Напевно, кожен киянин погодиться, що метро сьогодні - найдешевший, найшвидший і найнадійніший вид громадського транспорту у нашому місті. З тих пір як у 1960 році перший потяг вирушив від станції «Вокзальна» до станції «Дніпро», минуло півстоліття. Давно вже ніхто не боїться заходити в «темний тунель під землею», а сама поїздка перестала бути захоплюючою пригодою. Київське метро розрослося, а пасажири розслабилися. У той же час у співробітників підземки роботи з кожним роком все більше - потреби міста зростають, а потяги не молодшають.

Дні відкритих дверей у Київському метрополітені стали хорошою традицією, яка допомагає нагадати жителям столиці про нелегку працю, що стоїть за їхнім щоденним комфортом. Цього разу всі бажаючі змогли відвідати електродепо «Харківське» і дізнатися про професійні секрети його співробітників. Побував там і ForUm.

Харківське депо обслуговує рухомий склад Сирецько-Печерської лінії і є найсучаснішим у столиці. Воно було введено в експлуатацію у серпні 2007 року і побудовано за останнім словом техніки.

 
 

Начальник електродепо «Харківське» Володимир Пашков розповідає про те, що депо розраховане на 200 вагонів, а всього їх експлуатується 227. Штат співробітників становить 520 осіб, з них 194 машиністи.
 
 

Головне завдання депо - обслуговувати рухомий склад. Плановий технічний огляд кожного поїзда проводять не рідше як раз на 20 годин. За необхідності працівники замінюють несправні частини. Робота не з легких: доводиться залазити під потяг і «простукувати» всі колісні пари, а у разі поломки виймати важкі деталі голіруч.
 
 
 

Так виглядає «робоча скринька» слюсаря метро.
 

Ще один вид роботи - обточування колісних пар складу. Роблять це на спеціальному сучасному верстаті. Як пояснив нам начальник депо, це необхідно для забезпечення ідеального кола кочення. Якщо на колесі буде, наприклад, хорда, колісна пара почне стукати, що може призвести до руйнування підшипника, букси або навіть рейки. Вибоїна повинна становити не більше 0,3 мм.
 
 

Володимир Пашков розповідає про те, що термін експлуатації вагонів столичної підземки до 30 років. Таких, які вже вичерпали свої можливості, у депо немає, проте більшість складів було випущено ще у 90-их роках.
 
 
 

А в цьому цеху проводять ревізію пневмообладнання. Переважно прилади служать 6-8 місяців, після чого їх знімають, і дані про це, згідно з індивідуальним номером, заносять до журналу. Якщо щось виходить з ладу, то можна легко простежити, що і коли робили з несправним елементом.
 
 
 
 

Всі пневмообладнання для поїздів вітчизняного метро виробляють в Росії. У нас таких потужностей поки немає. Багато приладів виготовлені в 90-их роках, однак трапляються і раритети.
 

Ці деталі вже пройшли ревізію і готові до подальшого використання.
 

Журналістам дозволяють увійти в один з вагонів, який вже оглянули. Машиніст-інструктор Олексій Муричев проводить нам справжній майстер-клас з водіння поїзда метро і ділиться секретами роботи.
 

Олексій працює в Київському метрополітені вже 20 років, причому останні 10 років присвятив саме навчанню молодих фахівців. Виявляється, що стати машиністом не так-то просто. Жінок, наприклад, зовсім не беруть.

«Головна специфіка роботи машиніста - дефіцит часу для прийняття рішень. Він не знає, що і коли трапиться, але повинен чітко зреагувати на позаштатну ситуацію. Ну а жінки у даному випадку більш емоційні. Машиністу доводиться не тільки сидіти в кабіні, а й ходити по тунелю, зі складу в склад. У разі якщо хтось впаде на рейки - доведеться витягати. Це суто чоловіча робота, як ті ж підводники або льотчики-винищувачі», - упевнений фахівець.
 
Робоча зміна машиніста триває від 6 до 8 годин. Раз на рік - серйозна медкомісія з магнітно-резонансною томографією, психологічними та наркологічними тестами. Обов'язкова умова, крім гарного здоров'я, - технічна освіта і вік не молодше 18 років. Раніше також був необхідний військовий квиток, однак зараз цей пункт скасували.
 
Якщо бажаючий працювати машиністом пройде всі медкомісії, він спочатку отримує 3-й розряд слюсаря і виконує його обов'язки, поки не закінчить так звані курси або школу машиністів. Потім він практикується як помічник машиніста. Загалом підготовка до роботи займає близько року.
 
Однак, незважаючи на всі складнощі, за словами Олексія Муричева, від бажаючих працювати в метрополітені немає відбою. Плинність кадрів також невелика, а на пенсію виходять за графіком. Як ми дізнаємося пізніше, зарплата машиніста залежить від вислуги років, мінімум - 3000 гривень, максимум - 8000 грн.
 

Стресу у машиністів на роботі достатньо. Бувають, наприклад, випадки, коли поїзд несподівано зупиняється і не хоче йти далі. А чого варті «суїцидники», яких доводиться діставати і наставляти на шлях істинний! Іноді також доводиться шукати в тунелі бродячих собак, які заважають руху.

У кабіні машиніста знаходиться система автоматичного регулювання швидкості (АРШ), яка не дозволяє водієві перевищувати швидкість 80 км/год, та лампа сигналізації дверей (ЛСД), яка найчастіше перегорає.
 
 

Також в електродепо склади «приймають душ». Для цього їх 5-6 разів на місяць заганяють у вагономийний комплекс і миють зі спеціальним засобом.
 
 
 
 
 
Чистий поїзд пішов на роботу.
 
 
 

Серце депо - диспетчерська. Від цієї людини за столом залежать всі переміщення поїздів метро. На моніторі можна побачити перебування кожного складу на лінії та його технічний стан.
 
 

Інженер служби руху Анна Селезньова розповідає про те, що в обов'язки диспетчера також входить складання графіка руху поїздів на день. Доводиться враховувати всі нюанси, поломки і затримки. У результаті графіки для годин пік нагадують складні наукові креслення.
 
 
 

А у випадку несправності стрілок на шляхах диспетчер знімає з пломби ось це знаряддя під назвою курбелем і йде розводити їх вручну. Дякувати Богу, трапляється таке рідко.
 

Перед кожною зміною машиністи приходять в медпункт. Фельдшер Наталія Левко розповідає, що своїх співробітників вони знають добре, тому відразу бачать, якщо з ними щось не так.

«Дивимося візуально, запитуємо, чи є якісь скарги, якщо є, то перевіряємо. Ми не маємо права допустити машиніста до роботи, навіть якщо у нього просто болить голова чи зуб. Щоразу перед зміною вимірюємо йому тиск, пульс, якщо потрібно, температуру, коли людина скаржиться, що погано почувається. Якщо високий тиск, нестандартна поведінка або запах, то перевіряємо його на «Алконті». Однак у нас всі машиністи дуже дорожать роботою, тому, переважно, не вживають», - зазначає Наталя.
 
 
 

У їдальні співробітники їдять не безкоштовно, однак, ціни невеликі. За такий ось обід доведеться віддати всього 14 грн.
 
 
 

Для тих машиністів, які працюють у 5-у зміну (вночі), на 6-му поверсі обладнані кімнати відпочинку. Там повна тиша, навіть ліфт зупиняється на проліт нижче, щоб не заважати сну робітників. Прокидаються вони з оголошенням чергової.
 
 

Також журналістам показали раритетний вагон №2135, який у 1960 році входив до складу першого поїзда Київського метрополітену. Його повернули до столиці з Санкт-Петербурга і відкрили всередині експозицію, присвячену історії київського метро.
 
 
 
 
 
 

Один зі співробітників, дивлячись на посвідчення за безаварійний пробіг, зітхає: «Раніше були всякі турніри та змагання між машиністами і бригадами метро, ​​нагороди вручали... А тепер тільки «планова робота».

Вивчивши всі закутки метро, ​​ForUm відвідав ще одне цікаве місце - черговий пост на станції метро «Червоний хутір».
 
 

Чергова по станції Антоніна Чемерис розповідає, що камери спостереження добре допомагають працівникам підземки стежити за порядком, проте вони є тільки на нових станціях. Також біля входу в метро на кожній станції зазвичай чергує міліціонер. Якщо виникають якісь проблеми, будь-який співробітник метро може зв'язатися з ним по екстреному зв'язку.
 
 
 

Справді, щоденні поїздки в метро стали для нас настільки звичними, що інших думок, окрім, на якій станції вийти, не приходять в голову. Однак, достатньо поглянути на підземку трохи в іншому ракурсі, поспілкуватися з її співробітниками... і перед тобою відкривається дивовижний світ. І що не перестає дивувати в людях, які присвятили своє життя роботі в метрополітені, так це їхня щира любов до своєї справи і бажання допомогти кожному, хто цього потребує.

 
Анастасія Піка,

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

1048