Перше політичне вбивство у Тунісі після революції 2011 року призвело до відставки уряду і нового витка кризи в країні.

Прем'єр-міністр Хамаді Джебейлі розпустив кабінет міністрів, у якому переважали помірні ісламісти, побоюючись повторення «арабської весни». Він пообіцяв сформувати тимчасовий уряд із «безпартійних технократів» і в найкоротші терміни провести парламентські вибори.

Новий кабінет міністрів буде менший за кількістю членів і обмежений у повноваженнях. Його завданням стане управління країною до виборів.

Представники опозиції відреагували на заяву Джебейлі зі стриманим оптимізмом, назвавши рішення про розпуск уряду «запізнілим, але важливим кроком».

Своєю заявою Джебейлі фактично ущемив інтереси правлячої партії «Ан-Нахда», лідером якої є, але тим самим попередив масові страйки в країні і посилення політичної кризи.

Трохи раніше коаліція опозиційних партій закликала провести загальний страйк у Тунісі. Очікується, що 7 лютого будуть закриті комерційні підприємства, університети і школи.

Масові протести у Тунісі викликало вбивство одного із лідерів опозиції Чокрі Белаїда, який був застрелений вранці 6 лютого поблизу власного будинку у столиці країни.

Белаїд був одним із лідерів руху «Народний фронт», що поєднував кілька світських партій, в основному лівого спрямування, і генеральним секретарем Демократичної патріотичної партії «Ватад». Він перебував у жорсткій опозиції до помірно-ісламістського уряду, виступаючи за захист світських принципів у суспільному та політичному житті.

МВС Тунісу охарактеризувало злочин як «політичне вбивство і терористичний акт». Владі поки складно назвати замовників злочину.

Багато протестувальників звинуватили ісламістську Партію відродження в організації вбивства і підпалили або здійснили напади на її офіси. Такі ж звинувачення на адресу партії висунула дружина вбитого опозиціонера.

Зазначимо, що вбивство Белаїда сталося на тлі політичної кризи, що почалася в країні ще наприкінці минулого року. Протягом декількох тижнів три ісламістських партії, що сформували правлячу коаліцію, безуспішно намагалися домовитися про склад уряду.

Туніс вважався країною, яка найбільш успішно пережила «арабську весну»: до відкритого громадянського протистояння справа ще не доходила. Після повалення президента Зіна аль-Абідіна бен Алі Тунісу вдалося забезпечити порівняно спокійний перехід до нового режиму.

За матеріалами: «Газета.ру»

ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

347