Епідемія туберкульозу – справжня національна проблема України. В одній лише столиці на диспансерному обліку у протитуберкульозних закладах перебуває майже 16 тисяч пацієнтів, із яких 1675 – з активними формами цієї хвороби. Крім того, за словами медиків, починаючи з 2010 року, показник захворюваності на туберкульоз продовжує зростати.

Після внесення змін до Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» у січні цього року, Кабінет Міністрів України розпорядився примусово госпіталізувати хворих на відкриті форми туберкульозу у разі їхньої відмови від лікування або порушення лікарняного режиму.

У тому, як будуть втілювати в нашій країні примусову госпіталізацію хворих на туберкульоз і чи допоможе це поліпшити ситуацію, розбирався ForUm.

Трохи історії

Вперше мікробактерії туберкульозу виявив німецький мікробіолог Роберт Кох у 1882 році. Досліджуючи харкотиння і кров хворих на сухоти, він виявив збудників страшної хвороби, що мучила людство з незапам'ятних часів, – бактерії у вигляді паличок, які згодом були названі паличками Коха. Через кілька років учений винайшов туберкулін, який мав убивати бактерії, проте виявилося, що його можна використовувати лише для діагностики захворювання. Перший протимікробний препарат стрептоміцин, здатний чинити дію на бацили Коха, був винайдений лише у 1952 році.

Однак підступність паличок полягала у тому, що вони зуміли пристосуватися до препарату, і буквально через 10 років його ефективність істотно знизилася. Так відбувалося і з іншими створеними для придушення хвороби антибіотиками. Сьогодні схема лікування туберкульозу стала вже п'ятикомпонентною, а мутовані форми бактерій чинять все більший опір сучасним лікам.

Ускладнює ситуацію й те, що захворювання передається у більшості випадків повітряно-крапельним шляхом від хворої людини до здорової. Тому, якщо ви власник слабкого імунітету, немає ніякої гарантії того, що ви випадково не підчепите хворобу у тому ж громадському транспорті. Мікробактерія туберкульозу не боїться холоду і нетривалого впливу високих температур і може тривалий час зберігатися у навколишньому середовищі: у пилу, у ґрунті, у снігу, під льодом.

Єдиним способом боротьби зі страшною недугою є регулярне обстеження здорових людей і госпіталізація хворих. Однак з 1995 року насильно покласти у стаціонар хворого на відкриту форму туберкульозу, не порушуючи його прав, стало неможливим, оскільки відповідне розпорядження, чинне ще з радянських часів, скасували. Показово, що у той же рік в Україні було оголошено епідемію туберкульозу.

Закон на допомогу

В 11-й статті нової редакції Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» передбачено, що у разі, якщо хворі на заразні форми туберкульозу, у тому числі під час амбулаторного чи стаціонарного лікування, порушують протиепідемічний режим, що ставить під загрозу зараження туберкульозом інших осіб , з метою запобігання поширенню захворювання за рішенням суду можуть бути примусово госпіталізовані у протитуберкульозні установи, які мають відповідні відділення (палати) для розміщення таких хворих.

Заява про примусову госпіталізацію або про продовження терміну примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу подається до суду представником протитуберкульозного закладу, який здійснює відповідне лікування цього хворого протягом 24 годин з моменту виявлення порушення хворим протиепідемічного режиму. До заяви додається мотивований висновок лікаря, який здійснює або має здійснювати лікування цього хворого, про необхідність примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або про продовження терміну примусової госпіталізації.

Примусова госпіталізація осіб, щодо яких судом ухвалене відповідне рішення, здійснюється з урахуванням висновку лікаря на термін до трьох місяців. Продовження терміну примусової госпіталізації здійснюється за рішенням суду на визначений ним строк з урахуванням висновку лікаря, який здійснює лікування даного хворого.

Рішення про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження терміну примусової госпіталізації хворих на заразні форми туберкульозу приймається судом за місцем виявлення зазначених хворих або за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу і підлягає негайному виконанню. Органи внутрішніх справ за зверненням керівника протитуберкульозного закладу надають у межах своїх повноважень допомогу у забезпеченні виконання рішення суду. Примусова госпіталізація хворих на заразні форми туберкульозу, які страждають психічними розладами, здійснюється у встановленому цим законом порядку з урахуванням законодавства про психіатричну допомогу.

Невиконання рішення суду про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження терміну примусової госпіталізації тягне кримінальну відповідальність згідно із законом.

Думка фахівця

Для того щоб дізнатися думку медиків стосовно таких нововведень, ForUm відправився у Центральний міський протитуберкульозний диспансер №1.

Заступник головного лікаря з якості лікування та експертизи непрацездатності Мирослава Сергєєва люб'язно погоджується відповісти на всі наші запитання і провести невелику екскурсію.

 
 
Мирослава Сергєєва – фахівець зі стажем. Після університетського розподілення вона пропрацювала районним фтизіатром у селі, пройшла школу молодого бійця і вирішила залишитися у цій сфері. У Центральному міському протитуберкульозному диспансері вона працює у складі медичного консиліуму та лікарсько-консультаційної комісії, а також консультує складних хворих, тому про всі складнощі спілкування з пацієнтами знає не з чуток.

«Реакція на діагноз «туберкульоз» в усіх людей однакова. Все, що говориш людині після цього, вона не чує. Вона не розуміє, що це лікується, що вона соціально захищена, у неї буде лікарняний і виплати при тяжкій формі, що ніхто не має права вигнати його з роботи... Стигма «туберкульоз» вбиває всі наші старання на пні, і людина місяць просто перебуває у шоці, боїться реакції навколишніх, побоюється за рідних».

За словами Мирослави Сергєєвої, часто саме від підтримки близьких людей залежить результат лікування.

«Якщо є психологічна підтримка сім'ї, друзів, і людина знає, що її не кинуть і у неї є мета у житті, то все чудово лікується», - пояснює медик.

Ми цікавимося у неї, наскільки реально здійснити механізм примусової госпіталізації тяжких хворих.

«Примусову госпіталізацію здійснити можливо. Адже тепер, якщо людина її уникає, настає кримінальна відповідальність. У нас було два клієнти, на яких ми готували позов до суду, так вони самі особисто прибігли на другий день, почувши про це. Зараз у нас є один пацієнт, який відмовляється лягати у стаціонар. Очевидно, у цьому випадку дійсно доведеться подавати до суду, от і дізнаємося, як діє вся ця нова система».

 
 
За словами заступника головного лікаря, бувають люди, які просто не хочуть лікуватися (це якраз останній названий нею пацієнт), однак більшість не погоджується через погані умови у стаціонарі, і їм важко заперечити.

Однак Мирослава Сергєєва сподівається, що у найближчому майбутньому ситуація вирішиться – у Гостомельському протитуберкульозному диспансері вже затіяли великий ремонт і планують зробити мультирезистентне відділення для складних хворих. У ньому будуть окремі боксовані палати з вентиляцією для пацієнтів зі стійкістю до протитуберкульозних препаратів і всі сучасні умови.

«Я вважаю, що якщо у тубдиспансерах будуть нормальні умови готельного типу, люди самі підуть лікуватися. А для бомжів і людей, які опинилися у складній ситуації, це взагалі буде спасіння. Також необхідно створити хоспісні відділення для хворих, які не піддаються лікуванню, і спеціалізовані відділення з інтенсивною терапією для тяжких хворих з коінфекцією (захворювання двома інфекційними хворобами одразу. - Авт.). Це теж зараз у стадії розробки. А будуть у медиків гарні умови праці – і молоді кадри будуть довше затримуватися».

За словами заступника головного лікаря, у разі необхідності примусової госпіталізації хворих можна перевозити каретою швидкої допомоги, не обов'язково міліцейською машиною, проте чіткий механізм досі не розроблений і немає відповідного наказу, як це робити.

«Поки ми госпіталізуємо хворих у звичайному порядку. Перевезення у нас немає, їздить швидка допомога, потім проводимо дезінфекцію. Машина повністю стає на миття та обробку спеціальними засобами».

Мирослава Сергєєва розповідає нам про закордонний досвід. До прикладу, в Америці та Європі хворих на відкриту форму туберкульозу можна лікувати у домашніх умовах, проте на пацієнтів надягають спеціальні датчики, які спрацьовують у разі перетинання хворим недозволеної межі. Крім того, пацієнту встановлюють вдома ноутбук і він зобов'язаний щодня в певний час виходити у Скайп, щоб лікуючий лікар переконався, що хворий на місці і з ним все нормально.

«Існує безліч різних методик, однак від України вони поки ще дуже далекі. На сьогоднішній день наш лікар після рішення лікарської комісії повинен подати заяву до суду про те, що хворий ухиляється від лікування і його необхідно госпіталізувати у стаціонар разом з обґрунтованою випискою з діагнозом. Суд повинен ухвалити рішення у найближчі дні, після чого вступає в дію виконавча служба, розповісти про механізм дії якої я поки не можу. Головне, що залежить від нас, це вчасно виявити і передати цю інформацію, причому зробити це конфіденційно і якомога акуратніше».

Тут рятують життя

Центральний міський протитуберкульозний диспансер на вулиці Васильківській існує вже більше 50 років. Будь-яка людина може прийти сюди на консультацію або профогляди, зробити флюорографію або здати аналізи. Тут проходять первинне лікування і доліковуються, також є денний стаціонар для бацилярних хворих. Всі послуги за наявності направлення від терапевта надаються безкоштовно.

Потоки пацієнтів розділені – діти і працівники заходять у приміщення окремо. Скрізь висять попередження про те, що необхідно надягати маску.

 
 
Приміщення стареньке, але охайне, подекуди йдуть ремонтні роботи. На 2-му поверсі різні кабінети – у диспансері є свій інфекціоніст, лікар УЗД, педіатр, уролог та гінеколог. Обіцяють, що у недалекому майбутньому буде і психолог.
 
 
У процедурному кабінеті.
 
 
Кабінет прийому аналізів.
 
 
На третьому поверсі розташована лабораторія дослідження біологічного матеріалу, найкраща на сьогоднішній день у Києві завдяки сучасному обладнанню. Її завантаженість величезна – сюди звозять матеріали із п'яти районів Києва, «Охматдиту», психоневрологічної лікарні у Глевасі, клінічної міської лікарні №6, центральної поліклініки МВС, клініки Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім.Громашевського і Лук'янівського СІЗО.
 
 
 
Матеріал беруть і віддають назад після опрацювання через передавальне віконце у спеціальних закритих контейнерах.
 
 
 
У клінічній лабораторії матеріал досліджують під мікроскопом.
 
 
А тут проходить процес обробки.
 
 
 
Лікар-лаборант Вікторія Міщенко демонструє нам середовище Левенштейна (речовина для культивування мікробактерій туберкульозу. - Авт.) з паличками Коха і без.
 
 
 
Скрізь висять наклейки, які попереджають про біологічну небезпеку. Ми цікавимося у лаборантів, яка у них зарплата, враховуючи небезпечні умови праці. Нам кажуть, що середньостатистична, а на надбавку в 60% можна розраховувати тільки після 10-річного стажу. До речі, зарплата молодого фтизіатра становить 4000 грн, після десяти років роботи – 6000 грн. З кадровим наповненням теж слабенько, половина персоналу – пенсіонери віком 60 і більше років. Молоді кадри, враховуючи заразність і тяжкі умови праці, йдуть працювати сюди дуже неохоче.
 
 
У денному стаціонарі йде розподіл препаратів для хворих. Зазвичай пацієнтові доводиться одномоментно приймати цілу жменю ліків (15-20 таблеток мінімум).
 
 
 
Денний стаціонар розрахований на 55 ліжок, проте зараз тут нікого немає. Тим не менше, Мирослава Сергєєва переконує, що у минулому році їхній диспансер виконав завантаження ліжко-місць на 92,8%.
 
 
Тут хворі можуть отримати сухий пайок. Заступник головного лікаря розповідає, що у стаціонарних відділеннях зазвичай годують на 15-20 грн на день, однак цього зовсім недостатньо, щоб забезпечити хворому повноцінний раціон.
 
 
За 2012 рік у Центральний міський протитуберкульозний диспансер №1 звернулося 1143 пацієнта, не рахуючи іногородніх, із них 195 – бомжів. На туберкульоз легень захворіло 1052 людини. Скоротилися випадки захворюваності дітей – 19 (у 2011 році – 23). Кількість бацилярних хворих склала 657 людей. Крім того, зросла кількість хворих з коінфекцією туберкульозу з ВІЛ – 343 людини (у 2011 році було 310).

Як себе убезпечити

Одним із найбільших відкриттів для нас стало те, що на туберкульоз, в основному, хворіють зовсім не бомжі.

«Бомжі не тотально хворіють і вмирають, відсоток захворюваності серед них надзвичайно низький», - розповіла нам Мирослава Сергєєва. «Вони більш загартовані і звикли жити на вулиці, на відміну від нас, тепличних людей».

Статистика заступника головного лікаря вражає – найчастіше на туберкульоз хворіють люди 20-45 років, які втратили роботу, перебувають у стані стресу і починають погано харчуватися. Адже стрес – це завжди втрата імунітету.

У першу чергу, у групах ризику перебувають хворі на ВІЛ-інфекцію, цукровий діабет, виразкову хворобу, онкопатології. Але ризикують захворіти на туберкульоз і здорові люди, які свідомо відмовляються від м'яса і молочних продуктів, сидять на малобілковій дієті та постійно худнуть, а також ті, хто проживає в установах закритого типу на зразок інтернатів.

«Стовідсотково рецепту, як захистити себе від туберкульозу, на жаль, немає, - розповідає Мирослава Сергєєва. - Однак я дам вам таку пораду: їжте білкову їжу, висипайтеся, не піддавайтеся стресам, пийте вітаміни і більше гуляйте на свіжому повітрі. Також слід регулярно обстежуватися і робити флюорографію, представникам декретованих груп мінімум раз на рік».

Туберкульоз – дуже підступна хвороба, яка тривалий час розвивається непомітно. Всім відомі кровохаркання і кашель з'являються вже на тій стадії, коли легені серйозно уражені. А до тих пір людина може не звертати ніякої уваги на підвищену стомлюваність і нічну пітливість, адже легені самі по собі не болять. І єдиним способом вчасно помітити хворобу і зупинити її є тільки регулярне обстеження.

Під час археологічних досліджень у Єгипті була виявлена ​​ мумія людини, внутрішні органи якої були уражені туберкульозом. Її вік налічував понад 2 тисячі років. При посіві на живильні середовища бацила Коха виявилася живою і почала розмножуватися. Цей факт, на жаль, свідчить про те, що туберкульозна паличка була, є і буде на Землі, і тут нічого не вдієш. Проте в наших силах створити для потерпілих громадян всі необхідні умови і зупинити епідемію туберкульозу в країні. Будемо сподіватися, що нова редакція Закону «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» стане ще одним кроком у цій нелегкій боротьбі.

ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

1282