Військова операція Франції у її колишній колонії Малі протікає якнайуспішніше. Всі осередки ісламістів розбиті, ситуацію в країні контролюють військові. Втім, довго залишатися у Малі чотирьохтисячний контингент Франції не буде, запевнив глава французького МЗС Лоран Фабіус. За його словами, виведення військ із колишньої колонії почнеться вже у березні. Замінити французьких військових, за планом Парижа, повинні будуть формування із сусідніх африканських держав. Крім того, Франція пропонує направити у Малі миротворчий контингент ООН.

Нагадаємо, що Франція розгорнула воєнну кампанію у Малі проти бойовиків радикальних ісламістських угруповань і туарегів, які на початку минулого року захопили владу у північній частині Малі, а потім поширили свій контроль на всі основні міста країни. Рада Безпеки ООН санкціонувала розгортання міжнародної місії 20 грудня 2012 року, а 11 січня нинішнього року у Малі висадився французький контингент, якому допомагають кілька інших західних країн (Німеччина надала транспортні літаки та гуманітарну допомогу). Вже на початку лютого французькі війська спільно з частинами із деяких країн Західної Африки остаточно розбили позиції екстремістів.

Кампанія була неоднозначно сприйнята у світі. Францію підтримали США, Канада, країни-члени ЄС, багато африканських держав. Тим часом керівництво деяких мусульманських країн воєнну операцію засудило.

Про те, чому Париж ввів війська у колишню колонію і чи були на те у Франції приховані мотиви, а також як малійську кампанію сприйняли самі французи, ForUm розпитав французьку публіцистку російського походження Галину Аккерман.

- Пані Аккерман, яку б ви дали оцінку кампанії у Малі?

- Для Франції це була дуже успішна операція. По-перше, її підтримав практично весь політичний клас: як ліві, так і праві, і навіть ультраправі на чолі з Марін Ле Пен. Проти виступили тільки крайні ліві та зелені, які традиційно заявляють, що будь-яка війна не є благо. Але вони були у меншості. По-друге, на відміну від того ж Афганістану, де серйозних втрат зазнавали і радянські війська, і західні країни, операція у Малі пройшла дуже чисто, практично без втрат для Франції. За весь час кампанії загинув тільки один французький військовий – пілот вертольота та дві-три людини були поранені.

- З початку малійської операції Францію звинувачували у тому, що вона сама частково винна у виникненні конфлікті. Мовляв, туареги, які захопили владу у Малі, отримали доступ до зброї НАТО і, зокрема, до французької зброї, ще за часів збройного конфлікту у Лівії у 2011 році.

- Ви знаєте, конфліктна ситуація у Малі виникла не вчора. Туареги там живуть здавна, до речі, це дуже войовничий народ. З одного боку, вони займаються скотарством, з іншого – «спеціалізуються» на тому, що грабують каравани. Туареги населяють кілька сусідніх африканських країн і вже давно мріють про створення своєї держави. Власне, це вони і зробили на півночі Малі, коли проголосили незалежність регіону Азавад. Ситуація якоюсь мірою схожа з курдською. Точно так само, як курди розсіяні по території Туреччини, Ірану, Іраку і Сирії, туареги розсіяні по кількох країнах Північної Африки.

Цю народність традиційно підтримував покійний лівійський полковник Муаммар Каддафі. Власне, у нього була мрія створити туарегську державу, яка буде афільована і асоційована з Лівією, завдяки чому Каддафі планував захопити значну частину Африки. Пристрасть до об'єднань у нього була завжди, наприклад, він намагався об'єднатися з Єгиптом, правда, ніколи нічого з цього не виходило. До слова, у полковника навіть був туарегський легіон. Тому лівійські та малійській туареги були повністю за Каддафі і підтримували його до кінця.

Коли Джамахирія була повалена, лівійські туареги і магрибські ісламісти захопили велику частину зброї, у тому числі французької. Оскільки до влади у Лівії прийшли повстанці, туареги втекли до Малі, де вони взяли під контроль пустельну частину країни. Крім того, на початку 2012 року у Малі стався переворот, президент був повалений, владу захопили військові. Вони-то і покликали на допомогу ісламістів у надії на те, що північноафриканська гілка «Аль-Каїди» допоможе їм впоратися з туарегами. Але у підсумку сталося зворотне, туареги та ісламісти об'єдналися. Тепер ви розумієте, наскільки серйозною була ситуація, Франція не могла не втрутитися.

- З приводу ісламістів. Деякі мусульманські держави звинуватили Францію у «війні з ісламом».

- Французька влада завжди дуже чітко заявляла, що поважає іслам, як будь-яку іншу релігію, але у даному разі йдеться про ісламістів, які скидають законну владу і встановлюють закони шаріату. Коли ісламістські організації АКМІ та «Ансар ад-Дін» захопили частину Малі, вони зруйнували абсолютно безцінні пам'ятки середньовічної ісламської культури, які були визнані ЮНЕСКО всесвітнім надбанням. Вони ввели шаріат у найжорстокішій формі, відрубуючи людям руки, піддаючи їх тілесним покаранням. Немає ніякої причини ототожнювати цю практику з ісламом як таким. Це як якщо б у католицьких країнах відновили інквізицію і почали спалювати людей на вогнищах. Так, історично це частина християнства. Але сьогодні вона абсолютно немислима. Тобто це війна не проти ісламу (до речі, 90% жителів Малі – мусульмани), а проти терористів та ісламістів.

- Ми знаємо, що війна з тероризмом, яку західні держави проводять в Іраку, Афганістані, тягнеться не перший рік. Чи не повториться ця історія з Малі? Чи не «загрузне» там Франція на тривалий час?

- Викорінити ісламістську загрозу дуже важко. Ось вбили кілька сотень ісламістів, чим так хваляться французькі військові. Але цих ісламістів не сотні, а тисячі. А головне – це справжній інтернаціонал, тобто вони переміщаються з місця на місце, вчора вони були у Лівії, сьогодні у Малі, завтра у Нігері і так далі. Крім того, не будемо забувати про домагання туарегів. Зараз Малі під контролем, і все виглядає дуже вдало. Але що буде після виходу французьких військ, чи дійсно вони вийдуть у березні, як зараз пообіцяв МЗС. Адже може бути таке, що виведуть сто чоловік, і на тому все закінчиться. Чи збере Африка достатньо військ, щоб тримати ситуацію у Малі під контролем, чи будуть вони досить оперативними, чи там працюватимуть французькі інструктори, поки невідомо. Мабуть, через якийсь час у Малі пройдуть вибори, а далі, як кажуть, поживемо – побачимо.

Таємні страхи

- Ви говорили, що французькі політики підтримали кампанію у Малі. А якою була реакція звичайних громадян?

- З боку населення було велике розуміння і практично одностайне схвалення. Справа у тому, що у Франції є якась історична відповідальність за події у Малі, оскільки це колишня її колонія. Франція, якщо можна так сказати, була там господинею майже 80 років. У Малі проживають різні народності, але офіційна мова все-таки французька. Перспектива того, що ця держава буде захоплена ісламістами – серйозна загроза для стабільності всього регіону. Сьогодні вони захоплять Малі, завтра – сусідні країни. Це як гангрена, яку за всяку ціну потрібно було зупинити.

- І все ж, чого конкретно побоюються французькі громадяни?

- Північна Африка розташована навпроти Франції. От уявіть, що у Малі остаточно приходять до влади ісламісти. Куди попрямує потік біженців? Автоматично до Франції. У той час як тут і так дуже велике безробіття, величезна кількість іммігрантів. Нам ще один потік біженців не потрібен. Про це мало пишуть і говорять, але таке ставлення у французів є.

- Після початку кампанії у Малі терористи заявили, що будуть влаштовувати теракти на території Франції. Чи посилено в країні заходи безпеки?

- Звичайно, як при будь-якому загостренні конфліктів такого роду. Можливість терактів не можна виключити, але попередити їх – турбота спецслужб.

- Прогулюючись вулицями французьких міст, це можна помітити?

- Ні, просто більш строго перевіряють людей при вході у держустанови, у громадських місцях, посилено контроль в аеропортах, на вокзалах. Але ніякої паніки немає. Франція пережила велику кількість терактів: тут підривали і метро, ​​ і магазини, і ресторани. Причини та виконавці були різні – теракти влаштовували і палестинські терористи, і ісламісти із Північної Африки. Тому не можна сказати, що сьогодні тут всі здригнулися і впали від страху.

Французькі бонуси

- Чи правда, що рейтинг і популярність президента Франції Франсуа Олланда значно зросли завдяки операції у Малі?

- Олланд виявився одним із найбільш непопулярних президентів Франції, бо йому довелося зіткнутися з великими економічними труднощами. Але оскільки військова операція виявилася вкрай вдалою, рейтинг Олланда, якого часто називали тюхтієм, виріс. Знаєте, провернути таку кампанію і поки без втрат, все це викликає у народу ентузіазм.

- Противники Олланда стверджують, що президент зважився на кампанію не тільки через ісламістську загрозу, але і щоб продемонструвати французам свою рішучість. Як Ви вважаєте, наскільки значущим був особистісний фактор у цій ситуації?

- Я можу відповісти так, як свого часу говорили з приводу Володимира Путіна, а саме про маленьку переможну війну. Вона завжди сприяє підвищенню авторитету правителя. Тим не менше, аналітики сходяться на думці, що головну роль зіграв не стільки особистісний фактор, скільки необхідність захисту глобальних французьких інтересів у цьому регіоні.

- Наскільки вигідна країна Малі для Франції в економічному плані?

- Тут не треба прикриватися фіговим листком, у Франції були і суто економічні мотиви для проведення кампанії. Малі – бідна країна, яка живе в основному за рахунок експорту бавовни, тваринництва та видобутку золота. Але там є і поклади урану, у розробці яких бере участь французька державна компанія «Арева». І що дуже важливо, у сусідньому Нігері теж є великі уранові родовища. І якщо у Малі вони на стадії вивчення, розробки, то у Нігері вже здійснюється видобуток. Для Франції та західних країн у цілому вкрай небажано, щоб уран потрапив у руки ісламістів, оскільки у такому разі він уже на наступний день опиниться у руках іранців.

- У грудні 2012 року Олланд відмовив у військовій допомозі колишній французькій колонії ЦАР, а через два тижні Париж почав кампанію у Малі. У чому причина такої вибірковості?

- Франція взагалі не йде на воєнні операції з легкістю. Зокрема, кампанію у Лівії критикували дуже багато французів. До того ж, Франція була категорично проти кампанії в Іраку. Париж діє дуже вибірково, обережно і тільки тоді, коли дійсно порушені його життєві інтереси. Саме це і відбулося у Малі – Франція не хоче, щоб її витіснили із Північної Африки, і це нормально.

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

520