Після парламентських виборів у жовтні минулого року Грузія змінилася. І найбільше зміни торкнулися політичного життя в країні. Пропрезидентська партія «Єдиний національний рух» втратила вплив у парламенті, тоді як опозиційна «Грузинська мрія» отримала можливість сформувати уряд. Відразу ж після виборів були порушені кримінальні справи проти деяких вищих чиновників, призначених президентом Михайлом Саакашвілі. А тим часом «мрійники» на чолі з прем'єром Бідзіна Іванішвілі заговорили про зміни Конституції, особливо в частині обмеження президентських повноважень.
І певних результатів їм вже вдалося домогтися. Так, у понеділок, 25 березня, грузинський парламент затвердив поправки до Конституції країни, згідно з якими президент не зможе самостійно призначати кабмін після розпуску парламенту і відставки уряду. До просування цих поправок «Грузинську мрію» підштовхнуло побоювання, що вже у квітні Саакашвілі розпустить невигідний йому парламент (згідно з Конституцією, президент має на це право після закінчення шести місяців після обрання депутатського корпусу). Це означало б, що уряд Іванішвілі теж був би усунений від влади. Втім, Саакашвілі запевнив опонентів, що ніколи не збирався вдаватися до такого заходу, а також заявив про готовність підтримувати конституційні ініціативи «мрійників».
Чи можливий сьогодні компроміс між різними центрами влади в Грузії, які реформи в країні проводяться сьогодні, а також, коли Тбілісі і Москва зможуть у повній мірі відновити відносини, в інтерв'ю ForUm'у розповів грузинський політолог, заступник декана факультету соціальних наук Міжнародного Чорноморського інституту Ніка Чітадзе.
- Після перемоги на парламентських виборах «Грузинської мрії» прокуратура і правоохоронні органи висунули звинувачення більше 20 колишнім високопоставленим чиновникам, включаючи міністрів. У зв'язку з цим нову парламентську більшість і прем'єр-міністра Бідзіна Іванішвілі звинувачують у політичних переслідуваннях опонентів. У свою чергу, «мрійники» ці звинувачення відкидають, а Іванішвілі стверджує, що «в країні йде процес відновлення справедливості». Що відбувається насправді?
- Уряд Іванішвілі намагається дискредитувати попередню владу, тому що їм важко виконувати ті обіцянки, які вони дали населенню під час передвиборної кампанії - в соціальній сфері, щодо зниження цін на природний газ, нафтопродукти. Вони ж говорили про створення фонду у розмірі 1 млрд доларів для розвитку сільського господарства. Але поки не видно, щоб щось з обіцяного вони втілили в життя. Іванішвілі - мільярдер, і багато грузинів думали, що коли він прийде до влади, то роздасть усім як мінімум по мільйону.
А що стосується звинувачень на адресу колишніх держчиновників, то Європейський парламент уже висловився щодо цього. Зокрема, 23 євродепутатів нещодавно закликали грузинського прем'єра розібратися в ситуації з тиском на органи місцевого самоврядування і судову владу.
- У чому проявляється тиск?
- Наприклад, посада голови місцевої управи (український аналог - районна, обласна адміністрація. - Ред.) - виборна. Тобто цих голів «призначає» народ. Але після приходу до влади «мрійників» 45 голів місцевих управ під тиском змушені були подати у відставку. Без усяких виборів на їхні посади були затверджені і призначені нові кандидатури - представники «Грузинської мрії».
- Гучний судовий процес пов'язаний з ім'ям діючого мера Тбілісі Гігі Угулави. За повідомленнями ЗМІ, йому загрожує до 23 років в'язниці...
- Гігі Угулава - представник «Національного руху». Його звинувачують у корупції, відмиванні грошей, але доказів у правоохоронних органів, схоже, немає. Прокуратура звернулася до суду з клопотанням - накласти на Угулаву штраф у розмірі 1 млн ларі (600 тис. доларів) і відправити його у відставку, але суд не задовольнив це клопотання. Тоді нова влада заявила, що суди в країні підконтрольні Михайлу Саакашвілі. І виступила з ініціативою змінити склад Ради юстиції Грузії. Венеціанська комісія відразу ж назвала цю пропозицію спірною і порадила відмовитися від цієї ідеї.
Проблема в тому, що, звинувачуючи колишніх чиновників, нинішня влада сама виявляється замішаною в скандалах. Наприклад, колишнього міністра внутрішніх справ і оборони Бачо Ахалая звинувачують у тому, що він нібито ображав підлеглих. А тим часом у січні проректор поліцейської академії, президент Федерації боротьби Грузії Лука Куртанідзе б'є віце-президента цієї ж Федерації, звільняє декількох тренерів та інше. І він не поніс покарання, оскільки він - представник «Грузинської мрії».
Компроміс по-кавказьки
- Після тривалої перерви на початку березня відбулася зустріч між президентом і прем'єром. Чи означає це, що влада, нарешті, приходить до розуміння, перемир'я?
- Перспективи для примирення є, тому що є точки дотику, які в даному випадку стосуються конституційних змін. Прем'єра цікавили поправки, згідно з якими президент буде позбавлений права розпускати парламент і формувати уряд до нових парламентських виборів. Президент же вимагав від прем'єра утримуватися від політичних переслідувань. Це діалог про компроміси.
- Деякі грузинські депутати пропонують внести до Конституції поправки, згідно з якими президента обирав би не народ, а парламент. Наскільки реальна така перспектива?
- Швидше за все, це залишиться лише пропозицією: главу держави як і раніше вибиратимуть на прямих всенародних виборах, ось тільки його повноваження будуть урізані, а прем'єрські - розширені.
- Дуже скоро Росія може відновити імпорт грузинського вина та мінеральної води - Росспоживнагляд вже зайнявся перевіркою зразків грузинської продукції. Тим часом Іванішвілі пообіцяв, що грузинська збірна візьме участь в Олімпіаді 2014 року в Сочі. Чи можна говорити, що у відносинах Москви і Тбілісі скресла крига?
- Відносини можуть повністю налагодитися тільки в тому випадку, якщо Росія відмовиться від визнання незалежності Абхазії і Цхінвальського регіону. Враховуючи той факт, що Путін нещодавно зустрічався з Олександром Анквабом, главою самопроголошеної республіки Абхазія, стає очевидним, що РФ не збирається відмовлятися від невизнаних територій. З такими темпами відновити дипвідносини буде неможливо і у 2020 році, і пізніше. Але що стосується розвитку економічних, культурних відносин, це відбудеться, оскільки в цьому зацікавлені обидві країни.
- У березні уряд Грузії найняв дві лобістські компанії, які повинні сприяти інтеграції країни в Євросоюз і НАТО. Скажіть, грузини не виступають проти, адже оплачувати роботу лобістів чиновники мають намір бюджетними грошима?
- Грузини завжди підтримували ідею вступу в НАТО, ЄС, і настрої населення в цьому плані не змінилися. Хоча є й люди старого загартування, у яких присутня ностальгія за часами СРСР, коли квиток з Тбілісі до Москви коштував 37 рублів. Не хочу нікого ображати, але це обивательське мислення. Отже, ми підтримуємо європейську інтеграцію. Інше питання - наскільки всі ми, грузини, мислимо по-європейськи?
Стоп-сигнал для першого реформатора
- Українські політики часто наводять приклад Грузії, коли говорять про реформи. Але чи всі проведені у вас реформи справили позитивний ефект, викликали підтримку у населення?
- Всесвітній банк називав Грузію першим реформатором на пострадянському просторі. Більшість громадян схвалювали і боротьбу з корупцією та криміналом, і розвиток туристичного потенціалу, і впровадження соцпрограм. Правда, деякі були незадоволені оптимізацією державних інститутів, коли скорочувалися кадри.
- Чи триває сьогодні курс на реформи в Грузії?
- Нова влада нічого нового не пропонує, хоча населення чекає змін. Навпаки, є застій. Наприклад, будівництво багатьох інфраструктурних об'єктів було припинено. Єдиний напрям, де спостерігається рух вперед - медична сфера. Так, у 2006 році медстраховками користувалися 40 тис. людей, у вересні 2012-го - вже 2 млн громадян. Зараз нова влада обіцяє видати страховки ще 2 млн громадян. Але, як кажуть, поживемо - побачимо.
- У січні в Грузії була проведена масштабна амністія. Чи позначилося це на рівні злочинності, наприклад, почастішали випадки кишенькових крадіжок?
- Ось зовсім нещодавно одна зі студенток розповідала, як у неї вкрали гаманець в маршрутному таксі. Хоча останні п'ять-шість років про кишенькові крадіжки ми не чули, бо всі кишенькові злодії були в тюрмах. Взимку сталися пограбування філій банків - прямо в центрі Тбілісі. Але не можна сказати, що ситуація кардинально погіршилась. Ходити по вулицях як і раніше безпечно, в тому числі в нічний час.
- Грузія - батьківщина Сталіна, і 5 березня була чергова річниця з дня його смерті. Грузинські ЗМІ згадували про цю подію? І як взагалі грузини сьогодні ставляться до свого співвітчизника, який проявив такий сильний вплив на життя багатьох народів?
- Переважно, йому не дуже симпатизують. При правлінні Едуарда Шеварднадзе існувала партія Сталіна, але зараз про неї навіть не чути. А якихось виступів, статей, присвячених йому, я не зустрічав.
- Тобто, можна сказати, що Сталін пішов в історію і до нього ставляться неупереджено, виключно як до історичної особистості?
- Деякі люди старшого покоління досі шанують його, в глибині душі пишаються тим, що генеральним секретарем СРСР, генералісимусом був їхній співвітчизник. Навіть незважаючи на те, що він був тиран. Так, є люди, які йому поклоняються і яких вже не переконати, але і робити це вже немає сенсу.
Аліна Єремеєва.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
527