Українські «берегині роду» XXI століття все більше перетворюються в сильних і незалежних жінок. Говорити про кухню і підгузники стає моветоном, втім, як і не знати про новинки в арт-галереях і на книжкових полицях. Змінюється світ і, звичайно ж, місце жінки в ньому. Сьогоднішні дівчата і жінки намагаються цьому відповідати, продовжуючи поєднувати давні, як світ, ролі матері, доньки і дружини. Про те, з якими проблемами стикаються сучасні українки, ForUm запитав у директора департаменту соціальних програм Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» Катерини Черепахи.


- З якими проблемами українки найчастіше звертаються до Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна»?


- Якщо говорити про жінок, то до нас звертаються ті українки, які хочуть виїхати за кордон з метою працевлаштування. Вони просять поради, як убезпечити себе під час пошуків фірм. Або вже знайшли фірму і хочуть перевірити, наскільки дана пропозиція легальна.

Звертаються родичі людей, які пропали за кордоном, і є підстави або підозри вважати, що вони стали предметом торгу, або піддаються експлуатації чи насильству. Звертаються і самі потерпілі. Іноді телефонують навіть з-за кордону. Також звертаються громадянки України, які страждають від домашнього насильства. Ті, хто хоче одружитися з іноземцем чи розлучитися з ним. Особливо, коли це стосується опіки над дітьми. Забрати дитину - це важкий випадок. Тим більше, якщо шлюб укладений на території країн мусульманського світу. А якщо дитина перебуває там, то забрати її практично неможливо.


Крім жінок звертаються і чоловіки. Переважно це стосується роботи, навчання. З приводу укладання шлюбів, по-моєму, дзвінків практично не надходило. Якщо ж говорити про насильство, то звертаються в основному жінки, хоча дзвінки від чоловіків також надходять.

Бувають ситуації, коли діти після розлучення залишаються з мамою, але вона веде асоціальний спосіб життя і не достатньо піклується про дитину. У нашій практиці бувають випадки, коли ми представляємо інтереси батьків.


- Тобто, для чоловіків також актуальна проблема насильства в сім'ї? Дружини б'ють чоловіків?


- Є й такі випадки. Ставлення можна характеризувати як насильство. Це може бути і психологічне, й економічне насильство. Але все таки щодо насильства більше дзвінків від жінок. Це фізичне насильство, психологічне, економічне та сексуальне.


- «Ла Страда» є міжнародним центром. Українки стикаються з такими ж проблемами, як і жінки Європи, чи їхні проблеми відрізняються?


- Проблеми схожі, тому що всі ми люди. Якщо взяти аспект торгівлі людьми, то досі Україна більше є країною походження. Хоча вона ж і країна транзиту, адже в Україні експлуатують громадян й інших країн, і України. Але це все-таки більше країна-постачальник. Якщо говорити про розвинені країни (Францію, Німеччину), то вони - країни призначення. Європейці також можуть потрапляти в подібні ситуації. Що стосується насильства, то проблеми тут однакові.

Різниця в тому, що рівень толерантності щодо ставлення до домашнього насильства над жінками в Україні вище. Це розглядається як сімейна справа, більше того - як норма. За кордоном такі ставлення також зустрічаються, але у нас досі жінці соромно говорити про це. І в європейських країнах більш розвинені заходи захисту. Там діють приписи, ордера, заборони наближатися на певну відстань або час. Вони більш жорстко виконуються. Гіпотетично у нас теж можуть бути попередження, але яке фактичне виконання... Там більш тривала історія центрів допомоги для постраждалих жінок. І в нас є такі притулки, але потрапити в них зовсім непросто, тому що треба мати низку довідок. Щоб туди потрапити, треба бути прописаним у цьому місті чи області, мати при собі меддовідки.


- Тобто, якщо чоловік виганяє дружину з будинку, вона повинна прихопити з собою паспорт?


- Це одна з рекомендацій, яку ми даємо. Якщо жінку фактично викидають на вулицю, то у неї немає часу на роздуми. Але якщо ця ситуація не перша, або є передумови і розглядається варіант втечі, то потрібно продумати план «на випадок евакуації»: куди можна буде піти, до яких служб звернутися (ті ж соціальні служби, громадські організації). Важливо, щоб паспорт та інші документи, гроші, цінні речі були з собою або в тому місці, звідки їх можна буде забрати. Мова йде і про документи дітей, папери на квартиру. Краще зробити це обдумано, ніж спонтанно. Тому що за законом підлості буває так: нам на гарячу лінію телефонує жінка, яку вигнав чоловік, і запитує, куди їй іти. А це п'ятниця, вечір. І куди писати, дзвонити і звертатись? Якщо це небезпечна ситуація, то можна в міліцію звернутися. Але в якусь іншу службу звертатися в такий час проблематично.


- «Ла Страда-Україна» з 1997 року працює в напрямі запобігання торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми. Як змінилася ситуація в Україні з тих пір?


- У 90-х роках торгівля людьми у 100% випадків асоціювалася тільки з торгівлею жінками і тільки з експлуатацією в сексуальному рабстві. Зараз є розуміння, що це не лише торгівля жінками, але й торгівля чоловіками, дітьми; це експлуатація праці. Це може торкнутися кожного, незалежно від статі і віку. За статистикою, відсоток постраждалих чоловіків збільшується, і рівень трудового рабства також. Змінився і рівень обізнаності наших громадян.

На початку діяльності центру найпоширенішим запитом було: я хочу поїхати працювати за кордон. Ми запитували: куди? Нам відповідали: за кордон. Це була одна велика країна «закордон». На запитання, чи отримали ви візу і яку, люди відповідали: а що, віза потрібна? а візи бувають різні? Зараз ми бачимо, що люди більше цікавляться, як перевірити і захистити себе. Це добре, тому що більш педантично почали ставитися до своєї безпеки. Вже є розуміння, що торгівля людьми - це реальна небезпека.


З іншого боку, запитують, як перевірити законність контракту. Змінюються способи вербування, використовуються нові методи і технології. У 90-х багато людей потрапляли в ситуацію з торгівлею людьми, тому що погодилися на пропозицію про роботу від фірми-посередника. Ми проводили велику профілактичну роботу і говорили, що потрібно перевіряти документи таких фірм. Але якщо у фірми ти можеш запитати ліцензію, то у знайомого знайомих - ні. Тут або віриш, або ні. Зараз такі «знайомі» все частіше просто демонструють приклади благополуччя: ось я там пропрацював і бачиш, машина, квартира і т.д. Або: я сам там працюю, бачу, як ти тут поневіряється і зроблю для тебе добру справу, влаштувавши на те місце роботи.


Якщо говорити про тенденції, то все частіше виникають спірні моменти з трудовими контрактами. Фірми обіцяють їх укладати, але вже на місці. Вибачте, але це вже пізно. По-перше, незрозуміло, чи буде взагалі цей контракт. По-друге, невідомо, чи підійдуть умови контракту. Норми договору можуть не влаштовувати людину. А її поставлять в такі умови: погоджуєшся чи відмовляєшся, але платиш борг за перевезення та ін. Оскільки грошей немає, людина погоджується.


- Для України ще актуальні проблеми дискримінації жінок та насильства над ними?


- Так, дуже актуальні. У тому числі і дискримінація через Інтернет, білборди. Адже вона проявляється в різних формах. Дискримінація під час прийому на роботу, розбіжність у розмірі зарплат, присутність на керівних посадах переважно чоловіків. І та неоплачувана робота, яку традиційно виконує жінка: догляд за дітьми та людьми похилого віку, домашня робота. Це як і раніше не розглядається як рівноцінний і повноцінний внесок жінки. Це і дискримінаційна, сексистська реклама на білбордах та в ЗМІ. Наприклад, коли будматеріали рекламує гола жінка. Це і висловлювання наших вищих чинів, що місце жінки на кухні. Ми створили прецедент оскарження таких висловлювань. Ми подали позов на ці слова Азарова. В суді ми програли, оскільки це не було розцінено як образа. Але ми навіть свій програш вважаємо перемогою.

Тому що після позову і обговорень на це звернули увагу і в міжнародному співтоваристві. Будемо сподіватися, що надалі чиновники більш осмислено стануть підходити до слів.


Але основна проблема в тому, що така поведінка розглядається як норма, а не як дискримінація чи насильство. Якщо брати сексуальні домагання на роботі, то все одно жінка виходить винуватою. Значить, сама спровокувала, не в тому одязі прийшла. Той же приклад з Оксаною Макар. Це однозначно злочин, але які були коментарі... «Сама винна, вона так поводилася». Але питання не в поведінці і в тому, з ким вона пішла, як була одягнена. Питання в тому, що люди, які зробили це, скоїли злочин. Цілком свідомо. Можна пояснити причини різних вчинків, у тому числі вбивств. Наприклад, у злочинця була дитяча травма, яка у дорослому житті обернулася трагедією. Але це не виправдання подібних дій. Те ж стосується і домашнього насильства. Чоловік побив дружину, тому що у нього поганий день і накричав начальник, а вона погано підігріла суп. Причини його поведінки можна знайти, але вони не можуть служити виправданням таких вчинків. Сумно, що як і раніше насильство розглядається як провина жінки. Зґвалтування - це ганьба жінці, а не насильнику, тому що сама винна...

- А проблема торгівлі жінками?


- Ця проблема також досі існує, тому що до неї залучаються досить уразливі групи. Це можуть бути випускники інтернатів, вихідці із соціально неблагополучних сімей, у яких обмежений доступ до інформації. Найчастіше жінки страждають від змішаних форм рабства: трудове і сексуальне, сюди може додаватися і сексуальне насильство. А всі вважають, що це може трапитися з ким завгодно, тільки не з ним. Так думають і чоловіки, і жінки.


- Чоловіки теж потрапляють у сексуальне рабство?


- Як свідчить досвід інших країн і організацій, подібні факти є. Але в нашій практиці такого не було.


- Які країни найбільш небезпечні для українок? Де найчастіше наші співвітчизниці потрапляють у сексуальне чи трудове рабство?


- Найбільш небезпечних країн немає. Але на певні періоди часу якісь країни є більш популярними для виїзду. У 90-х виїжджали до Німеччини, Австрії. Потім стали популярними країни колишньої Югославії. В останні роки це Польща, Чехія, Росія, Туреччина. Багато що залежить від географічного положення. Для Західної України популярні були Італія, Іспанія, Польща, Португалія. Жінки їхали в Італію (догляд за дітьми та літніми людьми), а чоловіки - в Португалію (на будівельні роботи). Тоді нам на гарячу лінію часто надходили дзвінки про смертельні випадки на виробництві. І потім стояло питання про повернення тіла на Батьківщину, що також досить непросто. У Туреччині це переважно сфера обслуговування (робота в магазинах, аніматори, танцівниці, хостес). У Росії або будівництво, або ринок, або сільське господарство.


- Як українкам, які виходить заміж за іноземця, убезпечити себе?


- Ми рекомендуємо поцікавитися законами країни, до якої дівчина збирається їхати. Зокрема, законами про отримання громадянства, особливостями шлюбного контракту. Рекомендуємо складати цей контракт, щоб окреслити рамки прав та можливостей. Коли дівчина переїжджає в країну чоловіка, то позначається різниця в традиціях, менталітеті. Навіть якщо чоловік (представник мусульманських країн) жив тут і ніяких претензій не мав, то після повернення на батьківщину на нього тисне сім'я, оточення, друзі. Про це потрібно думати, тому що під час розлучення починаються складності. Якщо сама жінка ще якось може вирватися, то забрати дитину (особливо, якщо вона народжена й оформлена там) дуже складно. Якщо українка виходить заміж за іноземця, то суперечки при розлученні вирішуються законодавством тієї країни, де вони живуть. Крім того, треба уточнювати, через який час у шлюбі дівчина зможе отримати посвідку на проживання або громадянство.


- ...А українкам, які виїжджають для того, щоб знайти більш високооплачувану роботу?

- Якщо вона виїжджає через фірму-посередника, то повинна бути ліцензія на цю діяльність. І хочу зазначити, що окрему увагу варто приділити контракту саме з роботодавцем, а не з посередником. У контракті має бути прописано: яка робота, зарплата, скільки робочих годин на день, на тиждень, на місяць, скільки вихідних, за чий рахунок харчування та проживання, дорога, медстраховка, понаднормові, лікарняні. Все повинно бути детально прописано.


- Під час кризи багато жінок виїжджали за кордон за турпутівкою і залишалися там у пошуках кращого життя. Якщо дівчина, яка перебуває за кордоном нелегально, потрапила в біду, куди вона може звернутися за допомогою?


- Звертатися за допомогою однозначно треба. Якщо це ситуація, пов'язана з насильством, треба звертатися в поліцію, в посольство України.


- Але ж люди бояться депортації...


- Тут треба дивитися, чого людина боїться більше. Депортація означає тільки те, що її відправлять в Україну. В Україні її у в'язницю не посадять. Можливий якийсь штраф на території тієї країни за перевищення терміну перебування. Може бути тимчасове затримання на період з'ясування обставин. Страх депортації ще й у тому, що не заробиш грошей. Але якщо ти в ситуації насильства, торгівлі людьми, то ти їх все одно не заробиш, та ще й невідомо, чи залишишся живий.

Тетяна Григор'єва,

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

794