Керівництву України потрібно переломити тенденцію спаду нафтопереробки в країні спільно з провідними операторами ринку. Про це, як передає кореспондент ForUm'у, під час семінару на тему «Впровадження в енергетику України чистих вугільних енерготехнологій» заявив голова комітету ВР з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки Микола Мартиненко.
За словами депутата, у 1990 році вітчизняні НПЗ переробляли понад 59 млн тонн нафти, а в 2012-му показники скоротилися до 4,6 млн тонн, тобто майже в 13 разів. «Очевидно, що в таких умовах галузь потребує підтримки держави», - сказав парламентарій.
Він повідомив, що в країні є шість нафтозаводів: у центральному регіоні - найбільший Кременчуцький, на сході - Лисичанський, на півдні - Одеський і Херсонський, і ще два в Західній Україні (НПК «Галичина» - м. Дрогобич на Львівщині, «Нафтохімік Прикарпаття» - м. Надвірна на Івано-Франківщині).
«З них в останні роки працював тільки Кременчуцький, решта з різних причин зупинені власниками. І то, Кременчуцький НПЗ у 2012 році при річній потужності 18,6 млн тонн нафти переробив трохи більше 3 млн тонн. Найбільш перспективними в плані відновлення роботи та виробничої модернізації залишаються Одеський і Лисичанський НПЗ» , - зазначив фахівець.
Він поскаржився, що в такій ситуації сильні позиції імпорту, який зайняв 70% ринку. «Це продукція з Білорусі (Мозирський НПЗ) і Литви ( Мажейкяйський НПЗ), а також з Росії, Польщі, Румунії. Перебої з поставками з одного з ключових імпортних напрямів можуть швидко призвести до дефіцитності пропозиції та зростання цін. Зокрема, такі ризики виникали в останні місяці у зв'язку з призупиненням роботи Мозирського НПЗ. Позбутися цих ризиків можна, тільки наростивши власне виробництво нафтопродуктів. Відновлення української нафтопереробки дає можливість збільшити ринкову стабільність і прогнозованість. Знайти спільну мову з нашими виробниками значно простіше, ніж із зовнішніми постачальниками, оскільки перші зацікавлені, перш за все, в розвитку внутрішнього ринку», - акцентував Мартиненко.
На його думку, також уряду легше домовлятися з внутрішніми виробниками про співпрацю в рамках держпрограм, які, як правило, не цікаві імпортерам. «Наприклад, НПЗ можуть допомогти з постачанням палива аграріям під час сівби і збирання врожаю. Крім того, стежити за якістю бензинів і дизельного палива, що виробляються в Україні, набагато легше, ніж відстежувати кожну імпортну партію. Це означає, що збільшення частки вітчизняних нафтопродуктів дозволить витісняти з ринку продукт сумнівного походження та якості», - резюмував депутат.
Андрій Боярунець,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом