Сучасні люди відзначають Великдень, особливо не замислюючись над сенсом цього свята. Хтось розписує яйця і пече паски, просто дотримуючись сімейної традиції, хтось іде вночі до церкви освятити куплені у супермаркеті продукти з друзями суто «за компанію». І так, за шашликами, пікніками і яєчними наклейками люди забувають, у чому ж, власне, сенс свята. ForUm вирішив нагадати своїм читачам, чому ми відзначаємо Великдень, і розповісти про те, що робитимуть цього року 5 травня жителі інших країн.
Як з'явився Великдень
Cлово «Великдень» (євр. - «Песах») походить від дієслова «проходити» зі значенням «рятувати», «щадити». Великдень – це подія, яка сталася у Єгипті у XIII столітті до Р.Х. і описана у Старому Завіті. У той час єврейський народ уже кілька століть перебував у рабстві у єгиптян, у вельми скрутному становищі. Фараони прирікали ізраїльтян на каторжну працю у каменоломнях, будівництво пірамід і міст, а один із єгипетських володарів видав найжорстокіший указ: убивати всіх немовлят чоловічої статі, які народжуються у єврейських сім'ях, щоб винищити плем'я Авраамове. До цього дня Бог і так не раз наводив на Єгипет різні кари – епідемії, природні катаклізми, нашестя комах, але фараона це не лякало. Але коли після жорстокого наміру тирана ангел пройшов по всіх містах Єгипту і повбивав усіх єгипетських первістків, минаючи єврейських, фараон у жаху в ту ж ніч відпустив усіх ізраїльтян.
З тих пір євреї сім днів на році святкували старозавітний Великдень як свято позбавлення обраного народу від єгипетського рабства. Вже тоді його розуміли як прообраз звільнення від смерті всього людства, бо вірили, що саме серед синів Ізраїлю перебуває Месія, який врятує всі народи Землі від страждань.
Так і сталося з народженням Ісуса Христа, який зазнав страждань, помер на хресті та воскрес саме у дні єврейського Великодня.
Тому у Новозавітний Великдень, який християни всього світу святкують сьогодні, вже закладено новий сенс – віру у те, що наше життя після смерті не закінчується, а веде до вічного життя і возз'єднання з Богом.
Чому дати свята не співпадають?
Перші християни свято дотримувалися свята Великодня, яке проводилося іудеями щорічно з 14 по 21 нісана, проте пов'язували з Великоднем нові спогади – страждання, смерть і Воскресіння Ісуса Христа. Але з часом святкування разом з іудеями стало вважатися багатьма християнами недоцільним. Це сталося через різні традиції і те, що християнська Пасха мала відбуватися у неділю.
Першим, хто запровадив святкування християнської Пасхи у неділю, був римський єпископ Сікстус, який очолював римську церкву зі 116 по 126 рік н.е. Єпископ посилався на «неправильність» іудейської віри і мотивував це тим, що «іудеї відкинули Ісуса як рятівника». Проте перенесення дати не було прийняте всіма помісними зборами імперії, а з часом про це почалися спори і в лоні християнської церкви.
Так тривало до 325 року, поки Імператор Костянтин I не наказав усім християнам відзначати Великдень за римським звичаєм, у найближчу неділю після Пасхи іудейської.
У XVI столітті Папа Римський Григорій XIII запровадив григоріанський календар, який відповідав сучасним астрономічними спостереженнями, і запропонував Константинопольському патріарху Єремії II перейняти нововведення. Однак патріарх піддав анафемі григоріанський календар. Таким чином, католицька і православна церкви почали проводити свої розрахунки за різними системами, і дати святкування Великодня перестали співпадати. Однак трапляються такі роки, коли різні конфесії відзначають свято в один день. Так було у 2001-му, 2004-му, 2007-му, 2010-му і 2011-му роках. У майбутньому це станеться у 2014-му і 2017 роках. У 2013 році 5 травня Великдень разом відсвяткують православні, греко-католики, частина протестантів-старостільників і єгипетські копти.
Як святкують Великдень у різних країнах
У Болгарії у кожному будинку чисто прибирають, миють вікна і надягають новий одяг (символ нового життя навесні та воскресіння Христа), ставлять на стіл смачні страви та солодощі, салати зі свіжих овочів, розливають червоне вино. Більшість болгар у цей день їдять баранину, що пов'язано з образом Христа як жертовного агнця. Зазвичай фаршироване ягня запікають у печі з печерицями або рисом. Багато хто зберігає давню традицію і вплітає у великодній хліб розфарбовані яйця.
У Воєводиніпопулярною стравою є копчена свинина, фарширована шпинатом. Фарбувати яйця у червоний колір болгари починають вже у четвер. Старша у сім'ї жінка хрестить яйцем усіх дітей у будинку, щоб вони не хворіли.
На пасхальній трапезі греки їдять традиційний суп з баранячих потрухів – магіріцу та п'ють рецину – перше вино минулорічного врожаю. На природі влаштовують широкі застілля і пікніки, смажать на вогнищах молодих ягнят. У Салоніках міський муніципалітет влаштовує для всіх безкоштовне частування: на столах виставляють вино, м'ясо і обов'язково червоні крашанки з солодким чуреком. На солодке подають пиріжки з горіхами з філо (тонкого листкового тіста) і печиво у формі вінка. Пісні та грецькі танці сіртакі не замовкають до самого ранку і тривають весь Світлий тиждень.
У Румунії печуть у печі пасхальну бабу «babele» – солодку страву з макаронів, які заливаються у спеціальні формочки. У деяких регіонах країни існує і страва «протилежної статі» – дід. Але на відміну від баби, дід повинен бути кислуватим або солоним на смак. Цю страву традиційно освячують у церкві.
Великодній хліб румуни прикрашають хрестом, заплетеним у косичку, а простір між кісками хреста викладають сиром. Зверху найчастіше кладуть пофарбоване просо, у деяких районах – зерна маку. У багатьох регіонах жінки додають у паску волоський і мускатний горіхи, ром, апельсини або лимони, родзинки. Для того щоб паска була жовтішою – дрібно протертий гарбуз. Крім традиційних продуктів, румуни освячують у церкві також сіль, цукор, сало, гроші, а у деяких регіонах – часник.
У Канаді безліч жителів цього дня з'їжджаються до пам'ятника українській писанці у місті Вегревіль. Цей шедевр – яйце довжиною 8 метрів і шириною 5 метрів – зроблене з уламків літаків, важить більше двох тонн, крутиться на вітрі та видніється за багато кілометрів. Обхопити його можна лише за умови, що двадцять чоловік візьмуться за руки. А ось розбити таке яйце просто неможливо. У великодню ніч канадці проводять хресну ходу, під час якої священики освятять не тільки людей, але і будинки, шляхи, воду, повітря і саму землю.
У кожної із гілок православ'я на території Канади існує своя традиція фарбування і розписування великодніх яєць. Російські християни традиційно фарбують крашанки в однорідний темно-червоний колір міцним відваром цибулиння. Серби і болгари розмальовують їх кольоровими візерунками. А за строгою геометричною розмальовкою легко можна впізнати писанки, розписані українцями.
У Сербії прямо у церковних подвір'ях грають циганські оркестри, а люди водять величезний хоровод – коло. Це гуляння називається варош, або народні собор. А у сербському селі Мокрин відбудеться справжній чемпіонат з яєчних боїв, де кілька сотень пар учасників будуть з'ясовувати, чиє яйце міцніше. На святковому столі у сербів, крім яєць і пасок, обов'язково будуть хліб, вино і варене кропило – ягня, запечене на рожні з оливковою олією.
У Грузії у селі Шухут на Великдень грають в старовинну гру лело. Дві команди намагаються завоювати і пронести у ворота супротивника 16-кілограмовий шкіряний м'яч. Підготовка до цієї гри починається за кілька днів. Старожили села шиють м'яч зі шкіри, наповнюють піском і додають у нього трохи вина. М'яч відносять до місцевої церкви і передають місцевому священику. Священик освячує м'яч і зберігає його у церкві до початку гри. Після змагання команда-переможниця відносить м'яч на могилу нещодавно померлого шанованого односельця. А потім колишні суперники збираються разом за столом і відзначають Великдень.
У Росії та Україні віруючі відправляються на всеношну службу, після якої освячуватимуть паски і яйця. До речі, слід знати, що класти у кошик алкогольні напої, м'ясні продукти, фрукти і овочі, столові прилади не можна. Суворої церковної заборони немає, проте це просто ні до чого. Кошик накривають білим рушником, часто вишитим самою господинею вручну, а у паску ставлять запалену свічку. Цілих сорок днів люди будуть «христосуватися» – вітати один одного словами: «Христос воскрес!» і відповідати: «Воістину воскрес!», цілуючись при цьому тричі у щоки.
Великодню трапезу після нічної служби починають з паски та яєць, якими обов'язково «грають у битки» – цокають один про одного перед тим, як з'їсти. Крихти від паски і шкаралупу від крашанок не викидають, а закопують у землю. Традиційними на столі вважаються сирна паска, прикрашена сухофруктами і присипкою, домашня ковбаса, сало, кагор. А на Західній Україні цілих три дні після Великодня хлопці та дівчата обливатимуть водою з відра один одного прямо на вулиці.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом