В Україні своїх мам і тат у дитячих будинках чекають близько 26 тисяч дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. І це тільки ті, які мають право бути усиновленими. Всього ж у нашій країні 95956 діток, які перебувають під опікою держави. І тільки у третини з них немає батьків. Іншим доводиться проводити дитинство в стінах інтернатів при живих предках. За оперативними даними, відсоток дітей, яких кинули у пологових будинках, не перевищує 0,5% від кількості дітей, позбавлених батьківського піклування.

Чи настане час, коли всі ці маленькі громадяни знайдуть родину, - питання, як мінімум, з двома невідомими. У той же час сьогодні чимало сімейних пар, які мріють стати батьками. Торік, згідно з даними, які ForUm'у надали в Міністерстві соціальної політики України, було усиновлено 2819 дітей.

За словами уповноваженого Президента України з прав дитини Юрія Павленка, на кінець минулого року більше півтори тисячі сімей стояли в черзі на усиновлення. «Ці люди висловили бажання і вже подали документи на усиновлення», - зазначає він. Серед основних причин, через які утворюється ця черга, Павленко називає небажання українців брати на виховання в сім'ю дітей віком старше 5 років. Варто враховувати також те, що, згідно з українським законодавством, існують обмеження щодо розриву сімейних груп. «Система побудована так, що в процесі усиновлення не бажано влаштовувати братів і сестер у різні родини. Тільки низка обставин може дати можливість прийняти таке рішення. Наприклад, якщо одна дитина хворіє якимось важким захворюванням», - зазначає Юрій Павленко.

Згідно з офіційними даними, з цих півтори тисячі 1391 сім’я бажає виховувати дитину до 5 років, що становить 90% сімей, які перебувають на обліку (того ж віку. - Ред.). Ще 1013 бажають усиновити дітей до 3 років. Разом з тим, за словами Павленка, на сьогоднішній день майже 80% дітей з тих, які можуть бути усиновлені, вже більше 10 років. «Окреме завдання, яке ставилося Президентом, - зробити так, щоб потоки дітей, які мають право на усиновлення, і майбутніх батьків, які бажають усиновити, - об'єдналися. Одним з таких кроків є пропаганда усиновлення та зняття страху, який, на жаль, існує сьогодні щодо прийняття в сім'ю дітей у віці старше 10 років», - стверджує уповноважений Президента з прав дитини.

Поки у високих кабінетах думають, як покращити ситуацію з усиновленням, а потенційні батьки наважуються на цей серйозний крок, ForUm вирішив дізнатися, хто ж може усиновити дитину і що для цього потрібно?

Я в батьки піду: а можна?

Взяти дитину на виховання дозволено не кожному. Причини можуть бути різні: комусь можуть відмовити через проблеми зі здоров'ям, а комусь - через багате кримінальне минуле. Згідно з положеннями Сімейного кодексу України, «усиновителем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини». У самому документі чітко не прописано, з якого ж віку родич може усиновити дитину. У прес-службі уповноваженого Президента з прав дитини повідомили: «Наприклад, сестра може усиновити брата тільки після досягнення повноліття». При цьому необхідно пам'ятати ще про одну обов'язкову норму: особа, яка вирішує всиновити дитину, повинна бути старша за неї «не менш як на п'ятнадцять років». Напрошується питання: а як же бути в тому випадку, якщо різниця у віці між братом і сестрою, припустимо, 5 років? Відповіді на нього законодавство не дає. Можливо, є якісь винятки із правил. Так, наприклад, парі, яка не перебуває у шлюбі, також не дозволяється брати на виховання «одну й ту ж» дитину. Мається на увазі, що лише один із пари, яка проживає в цивільному шлюбі, може усиновити дитину. Хоча, якщо ці люди проживають як сім'я, питання може бути закрите позитивно, але виключно за рішенням суду.

Варто зазначити, що всиновити дитину можна не тільки сім'ї, але й одиноким громадянам України. У той же час, згідно з українським законодавством, переважне право на усиновлення має все таки подружжя. Для іноземців подібна норма з самого початку обмежена. «Іноземні громадяни можуть усиновити дитину в Україні, тільки якщо вони перебувають у шлюбі», - вказується в ст. 283 Сімейного кодексу. Винятком можуть стати лише випадки, коли усиновлювач і дитина є родичами.

Категоричне «ні» в питаннях усиновлення буква закону диктує особам однієї статі. Крім того, згідно зі ст. 212 вищезгаданого документа, не можуть бути усиновлювачами дитини люди, у яких за плечима вже був досвід усиновлення, але з їхньої ж вини його було скасовано або визнано недійсним. Або ж у минулому вони були позбавлені батьківських прав, які так і не були відновлені. Отримають відмову також ті, хто веде нездоровий спосіб життя: зловживає алкоголем і наркотиками, перебуває на обліку в наркологічному диспансері, не має постійного місця проживання і доходів. Не мають права на усиновлення також люди з кримінальним минулим, у яких «на рахунку» непогашена судимість, а також особи без громадянства.

Може бути відмовлено в усиновленні і за станом здоров'я: людям, які «потребують постійного стороннього догляду, перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному диспансері, страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України (туберкульоз, ВІЛ, шизофренія, онкологічні захворювання четвертої стадії та ін.), обмежені в дієздатності або визнані недієздатними».

Якщо ви перебуваєте в шлюбі з людиною, яка позбавлена батьківських прав, уже була колись усиновлювачем, але практика виявилася безуспішною, чи перебуває на наркологічному обліку і не має постійного місця проживання і заробітку, а також має непогашену судимість, то, на жаль, вам, найімовірніше, також буде відмовлено в усиновленні дитини.

Не виключено, що можуть знайтися й інші причини, оскільки останній пункт ст. 212 Сімейного кодексу достатньо неоднозначний: «Не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини».

Якщо ж так вийшло, що одного і того ж малюка вирішили усиновити кілька кандидатів у батьки, то перевага віддається родичам дитини, сім'ї, в якій вже виховується інша дитина, або тим потенційним батькам, які готові усиновити відразу декількох дітей, які є братами або сестрами.

Заморські вимоги

Незважаючи на те, що переважне право на усиновлення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, мають громадяни України, торік іноземцям вдалося усиновити майже 700 українських дітей. Для потенційних батьків з-за кордону правила жорсткіші. За словами Юрія Павленка, система законодавства нашої країни побудована і спрямована на мотивацію українського усиновлення. Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», дитина може потрапити в прийомну сім'ю батьків-іноземців лише в тому випадку, «якщо були вичерпані всі можливості передачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім'ї громадян України». Крім того, допустиме усиновлення лише тієї дитини, якій вже виповнилося 5 років. Винятки в даному випадку можуть бути лише коли: усиновлювач є родичем дитини, малюк хворий або ж якщо сім'я готова усиновити усіх рідних братів і сестер, і один з них досяг п'яти років і більше року перебуває на обліку для усиновлення в Мінсоцполітики. Йдуть на поступки в усиновленні малюка у віці молодше 5 років також, якщо він братик або сестричка раніше усиновленої родиною дитини.

Варто зазначити, що з жовтня 2012 року в першу чергу прийомними іноземними батьками можуть стати громадяни держав, які уклали міжнародні договори з Україною про усиновлення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Бюрократія за сімома печатками

Якщо ви вже зважилися всиновити дитину, необхідно бути готовими до того, що доведеться чимало побігати по кабінетах. Йдучи до Служби у справах дітей за місцем проживання для написання заяви про взяття вас на облік кандидатів в усиновлювачі, із собою необхідно взяти пакет документів. Без них просто не приймуть ваше письмове звернення. Як розповіли в Департаменті сім'ї та дітей Міністерства соціальної політики України, до заяви мають додаватися такі сім видів документів:

- копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

- довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами державної податкової служби;

- копія свідоцтва про шлюб, укладений в органах запису актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі;

- висновок про стан здоров'я кожного заявника;

- засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;

- довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;

- копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

Якихось інших документів вимагати у Службі у справах дітей, згідно із законодавством, не мають права. Варто враховувати також те, що навіть якщо дитина усиновлюється одним із подружжя, висновок про стан здоров'я та довідка про наявність чи відсутність судимості все одно подаються кожним з них. А у випадку якщо один з подружжя не може особисто з'явитися до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, засвідчену нотаріально, може подати чоловік або дружина. Для іноземних громадян перелік необхідних довідок набагато довший. Потенційні батьки повинні бути готові до того, що через 10 робочих днів після надходження усіх документів представники Служби у справах дітей проведуть бесіду щодо мотивів усиновлення, а також навідаються «в гості» з метою подальшого складання акта обстеження житлово-побутових умов. Але пам'ятайте, що останнє слово все таки за судом.

Завжди готовий?

Не варто забувати також про те, що паперова тяганина - питання часу. Усиновлення - це не порожня формальність, а важливий крок, до якого часом не кожен готовий. На ґрунті цього виникають ситуації, коли в судовому порядку встановлюється скасування усиновлення. А це, безсумнівно, величезний психологічний удар для маленького члена суспільства.

«Звичайно, все залежить від особистості дитини: є діти більш чутливі, є менш. Але якими б вони не були, це діти, яким дуже не вистачає тепла, сім'ї, материнської та батьківської турботи. І вони весь час сподіваються отримати це. Для них отримання сім'ї - це здійснення найбільшої мрії в житті. І коли раптом ця мрія руйнується, дитина неабияк переживає. Для неї це страшне розчарування, яке може зламати все подальше життя», - коментує Оксана Брик, психолог, викладач факультету соціальних наук і соціальних технологій Національного університету « Києво-Могилянська академія».

Як розповіли в Мінсоцполітики, торік було прийнято 32 рішення судів про скасування усиновлення. З них 25 випадків - це усиновлення всередині України. У 2011 році цей показник був ще вищий: 48 відмов. У держвідомстві зазначають, що найбільш поширеною причиною ухвалення рішення про скасування усиновлення стають неприйнятні відносини, які склалися між прийомними батьками і дитиною або між названими братами чи сестрами. Серед інших причин також реєструвалися смерть матері, відновлення відносин з біологічною мамою та ін.

Як же визначити, чи готові ви взяти на виховання дитину й обдарувати її теплом і турботою? Для початку, за словами психологів, у даному випадку необхідно поспілкуватися з фахівцями. «Розумієте, якщо жінка, припустимо, хоче усиновити дитину, зовсім не факт, що вона до цього готова. Те ж саме стосується і чоловіків. Це повинно бути усвідомлене, відповідальне, зріле рішення. Іноді воно може виявитися якоюсь спробою самоствердження. І це жахливо. Буває, що і такі спроби закінчуються позитивним результатом, а іноді люди розуміють, що були не готові до цього», - каже Оксана Брик.

Разом з тим фахівець додає, що просто спілкування з психологами і просвітницької роботи в даній ситуації мало. «Потрібна практика. Люди повинні спробувати поспілкуватися з дітьми. Тому що буває так: «я хочу дитину, але діти взагалі мене дратують». Якщо таке відчуття виникає, то тоді краще почекати», - радить вона.

За її словами, для того щоб остаточно визначитися, спробувати свої сили і відчути готовність до такого важливого кроку, можна походити в той чи інший дитячий будинок, подивитися на діток, які там виховуються, поспілкуватися з ними або допомогти вихователям організувати для дітей якийсь захід.

«Потрібно подивитися на цих дітей. Вони багато чого очікують, у них почуття загострені. Вони більш обережні, більш недовірливі, бувають потайливі, а іноді, навпаки, кидаються до першої зустрічної людині з криками «мама» чи «тато». Тобто необхідно на практиці зіткнутися з їхньою поведінкою, і бажано не один раз», - рекомендує психолог.

У той же час вона зазначає, що не варто будувати повітряних замків у ситуації, коли ви зрозуміли, що дозріли для подібного рішення. «Необхідно все таки бути готовим до того, що мрії - це одне, а реалії - зовсім інше. Це, як і в шлюбі: є період до весілля і після нього. Усиновлення - це тільки перший крок. Потрібно розуміти, що буде непросто. Але ж відомо, що шлях осилить той, хто йде. Потрібно хотіти йти і пройти цей шлях. Потрібно усвідомлювати, що ти подаруєш людині щастя, нове життя. І не треба боятися помилок. Щось не так, значить необхідно радитися з фахівцями», - говорить Оксана Михайлівна.

Отже, якщо ви ще сумніваєтеся у своєму рішенні, не треба сидіти на місці й гадати, чи потрібне вам усиновлення. Варто спробувати, а це в ваших руках.

Тетяна Мацур,

ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

1306