Людина, яка хоча б раз у житті літала літаком, знає, як легко розгубитися, перебуваючи на досить великій території аеропорту. Але тут завжди можна знайти допомогу. Якщо нервуєш, що довго перевіряють документи, - за мить скажуть, що все гаразд, повернуть паспорт, ввічливо посміхнуться і побажають щасливої ​​дороги. Заблукаєш - обов'язково підійде людина у формі і пояснить, куди тобі потрібно. Ми сприймаємо подібні речі як належне, і навіть не замислюємося над тим, яким складним організмом є аеропорт, і як багато людської праці стоїть за його повсякденною безперебійною роботою.
 
Кореспондентам ForUm'у вдалося поглянути на життя Міжнародного аеропорту «Бориспіль» зсередини і дізнатися у співробітників аеропорту, прикордонної та митної служби, за що вони люблять свою роботу.
 
Сьогодні аеропорт «Бориспіль» - найбільший і найпотужніший в нашій країні. Згідно з офіційними даними, він забезпечує близько 65% авіаційних пасажирських перевезень України і щорічно обслуговує понад 8 млн пасажирів. Тут роблять вантажні та пасажирські перевезення близько 50 національних і зарубіжних авіакомпаній більш ніж на 100 регулярних маршрутах.
 
У червні 2012 року в аеропорту відкрили сучасний пасажирський термінал «D», звідки тепер вирушають всі основні міжнародні рейси. Саме там ми і вирішили дізнатися про місцеві секрети.
 
 
 

З роботи - тільки на пенсію
 
В зоні вильоту на другому поверсі нас зустрічає прес-секретар окремого контрольно-пропускного пункту (ОКПП) «Київ» Мар'яна Маркович. Поки оформляються наші пропуски, ми говоримо з нею про особливості служби прикордонників, яких тут понад 300.
 
«Прикордонники - найперші, хто зустрічає пасажира в аеропорту. Від них багато в чому залежить, яким буде перше враження у людини про країну, до якої вона прилетіла. Тому ми постійно працюємо над собою. Спілкуючись з іноземцями, потрібно знати історію, географію, культуру, психологію. І щодня відбувається щось цікаве», - ділиться Мар'яна.
 

За її словами, громадяни України підробляють документи досить часто, переважно з метою працевлаштування в Європі. Причому попадаються шахраї якраз у Борисполі, оскільки думають, що тут їх не перевірятимуть. Нерідко пасажирів з підробленими документами виявляють під час перетину кордону України транзитом. Крім того, втративши паспорт, наші співвітчизники можуть приїхати додому з чужим документом. Найбільш популярна підробка - заміна фотографії або декількох сторінок у паспорті.

Також прикордонникам досить часто доводиться працювати з нелегальними мігрантами.

«Нещодавно була ситуація, коли 11 громадян Китаю прибули в Україну і всі надали запрошення від офіційних державних організацій. Однак у співробітників прикордонної служби виникли підозри, вони зв'язалися з цими організаціями, і виявилося, що жодна з них не видавала ніяких запрошень. Після цього громадяни Китаю зізналися, що їхали в Україну з метою працевлаштування», - розповідає Мар'яна.

Для того щоб виявити ошуканців, у прикордонників є свої професійні секрети. Наприклад, людина, яка приїхала з метою працевлаштування, але каже, що з туристичною метою, зазвичай не може розповісти, які екскурсії хоче відвідати і що знає про місто. Також «заробітчани» попадаються на абсолютно новому одязі, який спеціально куплений для подорожі, не розгладжений, іноді навіть з цінниками.

Досить часто прикордонникам доводиться відмовляти у перетинанні державного кордону дітям. Головна причина - відсутність доручення батьків і документів на перетин кордону, недійсні документи для закордонних поїздок, закінчення терміну дії паспорта або технічна несправність документа.

Так, за словами Мар'яни, батькам варто пам'ятати, що діти можуть вирушити за кордон тільки за наявності нотаріально завіреної згоди батьків. Перетинати кордон без згоди одного з батьків дитина може тоді, якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, при наявності у проїзному документі запису про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітки про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві України за кордоном. Також без нотаріально завіреної згоди можна обійтися у разі пред'явлення таких документів як: свідоцтво про смерть другого з батьків, рішення суду про позбавлення батьківських прав, визнання безвісти зниклим або недієздатним другого з батьків, рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України дитини до 16 років без згоди та супроводу другого з батьків, довідка про народження дитини, видана відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Крім того, не всі знають, що в Російську Федерацію діти до 16 років можуть в'їжджати тільки за наявності свідоцтва про народження, а до Республіки Білорусь - за наявності проїзного документа дитини, або за паспортом громадянина України для виїзду за кордон батьків, у який вони вписані.

Також Мар'яна розповіла нам, що нещодавно в аеропорту впровадили систему попередньої обробки інформації, що багато в чому спростило процедуру перевірки документів. Тепер, не пізніше ніж за 30 хвилин до вильоту міжнародного рейсу в «Бориспіль», прикордонникам надходять відомості про пасажирів, які слідують цим рейсом. І поки вони знаходяться в повітрі, отримані дані перевіряються по всіх базах даних правоохоронних органів України. До прильоту сюди співробітники прикордонної служби вже отримують всю необхідну інформацію, тому лише ідентифікують особистості гостей, що займає максимум 30 секунд на кожного.

Крім того, як розповіла нам Мар'яна, тепер громадяни України, які часто подорожують, можуть оформити спеціальну електронну картку і користуватися окремим коридором руху, тобто проходити контроль позачергово.

Згідно з чинним законодавством України, неповнолітні громадяни України виїжджають з України за наявності проїзного документа дитини, який видається дітям у віці до 18 років, або якщо вони вписані в закордонний паспорт одного з батьків. При цьому у паспорти батьків з 5-річного віку дітей вклеюються фотокартки.


Ми отримуємо свої пропуски, проходимо перевірку документів і багажу співробітниками служби авіаційної безпеки (САБ) і підходимо до зони паспортного контролю.
 
 
 

Людей поки що небагато, і на наші запитання погоджується відповісти Сергій Суворков, який служить в аеропорту вже 3 роки.
 
Від нього ми дізнаємося, що активними порушниками на кордоні є не лише українці. Так, багато іноземців перебувають на території України довше, ніж належить, а потім намагаються перетнути кордон з недійсними або чужими документами.
 
За словами Сергія, у разі будь-яких підозр інспектор прикордонного контролю повинен зберігати незворушність і викликати старшого по зміні. Людині пояснюють, що її документ необхідно перевірити, і що це стандартна процедура. Згідно з українським законодавством, на вивчення паспорта у прикордонників одна година. Відповідно, вони мають повне право затримати людину на цей час.
 

«Звичайно ж, у нас є база даних, - розповідає Сергій. - Але зазвичай до неї справа не доходить, оскільки у нас працюють фахівці високого рівня, які відразу розуміють, що це підробка. Крім того, у нас є спеціальні інструменти для роботи. Це прилад «Діксі», який стоїть у кожній кабіні паспортного контролю і перевіряє документ за допомогою ультрафіолетового випромінювання, проникаючого випромінювання і світла. Також є спеціальні лупи. А якщо потрібно провести більш детальну перевірку, ми використовуємо відеоспектральний компаратор VSС -5000».
 
Для того щоб правильно поводитися з пасажирами, всі прикордонники проходять психологічну підготовку - як при вступі на роботу, так і перед кожною зміною. З ними проводять психологічні тренінги й різні рольові ігри, наприклад, коли хтось грає роль пасажира, який обурений або напідпитку.
 
«Для мене кожен день на зміні особливий. І я помітив, що всі офіцери і службовці, які працюють у підрозділах охорони кордону, буквально залежні від своєї роботи. Без неї навіть у відпустці ми довго бути не можемо. Це великий потяг до людей, до всього нового і нестандартного. Особисто я люблю, коли восени починається паломництво хасидів.
 
Відбувається безліч смішних ситуацій. Це дуже неординарні люди. Наприклад, один заспівав, тут же хтось підтягнув, другий вийняв барабан, третій гітару - і прямо в залі танцює і водить хороводи сотня людей».
 
Тепер ми йдемо туди, куди простим смертним вхід заборонено - до центрального штабу відділу прикордонної служби «Бориспіль-1».
 
 
 

У класі підготовки персоналу.
 


Як розповів нам заступник начальника відділу прикордонної служби «Бориспіль» з персоналу Сергій Сєров, тут не тільки проводять рольові ігри і тренінги, а й розповідають про те, на що варто звернути увагу сьогодні у зв'язку з тією чи іншою категорією рейсу.
 
«Є країни, з яких ми гіпотетично можемо чекати прибуття нелегальних мігрантів, про що говоримо нашим інспекторам. Наприклад, доручаємо їм звернути увагу на людей певного віку або з конкретної країни».
 

За словами Сергія, у прикордонну службу охоче йдуть люди різного віку.
 
«Ми дуже цінуємо старших співробітників, які мають колосальний досвід. Наприклад, у нас є співробітник, який зустрічав «Олімпіаду-80» у кабіні паспортного контролю. У той же час серед нас багато молодих хлопців від 20 років. Чимало мають по дві вищі освіти, крім військової ще й психологічну або педагогічну. Тільки за минулий рік до нас прийшло близько 120 осіб. Робота настільки цікава і захоплююча, що ніхто за власним бажанням звідси не йде. Мало того, ті, хто пішли на пенсію, просяться назад».
 
У їдальні.
 

А це той самий відеоспектральний компаратор VSС -5000, який має безліч функцій, що дозволяють визначити підроблений документ. Ми перевіряємо справжність паспорта нашого фотографа. Начебто все нормально.
 

Всі написи можна збільшити до величезних розмірів і таким чином легко помітити підроблений підпис.
 

А тепер нас чекає зустріч з кінологами.
 
Вони під'їжджають на службовій машині і з ходу починають позувати і жартувати.
 
 

Олександр Жук працює кінологом вже 13 років. Розповідає нам про те, що на балансі прикордонників знаходиться вісім собак: спанієлі, вівчарки і один фокстер'єр. Для роботи в аеропорту, переважно, використовують спанієлів і фокстер'єра, щоб не лякати пасажирів.
 
«Головне, щоб собака був дуже добрим і міг працювати серед людей, щоб не вкусив, навіть якщо йому наступлять на лапу», - розповідає Олександр.
 
Зазвичай собака служить 8 років, після чого проходить комісію, і якщо здоров'я дозволяє, залишається ще на пару років.
 
Цезар займається пошуком наркотичних і вибухових речовин. Реагує, сідаючи на задні лапи або лягаючи на землю, гавкати йому заборонено. Крім того, через маленький розмір він може пролізти в такі місця, куди не дістати вівчарці.
 
 
 

На прощання Мар'яна Маркович розповідає нам зворушливий випадок з її службової практики. Одного разу до прикордонників в аеропорт «Бориспіль» зателефонував хлопець зі Сполучених Штатів, який попросив допомоги, щоб освідчитись дівчині. Вони погодилися, і дівчина отримала пропозицію руки і серця прямо в аеропорту у супроводі двох співробітників прикордонної служби. Ймовірно, ця робота робить людей невиправними романтиками.
 
Екстрим як буденність

Тепер настав час для спілкування безпосередньо зі співробітниками аеропорту. Ми знайомимося з черговою залу аеровокзалу Оксаною Видолоб, яка працює тут вже 19 років. Ця жінка знає відповіді на всі запитання пасажирів: з якої стійки і коли починається реєстрація на рейс, де вихід на посадку і митний контроль, куди потрібно йти і що робити…
 
«Для мене головне - щоб людина під час посадки вчасно потрапила на рейс і зберегла гарний настрій. Пасажири бувають різні і треба вміти їх заспокоїти», - розповідає Оксана.
 
За словами Оксани, в кожну зміну в аеропорту працює до 10 осіб. Якщо хтось губиться, то чергові роблять оголошення і звертаються до представника авіакомпанії з повідомленням про те, що пасажир зараз підійде. Зазвичай всі знаходяться.
 
Оксана з теплотою згадує своє чергування під час фінального матчу ФЧ «Євро» і ділиться з нами секретом: вона не стала стюардесою, оскільки боїться літати.
 

Пасажири прибули.
 

Прес-секретар аеропорту «Бориспіль» Оксана Ожигова веде нас до стоянки літака, де ми спостерігаємо за тим, як проходить технічне обслуговування.
 
Літак заправляють питною водою, завантажують бортхарчування і багаж.
 
 
 

Своєї черги чекають інші літаки.
 

Кожна зі стоянок має свої координати. Літак налаштовує себе як GPS для орієнтування по них під час рулювання в складних погодних умовах.
 

Незабаром на стоянці з'являються стюардеси і стюарди.
 
 
 

Найкрасивішим у цьому процесі, звичайно ж, є зліт.
 
 

А цей чоловік «штовхає» літаки. Говорячи професійно, працює водієм буксирувального тягача.
 
 

Оскільки літак не може самостійно рухатися заднім ходом, спочатку його підштовхують за допомогою тягача, який «бере» затискачами літак за передню стійку і піднімає. Найнебезпечніше в цій роботі - вивернути стійку, адже повітряне судно коштує божевільних грошей. Та про це водій воліє не думати.
 

Також ми знайомимося з Володимиром Уріловим, начальником відділу виробництва аеродромної служби «Борисполя», який займається експлуатаційним утриманням аеродрому.

Раз на три години, а також при будь-яких змінах погодних умов інженерно-технічний персонал відділу оглядає злітно-посадкову смугу. Вона завжди повинна залишатися чистою і придатною до польотів. Влітку доводиться доглядати за ґрунтовою частиною, стежити, щоб трава не була вище 30 см, інакше там будуть гніздитися птахи. Взимку - боротьба з льодом і снігом.

«У нас є спеціальний міжнародний код з 8 цифр. Він передається в ефір і поширюється за спеціальною системою зв'язку. Завдяки цьому екіпажі в усіх аеропортах отримують на брифінгу інформацію про стан смуги. Потім ми приймаємо рішення: що потрібно робити, чи достатньо обробки хімічними реагентами, чи потрібно викликати техніку і чистити покриття…

У зимовий період складається спеціальна сніжна телеграма англійською мовою про небезпечні умови, пов'язані зі снігом. Її отримують екіпажі й авіакомпанії перед початком польоту», - розповідає Володимир.

 
 
У відділі виробництва працюють люди, які отримали одну з найрідкісніших спеціальностей - будівництво та експлуатація аеродрому. Їхня робота - одна з найвідповідальніших.

«Робота цікава й екстремальна, але ми її сприймаємо як обов'язкову складову. Головне - вміти адекватно реагувати на позаштатні ситуації. Найскладнішим періодом я можу назвати минулу зиму, коли кількість опадів перевищила продуктивність техніки. Причому в Європі аеропорти закривалися, а у нас лише було скорочення числа рейсів. Взагалі, в зимовий період працювати найважче. Ми в ці місяці навіть у відпустку не ходимо».

Разом з Володимиром ми вирушаємо на злітну смугу. На ній чорні сліди від коліс літаків, що говорить про інтенсивність польотів.

Володимир розповідає, що смуга аеропорту має систему третьої категорії посадки (її ширина - 60 м, довжина 4 кілометри), і може використовуватися навіть під час найскладніших погодних умов, а також для аварійної посадки аеробуса.

 
 
Через кілька хвилин на смугу приземлиться літак, тому ми їдемо назад до терміналу. Покидати аеродром і доброзичливих співробітників не хочеться, однак нас уже з нетерпінням чекають митники.
 
 
 
Іноземці так не поводяться
 
У терміналі D пункт контролю багажу пасажирів з'явився нещодавно. Багаж митники перевіряють вибірково.
 
 
 

Цьому чоловікові довелося показати валюту.

 
Митний інспектор Галина розповідає нам про те, що наші пасажири на митників, в основному, реагують абсолютно неадекватно.

«Деякі відразу кричать «Шо нада?». Я вважаю, що все залежить від виховання людини. Іноземці так не поводяться. Якщо ви відповіли на всі запитання, ми дякуємо, і ви йдете далі. Але багато хто завжди незадоволений: «Я стільки літаю, а ви до мене чіпляєтеся». Ми дуже ввічливо і спокійно вибачаємося. Головне - завжди посміхатися».

 
За словами Галини, українці не знають про те, що цінні речі потрібно декларувати.
 
«На бульварі Шевченка можна взяти дозвіл на вивезення картин, ікон, антикваріату. Якщо ви отримаєте свідоцтво, митний інспектор пропустить вас з ним не вагаючись. Самі ми не експерти. Ми їх викликаємо окремо, якщо люди везуть щось раритетне. Також варто знати, що зовсім не можна вивозити старовинні ікони, проте до сучасних це не відноситься. Ордени і медалі можна вивозити тільки за наявності документів».
 
Інспектор Юлія розповідає нам про те, що кожен день митника починається з п'ятихвилинки, на якій йому розповідають про зміни в нормативно-правових актах, знайомлять з розпорядком дня і визначають робоче місце. Агресивним пасажирам інспектори пояснюють українське законодавство і митні правила. До речі, саме для цієї мети у кожного з них з собою завжди знаходиться валіза з усіма документами і печатками. Вони потрібні для підтвердження слів інспектора, у разі, якщо цього вимагає пасажир.
 

За словами Юлії, насамперед у співробітників митниці викликає підозру людина з великою кількістю багажу, невпевнена або нервова. Якщо людину затримують у коридорі, багаж відкривається на спеціальній стійці, оцінюється, і якщо в ньому немає нічого обмеженого або забороненого для ввезення, пасажир проходить далі. В іншому випадку складається протокол про порушення митних правил.

«Бувають і кумедні випадки. Ось нещодавно пасажир провозив 14 маленьких мавп. А я писала протокол на 746 ампул тестостерону, які громадянка України вивозила до Азербайджану для спортсменів», - розповідає Юлія.

Також у розпорядженні співробітників митниці різні аналізатори для дорогоцінних металів і наркотичні тести, однак нам їх чомусь не захотіли показувати. А співробітник відділу по боротьбі з наркотиками і зовсім втік.

Зате нам вдалося подивитися на рентген-апарат для багажу і навіть просканувати на ньому мою сумку. Інспектор прийняв мою флешку за ножик, однак все обійшлося, і пройти до службової кімнати митниці мені не довелося.

 
Головний інспектор оперативного відділу Київської обласної митниці Олена Дейнеко показує нам протоколи і ділиться секретами роботи.

«Ми працюємо давно і знаємо, з яких рейсів можуть бути правопорушення. Наприклад, якщо відпрацьовуємо Дубаї, знаємо, що можна знайти хутряні вироби або електроніку, яка там дешева. З Туреччини можна чекати шкіру, текстиль».

 
У той же час дані про наркотики або зброю митники отримують за оперативною інформацією. Виявленням осіб, які причетні до переміщення товару, також займається окремий відділ. З їх допомогою, наприклад, нещодавно виявили хлопців з Фастова, які вивозили в Китай український бурштин.

«Останнім часом найбільшу кількість протоколів ми складаємо щодо ввезення і вивезення валюти. Також люди везуть з собою ручки, флешки і брелки з відеокамерами, глушилки і пристрої для прослуховування мобільних телефонів, за що передбачається вже кримінальна відповідальність», - розповідає Олена.

Щодня Олена оформляє мінімум шість протоколів. У журналі фігурують айфони, шуби, патрони, сигари і навіть металошукач. За її словами, порушень так багато тому, що наші громадяни не знають митних правил.

«У всіх є телефони і ноутбуки, також можна підійти і почитати митні правила в аеропорту. Але люди це роблять, лише тоді коли вже всього накупили, і їх зачепила перевірка. Тоді вони читають і кажуть: так, справді. Також відкрита інформація про те, де можна задекларувати багаж, скільки становить відсоток. Проте українці не бажають знайомитися із законодавством зовсім. Ті ж іноземці, спускаючись з ескалатора, вже читають митні правила. Якщо не знайшли, підходять і у нас запитують, що з собою можна везти».

Крім того, за словами Олени, багато хто не знає про існування указу Кабінету Міністрів №770 про перелік ліків, які не можна ввозити в Україну. Для них потрібно везти з собою дозвіл лікаря і декларувати їх під час відльоту і прильоту.

 
 
За словами головного інспектора, для того щоб ваша поїздка була комфортною, потрібно чітко знати, що можна ввозити через «зелений коридор». Пасажиру дозволено мати при собі товари на суму, що не перевищує 1000 євро, і максимум 10 тисяч євро готівкою.

З особистих речей з собою можна брати індивідуальні або особисті речі зі слідами використання (носіння): засоби гігієни, косметичні засоби, одяг, нижню білизну, взуття, прикраси; письмові та канцелярські приналежності; вироби медичного характеру, лікарські засоби за рецептом лікаря.

Тільки в одному екземплярі можна мати: фотоапарат, кіно-, відеокамеру, бінокль, магнітофон, диктофон, програвач компакт-дисків, радіоприймач, телевізор, інвалідну коляску, спортивне спорядження.

По дві штуки можна провозити: мобільні телефони, пейджери, переносні музичні інструменти, переносні персональні комп'ютери, калькулятори, електронні книжки, годинники.

У кількості трьох одиниць можна мати при собі флеш-карти.

Також кожен мандрівник має право провозити 0,5 літра туалетної води та 100 грамів парфумів, 200 сигарет, 50 сигар чи 250 грамів тютюну або ж всі вироби в наборі, вага яких не перевищує 250 грамів.

Продуктів харчування можна взяти на суму не більше 200 євро. Міцні алкогольні напої дозволяється провозити в обсязі 1 літр, вино - 2 літри, пиво - 5 літрів.

Забороняється перевозити зброю, наркотики, радіоактивні речовини, отруйні речовини, вибухонебезпечні речовини, культурні цінності.

Ми хотіли подивитися на склад конфіскованих речей, проте на це, виявляється, необхідний окремий дозвіл.

Йдемо на зустріч з головним інспектором з питань доступу до публічної інформації та звернень громадян Мариною Боліцок.


З собаками працювати приємніше


Марина веде нас у відділ кінологічного забезпечення. Побачивши нас, собаки у вольєрах заливаються гучним гавкотом. Кінолог Ваня пояснює, що вони не зляться, а хочуть показати себе перед гостями - майже всі охоче позують для камери.

Кінологи сподіваються, що в недалекому майбутньому відділ перетвориться на повноцінну кінологічну службу. На даний момент на балансі митниці 16 собак. Серед них - бельгійські вівчарки, американські спанієлі, російський спанієль і чорний лабрадор.

 
 
 
 
 
Ваня спростовує думку про те, що для того щоб навчити собаку знаходити наркотики, його ними годують.
 
«Тренують собаку таким чином. Спочатку він шукає просто м'яч, потім наполовину видимий м'яч, наприклад, десь у сітці, потім його ховають повністю, і собака включає не тільки зір, а й нюх. Коли цей навик доходить у нього до автоматизму, і він знаходить м'ячик у будь-якому положенні, захований у складних місцях, ми кладемо поряд з ним замінник коноплі, і він шукає іграшку поруч із запахом наркотику. Коли він її позначає, ми підкидаємо їй інший м'яч, без наркотику, щоб він думав, що сам його знайшов. Потім починаємо обрізати по частині іграшки біля запаху наркотику і так переходимо на просто чистий запах. Потім вчення і повторення, загальний курс дресирування».
 
Щоб працювати в митній службі, собака повинен бути за темпераментом холериком і любити грати. Мура - з таких. Перевіряє навіть службовий автомобіль про всякий випадок.
 
 

Начальник відділу кінологічного забезпечення Євген Скрипниченко розповів нам, що кінологи разом із собаками проходять навчання в Хмельницькому кінологічному центрі. У Борисполі псам не вистачає нормального полігону з естакадами і доводиться тренуватися на прилеглій галявині, де вони відволікаються на місцевих жителів та інших чотириногих.

Інспектор-кінолог Київської обласної митниці Вікторія Сампліна перейшла на роботу з собаками з посади митного інспектора. Жартує, що з собаками працювати приємніше.

«За кожним кінологом закріплені собаки. У мене їх два - Пако і Сілкі. Вони проходять обов'язкові тренування із запахоносієм перед кожним виходом на роботу. Запалу собаки вистачає тільки на кілька годин роботи, тому його потрібно постійно підбадьорювати. Адже вони, мов діти, - пограв, нічого немає, образився і пішов».

 
Один з вихованців Вікторії навіть вміє співати.
 

Головне місце роботи кінолога - багажне відділення. У разі будь-якої реакції собаки на багаж, співробітник відмічає рейс та ім'я пасажира і чіпляє на валізу відповідну бирку. Після того як пасажир отримає сумку, його попросять пред'явити свій багаж.

«У нас було багато випадків виявлення наркотиків, і досить гучних. Торік наш собака у подвійному дні валізи знайшов героїн. Однак, переважно в Україну везуть дорогі наркотики, які транспортують в собі. У зв'язку з цим використовувати чотириногих не актуально. Цього року таких випадків ще не було», - ділиться з нами Вікторія.

До речі, один з собак, який навчений знаходити вибухонебезпечні речовини, регулярно працює на пошті з вантажами. Виявляється, що українські прапорщики досі регулярно відправляють запчастини від радянської зброї до Америки.

З кінологами не хочеться прощатися особливо. Собаки проводжають нас, радісно виляючи хвостами, мабуть їм було трохи нудно сидіти під час інтерв'ю.

Наш день, проведений в аеропорту «Бориспіль», виявився дуже насиченим. Ми побачили не лише злагоджену роботу його служб, а й щиру відданість багатьох співробітників справі, якою вони займаються. На жаль, ми не встигли приділити належну увагу роботі Служби авіаційної безпеки, однак сподіваємося це зробити у майбутньому. Ну а всім співробітникам і службам аеропорту «Бориспіль» бажаємо взаєморозуміння і якомога більше привітних пасажирів.

Анастасія Піка, фото Максима Требухова,

ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

1626