Український читач ніколи не був розбалуваний достатком книг. У порівнянні з західноєвропейськими книгарнями, в яких прилавки завалені книгами, полиці українських виглядають бідно і мізерно. Як це не сумно, але сучасний український книжковий ринок переживає далеко не кращі часи. Особливо це стосується його «перекладного сектору», однією з проблем якого є неякісний переклад.
«Я намагаюся завжди купувати книги в оригіналі. На щастя, можу читати 10 мовами світу. Перекладам просто не довіряю. Багато перекладачів халтурять – перекладають не з мови оригіналу, а з російської чи польської. Мої друзі кажуть, що зустрічали навіть машинний переклад», - скаржиться книголюб Олександр Будник.
Справді, останнім часом спостерігається тенденція перекладати той чи інший художній твір не з оригіналу, а з «мови-посередника». Воно б то нічого, але якість тексту, що перекладається, неабияк погіршується. Як правило, втрачається посил автора, настрій тексту, змінюється стиль твору.
То ж, чому в Україні склалася подібна ситуація, і що необхідно робити, щоб уникнути низької якості перекладної літератури, розбирався ForUm.
Хто ж правий?
Письменник Ілля Стронговський перераховує низку книг, перекладених не з оригіналу, а з російської мови. «Кажу про те, що доведено. Одне з комерційних видань перекладає всі шведські книги, зокрема Стіга Ларссона, з російської мови. Крім того, зібрання творів про Шерлока Холмса, хоч і не в повному обсязі, але теж перекладено з російської. Також багато дитячих книг перекладаються не з оригіналу. У більшості з них навіть написано, з якої мови зроблено переклад. Наприклад, у книзі «Казки дядечка Римуса» ви побачите напис «перекладено з російської». Ця книга видається, перевидається, тобто видавництво навіть не приховує, що робить переклади не з оригіналу», - розповідає він.
Мало того, перекладають не тільки з російської, але й з інших «мов-посередників». «У нас всі книги угорською перекладені з третіх мов. Яскравий приклад - книга початку 2000-х років «Остання Вікножирафа» Петера Зілагі. Вона перекладена з німецької», - каже Стронговський.
За словами публіциста Володимира В'ятровича, практика перекладати книги не з оригіналу, а з «мови-посередника» використовується з фінансових міркувань, з метою здешевити книгу.
«Якісний переклад з англійської сьогодні коштує набагато дорожче, ніж переклад з російської. Я часом помічаю, особливо в художній літературі, якщо зроблений неякісний переклад з російської. У такому тексті зустрічається багато русизмів, яких би не було при перекладі з оригіналу на українську», - пояснює він.
Підтримує В'ятровича і перекладачка Надія Гербіш. «Видавництва заощаджують час і гроші. Переклад з російської коштує значно дешевше, ніж переклад з англійської, німецької чи французької. І виконується, відповідно, швидше. Це дуже сумно і я у жодному разі не схвалюю цю практику», - говорить вона.
Коментуючи дану ситуацію, письменниця Оксана Забужко повідомляє, що подібне може відбуватися через одну «давню пастку»: ще в 90-х роках одне московське агентство викупило у «географічно дезорієнтованих» іноземних авторів права перекладу книг «на весь екс-СРСР».
«Вже не раз траплялося, що наші видавці на запит про переклад книги того чи іншого автора отримували від західних колег таку відповідь: «Права на Україну вже продані, звертайтеся до Москви». А Москва закручувала ціни до небес або вимагала купувати російський переклад. Але це потрібно перевіряти у кожному конкретному випадку, тому що видавництво просто може халтурити», - підкреслює вона.
За словами письменниці, іноземна література в Україні не сприймається невід'ємною частиною власного літературного процесу. «Навіть класика українського перекладу перевидається зрідка. А перекладацької критики в ЗМІ взагалі не існує. Тому загальна картина виглядає так: безліч людей робить цілком якісну роботу (і є ще більше потенційно здатних її робити). Але! Весь наш «перекладний сектор ринку» зводиться до пари «видавець (замовник) - перекладач (здав замовлення і побіг за наступним)». Ні професійного співтовариства (з медіамайданчиками для обміну досвідом і «механізмами контролю»), ні фідбека (зворотного зв'язку. - Ред.) у нас немає», - резюмує Забужко.
З точки зору людської порядності на проблему «непрямих» перекладів дивиться письменник Михайло Бриних: «Це проблема суто людської непорядності видавців, тобто це така ж «тенденція», як і гріховність роду людського».
Директор одного відомого українського видавництва пропонує свою версію того, чому практикуються переклади з третьої мови. «У країні не вистачає хороших перекладачів для багатьох мов, наприклад китайської, фінської, норвезької. Тому перекладаємо тексти на цих мовах з російської, англійської, польської... Якість при цьому не втрачається. Сенс книги і стиль автора передається», - каже видавець.
Очевидно одне: всі версії правдиві і доповнюють одна одну. І в той час як сучасна українська література, хоч повільно, але впевнено входить у ХХI століття, то українська перекладна книжка досі не може виборсатися з ХХ століття. Країні не вистачає перекладачів, фінансування і просто елементарної людської порядності.
Воюємо з халтурою
Але яким же чином книголюбам можна уникнути низького рівня якості перекладної літератури? Що має статися, щоб видавництва і перекладачі перестали халтурити?
«Насамперед, свою роль повинні зіграти читачі. Вони один, два, три рази куплять книги з поганим перекладом з російської на українську, а потім перестануть купувати таку літературу, стануть шукати більш якісну. Тим більше, в нашій країні ми маємо приклади дуже якісного перекладу українською мовою», - каже Володимир В'ятрович.
Оксана Забужко радить організувати видавництвам, які видають книги в перекладі з третіх мов, читацький бойкот.
Стронговський, у свою чергу, наводить приклад того, як у Японії реагували на поганий переклад. «Спочатку люди просто нарікали на поганий переклад книги в Інтернеті. Але незабаром скарги набули масового характеру, й обурені покупці почали «штурмувати» видавництво, вимагаючи повернути їм гроші. Як результат, представники видавництва вибачилися перед читачами й оголосили, що найближчим часом з'явиться новий, виправлений варіант перекладу, а нинішній буде відкликаний з магазинів і пущений на макулатуру», - розповідає він.
Письменник додає, що тільки юридично, за допомогою позовів можна впливати на ситуацію з книговиданням на пострадянському просторі. «Російський ринок регулярно здригається від позовних сум різних видавництв один до одного. Заплатять кілька мільйонів недоотриманих доходів і кілька десятків мільйонів морального збитку - а вже розвиднілося трохи. Але це в Росії».
Підбиваючи підсумки, ForUm спробував об'єднати поради експертів про те, як потрібно вибирати книгу з «правильним» перекладом:
1. Візьміть до відома, що найякісніші та найцікавіші художні переклади українською мовою були зроблені в кінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст.
2. У книзі обов'язково має бути вказаний перекладач і з якої мови зроблено переклад.
3. Прочитайте інформацію про перекладача: що він раніше перекладав, який успіх мали його переклади.
4. Звертайте увагу, в якому видавництві була видана книга.
5. Пройдіться швидким поглядом по тексту книги, якщо є орфографічні, граматичні, стилістичні помилки, то книжка не відредагована і не варта уваги. Краще пошукати цю ж книгу, але випущену в іншому видавництві.
Дарина Шварцман,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
867