Сьогодні Україна відзначає свій двадцять другий День народження. Майже за чверть століття своєї незалежності наша держава встигла істотно перетворитися, визначити вектори розвитку, встановити міцні дружні відносини з багатьма країнами і досягти успіху у співпраці з ними.

Нам є чим і ким пишатися. Наших вчених і спортсменів знають за кордоном. У нашому багажі - перемоги і визнання світового рівня. Разом з тим, цілей і завдань на майбутнє у нас залишається не менше. Країні є куди зростати, українцям - з чого витягувати висновки.

У День Незалежності ForUm вирішив обійтися без заглиблень в історію, а також політичних і економічних прогнозів на подальші роки. Ці питання і так неодноразово піднімалися.
 
Вдаватися до опитувань українців щодо того, за що вони люблять свою країну і що б хотіли змінити - теж не стали, адже позиція давно відома. Тому, вирішили підійти до теми по-філософськи і поспілкуватися цього дня з людьми, які переїхали жити в нашу країну із зарубіжжя. Хто знає, може їхні розповіді підштовхнуть до роздумів про ті речі, про які, живучи з народження в Україні, навіть не замислювалися або не вважали настільки важливими?

Людям властиво порівнювати «своє» і «чуже». Коли ми порівнюємо Україну з іншими країнами - це одне, та зовсім іншим є погляд з боку. Варто врахувати, що до України приїжджають жити не тільки з сусідніх країн, а й із США та Франції. Отже, що ж приваблює іноземців у нашій країні і заради чого вони зважуються на переїзд?

По сусідству

Людмила родом з Білорусі. Вона переїхала в Україну рівно 22 роки тому, якраз під час розпаду Радянського Союзу. Приїхала сюди разом з чоловіком, у якого тут жили родичі. «Україна мені відразу сподобалася. До того ж, мені тут підходить клімат», - розповідає співрозмовниця.
 

Каже, що за цей час Україна встигла стати для неї другою Батьківщиною. «Незважаючи на всі проблеми, які є в державі, вважаю, що Україна дуже сонячна і гостинна країна. Особливо мені тут подобаються люди. Саме це і допомогло мені свого часу швидко адаптуватися. Українці такі ж відкриті й чуйні, як білоруси», - ділиться Людмила.

Примітно, що за ці роки вона долучилася і до культури нашої країни. Сьогодні вільно розмовляє і пише українською мовою. Хоча ділиться, що коріння не забуває і часом нудьгує за краєм, у якому виросла.

На рівні Ейфелевої вежі

А це Себастієн, дитинство і юність якого пройшли у Франції. Як бачимо, з нашими традиціями чоловік вже встиг ознайомитися і про національні українські костюми знає не з чуток. Розповідає, що був зацікавлений Україною тривалий час. Перш, ніж переїхати сюди, жив у Латвії, Польщі та Угорщині.
 

«Оскільки я незалежний журналіст, у мене був шанс потрапити до Києва, поринути в країну, її народ і мову. Чесно кажучи, як тільки переїхав, було нелегко. Пережити першу зиму стало досить складним завданням. І все таки, я знайшов те, що шукав, а також багато іншого. Саме тому я залишився і планую жити в Україні ще деякий час», - розповідає він.

Досить цікаві також ті моменти, які йому подобаються в Україні. Зізнається, що дійсно любить сало. До речі, багато іноземців цей український делікатес не оцінюють по достоїнству. Знає Себастієн і що таке ополонка на Дніпрі. «Я справді насолоджуюся крижаним басейном в Дніпрі у січні», - зазначає він.

Зміг оцінити хлопець також багатогранність нашої країни. «Мені подобається той факт, що між Львовом і Донецьком, Києвом і Одесою, Чернівцями і Ялтою такі відмінності. Стільки різних світів співіснує в цій країні», - говорить Себастієн. А ще розповідає, що отримує задоволення від поїздок у нічних поїздах.

Теплий континент

Ще одним цікавим співрозмовником, який із задоволенням поділився історією свого переїзду в Україну, виявився Амаду. Він живе в Україні вже майже 30 років. Сам же родом з північно-західної частини Африки. Приїхав свого часу вчитися в КНУ ім. Т. Шевченка, обзавівся сім'єю і залишився тут жити. І тепер вважає Україну своєю другою Батьківщиною.

«Розмовляю українською мовою і розумію її, хоча легше спілкуватися російською. Вважаю що Україна - хороша, гарна і перспективна країна. Я вже давно працюю викладачем французької мови у Французькому Культурному Центрі», - розповідає Амаду.

Цікаво, але, незважаючи на походження і приїзд з найтеплішого континенту планети, каже, що в Україні йому подобається клімат. Говорячи про духовні речі, зазначає, що подобається аура Києва і те, що люди цінують родинні зв'язки. «Немає такого індивідуалізму, як у Західній Європі. У цьому Україна схожа на мою країну», - каже наш співрозмовник.

Але, за його словами, є й негативні сторони. «Не подобаються екстремістські настрої деяких людей. А таке є скрізь», - підкреслює він.

Так що, було б не погано, якби самі українці задумалися над цією проблемою.

Любов по-американськи

Вдалося знайти ForUm'у і тих, хто переїхав до України із США. Таким новим знайомим виявився Кевін. Він приїхав до Києва з Нью-Йорка і живе тут вже понад чотири роки. В Україні у нього свій бізнес, діяльність якого він припиняти не збирається. Хоча, не виключає, що через кілька років все таки повернеться на Батьківщину. Але до України періодично приїжджатиме. По роботі. Найбільше у нас в країні йому подобаються люди.

Як бачимо, причини переїзду цих людей в Україну найрізноманітніші. Разом з тим, гідна оцінка ними культурних особливостей і традицій нашої країни не можуть не тішити, особливо в таке свято. Нам же з цього слід робити висновки, оберігаючи і шануючи те, що маємо. Адже все найважливіше складається з дрібниць.

Потрібно пам'ятати, що незалежність - це не лише свій кордон, герб, прапор і гімн, а й державні правові принципи. Це вміння берегти культурні цінності і свою історію.

Тетяна Мацур, Анастасія Піка,

ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

523