Вчені та експерти сходяться на думці, що на найближчу перспективу сталь залишиться головним конструкційним матеріалом - на її основі як і раніше йтиме майже все будівництво, з неї виготовляються машини й обладнання. Основним способом її отримання залишається виплавка чавуну із залізних руд, хоча останнім часом активно розвиваються і технології «прямого відновлення» заліза (про це ми скажемо трохи нижче).

Україні у спадок від СРСР дісталася хороша залізорудна база - 20% світових запасів, за якими країна займає перше місце на планеті (більше 30 млрд т). Відомо понад 80 родовищ, причому 70% запасів і більше 80% видобутку припадає на Криворізький залізорудний басейн. Разом з рудними районами Запорізької, Кіровоградської та Полтавської областей він становить т.зв. залізорудну провінцію «Великий Кривий Ріг».

Що ми можемо

Підприємства галузі виробляють весь спектр залізорудної сировини (ЗРС), а це 4 основні види продукції за етапами переділу та утримання Fe: товарна руда, концентрат, окатиші, агломерат. У 2012 р. вітчизняні рударі наростили випуск концентрату на 0,7% до 66 379 млн т, але випуск аглоруди впав на 1,1% до 13,435 млн т, а окатишів - на 0,2% до 22 313 млн т. Найбільші виробники ЗРС - це компанії «Метінвест», а також «Феррекспо» і «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Експерти зазначають, що скорочення виробничих показників було викликано як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками. Ослаблення внутрішнього попиту пов'язане з торішнім зниженням виплавки сталі в країні на 7% до 32,4 млн т. Крім того, у 2012 р. на українському залізорудному ринку посилилися позиції імпорту: якщо роком раніше він становив 1841 млн т на $175 млн, то у минулому році вийшов на рівень 2,9 млн т і $250 млн. Оператори пояснюють це агресивною політикою постачальників з Росії, особливо що стосується ввезення сировини для меткомбінатів Індустріального союзу Донбасу, що контролюється холдингом «Внешекономбанку» (РФ). Справді, майже весь імпорт ЗРС забезпечують росіяни. У І кварталі відносно січня-березня-2012 ввезення залізорудної продукції в нашу країну знову зросло, причому відразу на 45% (до 761 тис. т).

І все таки, наша залізорудна галузь не тільки здатна покрити всі потреби національної металургії, але й активно експортує свою продукцію. У 2012 р. експорт у тоннажі зріс на 2,8% до 35,1 млн т (50,6% це від внутрішнього виробництва) на суму $ 3,1 млрд. Тим самим ЗРС є важливим джерелом наповнення держбюджету і валютних надходжень, причому постачальники змогли наростити експортні продажі навіть при ослабленні виробничих показників.

Головним споживачем залізних руд України залишається Китай, який торік закупив 16 325 млн т, або 46,5% всього нашого експорту в тоннажі (на суму $1,4 млрд). Важливими збутовими напрямами залишаються і Чехія, Польща, Словаччина, Австрія. Економіст Віталій Кулик уточнює, що ці європейські країни є традиційними споживачами вітчизняного ЗРС, тоді як за ринок КНР доводиться боротися з провідними глобальними постачальниками подібних до Австралії та Індії. Правда, за словами аналітика, у 2013 р. українські рударі можуть зміцнити позиції на китайській землі. Справа в тому, що свій залізорудний експорт швидко зменшує Індія - один з багаторічних експортних лідерів. Якщо у 2009-му ця країна реалізувала на зовнішніх ринках 120 млн т ЗРС, то у минулому році через швидкий розвиток національної металургії - всього 33 млн т, а у 2013-му очікується не більше 9 млн т. Цей фактор дозволить Україні посилити присутність не тільки у Піднебесній, але й на інших азіатських ринках, заміщаючи індійську сировину, що вибуває, наприклад, у місткому регіоні Південно-Східної Азії (включаючи В'єтнам, Таїланд, Малайзію, Індонезію).

У результаті експорт вітчизняної залізорудної продукції може у 2013 р. зрости ще на 9-10% і досягти 38-39 млн т. У свою чергу внутрішній попит також пожвавиться через відновлення показників металургії.

Нові горизонти

Втім, у галузі є перспективи не тільки кількісного, але і якісного розвитку. Профільний фахівець Володимир Піковський нагадує про виробництво заліза прямого відновлення, що швидко розвивається, яке більш відоме за абревіатурою DRI (залізо прямого відновлення). У цьому випадку матеріал для виплавки сталі отримують безпосередньо з руди хімічним відновленням оксидів заліза, минаючи стадію виплавки чавуну. Поширення цієї технології в світі почалося у 1980-х роках, коли в гірничо-металургійному комплексі стали активно застосовувати природний газ, який ідеально підійшов для DRI. Однак відновлювачами можуть бути і продукти газифікації вугілля (у т.ч. бурого), попутний газ нафтовидобутку, а також твердий вуглець - це важливо з урахуванням дорожнечі імпортного газу на українському ринку.

Вміст Fe в прямовідновлювальному залізі перевищує 85%, це помітно більше, ніж у традиційному ЗРС. Застосування цієї сировини при виплавці сталі забезпечує більш високу якість і підвищує виробничу ефективність за рахунок мінімізації відходів. Не дивно, що у 2012 р. глобальний випуск різних видів DRI перевищив 55 млн т, хоча ще, скажімо, у 2009 це було 53,6 млн т. Серед виробників лідирує Індія (19,8 млн т у 2012 р.), за нею ідуть Іран, Мексика, Саудівська Аравія, Венесуела.

У межах теперішнього СНД перші потужності з DRI були запущені у 1983 р. в Росії на Оскольському електрометалургійному комбінаті, і донині РФ залишається регіональним лідером сегменту. Але у 2003-04 рр.., з підйомом металургії, профільні проекти з'явилися і в Україні. Так, ще у 2005 р. був готовий бізнес-план будівництва заводу DRI зі щорічною потужністю 3 млн т на базі Полтавського гірничо-збагачувального комбінату (ГЗК), а у 2007 р. виник проект створення DRI-установок на Північному і Центральному ГЗК. І, незважаючи на продовження глобальної економічної кризи, вітчизняні гірничорудні підприємства зберігають інтерес до таких перспектив. Не дарма кілька років тому фірма Hares Engineering купила у японської Kobe Steel, одного з лідерів сектора, ліцензію на застосування в нашій країні ITmk3 - популярної технології отримання прямовідновлювального заліза. Піковський вважає, що з відновленням глобальних металоринків інвестиції у впровадження таких технологій на українській землі будуть окупатися досить швидко.

Не будемо забувати і про можливість виробництва DRI з окисленої руди, на якій «стоїть» багатостраждальний КГЗКОР, Криворізький ГЗК окислених руд. Це підприємство починало будуватися за радянських часів по лінії Ради економічної взаємодопомоги, але не добудовано досі через розбіжності між країнами-правонаступниками проекту (Україна, Румунія, Словаччина.). Ще у 2005 р. в концепції добудови комбінату йшлося про те, щоб розширити його потенціал за рахунок випуску прямовідновлювального заліза.

Експерти допускають, що світові металоринки повноцінно вийдуть з кризи вже у 2014-15 рр., а це означатиме зростання попиту на вітчизняний метал, що збільшить інтерес наших металургів до такої високоякісної сировини як DRI. Крім того, ГЗК зможуть повернутися до інвестпроектів з його виробництва, а також розвивати поставки традиційного ЗРС, насичуючи доходами держбюджет та економіку.

Андрій Боярунець,

ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

1045