В останні роки в нашій країні з'явилася дивна тенденція. Люди весь час скаржаться, що на хорошу роботу можна влаштуватися, тільки якщо ти молодий і красивий. А от якщо тобі стукнуло сорок, а з кар'єрою не склалося – відразу залишай надію знайти щось гідне і шукай знайомих, які допоможуть. Якщо ж ти ще при роботі – будь напоготові! Скоро на тебе почнуть чинити тиск, щоб звільнився, і візьмуть когось молодшого.
Чому в Україні склалася подібна ситуація і що необхідно робити, щоб зберегти або знайти нову роботу після сорока років, з’ясовував ForUm .
Хто шукає, той завжди знайде
До набрання чинності у січні цього року Закону України «Про зайнятість населення», який заборонив роботодавцям вказувати у своїх вакансіях обмеження щодо віку і статі, здобувачам після сорока доводилося нелегко.
П'ятдесятирічний Володимир, програміст за фахом з вищою освітою, після несподіваного скорочення не міг знайти роботу півтора року.
«В усіх вакансіях на посаду програміста було вказано: вік до 35 років. Коли я дзвонив і говорив, що мені 35, відповідали: «Спасибі, ви нам за віком не підходите». Вважається, що люди після цього віку повільно реагують і розуміють, хоча все це дурниці. Якщо людина фізично здорова, вона працює нітрохи не повільніше, ніж молода, тільки не скаче і не бігає. У неї більш розважливі рухи, вона робить все більш економічно і за рахунок цього швидше. Це як досвідчений майстер-токар за верстатом. Така людина, наприклад, може самостійно потягнути великий серйозний проект, а молода – навряд чи. Тобто роботодавці воліють брати молодь, яку можна налаштувати на свій лад. Адже на людей у віці після сорока намагатися чинити тиск або змінити їх у же неможливо, оскільки вони знають собі ціну».
На думку Володимира, люди, які переступили сорокалітній рубіж, не повинні хвилюватися, якщо довго не можуть знайти роботу, адже найчастіше проблема не в них, а саме у роботодавцев і.
«Якщо роботодавець – компетентний фахівець і знає область, якою керує, то відразу зрозуміє, що перед ним досвідчений претендент. Ви відразу знайдете спільну мову, оскільки обидва знатимете предмет обговорення. Але найчастіше вам будуть траплятися люди, які просто керують і абсолютно не розуміються у тій сфері, для якої шукають працівників. Приміром, одного разу я проходив співбесіду у директора-музиканта, який не мав жодного уявлення щодо програмування. Такі люди під час прийому на роботу керуються тільки поняттями «сподобався – не сподобався» і можуть звертати увагу на вік і подібні речі».
Поки Володимир шукав роботу, то зробив для себе економічне відкриття. Виявилося, що шукачів у десятки разів більше, ніж вакантних місць. За спеціальністю , яка його цікавила, щодня з'являлося не більше 15 вакансій, у той час як резюме бажаючих отримати цю роботу він нарахував кілька сотень. Тоді він зрозумів, що головне – вміти себе представити.
«Я слав резюме, ходив на співбесіди, шукав щодня на всіх сайтах по 2-3 години. Після відправлення обов'язково всім передзвонював, але мені відповідали: «Якщо ви нас зацікавите, ми вам зателефонуємо», однак у 90% випадків ніхто цього не робив. І це незважаючи на те, що у резюме я завжди вказував вік 40, максимум 45 років, але у жодному разі не 50».
Зрештою, Володимир зумів влаштуватися на хорошу фірму, однак лише на посаду комірника.
«На складі я відразу потрапив не у свою тарілку. Більшість співробітників були без вищої освіти, і я не вписувався у компанію ні за віком, ні за інтересами. Незабаром дізнався, що мого напарника, хлопця 23 років, який закінчив лише школу, взяли сюди відразу ж після відправлення резюме, на відміну від мене, який постійно телефонував і пропонував свою кандидатуру. Пощастило, що директор побачила, що я досвідчений працівник і почуваюся некомфортно у цьому середовищі, та перевела мене працювати у сервісний відділ, де і робота значно складніша, і люди зовсім інші».
Шукачам, що потрапили в аналогічну ситуацію, Володимир дає пораду: у жодному разі не здаватися.
«Якщо ви втратили роботу у такому серйозному віці, але у вас є квартира або ще якісь додаткові джерела доходу, спробуйте знайти роботу простішу і з окладом меншим. Головне, щоб ви не сиділи без діла тривалий час, інакше почнете втрачати досвід, здатність вирішувати завдання і приймати рішення. А якщо вам потрібна зарплата більша, щоб оплачувати ту ж квартиру, то порада одна – оббивайте пороги. Потрібно навчитися пропонувати себе, ходити на абсолютно всі співбесіди, вчитися правильно розмовляти, загалом, робити все, що радять психологи, іншого шляху немає.
Якщо ви вирішили змінити профорієнтацію, то міняйте свою спеціальність тільки на таку, яка відповідає вашому інтелектуальному рівню. Тобто якщо ти був програмістом – шукай роботу менеджера, економіста, бухгалтера. Але не кухаря, бо сам потім будеш мучитися. Така зміна неправильна, це деградація, і вже краще пошукати довше, якщо є така можливість».
Головне, щоб людина була хороша
Щоб з'ясувати, що насамперед важливо для роботодавців і чи зацікавлять їх шукачі «цікавого» віку , ми запитали у них самих.
HR-менеджер ТОВ «МЕДІА-ПРО» Олена Дембовська вважає, що для бажаючих працювати у їхній компанії вік майже не має значення.
«Наша фірма переважно набирає менеджерів з продажу, тобто людей, які продають підписку на наші спеціалізовані видання або продають послуги (розміщення реклами на сторінках журналів). Ці вакансії завжди актуальні, адже хороші менеджери у бізнесі потрібні постійно. Зараз, як ви знаєте, вийшов закон, згідно з яким роботодавець не має права обмежувати вік і стать співробітника. Тому ми такі дані у вакансії не прописуємо, але все таки серед шукачів віддаємо перевагу жінкам. В основному тому, що у нас середня зарплата, а чоловіки як годувальники сім'ї шукають місця з більш гідною оплатою праці. Що стосується віку, то у нас переваг немає. Головне – щоб людина була комунікабельна, активна, з грамотною мовою і хотіла працювати. Те ж саме і стосовно досвіду: добре, якщо він є, але ми завжди готові навчити самі і надати всі можливості для розвитку. Якщо до нас прийде людина віком після 50 років, то для нас буде головним, наскільки вона здатна навчатися і чи є у неї досвід у продажах. Якщо досвіду немає, то я вважаю, що людей цього покоління важко перевчити, багато хто боїться комп'ютерів і всіляких нововведень. Проблема може бути тільки у цьому. Але якщо є навички і досвід, то ніяких вікових обмежень немає. До того ж ми завжди даємо шанс проявити себе з кращого боку під час випробувального терміну».
А от директору компанії Global IT Єгору Кращенку ще не доводилося приймати на роботу співробітників старше сорока років.
«У нас невелика компанія і молодий колектив, переважно всі до 30 років. Ми набираємо фахівців в області IT, скоро будемо шукати менеджерів з продажу та IT-інженерів. Якщо до нас на співбесіду прийде фахівець старше 40 років, ми поставимося до цього нормально. Я вважаю, що головне – це особисті якості людини. Якщо здобувач – досвідчений спец і ми зійдемося як люди, то вік взагалі не має ніякого значення».
Вихід є завжди
Незважаючи на те, що деякі роботодавці налаштовані дуже доброзичливо, реальна картина залишається далеко невтішною. Згідно з даними Державної служби статистики, третина безробітних в Україні – люди віком 40-70 років. Їхня загальна кількість у 2011 році склала 563,5 тисячі осіб. Кількість безробітних, зареєстрованих у Державній службі зайнятості за 2012 рік, становить 506,8 тисячі осіб, причому 229,9 тисячі з них – особи, яким за сорок років.
Так що ж робити, якщо ви втратили роботу?
Насамперед, вважає психолог Наталія Кухтіна, необхідно правильно себе налаштувати і починати шукати.
«У нашій країні існує стереотип, який підтримують і засоби масової інформації, і самі роботодавці, що на роботу беруть тільки людей до тридцяти років. У цьому немає абсолютно ніякої логіки, бо до тридцяти років людина ще не володіє необхідною кваліфікацією і тими професійними навичками, які у неї будуть після сорока. Вона просто фізично не могла їх напрацювати.
Як себе психологічно налаштувати людям, які шукають роботу у цьому віці? По-перше, категорично забороняється думати, що вік є якимось обмеженням для прийому на роботу. Не потрібно соромитися і приховувати його, а знайти позитивні сторони, наприклад: «Я здорова, сповнена життєвої енергії, маю хорошу професійну підготовку, хороші накопичені знання. Я вмію, можу і хочу». Ця установка повинна бути у людини в голові, коли вона пише резюме і йде на співбесіду.
А якщо у неї в голові буде: «Мені сорок років і мене не візьмуть», то її і не візьмуть, оскільки вона свою невпевненість транслюватиме на людину, яка проводить співбесіду. Якщо у людини висока самооцінка, вона впевнена у своїх професійних якостях і своєму бажанні працювати, то у неї все вийде. Коли вона йде на співбесіду, то повинна відкрито говорити: «Я хороший спеціаліст, у мене є великий досвід роботи, я відкрита до нових знань, я хочу працювати і я вмію це робити». Без будь-якої оглядки на те, що комусь може не підходити її вік. І тоді все складеться».
Перша помилка, на думку психолога, яку допускають люди на співбесіді, вони починають брехати, а роботодавець це завжди відчуває.
«Вони починають або зменшувати свій вік, або приписувати собі якісь якості... Цього робити не можна. Потрібно завжди говорити правду і спиратися або на свої кращі якості, або на потенційні. Наприклад: «Я ще не знаю цієї програми, але дуже хочу її освоїти, я добре навчаюся і з задоволенням працюватиму».
Також не завадить вивчити новий закон про зайнятість. Наприклад, не буде зайвим знати, що тепер за створення робочого місця для безробітного старше 50 років не менше ніж на два роки роботодавець рік не платитиме єдиний соцвнесок (41,2% нарахувань на зарплату цих працівників). А при достроковому звільненні працівника йому доведеться заплатити соцвнесок за весь відпрацьований період.
До речі, якщо вам відмовили у прийомі на роботу, мотивуючи це невідповідним віком, можете сміливо подавати до суду. Адвокат Валерій Дубовик запевняє, що таким чином можна отримати непогану грошову компенсацію.
«Якщо людині відмовили у прийомі на роботу тільки тому, що їй, наприклад, 52 роки, необхідно відразу ж звертатися до суду. І у неї є всі шанси отримати досить хорошу компенсацію (стягнення з великої компанії складе у середньому 50 тисяч грн), оскільки це серйозне порушення Європейської конвенції про захист прав людини. Для того щоб довести, що вам відмовили тільки через вік, варто попросити у роботодавця відмову з причиною у письмовому вигляді. Вони зобов'язані будуть вам відповісти відповідно до закону про звернення громадян. Якщо у них не буде таких причин, то вас повинні будуть взяти. А якщо напишуть, що ви для роботи застарий, то у них будуть проблеми. Крім того, у вас можуть бути свідки, які підтвердять те, що трапилося, відеозйомка або звукозапис, що проводився у відкритій формі. Колись трапилося таке в Києві – чоловікові відмовили у прийомі на роботу в письмовому вигляді через те, що йому 60 років. Він звернувся до суду і виграв справу».
Також варто задуматися над власне самою вашою спеціальністю. Можливо, вам завжди хотілося займатися чимось іншим, а це і є та прекрасна можливість?
«Дуже багато людей отримують свою першу професію під тиском батьків, друзів, якихось суспільних стереотипів, а не за особистим бажанням, спираючись на вроджені здібності і таланти», - вважає психолог Наталія Кухтіна. «Може статися, що через якийсь час людина зрозуміє, що не любить свою роботу і те, що робить. Адже зазвичай тому, що людина не любить свою професію, у неї починаються проблеми з кар'єрою, грошима і колегами. І якщо вона у цьому віці раптом розуміє: «Не хочу працювати економістом. Мама змусила йти в економічний вуз, а я хочу бути кухарем», то це просто чудово.
Перше, що повинна зробити людина, – сама собі дозволити подібну зміну і ні у кого не питати дозволу. Змінити професію на ту, яка до душі, саме по собі дуже добре і правильно, і ні в якому віці не пізно. Але не починайте радитися з друзями та родиною. У них відразу включається почуття страху і починаються розмови про те, що вам вже не 30 років, у вас не вийде і кому ви взагалі тепер потрібні. І це справді може стати непереборною психологічною перешкодою. Вирішила людина, що хоче бути кухарем, – сама повинна знайти собі курси, пройти їх і почати щось робити. І тоді все вийде».
Подібне професійне навчання можна отримати у Державній службі зайнятості. Там же можна пройти перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію з урахуванням вимог ринку праці, і навіть почати власну справу, отримавши одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності.
Як розповіла ForUm'y перший заступник директора Державної служби зайнятості Наталя Зінкевич, у 2012 році безробітні, які звернулися до них, пройшли навчання по 378 професіях, із яких найбільш затребувані – продавець, тракторист, слюсар-ремонтник, оператор котельні, кухар, кравець, перукар, електрогазозварник.
Крім того, варто знати, що у Законі України «Про зайнятість населення», який набрав чинності з початком цього року, з'явився новий інструмент, який підвищує конкурентоспроможність громадян старшого віку. Статтею 30 цього Закону передбачена видача ваучерів особам віком старше 45 років, які справно платили внески до фонду соцстраху протягом 15 років і ще не досягли пенсійного віку. Цей ваучер (його сума становить не більше 10 прожиткових мінімумів) дає людині право на освіту або отримання кваліфікації за професіями та спеціальностями пріоритетних видів економічної діяльності. Вибір самої професії або спеціальності, форми і місця навчання залишається за громадянином.
До речі, психолог Наталя Кухтіна настійно не рекомендує шукати роботу в новій сфері тільки тому, що ви не знаходите свою у переліку бажаних. «Якщо ви думаєте влаштуватися на нову для себе роботу і просто «змиритися» зі зміною профорієнтації, то краще взагалі нічого не міняти. На роботі, знайденій через безвихідь, нічого доброго не вийде. Або через внутрішній психологічний опір і небажання почнуть проявлятися якісь хвороби, або стануть виникати проблеми з колегами, фінансами і так далі. Така робота не принесе ні грошей, ні користі».
Не чиніть на мене тиск, будь ласка
Юрію 53 роки, і він більше десяти років пропрацював інженером на хімічному заводі у Черкасах. Кілька років тому він переніс операцію на серці, а торік – інсульт. Зараз перебуває на лікарняному. У відділі кадрів Юрію регулярно натякають, мовляв, звільняйся, якщо з тобою щось трапиться, ми не хочемо відповідати. Радять продовжувати лікарняний до п'яти місяців, щоб отримати компенсацію побільше, але як тільки ця можливість зникне, писати заяву про звільнення. Якщо він так і зробить, не допрацювавши ще два роки, то буде отримувати пенсію по інвалідності (до 1000 грн), на яку не проживе. З тим, що на завод його вже точно не візьмуть і в 53 роки доведеться шукати іншу роботу, Юрій майже змирився і подумує про місце вахтера або сторожа.
Адвокат Валерій Дубовик вважає таку ситуацію абсолютно законною: «Якщо людина повертається з лікарняного, а її з якихось формальних причин звільняють, то їй потрібно звертатися з позовною заявою про відновлення та виплату їй середньомісячної заробітної плати за вимушений прогул.
Якщо у неї серйозна хвороба і до пенсії залишилося два роки, то можна домовитися, щоб її відправили на менш шкідливу роботу, а не відправляли на пенсію. Якщо на неї чинять психологічний тиск, то в такому разі варто дотерпіти до необхідного терміну.
Але якщо в тиску або діях конкретного начальника вбачається склад кримінального правопорушення – вимагання, погрози, коли, наприклад, людині кажуть: «Ти знаєш, ти вже старенький, на тебе може щось випадково впасти, навіщо тобі це треба», то звертатися у міліцію.
Якщо людині залишається опрацювати два роки, а не десять років, то дійсно варто повоювати, щоб отримати свою заслужену пенсію. Тобто пригрозити роботодавцю зверненням до суду або у правоохоронні органи. Зараз немає досудової перевірки, будь-яка заява про скоєння кримінального правопорушення відразу вноситься до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань і відразу починається розслідування кримінальної справи. Тому зараз ніхто особливо не хоче, щоб на нього писали заяву, оскільки почнуться допити, огляди, обшуки, відтворення, а вже тільки потім подивляться: немає складу злочину, значить, справу закривають, є – передають до суду».
У свою чергу, психолог Наталя Кухтіна вважає, що потрібно бути готовим до такої ситуації, як кажуть, змолоду. «Людині справді дуже важко впоратися з подібним тиском з боку роботодавця, адже це питання, в першу чергу, юридичного порядку, а вже потім – психологічного.
Якщо роботодавець хоче звільнити людину у віці, він має право її звільнити. Тут нічого не зробиш, і юридично це питання, яке не можна вирішити. Дійсно, люди передпенсійного та пенсійного віку в нашій країні абсолютно не захищені. І ось ця незахищеність дуже психологічно травматична для людини. Люди у принципі повинні готуватися до пенсії заздалегідь. Наприклад, знайти для себе приємне і корисне заняття, яке буде затребуваним.
Наприклад, жінці можна згадати, як вона любила в молодості в'язати, взяти спиці і почати вив'язувати прикраси, які доставлять людям радість, а їй принесуть гроші. І все буде добре».
У будь-якому разі, якщо у вас виникають проблеми робочого характеру, постарайтеся не пов'язувати їх зі своїм віком. У ролі безробітного або людини, яка зазнає психологічного тиску з боку начальства, може опинитися абсолютно будь-хто, навіть молода і повністю здорова людина. Якщо ви – хороший фахівець, а з вами чинять незаконно, боріться і не сидіть склавши руки. Сподіваємося, що наші поради вам допоможуть.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом