Гаряче водопостачання в Україні: Бути чи не бути?

Сплачуючи за гарячу воду, українці навіть не здогадуються, що законодавчо цієї послуги не існує. Так, фактично вона надається. Мало того, громадяни її щомісяця оплачують. Але, на юридичному рівні це питання врегульовано лише частково.

На сьогоднішній день в Україні є закон про питну воду, в цілому про житлово-комунальні послуги окремими постановами Кабінету Міністрів України регламентуються норми, що стосуються централізованого холодного та гарячого водопостачання. Чіткого ж визначення понять «гаряча вода» і самого «гарячого водопостачання» не дано у жодному з нормативних документів країни. Не прописано і те, хто виробник, а хто споживач цієї послуги. З одного боку, це неврахування здається примітивним. Мовляв, у кого з крана тече ця вода, той і споживач. Все це, звичайно, правильно, але на запитання «з кого питати», якщо раптом температура гарячої води менша від норми, а вранці доводиться чекати, поки з «гарячого» крана піде нарешті тепла вода, ситуація вже здається більш серйозною. Чи не правда?

І все таки, не можна назвати ситуацію остаточно запущеною. Вихід є. Врегулювання питання з гарячим водопостачанням було внесено до Національного плану дій на 2013 рік Указом Президента, виданим у березні нинішнього року. Як результат, у Верховній Раді було зареєстровано відразу кілька законопроектів, що стосуються цієї сфери. У тому, як і коли буде законодавчо визначена ця послуга в Україні, розбирався ForUm.

Хто кому винен?

Особливість надання гарячої води в тому, що в її виробництві задіяні відразу декілька структур. Щоб було зрозуміліше, спробуємо пояснити на прикладі Києва, де питання гарячого водопостачання стоїть особливо гостро. Адже тут досі не визначено єдине підприємство, яке б відповідало за виробництво гарячої води та її якість. У регіонах це питання більш-менш регулюється на місцевому рівні.

Сьогодні гаряча вода, що тече з кранів киян, - це, свого роду, суміш холодної води, яку виробляє ПАТ «АК «Київводоканал», і теплової енергії, що надається ПАТ «Київенерго». Відповідно і тариф на гарячу воду включає в себе кілька складових: оплату за холодну воду, яка йде на підігрів, за кількість тепла, яке застосовується в цьому процесі, а також оплату за безпосередню подачу гарячої води в будинки.

На ґрунті юридичної неврегульованості питання гарячого водопостачання у населення виникає непорозуміння щодо формування тарифів на цю послугу. З іншого боку, проблеми є і у самих учасників виробничого процесу. Зокрема, у «Київводоканалі» нарікають, що підприємство недоотримує кошти за поставлену холодну воду, яка входить до складу гарячої. Найбільші нарікання звучать на адресу об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ ) і житлово-будівельних кооперативів (ЖБК).

«Десь п'ята частина київських ОСББ та ЖБК не визнають воду на підігрів як таку», - говорить радник голови правління «Київводоканалу» з інформаційної політики Вікторія Яковлєва. Деякі просто платять за теплоенергію, що йде на підігрів, а це тільки одна складова тарифу. Скарги з боку підприємства не голослівні. Нещодавно заступник гендиректора з юридичних питань та інвестицій «Київводоканалу» Віта Струкова заявляла журналістам, що в боржниках з оплати холодної води, яка йде на підігрів, числяться близько 234 ЖБК і ОСББ. А сума їхнього боргу за рік становить 32 мільйони гривень. За її словами, подібна заборгованість перед «Київводоканалом» пов'язана зі зловживаннями з боку окремих керівників житлово-будівельних кооперативів та об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, які, отримуючи кошти від мешканців будинку, не перераховують їх підприємству, аргументуючи це тим, що у них відсутні договірні відносини з «Київводоканалом».

У відомстві періодично погрожують припинити подачу холодної води на підігрів у будинки-боржники, але зробити це практично нереально. Перш за все, з точки зору технічних можливостей.

«В одному центральному тепловому пункті (ЦТП) (який виступає в ролі розподільного вузла, в якому теплоносій ділиться для системи гарячого водопостачання та системи опалення - Ред.) може бути і будинок, який платить і, який не платить», - каже Вікторія Яковлєва. ЦТП обслуговує відразу кілька споживачів. Це можуть бути не лише житлові будинки, а й школи, і дитячі сади. Тому припинити подачу води на підігрів у конкретний будинок технічно складно.
Однак, за словами фахівця, у «Київводоканалі» шукають варіанти вирішення проблеми. Крім радикальних заходів на підприємстві налаштовані і на законодавче врегулювання питання щодо єдиного виробника гарячої води в столиці.

Варіанти вирішення

У той же час взяти на себе функцію виробника і постачальника гарячої води підприємство не готове. Тут посилаються на те, що на їхньому балансі немає ні ЦТП, ні інших теплових установок, за допомогою яких вони могли б нагрівати воду. Другий же учасник сьогоднішнього процесу виробництва гарячої води у столиці - «Київенерго», не заперечує свого бажання отримати такі права. Але, при цьому, на підприємстві висувають низку умов.

«Київенерго» готове виступати постачальником послуг гарячого водопостачання (ГВП) та централізованого опалення (ЦО), і закріплювати цей свій статус індивідуальними договорами з побутовими споживачами, але за деяких умов. Тому що, відповідаючи за якість послуги перед кінцевим споживачем, компанія розраховує, що інші співучасники цього процесу, від яких теж залежить якість послуги для споживача, готові так само відповідально ставитися до процесу і юридично закріплювати цю відповідальність. Тому на даному етапі запровадження прямих договорів на ГВП та ЦО з населенням, перехід на них можливий тільки цілим будинком», - повідомили ForUm'у в прес-службі компанії.

Серед умов, за яких підприємство готове відповідати за виробництво води, «Київенерго» в офіційній відповіді назвало такі як згоду ЖЕО, ЖБК та ОСББ здійснювати підготовку будинку до опалювального сезону відповідно до всіх правил, включаючи надання актів та паспортів готовності. Друга умова залежить безпосередньо від самого «Київенерго» і стосується визнання фахівцями підприємства задовільного стану внутрішньобудинкових мереж. З чим, звичайно, проблематичніше.

Крім цього, в «Київенерго» хочуть позначити межі відповідальності за якість подачі гарячої води. «Балансоутримувач (управитель) будинку повинен укласти з ВАТ «Київенерго» договір про забезпечення транзиту теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинкових мереж і розмежування відповідальності сторін при наданні послуг з ЦО і ГВП. Практично це означає, що закріплюється відповідальність ЖЕО, ЖБК або ОСББ за обслуговування внутрішньобудинкових мереж і чітка межа, де закінчується територія відповідальності «Київенерго» і починається -балансоутримувача», - зазначають там.

І останнє, на чому акцентують увагу фахівці «Київенерго», - це наявність «будинкового комерційного приладу обліку теплової енергії на системах ЦО і комерційного приладу обліку теплової енергії, який здійснює об'ємний вимір гарячої води на системах ГВП».

Втім, хто ж і коли стане офіційним виробником гарячої води в Києві, поки не відомо. Найімовірніше, це питання вирішуватиметься з прийняття відповідного законодавства. Варто зазначити, що таким підприємством може стати не обов'язково «Київенерго», а й будь-яка інша організація, у якої в користуванні є об'єкти виробництва гарячої води.

Кроки назустріч

Поки на місцях намагаються врегулювати «непорозуміння» з гарячим водопостачанням, у вищих ешелонах влади теж ніби трудяться. На сьогоднішній день у Верховній Раді вже зареєстровано два законопроекти: «Про гарячу воду і гаряче водопостачання» та «Про централізоване постачання гарячої води». У них депутати різних фракцій пропонують чітко визначити: хто такий виробник і постачальник гарячої води, законодавчо затвердити формулювання термінів, що вживаються у сфері надання даної послуги. Крім цього, у законопроектах пропонується чіткий розподіл прав і обов'язків усіх сторін. Це стосується як підприємства-виробника і споживача, так і функцій, що закріплюються за центральними та місцевими органам влади в цьому питанні.

Зокрема, з'являється чіткий розподіл прав і обов'язків населення і постачальника, який в особі одного підприємства може бути і виробником гарячої води. Так, законопроектом «Про гарячу воду і гаряче водопостачання» передбачається, що виробник після відправки попередження не пізніше ніж за три робочі дні має право обмежити або припинити подачу гарячої води боржникам. Серед низки зобов'язань документом передбачається відшкодування збитків підприємством-постачальником послуги, завданих юридичним або фізичним особам, якщо з його вини відбулося припинення гарячого водопостачання або постачання неякісної гарячої води. Подібна норма прописана і в законопроекті «Про централізоване постачання гарячої води». Ним передбачено виплату компенсації споживачеві за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт.

Також документами передбачається система організації ринку послуг з виробництва і постачання гарячої води. Так, наприклад, у першому законопроекті чітко прописується, що всі виробники даної комунальної послуги мають рівні права доступу на цей ринок. А те, чиїми послугами користуватися і кому платити за поставку гарячої води, має право вирішувати сам споживач.

У документі «Про централізоване постачання гарячого водопостачання» прописується порядок формування тарифів на послуги централізованого постачання гарячої води. В альтернативному законопроекті також зачіпається дана тема. Зокрема, прописана досить цікава для українців норма про те, що тарифи на централізоване гаряче водопостачання диференціюються залежно від якості гарячої води відповідно до встановлених стандартів. Нормою передбачається, що за кожні 3 градуси відхилення температури гарячої води у точці розбору від допустимого, розмір плати за централізоване гаряче водопостачання за розрахунковий період знижується на 5%. А за кожну годину поставки гарячої води, температура якої нижче 40̊ С, оплата послуги з централізованого гарячого водопостачання проводиться за тарифом на централізоване холодне водопостачання.

Крім того, обидва законопроекти передбачають відповідальність виробника за якість води та її безперебійну поставку. Один з варіантів покарання - штрафи.

Оцінку діям, спрямованим на врегулювання питань з гарячим водопостачанням, вже встигли дати в колах київських фахівців, зокрема, на підприємствах, які задіяні у постачанні гарячої води в столиці.

«Ми згодні з представленим формулюванням. Нехай у нас купує холодну воду та компанія, яка буде виробляти гарячу», - говорить радник голови правління «Київводоканалу» з інформаційної політики Вікторія Яковлєва.

У «Київенерго» теж налаштовані досить позитивно стосовно змін, проте говорять, що новопрописані норми повинні бути узгоджені з тими, які діяли раніше. «З точки зору приведення нормативного поля і законодавчої бази до реалій життя та захисту прав споживачів, у тому числі й «гарячої води», дані нормативні зміни не можуть розцінюватися інакше, як позитивно. Але, ціі проекти повинні бути чітко узгоджені з існуючим законодавчим полем - ЗУ «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги». Вони повинні не вносити додатковий безлад, а однозначно заповнювати існуючий вакуум. Тоді відповідні органи виконавчої влади зможуть внести чіткі зміни у підзаконні акти - Правила користування тепловою енергією, Правила користування системами водопостачання, Правила технічної експлуатації відповідних мереж і систем тощо», - коментують передбачувані нововведення на підприємстві.

До якого ж спільного знаменника прийдуть депутати, враховуючи, що документ не один, а кілька, побачимо пізніше. Оцінка ж буде за українцями.