Останнім часом українським медикам швидкої допомоги доводиться виїжджати на виклики з особливою тривогою. Незважаючи на те, що за час довгих років роботи їм доводилося переживати чимало, останні трагічні події у Запоріжжі та Одесі все ж підлили масла у вогонь. Наприкінці травня у Запоріжжі від ударів психічно хворого чоловіка льодорубом загинула 29-річна вагітна фельдшер і потерпіли двоє її колег. Не встигла громадськість оговтатися, як 5 червня в Одесі пацієнт з таким же діагнозом зарізав власну матір, поранив сестру і двох лікарів швидкої допомоги.

Аналізуючи ці події, розумієш, чому під час травневих змагань бригад швидкої допомоги у Києві, про які писав ForUm, судді акцентували увагу медиків саме на безпеці територій, на які вони прибувають. Тоді ж водій, який брав участь у змаганнях запорізької бригади, розповідаючи нашим кореспондентам про ситуації, що виникають під час виїздів, говорив, що часом п'яні пацієнти не тільки сокирою махають, як це було в одному з конкурсів, а й стріляють. Примітно, що вже через кілька днів його слова знайшли своє підтвердження, а про ситуацію заговорили не тільки у каретах швидкої допомоги, але і у високих кабінетах. Адже проблема набагато ширша, ніж може здатися на перший погляд. Постраждати внаслідок дій пацієнтів, які перебувають у неадекватному стані, може хто завгодно: і медик, і дитина, яка грає неподалік, і бабуся, яка сидить на лавочці біля під'їзду...

У тому, які заходи збираються вжити для стабілізації ситуації та вирішення проблеми, розбирався ForUm.

Гаряча пропозиція

Позиція номер один, яку зараз розглядають у депутатських колах, це «озброєння» медиків швидкої допомоги засобами індивідуального захисту. Нещодавно у Верховній Раді навіть був зареєстрований законопроект про внесення змін до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» щодо захисту працівників бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги від протиправних посягань.

Спочатку одна із ініціаторів законопроекту, народний депутат України, голова Комітету з питань охорони здоров'я Тетяна Бахтєєва у числі таких засобів називала електрошокери та газові балончики. Проте у самому тексті документа не конкретизується, що це будуть за спецзасоби. Їхній список визначить Кабінет Міністрів України. Відомо тільки, що видаватися медикам вони будуть безкоштовно. Також працівникам швидкої допомоги планують видати радіоелектронні засоби спеціального призначення (засоби радіозв'язку) і засоби рухомого (мобільного) зв'язку. Порядок їх видачі теж буде визначатися Кабміном.

У разі прийняття законопроекту медики «швидких» офіційно отримають право на застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів під час виконання своїх професійних обов'язків для захисту від протиправних посягань на своє життя і здоров'я. Ось тільки скористатися цим правом вони зможуть не завжди. У законі з'являється нова стаття, у якій чітко виписані умови, коли це робити можна, а коли – не можна. Зокрема, в одному із пунктів цих умов чітко вказується, що застосовувати заходи фізичного впливу та спеціальних засобів не можна буде щодо вагітних жінок, літніх людей з вираженими ознаками інвалідності, до дітей, а також до осіб, які, відповідно до законодавства, є носіями спеціального статусу недоторканості. Винятком можуть стати випадки, коли ними здійснюється напад, що загрожує здоров'ю та життю працівника бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або іншої людини, яка перебуває на місці події, або ж відбувається збройний напад.

Примітно, що не завжди спецзасоби можна буде застосовувати і без попередження. Кидати клич або показувати жестами, попереджаючи про використання спецзасобів, медики зможуть лише в разі раптового нападу пацієнта, якщо він нападає зі зброєю в руках або яким-небудь іншим предметом, що може завдати шкоди здоров'ю та життю медпрацівника.

Крім того, медиків попереджають, що навіть якщо вони наважаться протидіяти пацієнтам такими заходами, все одно вони повинні робити це у рамках закону з дотриманням умов і обставин, які б виключали злочинність таких дій. Також цей своєрідний самозахист медперсоналу повинен здійснюватися з мінімальною шкодою для здоров'я людини.

Варто зазначити, що ще до реєстрації законопроекту на чіткому визначенні умов застосування індивідуальних засобів захисту акцентували увагу і юристи. Зокрема, директор Інституту медичного і фармацевтичного права та біоетики Академії адвокатури України, президент Української медико-правової асоціації, член Ради директорів Всесвітньої асоціації медичного права, кандидат юридичних наук Радміла Гревцова зазначала, що оснащення «швидких» спецзасобами цілком доцільне, але при цьому підкреслювала: «Слід врахувати питання, пов'язані з правами людини в охороні здоров'я. Професія медпрацівника жертовна. Але це ні в якому разі не означає, що медичний працівник повинен піддавати своє життя небезпеці. Разом з тим, він повинен застосовувати ці засоби, і тут повинні бути чітко виписані порядок і підстави таким чином, щоб не завдати шкоди здоров'ю пацієнта», - наголосила експерт.

Медичні «за» і «проти»

Поки говорити про те, чим саме «озброять» медиків, рано. Тим часом пропозиції, які надійшли ще до реєстрації законопроекту і стосуються «вручення» медпрацівникам електрошокерів і газових балончиків, вже встигли отримати як позитивні, так і негативні відгуки. Медики начебто і не проти забезпечення собі більшого рівня безпеки при виконанні своїх посадових обов'язків, але в той же час побоюються, що, в разі чого, за непередбачені ситуації, які можуть скластися з проблемними пацієнтам у результаті використання проти них передбачуваних засобів захисту, відповідати доведеться все ж їм самим.

«Ну як бригада буде користуватися засобами індивідуального захисту на виїздах?! Наприклад, якщо це буде газовий балончик, а інцидент, як це часто буває, станеться у приміщенні, постраждають усі. Тим більше, не факт, що це буде цілеспрямовано.

Електрошокери взагалі заборонені медичними асоціаціями як засіб захисту. Можна вдарити людину «шокером» і він не прийде до тями. Хто за це понесе відповідальність? Зрозуміло, що повісять на нас», - говорить Максим Іонов, лікар підстанції швидкої допомоги Києва, голова незалежної профспілки працівників швидкої допомоги. Медик зазначає, що, згідно з його підрахунками, на Київській станції швидкої допомоги близько 65% працівників - жінки віком від 45 до 55 років. «Уявляєте, якщо вони будуть користуватися цими засобами?» - задається він питанням.

У свою чергу, лікар-психіатр, доцент кафедри психіатрії та наркології Національного медичного університету ім.Богомольця Павло Дупленко щодо ідеї «озброєння» лікарів спецзасобами не такий категоричний і називає її правильною. «Все-таки мова йде про живих людей», - додає він.

Разом з тим, Іонов не заперечує, що питання захисту медиків має бути врегульоване на законодавчому рівні. Ось тільки підходи, на його погляд, повинні бути дещо іншими. «Необхідно затверджене законом страхування життя і здоров'я медичного працівника. Крім цього, (у законі слід передбачити. - Ред.) адміністративну відповідальність за перешкоджання роботі швидкої допомоги, а також ситуації, що провокують конфлікти та кримінальну відповідальність за спробу нанесення загрози життю і здоров'ю медпрацівника, який виконує свої посадові обов'язки. Для нас виникає загроза не тільки з боку психічно хворих, але і з боку п'яних, наркоманів, кримінальних елементів. Адже вони маніпулюють бригадою, як хочуть», - стверджує Іонов і тут же наводить приклад із власної практики.

«Нещодавно викликали «швидку» у нічний клуб. Людина, яка була у стані алкогольного сп'яніння, поводилася агресивно і нахабно. І буквально затримала всю бригаду десь на 1,5 години. У чоловіка було побите обличчя. Коли ми прибули, він почав керувати нашими діями, вимагаючи надати йому допомогу і стверджуючи, що він помирає. При цьому відмовлявся заходити в карету швидкої допомоги, оскільки хотів, щоб працівники міліції зафіксували його побої на камеру. І це у той час, коли вночі на весь Дарницький район було всього дві лікарські бригади», - розповідає лікар.

Реформа і надії

Свою позицію щодо ситуації, яка склалася, висловлюють і в Адміністрації Президента України. Одним із можливих шляхів вирішення проблеми тут називають виконання положень, передбачених медичною реформою. За словами першого заступника глави АПУ Ірини Акімової, це питання зараз відпрацьовується і намічено кілька підходів щодо його вирішення.

«Один із них перебуває у рамках створення центральних диспетчерських. Такі диспетчерські допоможуть вирішувати дану проблему, тому що обладнання, яке буде знаходитися в руках у лікарів і в машині (швидкої допомоги. - Ред.), дозволить постійно контактувати з медиком. Тобто, якщо щось трапляється - тривожна кнопка і, відповідно, виїзд допомоги. Причому контакт відбувається і тоді, коли медики їдуть на місце (викликуа. - Ред.), і на самому місці, де надається послуга, і коли вони повертаються. Тому, на мій погляд, технологічне обладнання системи центральних диспетчерських, а також наявність у кожного лікаря сучасного гаджета для постійного обміну інформацією з колегами-диспетчерами, дуже важливе», - підкреслює Акімова.

Другий підхід, за її словами, полягає у створенні електронного реєстру пацієнтів. Як зазначає Ірина Акімова, передбачена класифікація пацієнтів, у тому числі і щодо захворювань. «Коли є електронний реєстр, він пов'язаний з центральною диспетчерською, то в ньому, наприклад, існує список пацієнтів, які страждають на психічні захворювання. Якщо у реєстрі фіксується, що за цією адресою проживає така людина, це допомагає відразу координувати зусилля міліції і будь-яких інших служб, які забезпечуватимуть охорону медиків», - говорить вона.

Тут же Акімова підкреслює, що чекати, поки все це буде створено по всій Україні, звичайно ж, не можна. «Тому зараз потрібно готувати і нормативні зміни щодо взаємодії бригад швидкої допомоги з бригадами міліції, для того щоб гранично мінімізувати подібні випадки. Тема ця не нова. На жаль, схожі випадки зустрічалися і раніше: і 20 років тому, і 30 років тому. Просто вони не потрапляли у засоби масової інформації», - вважає вона.

У МОЗ теж покладаються на те, що впроваджувані сьогодні нововведення хоча б частково допоможуть зняти проблему, яка назріла у системі швидкої та екстреної медичної допомоги. У тому числі відстеження стану психічно хворих людей. Експерт з медичного права Громадської ради Міністерства охорони здоров'я України Зоряна Черненко зазначає: «Пацієнт з психічним захворюванням повинен перебувати на амбулаторному обліку. І якщо лікар бачить, що людина не отримує планове лікування, він може винести рішення про його примусову госпіталізацію. Питання в іншому - наскільки мотивовані лікарі амбулаторій бігати за пацієнтами, які не приходять до них на планові огляди. Також питання у тому, наскільки правоохоронні органи зацікавлені в пошуку осіб із психічними захворюваннями і доправлені їх на огляд. Думаю, що медична реформа із збільшенням амбулаторій та сімейних лікарів може зіграти тут позитивну роль. Сьогодні люди ходять до лікарні, тільки коли зовсім зле або їх привозить «швидка», тому у органів охорони здоров'я немає можливості виявити загострення психічного захворювання заздалегідь. Тепер людина може прийти, навіть якщо у неї просто заколе серце, однак це має послужити відповідним сигналом для сімейного лікаря. Головне, щоб він звертав увагу на те, що людина стоїть на обліку», - каже вона.

Разом з тим Черненко вказує на відсутність системи моніторингу стану психічно хворих. «Тому фактично кожен хворий залишається наодинці із самим собою», - говорить вона. Подібну думку висловлюють і інші фахівці. Зокрема, відомий психіатр, президент Асоціації психіатрів України, член Громадської гуманітарної ради при Президентові України Семен Глузман якось заявляв, що на сьогоднішній день в Україні відсутня соціальна психіатрія, коли після виписки хворого з лікарні з ним би продовжував працювати соцпрацівник.

Про те, що в цій сфері ще є над чим працювати, говорить і голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я Тетяна Бахтєєва. Вона зазначає, що на сьогоднішній день госпіталізація психічно тяжкохворих та соціально-небезпечних психічно хворих дійсно ускладнена і можлива тільки з їхнього письмового дозволу або згідно з рішенням суду. «Тут будемо думати, як коректно вирішити питання, не обмежуючи права людини. Ми поступово і виважено будемо рухатися до вирішення проблеми», - запевняє вона.

Якими ж будуть результати і до якого спільного знаменника прийдуть експерти, стане ясно з часом. А поки варто набратися сил і залишатися пильними і медикам, і родичам хворих, які теж повинні приділяти належну увагу цій проблемі. Адже живучи в одній квартирі з людиною, яка перебуває на обліку в психіатричній лікарні, їм набагато простіше відстежити стан свого родича. Слід пам'ятати, що ймовірність вирішення ситуації у позитивний бік більша, якщо звертатися за допомогою вчасно, а не тільки тоді, коли впоратися з хворим вже складно навіть людям у білих халатах і формі.

ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

521