З початку нинішнього року українська «швидка» зажила за новими правилами – набув чинності закон «Про екстрену медичну допомогу». Сам документ багатообіцяючий і націлений на те, щоб знизити смертність серед населення і забезпечити максимально швидке прибуття карет швидкої допомоги до пацієнта. Стосується це як міської, так і сільської місцевості.
Через п'ять місяців дії нових норм у Міністерстві охорони здоров'я відзвітували, що на сьогоднішній день в усіх регіонах України створені та зареєстровані центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також затверджено їхній штат. Але незважаючи на це, фахівці не приховують, що роботи ще більш ніж достатньо. Серед першочергових завдань – створення дата-центрів і єдиних оперативно-диспетчерських служб, оснащених GPS-навігацією.
Детальніше у тому, як тепер функціонуватиме швидка допомога і чи варто українцям чекати істотних змін, розбирався ForUm.
Екстрена неекстреність
Поряд із затвердженим законом було також прийнято постанову Кабінету Міністрів «Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події», згідно з яким за екстреним зверненням у межах міста «швидка» повинна прибути через 10 хвилин після виклику, а у сільській місцевості – через 20 хвилин. Згідно з документом, нормативи можуть бути перевищені лише на 10 хвилин, та й то у разі негоди.
Крім цього, відтепер існують критерії, згідно з якими диспетчер, який приймає звернення пацієнта, повинен визначити, екстрений це виклик чи ні, невідкладно відправляти до нього бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги або перенаправити звернення до відповідної установи охорони здоров'я первинної медико-санітарної допомоги.
«Є виклики, які належать до функцій швидкої медичної допомоги, а є пов'язані з функціями первинної медико-санітарної допомоги. Тому диспетчер може передати виклик або на «первинку», для того щоб до пацієнта приїхав сімейний чи дільничний лікар, або ж приїхала бригада швидкої допомоги, якщо для цього є підстави», - підкреслює начальник відділу екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров'я Михайло Стрельников.
Так, бригаду швидкої допомоги невідкладно повинні відправити до пацієнтів, які у стані, що супроводжується непритомністю, судомами, раптовим розладом дихання, раптовим болем в області серця, блювотою кров'ю, гострим болем у черевній порожнині, зовнішньою кровотечею, ознаками гострих інфекційних захворювань, гострими психічними розладами, що загрожують життю та здоров'ю пацієнта або інших людей. Також «швидка» поїде до пацієнта з травмами, у тому числі отриманими внаслідок ДТП, аварії на виробництві або стихійного лиха. До хворого з переохолодженням, тепловим ударом, ураженого електричним струмом або блискавкою, потерпілому від укусу тварин. Розраховувати на прибуття «швидкої» можуть також вагітні жінки, у яких почалися передчасні пологи або сталися якісь інші порушення нормального перебігу вагітності.
До категорії неекстрених звернень сьогодні віднесені виклики пацієнтів, у яких раптово підвищилася температура тіла з кашлем, нежиттю, болем у горлі, розболілася голова, спостерігається запаморочення і слабкість, підвищився артеріальний тиск або проявився больовий синдром у онкохворого. Сюди ж відносять і загострення хронічних захворювань травної системи і гіпертонічної хвороби. На такий виклик повинен приїхати сімейний чи дільничний лікар. Якщо ж такої можливості немає, то пацієнту годину доведеться чекати «швидкої» або ж самостійно відправитися у лікарню.
Де-юре
Разом з цими розмежуваннями у системі швидкої допомоги грядуть і технологічні зміни. Зараз медики працюють над реалізацією Національного проекту «Вчасна допомога», завершення якого заплановане на 2014 рік. За цей час у кожному регіоні повинна з'явитися єдина оперативно-диспетчерська служба і два дата-центри на всю Україну. Фахівці впевнені, що їх створення в рази спростить роботу системи і дозволить більш ефективно розподіляти робочий ресурс бригад швидкої допомоги. Завдання, яка буде покладене на диспетчерів, – приймати звернення, визначати, до якої категорії вони належать, і відправляти до пацієнта бригаду швидкої допомоги, яка територіально найближче розташована до місця виклику. До речі, одна із важливих змін, що дозволяє диспетчеру приймати таке рішення, – це передбачена законодавством екстериторіальність. Це правило буде діяти як у межах міста, так і у сільських населених пунктах.
«Бригада, яка належала колись до району, тепер поставлена на баланс області, і приїжджати на виклик буде найближча бригада, а не та, яка обслуговує цей район», - пояснює Стрельников.
«Розміщення надання допомоги було на рівні районів. Тобто фінансувалося районною адміністрацією. І поїде машина чи ні у сусідній район, де щось трапилося, але немає вільної машини швидкої допомоги, раніше вирішувалося на рівні адміністрацій. Вона б не їхала. Зараз принцип інший. Всі перейшло в обласне підпорядкування. І поїде у сусідній район машина чи ні, тепер не вирішує район. Вона поїде завжди», - додає Марина Шоломова, представник команди проектанта (компанія Avaya). Вона також підкреслює, що важливою зміною є збільшення точок базування карет швидкої допомоги. Особливо важливо це для областей з великою сільською місцевістю.
Сходиться з нею у думці і представник МОЗ Михайло Стрельников: «Як було раніше? У нас був район, при якому була Центральна районна лікарня, де розташовувалося 2-3 бригади. Всі вони перебували в одному місці. Якщо радіус району приблизно 60 км, у який термін із цієї ЦРЛ доїде бригада у найвіддаленіше село? Тому з'явилася ідея створити у якомусь селі, яке має певну зону відповідальності, при ФАПі пункт базування бригади. По-перше, населення знатиме, що там є ця бригада. Вони і вночі прийдуть туди і отримають медичну допомогу. Ми, коли прописували норму про базування бригад, вказували, що радіус повинен бути не більше 20 км. Тільки тоді можна буде виконати 20-хвилинний норматив, навіть з урахуванням стану доріг», - каже медик.
Спеціаліст МОЗ також зазначає, що після створення єдиних регіональних оперативно-диспетчерських служб з'явиться можливість фіксувати абсолютно всі звернення пацієнтів.
«Буде йти запис того, хто подзвонив, коли і який диспетчер прийняв дзвінок. Говорячи юридичними термінами, це є прокурорським документом, який у будь-який момент можна підняти і подивитися, яким було обслуговування того чи іншого виклику. Тому диспетчер, працюючи з таким викликом, певною мірою понесе відповідальність, оскільки знатиме, що його розмова з хворим, який дзвонить, у будь-який момент фіксується. У людини з'являється гарантія того, що, якщо вона подзвонила в єдину оперативно-диспетчерську службу, до неї обов'язково прибуде бригада швидкої допомоги», - пояснює Стрельников.
За словами керівника Національного проекту «Вчасна допомога» Олексія Навроцького, створення регіональних диспетчерських заплановано на нинішній рік. У той же час він підкреслює, що система, яка працює в єдиній регіональній диспетчерській міста Києва, змінюватися не буде. «У систему, що працює у столиці і демонструє свою ефективність, мають намір внести доповнення, доопрацювання, доукомплектувати», - зазначив він.
У цілому ж процес реформування залежатиме, насамперед, від готовності регіонів і фінансування. Сьогодні, за його словами, перший транш коштів на реалізацію завдань Національного проекту «Вчасна допомога» в 2013 році становить 50 млн грн.
Передбачається, що надалі викликати «швидку» можна буде не тільки телефонним дзвінком, але також смс-кою або через соціальні мережі. А машини «швидкої» оснастять GPS-навігацією.
«Внесена у Національний проект технологія передбачає можливість передачі інформації про виклик екстреної медичної допомоги не тільки тими системами зв'язку, якими користуються зараз, але й у відповідності з існуючими світовими стандартами. Інтеграційна машина передбачає можливість прийняття виклику від усіх засобів зв'язку», - розповідає Навроцький.
Ще одне нововведення системи швидкої допомоги – створення двох дата-центрів, один із яких планують зробити резервним. Саме на їхній основі буде формуватися єдине національне медичне поле, тому що у ньому передбачається зберігати абсолютно всю інформацію, у тому числі ту, яка надходить в єдині регіональні оперативно-диспетчерські служби: картки пацієнтів, всі записи, історію питань по кожному із пацієнтів.
«Дата-центр – це ядро і серце системи, яке накопичує всю інформацію у системі екстреної медичної допомоги в країні, яке безпосередньо відповідає за те, щоб один регіональний центр міг підхопити систему іншого, якщо у нього виникли технічні неполадки. Тобто, наприклад, якщо у Дніпропетровську щось відбувається з сервером, то Полтавський регіон повинен повноцінно підхопити дніпропетровську серверну і виконувати її заявки. За все це відповідає дата-центр. І він для безпеки і надійності, а також для формування єдиного національного медичного поля. Тому що вся інформація – картки пацієнтів, всі записи, вся історія питань щодо кожного пацієнта екстреної медичної допомоги – зберігатиметься саме тут.
Де-факто
Поки ж усі ці положення тільки задекларовані і чекають часу своєї реалізації. Фахівці зазначають, що більше готові до створення єдиних регіональних диспетчерських, звичайно, пілотні регіони, у яких медична реформа стартувала ще у січні минулого року.
«Вони вже працюють більше року над реформуванням екстреної медичної допомоги, вже вкладені кошти, підготовлені приміщення, ми ведемо моніторинг цього процесу. Люди готові до впровадження нацпроекту «Вчасна допомога». Наші колеги із Державного агентства інвестицій та управління національними проектами під час поїздок у ці регіони констатували, що там вже готові до тіснішої співпраці», - говорить Стрельников.
Проте реформа екстреної медичної допомоги поширюється абсолютно на всі регіони, тому до змін слід готуватися всім без винятку. Коли вони все-таки проявляться на практиці – це вже окреме питання.
Поки ж у пілотних областях потроху починають рапортувати про те, що вже вдалося зробити і який результат цієї роботи. Так, наприклад, у Вінницькій області вже створено 6 станцій швидкої допомоги, працює 30 підстанцій, 26 відділень екстреної медичної допомоги і 52 пункти базування швидкої допомоги.
«До пілотного проекту у нас було всього 2 станції, 30 відділень і 8 пунктів, де розміщувалися карети швидкої допомоги. В основному це були цукрові заводи, де працювало багато людей і стояли автомобілі під час роботи цих заводів. На сьогодні забезпечення виклику обходиться майже у 30 грн. До проведення пілотного проекту ця сума варіювала від 3 до 5 грн», - розповідає головний лікар Вінницького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Анатолій Пірникоза.
Подібну ситуацію констатують і у Дніпропетровській області. За словами головного лікаря Дніпропетровського КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги» Радія Шевченка, за 2 роки кількість місць базування карет швидкої допомоги в області збільшилася з 91 до 138, кількість бригад швидкої допомоги – з 259 до 282.
«За оперативними даними за перший квартал нинішнього року, збільшився відсоток своєчасного прибуття до 92,6% - у містах і до 92,7% - у сільській місцевості. Протягом 2012 - початку 2013 року, більше ніж у 8 разів збільшилося фінансування одного виклику: з 3 до 25 грн», - каже Шевченко.
Який же буде результат у цілому по Україні, передбачити непросто, оскільки реформування – складний процес, який вимагає тривалого часу.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом