів і казахстанців приєднатися до блокади і масштабних торгових воєн проти України. Більше того, тиск Росії у цьому питанні може сильніше дестабілізувати МС і призупинити запуск поглиблених форматів типу Євразійського економічного союзу. Нарешті, провідні держави МС та СНД здатні у чомусь замінити РФ як ринок збуту українських товарів, якщо та буде проводити жорстку політику санкцій. Так, в 2012 р. наш експорт до Казахстану зріс на 32,4% до $2,5 млрд, у Білорусь - на 17,1% майже до $2,3 млрд, Азербайджан - на 8,2% до $767 млн і т.д. Фахівці називають СНД більш ніж перспективним ринком, тим більше, що «заточений» під знайомі норми і традиції попиту.

А Асоціація з ЄС дозволить нашим підприємствам підтягнутися під світові стандарти товарної якості, що зробить їх більш конкурентоспроможними і в СНД, і в усьому іншому світі. Зокрема, директор аналітичної групи Da Vinci Анатолій Баронін прогнозує зростання експорту з України в Азію та Африку. Євростандарти працюють і в країнах, що розвиваються, тому євроінтеграція набагато ширше відкриє нашій продукції двері у світ. Втім, і без цього в 2012 р. продаж вітчизняних товарів у тій же Африці підвищив ся на 68,6% - до $5,6 млрд, а в обох Америках - на 2,2% до $2,6 млрд. Лешан звертає увагу, що Київ ніяк не зациклюється на Європі і активно прагне освоювати всі можливі ринки; на це спрямована і цілком прагматична позиція Президента щодо розвитку торгівлі та співробітництва з найдинамічнішою глобальною економікою - з Китаєм. Тільки за 8 міс. 2013 р. наш експорт до КНР збільшився (до 8 міс. 2012) на 46,4% і перевищив $1,8 млрд.

Для адаптації до європейських стандартів наша країна вже давно веде активну роботу. Наприклад, введено понад 40 гармонізованих технічних релгаментов. У цілому на освоєння понад 300 регламентів, директив та інших актів Євросоюзу необхідно 165 млрд євро, але це справа не одного і не двох років, нагадує Устенко, «зате це перелаштує на новий лад всю економіку, зробить її ефективнішою». А голова секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський переконаний, що у більшості українських виробників не буде проблем з переходом на євростандарти: «Запитайте у галузевих асоціацій, і в більшості з них дадуть відповідь, що адаптація йде повним ходом».

На посилення цієї роботи Мінекономрозвитку (МЕРТ) розробило Програму імплементації Договору про асоціацію з ЄС, яка передбачає і економічні, і політичні завдання: дотримання міжнародних норм і стандартів правосуддя, прав і свобод людини, гармонізацію національного законодавства, поліпшення інвестклімату, забезпечення взаємного доступу до ринків товарів та послуг, підвищення стандартів охорони праці і захисту прав споживачів тощо. Документ включає приблизно 50 напрямів розвитку. За словами глави МЕРТ Ігоря Прасолова, нові відносини, побудовані на основі Асоціації, сформують базу для успішної реалізації стратегічних цілей як зовнішньої, так і внутрішньої політики держави.

На закінчення хотілося б зазначити, що наше зближення з Європою цілком здатне принести вигоду Москві: значна частина великого російського промбізнесу орієнтована на західні ринки, і конструктивна співпраця з Україною спростить цьому бізнесу доступ на них. Це можливо за рахунок створення дочірніх фірм на вітчизняній землі - всередині режиму ЗВТ з Євросоюзом, включаючи перенесення виробничих майданчиків з їхнім територіальним наближенням до європейського споживача. А низка українських підприємств вже належить «федералам», починаючи від великого Індустріального союзу Донбасу і закінчуючи автозбіркою. Тоді як недружня політика Кремля в 2012 р. вже призвела до зниження товарних поставок в Україну на 5,9% (до $27,4 млрд), а за 8 міс. 2013 р. - вже на 25,4%. Адже це для росіян теж важливий збутовий ринок, 4-ий за значимістю після ЄС, Китаю і МС .

І хоча політологи кажуть, що президент Росії Володимир Путін вважає євровибір Києва своєю особистою поразкою, мабуть, йому доведеться змиритися. Адже з українцями набагато вигідніше дружити, ніж ворогувати, і це все більше розуміють політичні та бізнес-еліти РФ. Які будуть посилювати тиск на «партію війни» у Москві з прицілом на економічно вигідний діалог з Україною, вільний від непотрібної конфронтації.