Чим ближче саміт «Східного партнерства» у Вільнюсі, на якому вирішиться доля підписання Україною Угоди про асоціацію України з ЄС та створення зони вільної торгівлі, тим голосніше опоненти євроінтеграції «попереджають»: після підписання у нашу країну прийдуть чотири вершники апокаліпсису і восторжествує на наших землях Гієна Вогненна.
Чого тільки варті заяви радника президента РФ, відповідального секретаря Комісії Митного союзу Сергія Глазьєва, які вже стали традиційними. Він не втомлюється «дбайливо» повторювати: Угода про асоціацію невигідна і небезпечна, а нав'язуючи її, Євросоюз чинить неоколоніальний силовий тиск. Чи означає це, що після Вільнюського саміту Росія і Україна повністю припинять торговельні відносини та кооперацію у промисловості, розбирався ForUm.
Торгівля і промислова кооперація
Ясна річ, що підписання Україною угоди про ЗВТ та політичної асоціації з ЄС вимагатиме багато чого переосмислити у двосторонніх торговельних відносинах України і РФ. Це питання обговорювалося на саміті високого рівня в Астані, у результаті якого керівництво України і Росії домовилися шукати рішення з проблемних питань у ході зустрічей групи високого рівня. З боку України її очолив віце-прем'єр-міністр Юрій Бойко, з боку Росії – перший віце-прем'єр-міністр Ігор Шувалов. Другий раунд переговорів відбудеться 22 жовтня у Москві, і, швидше за все, багато гострих моментів будуть зняті. Необхідність цього розуміють в обох країнах.
Наприклад, промислова кооперація, у тому числі у наукомістких галузях, що залишилася нам у спадок від радянського минулого, коли і Україна і Росія були частиною однієї держави. Стосується вона авіа- та двигунобудування, атомної енергетики, ракетно-космічної галузі тощо. У РФ давно говорять, що націлені на імпортозаміщення і планують коли-небудь все, що їм треба, виробляти самостійно. Чи можна це зробити різко, в один день? Все можна, але от втрати – очевидні. З тим, що миттєва відмова від кооперації у промисловій сфері буде відчутною для економіки і України, і Російської Федерації, згоден і посол РФ в Україні Михайло Зурабов.
Так, в інтерв'ю українським журналістам Зурабов підкреслив, що у разі підписання Україною політичної Угоди з ЄС потрібно багато чого переосмислити у торгових відносинах: «Це питання дуже чутливе для економіки України і Росії, в першу чергу – у сфері промислового виробництва. Миттєва відмова від кооперації у промисловій сфері буде чутливою як для російської, так і для української економіки... Але Росія має гігантський профіцит зовнішньоторговельного балансу і щорічно постачає на зовнішні ринки товарів, у першу чергу енергетичних, 220-240 млрд дол. більше, ніж купує. Це означає, що у Росії є ресурс поступово, етап за етапом переходити на новий технологічний устрій... У рамках модернізації неминуче буде відбуватися імпортозаміщення, відмова від тих компонентів, які сьогодні виробляються на території України, перенесення їх на територію Росії. Зараз таке відбувається у сфері вагонобудування, виробництва локомотивної тяги, вертолітних двигунів. Цей процес триватиме і надалі, але він потребує часу».
Але разом з тим, за словами посла РФ, так само, як і багатьох його співвітчизників, приєднання України до ЗВТ з ЄС існує безліч ризиків, зокрема, пов'язаних з реекспортом продукції третіх країн до Росії через митну територію України, або з можливим витісненням українських товарів на російський ринок... Питання захисних заходів обговорюється, але одночасно з цим обговорюється і питання відносин». Правда, тут варто згадати, що під час зустрічі в Астані прем'єр-міністр України Микола Азаров і його російський колега Дмитро Медведєв домовилися надати взаємній торгівлі нову динаміку і відновити обсяги товарообігу на рівні попередніх років. Прозвучало запевнення, що Україна, інтегруючись до Європи, не планує виходити із СНД, а також заява заступника голови Виконавчого комітету, Виконавчого Секретаря СНД Анатолія Дроня, що протиріч в організації торгівлі країн, які інтегруються у Митний союз і Євросоюз, можна уникнути, і для цього сторони повинні будувати свою взаємодію на основі вільної торгівлі, сумісних систем регулювання, при врахуванні взаємних інтересів...
«Зерновий пул»: Україну геть?
Крім торгівлі і промисловості, Україну і Росію об'єднує ще виробництво зерна. Об'єднання сил може бути нам дуже навіть вигідне. Враховуючи це,у ході зустрічі глав урядів України та РФ у Калузі 15 жовтня досягнуто домовленості, що протягом півроку будуть завершені всі процедури щодо створення зернового пулу між Україною, Російською Федерацією і Казахстаном. Зокрема, передбачається, що він буде створений у вигляді Причорноморського зернового комітету – об'єднання, відкритого для вступу й інших держав. Разом з цим розглядається можливість створення Причорноморської зернової біржі.
Невже і від цих амбітних планів доведеться відмовитися через нетерпимість Росії до європланів України? Виявляється, ні. У цьому запевнив посол РФ Зурабов: «Цей процес абсолютно деполітизований, у ньому необхідність співпраці трьох країн зумовлена суто економічними та прагматичними резонами. І яке б рішення найближчим часом Україна як суверенна держава не прийняла у питанні своєї участі в торговельних союзах, на цей проект (зернового пулу. - Ред.) це не повинно вплинути», - сказав він.
Зурабов нагадав, що прем'єр-міністри домовилися вийти на підсумкові домовленості щодо створення зернового пулу протягом півроку. За його словами, за цей час необхідно напрацювати алгоритми взаємодії, створити Причорноморську зернову біржу і поліпшити інфраструктуру. Зокрема, необхідно зрозуміти, скільки зерна буде сконцентровано, враховуючи, що РФ зацікавлена у частині фуражного зерна, виробленого трьома країнами для розвитку тваринництва. Посол РФ зазначив, що потрібно не забувати про необхідну кількість елеваторів, зерносховищ у Причорноморських портах. Він уточнив, що зерно за даним проектом може експортуватися із портів Одеси та Новоросійська, а також із нового великого порту Тамань, який будується. За його словами, у разі успішної реалізації проекту, Україна, РФ і Казахстан зможуть формувати 33-34% міжнародного зернового ринку, в той час як зараз – 27-28%.
Газотранспортний консорціум – на все воля ЄС?
Ще одне питання, яке пов'язує Україну, Європу і Росію, це ідея створити тристоронній консорціум з управління ГТС України. Воно то з'являється у порядку денному, то зникає з нього. Так бути чи ні? За словами Зурабова, створення газотранспортного консорціуму зараз малоймовірне, оскільки для цього необхідні гарантії Європи про зацікавленість в українській ГТС.
Посол РФ зазначив, що кілька країн, включаючи Німеччину, зацікавлені у створенні енергетичних свопів. «Ми маємо виразні сигнали про альтернативні постачання російських енергоносіїв до Європи, зокрема, по «Північному потоку». Якщо він розширить потужності, то Німеччина стане пропонувати свою ГТС сусідам», - сказав він і пояснив, що у такому разі перспектива прокачування російського газу українською ГТС погіршиться, і тоді Україні доведеться шукати власні джерела енергії, зокрема, сланцевий газ, використовувати ГТС для постачання газу з третіх країн в Україну або скорочувати інфраструктуру ГТС.
«Якщо європейці почнуть вкладати кошти в українську ГТС, це побічно буде підтверджувати готовність не тільки використовувати, а й отримувати певну кількість російського газу. Це, можливо, просуне переговори щодо створення газотранспортного консорціуму», - сказав посол РФ. Він вважає: той факт, що прем'єр-міністр України Микола Азаров обговорював питання перспективи української ГТС з єврокомісаром з питань енергетики Гюнтером Еттінгером, «свідчить про усвідомлення необхідності отримати найближчим часом відповіді про перспективи затребуваності української ГТС».
Погодьтеся, посол РФ має рацію. І тут не може не радувати щонайменше два факти. Перший – сигнал, що Європа готова фінансувати модернізацію української газотранспортної системи, отримано. Це озвучив член Європейської комісії з питань енергетики Гюнтер Еттінгер. Він також зазначив, що збільшення Україною власного видобутку вуглеводнів, зокрема зі сланцевих родовищ, – це чудова можливість для залучення довгострокових інвестицій. Другий «плюс» – за прогнозами експертів, економічні вигоди від сланцевого газу у світі та в Україні можуть бути колосальними, а вже через 20 років Україна зможе стати потужним світовим виробником вуглеводів.
Проблема – не біда, аби задумане вдалося
Психологи люблять повторювати: будь-яку проблему можна вирішувати поетапно, і якщо ми захочемо відразу перестрибнути через велику стіну, то, швидше за все, розіб'ємося, а стіна так і залишиться на місці. Якщо ж щодня відокремлювати від стіни по маленькій цеглинці, то через деякий час ми побачимо, що від стіни не залишиться і сліду. Це можна застосувати до міждержавних відносин. Зрозуміло, що багатьом може не сподобатися, що Україна не тільки декларує, але і втілює у життя серйозні плани. Головне, щоб все вдалося. І тоді, хочеш чи ні, з нашою країною доведеться спілкуватися як з серйозним, сильним партнером.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом