Хімічна сила країни

Хімічна промисловість займає в індустрії та економіці України не менш важливе місце, ніж чорна металургія. Так, у 2012 р. хімія забезпечила 7,4% валютних надходжень від експорту - майже $4,7 млрд, майже не скоротивши цей показник відносно попереднього року (спад склав 3,8%). А у деяких секторах зарубіжні продажі зросли: добрив - на 1%, полімерів і пластмаси - на 10,5%, а мила і поверхнево-активних органічних речовин - аж на 16,8%. Що ж стосується виробничих показників, то вони по галузі у 2012 р. зросли приблизно на 9%, незважаючи на складну загальноекономічну обстановку. Це сталося у т.ч. і за рахунок внутрішнього попиту.
Що відбувається сьогодні у вітчизняному хімпромі, які перспективи його розвитку – про це розбирався ForUm.

Головні параметри

Основні підгалузі української хімії - це гірничо-хімічна, виробництво добрив та органічний синтез. Також з хімією пов'язано коксохімічне виробництво, яке традиційно включають до складу гірничо-металургійного комплексу, але продукти якого широко використовуються на хімзаводах.

Напрямок добрив включає азотні, калійні, фосфорні і комбіновані гранульовані. Головні центри випуску азотних добрив (аміачна вода, аміачна селітра, сульфат амонію) - Придніпров'я й Донбас, що пов'язано з близькістю до коксохімічних заводів. Друга група підприємств, що виробляють добрива (Черкаси, Рівне та Одеса), знаходиться ближче і до споживача, і до сировини - в районах видобутку природного газу або поблизу газопроводів.
Органічний синтез - це лакофарбова, нафтохімічна, резиноасбестова та ін. підгалузі. Так, наша країна має досить потужний нафтохімічний потенціал: у спадок від СРСР їй дісталося відразу 6 нафтозаводів, включаючи найбільший у Європі - Кременчуцький НПЗ. Розвал після перебудови, а також нинішня економічна обстановка призвели до зупинки більшості з них, але експерти впевнені, що за допомогою відносно невеликих інвестицій можна не тільки запустити підприємства заново, але й оснастити їх сучасним обладнанням.

У цілому найбільше хімзаводів розташовано в Донбасі, Придніпров'ї і на Прикарпатті, в прив'язці до джерел сировини (включаючи газ). Нагадаємо, це не тільки корисні копалини, але і відходи чорної та кольорової металургії.

 

Економіст Віталій Кулик зазначає, що національний хімпром знаходиться в досить непоганому стані, незважаючи на всі економічні перипетії останніх 20 років. Так, до теперішнього часу значна частина галузі об'єднана в рамках холдингу DF Group і його підрозділи OstChem - це 4 з 6 найбільших активів базової хімії в галузі - «Рівнеазот», «Стирол», «Сєверодонецьке об'єднання «Азот» і черкаський «Азот», а також «Кримський титан». Крім того, за словами Кулика, до цього списку незабаром може приєднатися і Одеський припортовий завод, що також є знаковим для республіки хімпідприємством. При цьому ще навесні 2011 р. OstChem домовився з Кабміном про забезпечення АПК аж до весни 2014 р. добривами (карбамідом та аміачною селітрою) за цінами на 20-25% нижче від середньосвітових.

Але це не означає, що «все добре». Як і всі галузі промисловості України, хімія потребує докорінної та оперативної модернізації. Поки що відповідних проектів і програм зовсім недостатньо, нарікає аналітик Руслан Павленко. Але в той же час він нагадує, що у найближчі роки в розвиток одного тільки нафтохімічного виробництва 4-х базових активів OstChem буде вкладено $2,5-2,7 млрд, причому сєверодонецький «Азот» стане базовим майданчиком для освоєння нафтохімічних технологій. Крім того, лише у 2013 р. в потужності з випуску азотних добрив намічено інвестувати від 1 до 1,3 млрд грн. У позаминулому році власники холдингу вже вклали в цей напрям 1,1 млрд грн, а торік - ще близько 1 млрд.

Які ж можуть бути перспективи оновленої вітчизняної хімічної галузі? Перш за все, Кулик називає вихід на $6-7 млрд річного товарного експорту і збільшення частки у валютних експортних надходженнях до 9-10%. «Причому це повинна бути продукція за сучасними стандартами якості. Економічна криза загострила конкуренцію на всіх основних світових товарних ринках, і нашим хімікам також треба оперативно модернізуватися. Тим більше що, скажімо, Євросоюз вже кілька років тому запровадив у себе т.зв. пакет вимог REACH («Реєстрація, оцінка та авторизація хімікатів»), жорстко обмежує доступ на євроринки. Але ж не можна вічно задовольнятися постачаннями в СНД і «третій світ», тим більше що зараз скрізь гостра конкуренція. Вигравати треба не за рахунок окремих контактів, а за допомогою неухильного підвищення якості своєї ринкової пропозиції і, зокрема, продукції», - переконаний фахівець.

Також експерти (як і галузеві інвестори) сподіваються, що оновлення основних фондів, зростання якості хімтоварів і їх асортименту дозволить знизити роль імпорту на внутрішньому ринку. А саме він у 2012 р. зріс приблизно на 7%, незважаючи на складну внутрішньоекономічну ситуацію, і досяг майже $8 млрд по базовій хімічній групі VI УКТ ЗЕД і ще понад $4 млрд по групі VII «Полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них». Наприклад, імпорт добрив за минулий рік збільшився на 8%, хоча українські хіміки здатні самостійно їх здійснювати. На думку Павленка, «це пов'язано і з тим, що в обмін на продовження імпорту добрив з Росії (аміачної селітри та складних добрив марки NPK) Київ зберіг право безмитно постачати туди певний обсяг сталевих труб. Так, це питання міжнародних домовленостей. Але в цілому Україна вже сьогодні може повністю забезпечувати себе добривами і розвивати їх експорт, який у 2012 р. трохи зріс (+1%) і досяг рівня $1,7 млрд. Та галузі треба виходити принаймні на $2-2,5 млрд на рік».

Резюмуємо: якщо вдасться модернізувати велике вітчизняне хімічне виробництво, це стане важливою запорукою економічної ефективності держави в цілому. По-перше, хімпром є головним промисловим споживачем природного газу, і зменшення його споживання хоча б на 5-7% (за рахунок модернізаційних проектів) дасть помітну економію витрат на імпорт. По-друге, хімія - один з базових промислових секторів, що забезпечує сировиною і компонентами всі інші галузі. Нарешті, це одне з головних джерел експортного доходу, який настільки необхідний в умовах виходу з економічної кризи. Державні галузеві плани припускають, серед іншого, такі пріоритети розвитку галузі, як 1) підвищення глибини і комплексності переробки сировини; 2) розвиток малотоннажного гнучкого виробництва, у т.ч. тонкої хімії; 3) випуск нових конструкційних і функціональних матеріалів (каталізатори, електроізоляція, композити). Ці та інші перспективні напрями здатні вже в найближчі роки вивести український хімпром на новий якісний рівень, а це буде важливо і для всієї економіки в цілому.