Відправити дитину до школи у шість років чи все ж почекати ще рік? Таке питання щорічно постає перед тисячами батьків. Цього року, за оперативними даними Міносвіти України, приймати правильне рішення доведеться батькам близько 440 тисяч дошкільнят. У відомстві зазначають, що за останні п'ять років кількість дітей, які йдуть до школи з шести років, зросла на 22,5 тисячі. У той же час кількість семирічок – на 7,1 тисячі осіб. «Якщо у 2008/2009 навчальному році шестирічних першокласників було на 168 800 більше, ніж семирічних учнів перших класів, то у 2012/2013 навчальному році така різниця складала 184400 учнів. У навчальному році, що завершився, у перших класах навчалися 304,5 тисячі шестирічок і 120100 семирічок», - інформують у департаменті загальної середньої та дошкільної освіти МОН України.

Проте, незважаючи на таку динаміку, одвічні «може, малий ще?», «навіщо відбирати у дитини зайвий рік дитинства?», як і раніше, не дають спокою не тільки татам і мамам, але також бабусям і дідусям.

«Ми довго думали, відправляти доньку цього року до школи чи ні. Чимало сперечалися, а потім погодилися, що остаточне рішення приймемо після того, як закінчаться підготовчі курси у школі. Порадилися з педагогами і все-таки вирішили, що підемо у перший клас. Букви вже знає, рахувати вміє. З колективом проблем не має бути. Вона у нас з трьох років у садок ходить», - розповідає Любов, мама шестирічної доньки.

Батьки семирічного Родіона кажуть, що минулого року так і не наважилися відправити сина до школи. «Нам вихователь у дитячому садку порадила все ж почекати зі школою. І зараз, дійсно, я розумію, що ми правильно вчинили. За рік він став абсолютно іншою дитиною. Якщо раніше у садочку були постійні зауваження про те, що він крутиться на заняттях, не хоче виконувати бодай якісь завдання, не кажучи вже про те, з якими труднощами давалося вивчити чотири рядки вірша на який-небудь з ранків. То тепер він сам нагадує нам, що потрібно вивчити вірш, що не вередує, коли я пропоную йому позайматися. У нього з'явилося почуття відповідальності. Син відчуває, що у нього є обов'язки», - радісно ділиться мама хлопчика Світлана.

Таких історій не перелічити. Особливо напередодні навчального року форуми починають майоріти питаннями про те, у якому ж віці краще відправити своє чадо гризти граніт науки. Комусь боязно, що їхній шестирічний малюк поки ще не в силах впоратися зі шкільною програмою, комусь, навпаки, здається, що дитина все знає і вміє і нічого йому засиджуватися у дитячому садку до семи років. Так хто ж правий?

Конкретну вікову «формулу» готовності дитини до шкільного життя не беруться називати ні педагоги, ні психологи. Мовляв, усьому свій час і у кожного він свій. При цьому чітко виділяють кілька чинників, які вказують на те, що малюк дійсно «дозрів» для уроків. «Якщо ви збираєтеся відправляти дитину до школи, треба враховувати її фізичну, психологічну готовність, а також інтелектуальний рівень», - радить психолог Валентина Єфімова.

У тому, як визначити, чи готовий ваш малюк змінити статус дошкільника на школяра, розбирався ForUm.

Не алфавітом єдиним…

Якщо батьки часто оцінюють майбутнього першокласника за його знаннями, то експерти сходяться на тому, що похід у перший клас має супроводжуватися не просто вмінням дитини читати і писати, але і її психологічною готовністю сісти за парту і виконувати поставлені вчителем завдання. Важливою також є її фізична підготовка і стан здоров'я.

Перехід до більш суворого розпорядку, ніж був у дитячому садку, - своєрідне випробування для маленького школяра. І від того, наскільки він буде морально готовий до нього, залежить і його подальша успішність і настрій, з яким він піде у школу.

«Дитину треба готувати до школи не тільки у контексті оволодіння читанням, рахунком і письмом. Підготовленість до шкільного життя означає і психологічну готовність розуміти вимоги і дотримуватися їх, деяку психологічну зрілість щодо управління собою, терпіння і вміння рахуватися з іншими людьми. За відсутності такої зрілості та готовності (після приходу в школу. - Ред.) у дитини виникає стрес. Вона може відставати у навчанні і отримувати багато зауважень з приводу своєї поведінки. Це призводить не тільки до зниження самооцінки дитини, а й до її зацькованості, небажанню ходити до школи, навіть до асоціальних вчинків і психосоматичних порушень здоров'я», - говорить директор Міжнародного гуманітарного центру «Розрада», кандидат психологічних наук Валентина Бондаровська.

Подібної думки дотримується і її колега, психолог Валентина Єфімова, яка зазначає, що у разі, якщо дитина виявиться не готовою до тривалих занять, вона буде втомлюватися, нервувати, заважати займатися своїм однокласникам. «Крім того, у дитини може з'явитися просто огида до самого процесу навчання. І виходить, що замість користі, їй завдадуть непоправної шкоди. А потім дуже важко мотивувати малюка до того, щоб він хотів ходити до школи, займатися і у нього була активна пізнавальна діяльність», - говорить експерт і додає, що важливим є також комунікативний фактор. Іншими словами, вміння спілкуватися з однолітками і «чужою тіткою, яка називає себе вчителькою».

Відповідно, самі батьки повинні звертати на це увагу, цікавитися такими речами у вихователів, які як ніхто інший бачать, наскільки дитина старанна на заняттях, чи вміє вона організувати себе, чим цікавиться і як спілкується з товаришами по групі. Якщо ж малюк не ходить у дитячий садок, то самі дорослі в силах відстежити його поведінку вдома і зробити відповідні висновки.

Вихователь дитячого садка з двадцятирічним стажем Лариса Олександрівна розповідає, що батьки часто звертаються до неї за порадою у таких питаннях. Каже, що за досить тривалу педагогічну практику встигла вивести свої показники, які дозволяють визначити, чи пора дитині за парту. «Знаєте, як можна визначити, що дитину вже можна віддавати до школи? Коли вихователь каже: «Дітки, починається заняття», а дитя спокійно кидає всі іграшки і йде займатися. Якщо дитина починає вередувати, до школи їй ще рано», - розповідає вона, додаючи, що дитина сама повинна тягнутися до знань, виявляти цікавість до пізнання чогось нового. І таке завзяття часто видно неозброєним оком. При цьому педагог зазначає, що батькам не можна плутати це прагнення з нав'язуванням знань, до якого нерідко вдаються мами і тата в гонитві за тим, щоб дитина якомога раніше все знала і вміла.

«До першого класу можна змусити вивчити дитину і таблицю множення. Але, як кажуть, насильно милим не будеш. Одна справа, коли дитині це цікаво, а інша - коли батьки змушують її вчити, до того ж несвоєчасно, тим самим формуючи у дитини негатив до занять. Метод примусу в даному разі не працює. Необхідно зацікавити дитину. Вчити її в ігровій формі, поступово привчаючи до повноцінного процесу навчання», - говорить педагог.

Буквар на допомогу

Тим не менше, це не означає, що треба закинути дитину і не займатися з нею. Звичайно ж, цього ніхто не радить. Фахівці підкреслюють, що просто все має бути в міру, і не заперечують, що, йдучи в перший клас, дитина повинна бути інтелектуально підготовленою. Вона повинна добре засвоїти ту базу знань, яка дається у дитячому садку. Надалі це тільки сприятиме їй.

«Є категорія батьків, які кажуть: «У школу піде – всьому навчиться. Для того і школа створена, щоб вчилися діти» або «Навіщо позбавляти дитину дитинства і залучати її до навчання ще до того, як вона піде до школи?» Це категорично хибні твердження. Тому що, коли дитина пізнає нове, навіть якщо вона вчиться рахувати у 2 або у 3 роки, це не означає, що ви позбавляєте дитину дитинства, це означає, що ви полегшуєте дитині сам процес навчання у майбутньому. Звичайно, насильно підходити до цього питання не можна. Треба робити так, щоб дитині було цікаво», - каже Валентина Єфімова.

На думку психолога, бажано, щоб, йдучи до школи, першокласник вже вмів читати, тому що йому буде простіше формувати свої власні думки, а читаючи завдання з математики, він буде швидше її розуміти. Тим самим це полегшить йому навчання і допоможе захистити від зайвих стресів.

Слово за батьками

Навіть такий невеликий перелік чинників дає можливість оцінити ступінь готовності вашого чада до шкільного життя. Головне – приділити цьому належну увагу. Час для роздумів ще є. За інформацією Міністерства освіти і науки, прийом дітей до перших класів завершиться 31 серпня. І незважаючи на те, що, відповідно до законів України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», з 2001-2002 навчального року навчання у 1 класі починають діти, як правило, з 6 років, остаточне рішення, у якому віці відправляти дитину до школи, ухвалюють все ж батьки.

І якщо ви бачите, що маляті варто дати ще час на підготовку, не бійтеся, що його у шість років не візьмуть у дитячий садок. «Якщо дитина досягла шестирічного віку, дошкільні навчальні заклади не можуть відмовити батькам у подальшому отриманні дошкільної освіти їхньою дитиною. Однак батькам необхідно усвідомлювати, що дитина почуватиметься комфортніше у колективі дітей однієї вікової групи», - пояснюють у департаменті загальної середньої та дошкільної освіти Міносвіти.

Тим же батькам, які відправлять свою малечу у новому навчальному році до першого класу, психологи радять активніше брати участь у шкільному житті своїх дітей. «З першого дня шкільного навчання потрібно придивлятися до дитини і намагатися компенсувати її проблеми, перебувати у контакті з учителем і психологом. Розвивати її інтерес до пізнання і формувати необхідні моделі поведінки», - рекомендує Валентина Бондаровська. У потоці повсякденної суєти і клопотів знайдіть час і приділіть маленькому школяру більше уваги, підтримайте у його починаннях і допоможіть розібратися у новій системі.

Для довідки:

У 2008/2009 навчальному році у 1-х класах налічувалося 383, 1 тис. першокласників

У 2012/2013 навчальному році у 1-х класах почали навчання 431, 2 тис. учнів.

Умови прийому дітей до 1-х класів загальноосвітніх навчальних закладів на 2013-2014 навчальний рік не змінилися.

ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

825