Кажуть, що у невмілих руках небезпечна будь-яка зброя. А якщо такі руки належать бійцеві, підготовленому для дій у реальних умовах?.. Тут все залежить від виховання та навиків самої людини. Як зробити так, щоб діти, віддані турботливими батьками на тренування по боротьбі, виросли спортсменами, а не перетворилися на агресивну шпану чи бандитів, розбирався ForUm.

Два шляхи - одна дорога

Під час навчання бойовим мистецтвам розвиток особистості має здійснюватися відразу в трьох напрямах: фізичному, розумовому і духовному. Про це ForUm'у розповів викладач Козацької лицарської школи Ігор Мельник. «Викладач, який поважає своє бойове мистецтво, вірить в його користь у щоденному житті, знає, що однієї фізичної підготовки занадто мало. Людина, яка досягає високого рівня фізичного розвитку, повинна також розвиватися духовно і морально. Якщо боєць не може цього зробити, то він - або припиняє займатися, або починає використовувати свої вміння на шкоду, насамперед, собі, оскільки нецільове використання бойових прийомів веде до психологічного і психічного самознищення», - пояснив експерт.

Педагог порадив батькам відповідально підходити до вибору тренера. «Особисте знайомство, вербальний і візуальний контакт - це важливо. Раджу також відвідати тренування, хоча б одне-два. Варто звернути увагу і на манеру спілкування викладача, на його мову, чи немає в ній кримінального сленгу. Сам нещодавно був здивований, коли на змаганнях викладач, підбурюючи учня на рингу, кричав: «Бий його по печіночці!». Це не коректно. Такого бути не повинно. Поведінка тренера, його міміка, жести говорять багато про що. А одним з найкращих варіантів виховання учнів є особистий приклад. Відповідно, від духовного і морального розвитку викладача залежить розвиток його підопічних», - пояснив він.

Є своє бачення проблеми у бойового офіцера, «афганця», заступника командира окремої розвідроти спецпризначення у 1985-1986 рр.., а сьогодні нардепа від фракції ВО «Батьківщина» Романа Забзалюка. Він нагадав ForUm'у, що в часи СРСР східні єдиноборства були заборонені, і хлопці займалися ними в підпільних спортзалах, але вже тоді тренери вибудовували в учнях психологічну, моральну стіну, що не дає підняти руку на «неозброєну» людину: «Навички, доведені до рефлексу, це вже, за великим рахунком, зброя. І пізніше, коли я проходив службу в спецпідрозділах, на тренуваннях також акцент робився на моральній стороні. Вироблялося «гальмо», яке і через багато років не дає використовувати вміння як «вагомий аргумент» у суперечці». Сьогодні ж дійсно є проблема якості подачі спортивних знань та навичок в Україні. І потрібно вивчити, хто, де тренується і тренує, чи немає нацькування людей на хуліганські дії. Державі необхідно серйозно цим займатися».

«Але! Не можна спортсменів ставити в один ряд з гопниками, бритоголовими «неофашистами», які до спорту відносяться поверхово і самостверджуються за рахунок побиття когось. Це не спортсмени, а кримінальна шпана. А якщо людина професійно займалася, наприклад, боротьбою або боксом, і використовувала свої навички в злочинних цілях, то суддя бере це до відома, і під час винесення вироку це може служити обтяжливим фактором», - підкреслив він.

Що скажуть королі

Звичайно ж, ми з даного питання дізналися про думку людей, які домоглися в спорті величезних висот. Так, олімпійський чемпіон 2004 року, триразовий чемпіон світу (1995, 1999, 2002), чемпіон Європи (1999) з вільної боротьби, нардеп від ПР Ельбрус Тедеєв запевнив ForUm, що справжній професіонал зі спорту в життя виносить тільки вміння перемагати, і це не стосується застосування фізичних умінь під час суперечок, або бійок: «Бувають поодинокі випадки, коли спортсмени скоюють злочини. Це трагедії. І ці люди відповідають за всією суворістю закону. Але законодавцю сьогодні треба думати не про те, щоб зробити відповідальність серйознішою, а як підняти масовий дитячий спорт. Адже, породжуючи агресію, кому ти що доведеш у цьому житті? Генетично мій народ знає, що таке війна. І я нікому, не побажаю дізнатися, що це таке, коли діти не повертаються додому. Ми зобов'язані давати людям можливості реалізовувати себе, чи то в спорті, в науці або в інших галузях. Від цього залежить життєдіяльність будь-якої держави».

«Комп'ютерні технології монополізували дитячу увагу. Діти гинуть на уроках фізкультури, що просто жахливо! А як же Олімпійські ігри, європейські, світові чемпіонати? А якщо, не дай Бог, війна, хто тоді захистить Батьківщину? Нам обов'язково потрібні, насамперед, справжні фахівці, вчителі. Вони повинні бути хорошими психологами, людьми, які поганому не навчать, молодшого не образять, до старшого прислухаються. Потрібно дати навички перемагати, незалежно від того, залишиться дитина, коли виросте, у професійному спорті, чи вибере іншу професію. Ми просто зобов'язані залучати дітей до спорту, долучати до здорового способу життя», - резюмував Тедеєв.

Згоден багато в чому з вищесказаним і боксер зі світовим ім'ям, чемпіон Європи, інтерконтинентальний чемпіон за версіями WBO і WBA, чемпіон світу з боксу в суперважкій вазі за версіями WBO і WBC, нардеп Віталій Кличко, який колись сказав, що кулак боксера - це зброя, а кулак Кличка - ядерна зброя, яка поза рингом застосована не буде. «Люди, які домагаються високих результатів у спорті - не агресивні. По-справжньому сильна людина не може бути агресивною, адже їй не потрібно нікому доводити, що вона сильна. Якщо невдаха, слабак шукає жертву, оскільки йому потрібно довести свою нібито силу - це самообман, а не спорт».

«У кожному спорті є філософія. Не пізнавши філософію і її витоки - не отримаєш очікуваний результат. У житті спорт допомагає, оскільки розвиває такі риси як самовіддача, сила духу і характеру. Людина, яка системно займається спортом, вміє так само системно займатися іншими справами, працювати на результат. Це знають в таких навчальних закладах як Стенфорд, Гарвард, Йель, Прінстон, Дю Солей, а також у провідних світових компаніях, а під час прийому на навчання або роботу часто віддають перевагу спортсменам. Знову ж таки, нам потрібно забрати дітей з вулиці: від криміналу, агресії, алкоголю, наркотиків у спортивні секції», - розповів він ForUm'у.

Досвід, психологія і трохи закону

Підтверджують вищесказане і батьки, які самі займалися бойовими мистецтвами, і своїх дітей віддали на навчання. «Я ще дитиною почав займатися греко-римською боротьбою. І батьки, і тренер постійно підкреслювали: не можна отримані навички використовувати проти людей. Ці слова я тепер повторюю своєму синові», - поділився з ForUm'ом киянин Віктор, кандидат у майстри спорту з греко-римської боротьби.

А Дмитро з Криму додав, що спорт повинен розвинути в людині вміння розраховувати на себе, долати свої слабкості і страхи, гасити агресію, а не породжувати її: «У 12 років я почав займатися боротьбою. У 27 років перейшов у бокс, став майстром спорту. Я знаю, наскільки важливим є спортивний азарт, характер, розуміння того, що все залежить від тебе. Іншими словами: або ти, або тебе, третього не дано. А єдиноборства – це, в першу чергу, перемога не над противником, а над своєю слабкістю і невпевненістю. Справді важливо, щоб тренер дав учневі розуміння цього».

Незалежний експерт, колишній керівник Управління по зв'язках з громадськістю МВС України Володимир Поліщук додав, що фізичний розвиток людини, заняття в секціях апріорі не повинні ставати проблемою: «Як правило, вчителі, тренери, інструктори завжди підкреслюють, що не можна проявляти агресію, зловживати навичками. Проблемою може стати використання цією людиною фізичної сили, певних навичок. Якщо все таки під час конфлікту людина використовує ті чи інші прийоми, завдає тілесні ушкодження, то відповідає за законом», - резюмував він.

«Проблеми «людина і зброя», «людина і насильство» займають уми філософів, соціологів і психологів не одне сторіччя, а гуманістичні цінності прищеплюються, насамперед, у родині, а потім - в системі освіти», - нагадала ForUm'у директор Міжнародного гуманітарного центру «Розрада», кандидат психологічних наук Валентина Бондаровська.

«Дуже багато залежить і від того, де і як дитина займається спортивними навичками боротьби або бойовими мистецтвами. Відомо, що багато східних єдиноборств передбачають обов'язкове вивчення філософії та етики застосування цих навичок.

Хороші спортсмени дотримуються правила не пускати в хід свої вміння, не битися в буденному житті. І це дуже хороший приклад для молоді. Але цього недостатньо.

Суспільство і держава повинні приділяти пильну увагу питанням застосування сили. Особливо це стосується зброї. У розвинених країнах, наприклад у Канаді, перш ніж людина отримає право купити зброю, вона повинна пройти не одні курси з її застосування і здати іспити, на яких не допоможуть ні шпаргалки, ні гроші. Так що нам потрібно і тут йти цивілізованим шляхом», - підкреслила психолог.

Фінал

Виходить, що слабка, ущербна, духовно і фізично не розвинена людина не зможе стати по-справжньому ефективним бійцем, а спорт, насамперед, дисциплінує, вчить перемагати свою лінь і приборкувати емоції, добиватися результатів. Але для цього не достатньо просто віддати дитину в секцію. Для успіху необхідні зусилля ще багатьох людей та інститутів...

Юлія Артамощенко,

ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

548