У 2012 р. Білорусь зайняла 4-е місце серед країн світу за обсягом товарообігу з Україною, який зріс на 18,1% до $7,52 млрд, у т.ч. експорт - на 17,1% до $2,25 млрд. Міністр економічного розвитку і торгівлі України Ігор Прасолов зазначає: «Таку динаміку ми прогнозували, і її треба не тільки зберегти, але й розвивати далі». А починаючи з 2009 р., товарообіг виріс більш ніж у 2 рази. Чим же ми торгуємо з близькою сусідкою?

Лідирує у вітчизняному експорті на білоруський ринок металургійна продукція: за результатами минулого року вона склала 14,6% експортних поставок у грошовому вираженні, або майже $330 млн, хоч це і менше на 7,4%, ніж роком раніше, повідомляє економіст і політолог Віталій Кулик. Лідерство металургії не дивне: у нашій країні це одна із базових галузей промисловості, а північні сусіди володіють одним лише Білоруським метзаводом (БМЗ). На другому місці за експортними обсягами – залізничні локомотиви (12,4% у структурі, або $279 млн), що теж не дивно, тому що в Україні діє одне із найбільших у колишньому СРСР локомотивобудівних підприємств – «Луганськтепловоз». У 2012 р. постачання українських локомотивів у Білорусь збільшилися у 3,68 рази. Нарешті, на третьому місці – мінеральні палива (11,8% у структурі, або $265 млн), включаючи продукцію нафтопереробного сектора. Згадаймо і про традиційно великий інтерес білорусів до українського пива, вина, кондитерських виробів, які добре представлені на прилавках сусідньої республіки.

У зворотний ж бік (тобто в імпорті) паливні матеріали беззастережно домінують, складаючи 76,6% поставок на $3,88 млрд, причому в минулому році паливний імпорт виріс відразу на 32,4%. Перш за все, це якісні пально-мастильні матеріали (ПММ) Мозирського нафтопереробного заводу (НПЗ), які займають в Україні близько 30% ринку бензину і 50% ринку дизпалива. Це багато у чому пов'язано з тим, що до останнього часу в нашій країні працював тільки 1 нафтозавод - Кременчуцький, з відновленням ж роботи Одеського НПЗ ринкова ситуація знову хитнеться на користь внутрішніх постачальників.

Не будемо забувати і про популярність білоруських продуктів серед українців, яка в останні пару років призвела до масової появи фірмових магазинчиків по всій країні. Так само як і про те, що на нашому ринку стабільним попитом користується якісний прокат БМЗ.

Ставка на машини

Що ж до перспективних векторів співпраці, то це багато у чому машинобудування: певна вітчизняна техніка і обладнання затребувані на білоруському ринку, і навпаки. Так, в 2008 р. Крюківський вагонобудівний завод (Кременчук) створив СП з Гомельським вагоноремонтним заводом і почав виробництво пасажирського рухомого складу для Білорусі. А український ринок зацікавлений у білоруських тракторах. За експертними підрахунками, в нашій країні з кожного врожаю втрачається близько 5 млн т зернових через брак сільгосптехніки, особливо тракторів. «Нам потрібно оновити близько 31 тис. застарілих і енерговитратних тракторів, це дуже багато – наявні потужності не дозволяють зробити це своїми силами. Якщо Україна поставила перед собою завдання щорічно збирати до 80 млн т зернових, то необхідно на рік оновлювати 3-5 тис. тракторів», - каже Прасолов. Це можливо шляхом розвитку вже діючого спільного складання і випуску продукції Мінського тракторного заводу на базі компанії «Укравтозапчастина». Заради цього Білорусь готова піти на максимальний рівень виробничої локалізації в Україні – 30-40%, запевняє перший віце-прем'єр Білорусі Володимир Семашко.

«Ми готові запропонувати як мінімум 3 прийоми здешевлення поставляється агротехніки, включаючи лізинг. Так, ми створили підприємство «Промагролізінг», яке щорічно подвоює обороти, і 1,5 роки тому у нього з'явилася українська «дочка». Ми готові на термін 5-7 років під дуже привабливі лізингові ставки поставляти техніку або конкретному покупцеві, або заводам щодо збирання білоруської техніки в Україні. Другий механізм - кредитування експортера чи імпортера техніки, покупця-оптовика, коли 50% ставки також компенсується за рахунок держбюджету Білорусі. Так, це бюджетні витрати, але це і механізм просування продукції», - деталізує він у коментарі ForUm’y. А третій інструмент випробуваний у Росії: якщо покупець хоче придбати білоруський трактор, Ощадбанк РФ оформляє йому кредит, але покупець платить тільки маржу банку – ставка рефінансування Центрального банку Білорусі погашається за рахунок її держбюджету.

І вже наприкінці червня Семашко заявив про включення України у механізми пільгового кредитування агротехніки білоруського виробництва. За словами чиновника, пільгові схеми добре себе зарекомендували у роботі з іншими країнами Митного союзу, тепер же до них буде залучений і Київ. Білорусь буде компенсувати вітчизняним банкам частину відсотків за кредитами, що видаються на покупку білоруської сільгосптехніки. На це Прасолов відповідає, що Україна готова до практичної реалізації домовленостей.

Семашко уточнює: «Агротехніка – тільки частина потенціалу, ми разом можемо багато чого і не повинні упускати ці спільні шанси». Дійсно, просувається взаємодія і в автомобільній сфері: Мінський автозавод за замовленням Києва розробив нову модель вантажівки для перевезення зерна та іншої сільгосппродукції. Нині машина проходить обкатку, перші партії можуть бути закуплені в 2014 р.

Поступово розвиваються і поставки вітчизняних авто білорусам: в минулому році вони зросли на 9,7% майже до $30 млн, а за 4 міс. 2013 р. зростання склало 29,3% (до $12,5 млн). Розширюється і експорт електричних машин (підгрупа №85 УКТ ЗЕД): у 2012-му він збільшився на 16,5% до $67,4 млн, а в січні-квітні-2013 – на 10% до $19,5 млн.

У конструктивних тонах

При цьому в останні місяці двом країнам вдалося вирішити низку важливих торговельних протиріч. Наприклад, навесні Мінськ почав затримувати українську «кондитерку» у пунктах митного оформлення під приводом розширеного огляду, розповідає президент асоціації «Укркондпром» Олександр Балдинюк. Невдовзі кілька експортерів були змушені зупинити дію контрактів з поставок і зазнати істотних збитків, загальний розмір яких досяг 50 млн грн. «Фактично це були нетарифні заходи обмеження імпорту. Однак наприкінці травня це гостре питання дозволила розв'язати активна робота двосторонньої комісії з економічного співробітництва, проведена під керівництвом Ігоря Прасолова за дорученням першого віце-прем'єр-міністра Сергія Арбузова. Жорстка позиція Кабміну у відстоюванні національних економічних інтересів – і блокаду було знято», - розповідає фахівець.

З вирішенням даної проблеми у сторін практично не залишилося спірних позицій, акцентує урядовий уповноважений у співпраці з РФ, країнами СНД та іншими регіональними об'єднаннями Валерій Мунтіян. За його інформацією, це стосується також і транзиту товарів з України до Прибалтики, Скандинавії. «Арбузову і Прасолову від бізнесу надходили подяки за швидке вирішення проблем, і не тільки з нашої країни», - повідомляє чиновник. Нагадаємо, пару років тому Мінськ вводив обмеження на постачання популярного в країні вітчизняного пива, а Київ нещодавно тимчасово обмежував імпорт білоруської молочної та м'ясної продукції, не менш затребуваної у українського споживача. Крім того, на початку 2013 р. активно обговорювалася можливість введення мита на ввезення в Україну білоруських ПММ, які користуються попитом.

Про підвищення тонусу двостороннього діалогу говорять і результати нещодавньої зустрічі президентів двох держав. На ній була завершена ратифікація Договору про держкордон, підписані угоди між екологічними міністерствами сторін, між прикордонними та лісогосподарськими службами, споживчими інспекціями. Під час зустрічі Олександр Лукашенко оголосив, що вони з Віктором Януковичем досить часто зустрічаються для обговорення існуючих проблем. «Ми маємо практику зустрічатися без шуму, без пилу, обговорювати наші проблеми. Ті, хто вважає, що це чи не перша наша зустріч, глибоко помиляються. До того, як виносити результати домовленостей на широкий огляд, йде велика попередня робота», - сказав президент Білорусі.

А значить, будемо сподіватися на розвиток співробітництва і мінімум взаємних заборон. Тим більше, що у двох країн є великий потенціал взаємодії не тільки у машинобудуванні, а й в інших галузях – від поставок вітчизняної електроенергії у Прибалтику до участі в будівництві першої білоруської АЕС, яке почалося у 2011 році.

ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

518