У жителів приватного сектора по вулиці Гвардійській у Києві одна спільна біда - їхні будинки не підключені до централізованої системи водовідведення. Магістральна каналізація не була прокладена за часів СРСР, не розв’язана ця проблема і в незалежній Україні.

Таким чином, у XXI столітті, як і сто років тому, жителі Гвардійської вулиці змушені користуватися вигрібними ямами. Вірніше, вони ними користувалися раніше. Сьогодні ж миритися з цією бідою люди не хочуть. Більшість із них таємно під'єднали труби від своїх туалетів до труб дощової каналізації, яка прокладена акурат під нещасливою ​​вулицею. І все б нічого, та ось тільки зливостоки призначені не для фекалій. Їхнє завдання - збирати дощову воду, яка без подальшого очищення стікає у Совські ставки. Ті, як відомо, з'єднані з притокою Дніпра - річкою Либідь.

Першими несанкціоновані врізки виявили київські діггери. Вони-то і забили тривогу, мовляв, екологічна безпека столичних водойм під загрозою. Ось тут-то і постало питання - хто за дану ситуацію повинен відповідати і що робити з киянами-порушниками.

Намагаючись вирішити проблему, натрапляємо на головоломку по-українськи: комунальна корпорація «Київавтодор» відповідає за зливову каналізацію, але не за очищення фекальних стоків. Цим якраз займається ПАТ «Київводоканал», але тільки в тому разі, якщо «туалетна» вода по централізованим магістралям надходить на Бортницьку станцію аерації. До зливостоків же водоканал стосунку не має. При цьому жодна із організацій не має права штрафувати або якимось чином карати порушників за незаконну врізку, хіба що замуровувати цементом туалетні труби і проводити з людьми роз'яснювальну роботу.

На одній із таких задушевних бесід побували кореспонденти ForUm’у: «Київавтодор» і «Київводоканал» спільно з ініціативною групою київських діггерів провели рейд-обстеження Гвардійської вулиці.

Співробітники «Київавтодору» відкривають перший-ліпший по дорозі люк...

 
 

... І відразу помічають незаконну врізку. Стоки з приватного будинку на фото мають світліший колір у порівнянні з дощовою водою.

 
 
Тут же, на дорозі, комунальники готують розчин цементу і показово замуровують отвір «туалетної» труби.

 
 
Діггери торжествують, жителі обурюються. У них своя правда.

 
 
 
Ось пенсіонер Володимир розповідає журналістам, що прокласти каналізацію йому обіцяють вже багато років поспіль. Зокрема, напередодні виборів мера міста у 2006 році агітатори Леоніда Черновецького «погрожували» підключити приватний сектор до центральної магістралі... «Про екологію потрібно думати, та й про нас забувати не можна. Чим замуровувати труби, краще добийтеся, щоб до нас була прокладена каналізація», - каже він.


 
Майже всі жителі Гвардійської вулиці спокійно зізнаються, що скидають фекальні стоки у Совські ставки. Кажуть, немає іншого виходу. На що директор розрахункового департаменту «Київводоканалу» Станіслав Капліненко стверджує, що у людей є як мінімум два шляхи: по-старому користуватися вигрібними ямами або за свій рахунок підключитися до центральної каналізації. «На цій вулиці 120 абонентів, які споживають наші послуги з водопостачання. На жаль, тільки три з них підключилися до центральної каналізації», - підкреслює він.

 
Пенсіонерка Наталія Соколова пояснює свою позицію: вона просто хоче жити по-людськи, не думаючи постійно про те, що потрібно чистити вигрібну яму і скільки води можна використовувати при митті посуду... Але провести труби і за свій рахунок підключитися до центральної каналізації вона не може - ціна занадто висока. Каже, за це «задоволення» з неї якось зажадали до 30 тис.грн.

 
Зі свого боку, діггер з чотирирічним стажем Михайло Сторожук нагадує, що комфорт комфортом, але природні екосистеми відновити буде набагато складніше, ніж один раз провести каналізацію. Він зазначає, що на цій вулиці приблизно півсотні незаконних врізок. «Близько десятка спільно з «Київавтодором» ми запломбували. Але через якийсь час люди знову розколупують отвори для фекальних стоків. Вони самі нам про це розповідають, вихваляються», - обурюється він.

 
Діггери і комунальники зізнаються: усувати незаконні врізки можуть або за допомогою міліції, або під прицілом теле- і фотокамер, оскільки ця робота завжди супроводжується погрозами, прокльонами і навіть рукоприкладством з боку місцевих.

І правда, як тільки камери вимикаються, розмова жителів Гвардійської з діггерами та комунальниками стає більш красномовною і емоційною. На щастя, обходиться без жертв.

Поганий запах великого міста

На жаль, вулиця Гвардійська - не єдина у Києві з такою неприємною проблемою. За даними «Київводоканалу», сьогодні ця організація обслуговує більше 21,5 тис. абонентів - жителів приватного сектора столиці. Із них тільки 8,5 тис. офіційно користуються послугою водовідведення.

Діггери розповідають, що знають як мінімум три десятки вулиць у місті, де кияни так само довільно підключили труби зі своїх туалетів до зливової каналізації.

 
Почасти людей можна зрозуміти. Для того щоб прокласти труби до централізованої магістралі, потрібно зібрати безліч документів: спершу отримати техумови у водоканалі і узгодити з ним проектну документацію. Далі проект потрібно узгодити з енергетиками (щодо електричних кабелів), зв'язківцями (щодо кабелів зв'язку), газовою службою (щодо газопроводів). Отримати ордер в Управлінні архітектури на земляні роботи. Після прокладення комунікації - укласти з водоканалом договір. Для прокладки труб потрібно знайти приватну організацію, при цьому вартість робіт - дуже варіативна. Все залежить від умов і місця робіт, від того, як далеко розташована центральна магістраль і т.д. Тобто для цього заходу потрібно багато часу, грошей і нервів.


Якщо ж говорити про більш простий шлях - використанні вигрібної ями, - то тут теж є свої нюанси. У приватному будинку без каналізації у неї потрапляє вся використана вода - з душу, туалету, від миття і пральної машини. Залежно від глибини ями і кількості людей, які проживають у будинку, її доводиться чистити один, а то й кілька разів на місяць. Виклик спеціалізованої машини, яка очищає вигрібні ями, коштує у Києві від 300 до 700 грн - для звичайних пенсіонерів ціна майже непідйомна. Та й комфорту ніякого - за витратою води доводиться постійно суворо слідкувати. Ось люди і хитрують.


Втім, зловити когось на цій хитрості архіскладно, розповіла у коментарі ForUm'у юрист Тетяна Монтян. «Довести що-небудь у даному випадку практично неможливо. Людина завжди може сказати: я звичайний пенсіонер чи вчитель, я цього не робив. Так, не він труби підключає до зливової каналізації, зазвичай для цих цілей наймають шабашників. І навіть якщо ці врізки згодом знайдуть і замурують, їх з такою ж легкістю можна відновити», - підкреслює вона. На думку юриста, жителям приватного сектору потрібно об'єднуватися у кооперативи, щоб в органах влади і в кабінеті чиновників їх представляла юридична особа, і вже таким чином добиватися вирішення своїх комунальних проблем.

А боротися з цими бідами необхідно. Київські старожили розповідають, що раніше у Совських ставках можна було і купатися, і рибалити... Тепер, навіть проїжджаючи по Червонозоряному проспекту, можна відчути поганий запах, що виходить від цих водойм. У статті «Пляжний сезон у Києві: Скільки триватиме літо цього року?» ForUm уже розповідав про екологічні проблеми, які виникають на наших річках і озерах через безвідповідальне водокористування. Хотілося б ще раз нагадати, що чистота води, яку ми п'ємо і в якій купаємося, дуже багато у чому залежить від нас самих.

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

532